10 травня 2009.
Біля пам'ятнику закоханим на Бекетова пройшли поетичні читання у підтримку всеукраїнської акції "Серце до серця". Читали не тільки поети, які вже відомі широкій публіці, але й у відвідувачів була можливість почути нові голоси і побачити нові обличчя на імпровізованій сцені.
[показать]

+6 фото
А 21 травня пройде благодійний концерт.
Тож всіх пошановувачів Сергія Бабкіна, Acoustic Quartet, театру вогню "East Fire" та баготьох інших чекає інформація у івенті вконтакті.

Театральні декорації. Окуляи на столі. Зачаровуючі ноти саксофону і поезія.
Відеофільми та спогади друзів.
Світлий сум. Все було не дарма.
[180x240]

+6 фото

Ходжу літними смугами вечірніх парків.
За штурвалами можна пити.
За штурвалами можна дозволяти собі більше.
За штурвалами можна не помічати миттєвостей.

Харків. Львів. Дві крайності, два серця одної країни.
Коли вони перетинаються на території одного з міст, виникає концентрація емоцій, думок, кадрів, миттєвостей.
Хочу у Львів. І хочу Львів до Харкова.

Так закохуються міста.
[180x240]

+6 фото

"Речі ламаються і танцюють" (с)
Шукаю варіанти.
Розбираю по гвинтиках.
Змінюю налаштування.
В мене знову є музика. але немає (?) плеєра.

В ранковій гучності пустої квартири хочеться загубити себе таку, яка не може вирішувати, рухатись, розвиватись.
Хочеться відмовляти на всі телефонні дзвінки, але не вимикати мобільного - спілкування - це те, що мене тримає.
Саме тримає, а не стримує.

Очі болять від засліпливого світла думок.
Прагну до змін, але залишаюся на місці.
Завмираю посеред натовпу і слухаю тишу.
Прибираю парасольку і ловлю краплі дощу.
Іноді краще пішки, ніж метро.

Дивні смужки і крапки перетинаються у візерунки.
Затікають за стан свідомості і в'їдаються десь глибоко, залишаючи шрами у пам'яті.
deviantart.com

Запахи дощу, весни та сліпучої зелені надихають.
Запахи мокрого волосся та старих парфумів настоює на якусь дивну хвилю.
Запахи. Вони навіюють банальні, але такі приємні мотиви і кадри.

[320x240]

+7 фото

Наші діти будуть вчитися ходити під мірний гуркіт вагонів метро.
Наші діти будуть вчитися бачити у світлі флюоресцентних ламп.
Наші діти будуть вчитися говорити під металевий лязг голосу, що лунає із гучномовця.
Наші діти будуть вчитися жити у капронових коконах "вільного міста"?

У мене не буде дітей.

Весь світ дивно згортається до розміру матеріальної точки.
Перетинаються у теріторіально-часових кривих міста, події, люди.
Дивне павутиння оплітає у тривимірних проекціях країну.
Скільки ще спільних знайомих найближчим часом знайдеться на теренах країни У.?

Рандомний список у winamp.
Старі фото по альбомах.
Планшетки та мишки.
Забуті флешки та не_забуті думки.
Мандрую інтернетами у тиші електричних ламп.

You're lost little girl
You're lost little girl
You're lost
Tell me who
Are you? (c)

Загубилася десь посередині між минулим і майбутнім.
Сновидіння з'їдають і без того скутий рамками доби час.
Думки з'їдають і без того обмежений умовностями мозок.
Події з'їдають і без того танучий слід реальності у моїй свідомості.

Who am I?

Вечірні посиденьки у не_працюючих фонтанів.
Думки ні про що і зірваний голос.
Несподівані шоколадки до кишень і доречний Шевчук.
Складний день, що ніяк не хотів скінчатися.
Але завершаючі акорди мають бути приємними.
[показать]

Прогулянки містом у пошуках його душі.
Душі, що дихає весняним цвітом.
Душі, що б'ється тисячами доріг-артерій.
Душі, що прокидається рано вранці зі сходом сонця, але не засинає після його заходу.
Душі, що розкривається гостю, який уважно придивиться.

[320x240]

+14

Згадала про яйця, які виплітала декілька років тому.
Багато часу - але ось декілька штук, що залишились в мене.
Але багато подарувала близьким.

[320x240]

>>>+5

Це - мій друзяка Сергій.
Теж на параді мильних бульок.
[показать]
photo by Lumipallo

Вчора в славному місті Х. пройшло шестя із мильними бульками.
Яскравий народ у різнокольоровому одязі та сонечками на щоках пройшов майже через весь історичний центр, пускаючи мильні бульки у великой кількості.
Бульки роїлися та відлітали кудись далеко, залишаючи по собі хороший настрій.

[показать]
За фото дяка Руслану Родрігесу

Як би не втрапити у цей стан?
Коли всю ніч сидиш за роботою, а потім ще й цілий день бігаєш містом, спокушає бажання прийти і проспати решту частини доби.
Піддалася спокусі. Мерзну після сну.
І навіть ясно собі уявляю, чого саме зараз не вистачає.

Трохи побродити містом із музикою в навушниках.
Поніжити обличчя у променях сонця і розплести волосся у вітер.
Дістаю стару шкірянку і на вулицю.


[320x240]