-хочу чтобы не было желаний!
-желание исполнено, госпожа.
***
-получилось, спасибо.
[500x428]
[360x450]
Настроение сейчас - empty
отвратительный кислый запах потного тела
гром, гроза и ни грамма радуги
чужое счастье и удар под дых
неожиданно
паршивые извинения
безответственность
неумение выражать мысли
неумение мыслить так, чтобы уметь выражать
что ж это
зато знаю теперь, откуда вся ненависть, вся неполноценность, все ощущение ее
я твоя дочь.
ты не умеешь говорить.
Віє прохолодою свободи очікування
Завтра червона стрічка
У суботу - остання крапля неліта
Очікую? Так. Хвилююся за стрічку більше!
Господи, вибач, що я в тебе не вірю але грішу!
а ще я дуже хочу
і дуже буду
бо дуже треба це хочу
бабусєфон, чарівна гралка та багатопрофільний навушний таксофон
треба робить, бо треба хотіть, бо треба мать
а ще треба спать
До Зявтряяяя!!!!
[448x699]
Настроение сейчас - Открытый бункер
Не случилось этого, естессно. Кто б сомневался же.
Сижу на диком сквозняке, чихаю от этого, и даже не пытаюсь ничего поделать со всей подобной ерундой. К этому плюсуется невероятнейшая усталость как физическая, так и моральная. Моноцикл?? Жалкая попытка доказать себе, что даже при отсутствии сил обязательно могу отыскать их присутствие. Миссия невыполнима.
Зато знаю, что, попроси меня сейчас одна красноволосая приехать ей помочь, я бы приехала незамедлительно и сил было бы в мульон раз больше, хватило бы на три дня без сна, если б надо было. Дикая радость от того, что у нее дикая радость. Дай ей чей-нибудь бог, в которого кто-нибудь верит, великого счастья!
С лирикой покончено.
Бункер освоен.
Хочу творить и быть творимой.
Хочу быть доброй и ранимой.
Последние два слова - просто в рифму.
Ни более, ни менее.
Они там с смыслом отдаленным.
Впрочем как всегда все у меня.
Хочу активизироваться и УЛЕТЕЕЕЕЕТЬ!
[280x260]
Настроение сейчас - зєвакувате
От знову вони мене атакують
Маестро сказав, що я пріма, що я - перший голос, авторитет. Всі підтвердили, я зашарілася. Відвертий натяк на те, що мене візьмуть, що відмовити ну просто неможливо.
Якщо сьогодні це станеться, то я, мабуть, на місці й знепритомнію.
Якщо взагалі колись таке станеться, то я ніколи їх не кину.
Віра важлива.
Але все одно зашарілася б і не повірила в жодному разі :)
тутітутуту
Прийшов стрьом
Лишилося вже мало, а треба багато
Що робить? А хто його зна
Не все є, а треба більше, ніж взагалі можливо
Шанси є? А хто його зна
А вже з'являються бажання на подальше! На можливе цікаво-насичено-щасливе майбутнє!
Ляпота!!
Не можна підвести стоматолога! Тре постаратися!!!
Гіп-гіп!!!
до речі: лаккі тутітутуту мене просто переслідує!
1. Сновидіння
"6 яєць у шкорлупі"
Буває ж таке. Сновидіння. Що воно є? Чому мені може сьогодні наснитися пуста темрява ночі, а вчора - один з далеких друзів. Навіть не один, а багато. І всі вони в мене вдома. І смачна їжа на кухні. І морська богиня це підтвердила. А потім приходить далекий друг і кидає до сковорідки назву! І взагалі щось таке незрозуміло-шалене робить. Всі йому кажуть, що він сказився. Одразу помітно, як його ніхто не любить. Він одуріло носиться квартирою, шукаючи дороги до дверей, та зносить все на шляху. Знаходить двері, виламує замок та вилітає. Але раптом зупиняється, повільно обертається, і з такими сумними-сумними, повними пустоти очима робить ручкою. Темно. The End. Титри.
Але ж все було не так. The Beginning. Інакше і світло і повага відбивали. Це ж унікально, що так високо та енергійно.
Але скажено.
Буває ж таке. Сновидіннясько...
2. Галлюцінації
"котяти та його прізрак"
Порожні капці в дерев'яній шафці. Насправді ні, але рима вирішила до мене. Вони зелені, майже. А в нього все чорне. І чому мені щовечора та щоночі, коли лежу як у приказці, являють його тихий неспішний тріскіт. Його немає, але я відчуваю. І що буде далі? Колись матеріалізується.
2.5 (перед третім, але пізніше, бо сьогодні)
Змінюватості
Не завжди упередженість виправдовує себе знанням або знанням часу. Іноді час бере своє, виклавши досвід. Іноді козирний туз виходить за ніщо.
Тому вибачте, що я забула про сімку пік.
Прошу вибачення)
3. Коли ж як не в кінці початку
або "кохання має межу"
Коли все починалося, починалося воно шалено. А потім було багато нічого. І ще трохи теж нічого. Раптом стало багато. Потім іще більше. З'явилася податкова, і стало менше. Якось навіть майже до ні дійшло. Але всі наплювали, зрозуміли і пішли в підпілля, ховатися разом. А потім був літак. А потім була заява.
