Настроение сейчас - неплохо
Зачем ты ждешь её по вечерам,
Она не выйдет,
Так же как вчера,
Пусть даже ливень льёт,
И пусть метель метёт,
Все равно не с тобою она рядом идет.
Хотя и вечное когда-нибудь кончается,
И ваши чувства – это не итог,
И жизнь твоя лишь только начинается,
И будешь, счастлив ты через какой-то срок.
Забудешь ты её, и ваши встречи,
Не будешь вспоминать ты и о том,
Что клятвы ваши были вроде вечны,
И то, что был ты у неё «котом».
Не может быть, что ты её любил,
Такую дерзкую, немилую, коварную
Да разве это ты был?
Ты лишь играл игру лукавую.
Возможно, это была не игра,
Возможно,
Только что тогда.
Неужто ты и впрямь её любил,
Раз так,
Ну ладно, позабыл.
осінь 2007
mari
Неужели ты не понимаешь,
что для жизни нужен ты один,
Разве ты еще не знаешь,
Что давно уже мною любим,
И ничто не поможет уже,
Спать без слёз и не думать о "нем",
Просто нужно проснутся скорей
И начать жить новым днём!
Разве можэт быть так,
чтоб мечты оставались мечтами,
Не должны мы любить и страдать,
И сидеть в одиночку целыми днями...
осінь 2007р.
Mari
Я могу тебе много чего написать,
И в романих,в стихах и в поемах,
Но тебе на меня наплевать,
хоть была бы я тут Королевой...
Лучше буду сидеть и ждать,
той любви,что приходит внезапно,
О которой нельзя рассказать,
Ту, что будет любить безотказно...
осінь 2007.
Mari
Може у мене є другий,
може його і нема,
тобі я сказала учора,
а зараз-це вже не життя.
я хочу забути,
я хочу піти,
від цієї буденності,
у інші світи.
Знайти собі хлопця,
а може й побути самій,
я поки не знаю,
є часу багато...
І ось,телефонний дзвінок,
бачу номер "чужий"
"Привіт, ти що робиш? Ти як?
Чому не дзвониш? чому ти пішла?"
20,12,07
mari
Твої очі...
Твої очі знаєш, я в їх полоні,
Але твоє серце знову холоне,
Згадай ті зоряні літні ночі,
Згадай ті сонячні спекотні дні,
Як я дивився у твої очі,
Вони були жаркішими ніж ті всі дні.
І хоч на дворі зараз зима, я кохаю тебе,
І слова ці не дарма ріжуть повітря,
Дзвенять у вухах,
Для когось це може пекельний жах,
Та я знаю точно – кохання це,
Я пам’ятаю усе, твоє лице,
Уста, руки, серце вуркоче,
Та найбільше пам’ятаю твої карі очі,
Що світять для мене уві сні щоночі.
Твої очі знаєш, я в їх полоні,
Але твоє серце знову холоне,
Згадай ті зоряні літні ночі,
Згадай ті сонячні спекотні дні,
Як я дивився у твої очі,
Вони були жаркішими ніж ті всі дні
Я прошу тебе, згадай хоч на мить
Про той час коли,
Мене було не зупинить,
Здавалось все навкруги палало,
Але твоє серце вже мабуть догорало,
Я вагався довго а тоді сказав:
Твої очі знаєш, я в їх полоні,
Але твоє серце знову холоне,
Згадай ті зоряні літні ночі,
Згадай ті сонячні спекотні дні,
Як я дивився у твої очі,
Вони були жаркішими ніж ті всі дні
Ти на мене глянула,
В очах сльоза,
Я дивився на тебе,
В серці мелодія сумна,
Я так сподівався, що ти підійдеш,
Я молився, але подумки казав собі “авжеж”
Та вона підійшла і мені прошепотіла,
Твої очі знаєш, я в їх полоні,
Та твоє серце палає від любові,
Згадай ті зоряні літні ночі,
Згадай ті сонячні спекотні дні,
Як я дивилась у твої очі,
Вони були жаркішими ніж ті всі дні...
зима 2007
mari
"ТВОЯ"
Однажды видела виденье,
где я писала сочиненье,
И под названием - "ТВОЯ",
и как проснулась яне знала,
кому во сне я посвящала,
исторью нового романа,
в котором я была "ТВОЯ".
и после этого спустя недолгий срок,
Тебя мельком лишь увидав,
Я сразу поняла кому писала,
я новый свой "ТВОЯ" роман,
и лишь увидев, сразу стала,
Знакомым чувствам покорясь,
писать поэму, я не знаю(!)
Наверно под названием "ТВОЯ"...
19,01,2008
Mari
Почему есть люди, которым всё по фигу,
Они думают, что жизнь - это плохо,
И ожидают от неё какого то подвоха,
Но иногда случается,
Что что-то внутри,
У них «в душе» просыпается,
Что-то нежное, милое,
Это типа любовь,
Но они не верят
И хотят избавиться от этого вновь и вновь,
Они убеждают,
Что любовь не для них,
А для кого?!
Ведь это не жизнь,
Это отдельный мир,
Для отдельных людей,
Где можно найти себя и друзей,
Отвлечься от суеты,
И увидеть мир,
Где правят не люди и деньги,
А чувства сила,
И пусть эти люди,
Да не только эти (!)
Отрицают, смеются,
(ведь сами с себя)
Делают попытки назад вернутся, но если любишь,
Не вернешься назад никогда…
Любовь заставляет
Любить и страдать,
Добиваться цели и понимать,
Что жизнь прекрасна,
И её не поймать,
Лишь можно плыть с ней в одной реке,
В одном направлении, просто налегке!
Ведь это любовь, и ею надо жить,
Делать то что нравится,
Ненавидеть любить,
В общем быть не кем-то,
А лишь собой,
А вообще не стоит спорить с
Читать далее...