Де дощ співає джаз.
Залишили мене на самоті...
Де я в останній раз.
(с) Оркестр Че

Як воно - бути на самоті посеред натовпу?..
Шалені вихідні.
Літературні читання. Не звикла ходити сама. Гарячий чай та солодкі цукати. Давні знайомі та нові.
Концерт Че у Че. Довге очікування у теплій компанії. Кон'як та перкусія. Акустика та потужні ноти електрогітари.
Довга дорога не_додому. Досі не звикну до таких шалених темпів. Очі та сплетені пальці. Ранок та сонце у вікні.

Як воно - бути на самоті?.. Хто його знає. Я не сама.

Слушать этот музыкальный файл

Понад хмарами зорі парами розсипаються, розсипаються.
Понад росами верби з лозами колихаються, колихаються.
Місяць світиться – світло сиплеться діамантами, діамантами.
Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами, за дівчатами.
>>>

Слушать этот музыкальный файл

Дивлюсь на себе в дзеркало й не можу зрозуміти,
Чому я такий гарний і чому такий талановитий?
Вигадую мелодії гармонії чарівної
І філософські тексти глибини неймовірної.
Я хочу, щоб мій голос усі пізнавали,
Мої пісні співали, усі слова напам'ять знали.
Я хочу захлинутися славою негіркою,
Я хочу стати справжньою супер-пупер-зіркою!

>>>

Слушать этот музыкальный файл

Її стиль життя не викликає загального схвалення -
Кажуть: В сіданці - шило, в голові - запалення!
Коли мислить - обов’язково знайомиться з основою,
Коли говорить - то не язиком, а мовою.
Одна на сотню, одна на тисячу,
За годину знищує свою стипендію місячну.
Має безліч знайомих, а друга - жодного,
Пиво - ліпший товариш, цигарка - найкраща подруга.
>>>

Слушать этот музыкальный файл

она читала сказки вслух, а ты ей верил,
не замечая всередине всегда трагедию.
а ты, живя в середине, все перефразировал,
что лишь начало и конец должны быть красивыми... (с)

Слушать этот музыкальный файл

Lumipallo
Знаєш, я навiть все-таки рада
Могли б взагалi не перетнутись серцями
В цьому тiсному свiтi, великому мiстi
Хто б нам зарадив тодi, хто нам надав би змiсту
I всi казали - "Яка вони пара,
I як вони схожi помiж собою"
I хто би повiрив, що ми незабаром
Розiтнемось блискавкою надвоє

Знаєш, я довго знайти хотiла
Серця свого твою половину
Поки шукала - траплялись рiзнi частини тiла:
Красивi ноги, гарнi очi, широкi спини
Знаєш, скiльки iснує iнших,
Яких я хотiлось би спробувати
На почуття ритму?
Та всi обридли
Поки на свiтi є ти

Знаєш, чому я приходила часто?
Завчасно збирала сотнi iстотних iсторiй
Про наше безхмарне ймовiрне спiльне щастя
Та жодну з них донести була не в змозi -
Половину слiв губила в дорозi
Решту - залишала на твоєму порозi
I ми би, звичайно,
Купили двокiмнатну на золото мого мовчання
Були б розумнiшi - склали би пазл,
А так - порiзались об кути
Я тебе впiзнала вiдразу
Я так хотiла тебе знайти...

Слушать этот музыкальный файл

...та новим асфальтом білим пішла додому... я та сніг не розуміли, сталось що, навіщо, чому? що питала долго вчора у мікрофона... (с)

Слушать этот музыкальный файл

Завтpа пpийде до кімнати
Твоїх дpузів небагато
Вип'єте холодного вина
Хтось пpинесе білі айстpи
Скаже хтось: "Життя пpекpасне"
Так, життя пpекpасне. А вона

А вона, а вона, сидітиме сумна
Буде пити, не п'яніти від дешевого вина
Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь
Та хіба зуміє голос подолати цю печаль

Так у світі повелося, я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста
Та невдовзі пpийде осінь, ми усі pозбіжимося,
По pусифікованих містах

Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна
Буде пити, не п'яніти від дешевого вина
Моя дівчинко печальна, моя доле золота
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста

Так у світі повелося, я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста
Та невдовзі пpийде осінь, ми усі pозбіжимося,
По pусифікованих містах

Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна
Буде пити, не п'яніти від дешевого вина
Моя дівчинко печальна, моя доле золота
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста...

Слушать этот музыкальный файл

Непереборне зимове бажання залізти під теплу ковдру із чашкою чаю та думати про щось своє.
Що ж із цим робити? Муркочу улюблені пісні і прокручую у свідомості "чорно-білу плівку" спогадів.
Стрімке весняне бажання розквітати мільйонами маленьких біленьких квіточок.
Що ж із цим робити? Бігаю, розливаюсь потічками та живлю все навкруги.
Засмоктуюче літнє бажання розмалювати джинси у колір сонця, трави та коралів.
Що ж із цим робити? Доведеться ритуально пожертвувати улюбленими.
Сильне осіннє розчинитися у цій порі року, у її дощах та без_колірному небі.
Що ж із цим робити? Відгукнулося в мені прогулянками осінніми алеями у пожовклому листі.

А завтра - Оркестри Че, літературні читання та ще одна ніч без сну.
Що ж поробиш? Таке воно - моє життя.

Щоденник - це щось накшталт дзеркала.
Створюючи для себе нове дзеркало маю на меті лише відкрити ще одну грань своєї свідомості.
Тож, вирушаю у задзеркалля своїх думок.