Ні, ми не розбіжимося. Бо ти надто близький. Ти унікальний. І таких немає. Ми ніколи не окремо, запам'ятай! Я тебе кохаю, дарагой))
Чекаю на вересень з нетерпінням!!!
Твоя дорогая Первомая*endless hugs*
Меня цитируют 150 лет назад
Экие в жизни казусы случаются
"Никогда не бросайся грязью: ты можешь промахнуться, но твои руки останутся грязными" (2с)К.Тихомирова&Т.Паркер
или все же наоборот? Т.Паркер&К.Тихомирова
смотря откуда смотреть взглядом видящим.
зы: кусок правды
"Хорошо довольствоваться тем, что у нас есть, никогда не довольствуясь тем, что мы из себя представляем." (с)Маккинтош
2323!!!!!!!!
lucky me!!!
can't stop!
that's what i really need!
the one
the very precious one
the eternal very precious one
the only eternal very precious one
the one that'd never left me
and never will
and me too
i will never betray you
cause it's just impossible
gosh
i waited for sooo long
seemed like eternity without your love
i'm overobsessed
loveloveloveloveyouuuuuuuuuuu
my only ideal half
[384x594]
Настроение сейчас - Свинцово-зеленое
Иногда в нашей жизни случается
Что дорога ведет не туда
Что тропинка внезапно кончается
Безвозвратно зовет в никуда
Иногда в нашей жизни нам кажется
Что мы выбрали ложный путь
Но взаправду ведь все продолжается
Мы лишь фантазируем всякую жуть
Иногда в нашей жизни нам хочется
Ушедшее время вернуть
И плевать, что мы ошибаемся
И немножко путаем суть
Иногда в нашей жизни случается
Мы фантазируем всякую жуть
И плевать, что мы ошибаемся
Соберу свои вещи и в путь
[300x383]Надоевшие мелочи и не очень
Когда-то было решение в 5 лет
Нет
Теперь просто желание уйти
Вас не будет
Сколько-то не будет
Может, неделю
Может, две
Может, дольше
Пойду в пятницу туда? Может и нет
Зависит
Была бы рада не
Буду просто быть
Потому что я вам завидую и хочу зарыться
Улучить минутку перед мучительным раем
Послезавтра вечером все выскажу. Хватит ждать, врать, недоговаривать. Пора мириться с правдой и собственной беспомощностью. Надо смотреть в лицо совести и отвечать за ошибки. Хотя бы в этом надо научиться быть сильной, если уж остальное не по зубам.
Миллионы, тысячи, сотни, десятки, бесконечность. Ценить надо. Сейчас допишу и пойду ценить.
Часто не хватает самообладания...
Когда всего понемногу, то ничего по сути. Поэтому ты и лучше, а не я пронырливее. Настоящая. Вру всем и всему.
Главный страх на вершине пирамиды - ME
Спокойной ночи, утро.
Наркотики.
Видимо, я таки шопоголик. Невероятно сложно побороть желание купить... точнее, скупить половину магазина... если это книжный.
Болезни.
Еле стоит, еле ноги держат, еле глаза видят. Работает за 10 или 15грн/час. Вероятно, совсем пенсии не хватает. И даже не знаешь, как помочь и чем подсобить.
Какое лекарство тебе найти, общество?
Настроение сейчас - упавшее
ПО-дурацки выходит как-то, если все идет как по маслу, кажется, что весь мир на твоей стороне...и все тебе помогает...и сам ты тоже благодаря этой поддержке невероятно стараешься и лезешь из кожи....и вот уже кажется, что уже все самое страшное позади, что осталось только хвостиком махнуть....
а оказывается, что какое-то невероятно нелепое обстоятельство может обрушить все надежды на светлое будущее...
и вот теперь сиди и думай, за каким зайцем бежать...осталось только не засидеться, чтоб оба не убежали.....
Или все же попытаться бороться дальше............вдруг обстоятельства подогнутся под меня и пропустят...
Настроение сейчас - Радость!
Человек все же по натуре эгоист.
Мы все умрем и все мы это знаем. Каждый по-своему видит смерть. Я вижу свою смерть как дверь в неведомый мир, куда я не прочь заглянуть, если уж будет возможность. Мне откровенно интересно что там)
Только почему-то обнаруживаю все чаще, что когда умирают другие люди, я страдаю. Почему я не могу думать, что у них та самая возможность познать новый мир? У меня в голове только засидевшаяся мысль о том, что их существование окончено. И ни капли о продолжении...
Selfish.
Но, спасибо большой за Ваш путь. За шанс и возможности, которые Вы даровали мне. Не лично, но Вы подарили мне сегодня.
Спасибо большое, я буду стараться изо всех сил радоваться как можно больше в жизни и дарить радость другим, чтобы вознаградить Ваши старания! Когда мы встретимся с Вами, я поклонюсь и поблагодарю Вас.
Я буду петь в Вашу честь, читать стихи и танцевать! Чтобы Вы видели, что все не зря!
Я счастлива, что Вы были рядом. Спасибо Вам большое)
Приложу все усилия, чтобы Вы могли гордиться мной!!!
Спасибо!
Человек по натуре все же эгоист.
Но я не хочу быть эгоистом...
Настроение сейчас - снодійне
Боже мій, яка ж я була наївна, довірлива, а через це - дурна...
Як я змінилася...
Спогади.