Колишній монастир Святої Марії Магдалини розташований на перехресті вулиць С.Бандери та П. Дорошенко (вул. С. Бандери, №8-10). Нині в приміщенні костелу діє Будинок органної та камерної музики (вул. С. Бандери, №8).
[показать]

[показать]
Існує також легенда, за якою вівтар зробив поважний чернець - домініканець, який народився і виріс у Львові, але протягом багатьох років перебував з місією на далекому Сході. Коли він повернувся, то вирішив зробити такий своєрідний подарунок храму та місту.
Поруч з костелом в 1635 р. було закінчене будівництво дерев'яної будівлі семінарії та монастирських келій.
[показать]
У 1969 р. костел передали Львівській філармонії. У 1968-69 рр. та в 1988 р. чеська фірма "Rieger-Kloss" проводила реконструкцію органу. В 1988 р. тут створили Будинок органної та камерної музики, постійним органістом якого став Віталій Півнов. Сьогодні орган костелу св. Марії Магдалини є одним з найбільших та найкращих в Україні.
[показать]

***********
Дивитись про Костел Св. Марії Магдалини тут

***********

Арсенал Сенявських. На розі вулиць Дорошенка та Бібліотечної розташований колишній арсенал Сенявських (вул. Бібліотечна, №2).

[показать]

У 1639 р. за проектом військового інженера генерала артилерії Павла Ґродзицького, одночасно з будівництвом Королівського арсеналу, розпочалось також зведення арсеналу для магната Сенявського. Неподалік від костелу Святої Марії Магдалини з'явилася споруда, яка виконувала оборонну функцію та була опорним пунктом зовнішньої лінії захисних споруд Львова.
[показать]
Нa прикінці 17 ст. арсенал перенесли до резиденції Сенявських у Старому Селі. Після смерті останнього представника роду Сенявських будівля арсеналу та всі інші родинні володіння перейшли у власність до литовських князів Чарторийських, які облаштували поряд з будівлею стайню і манеж.
[показать]
На початку 19 ст. будинок придбала родина Баворовських і в 1830-40-х рр. перебудували його за проектом архітектора І. Хамбреза (Шамбре) у стилі бідермаєрівського класицизму та перетворили на приватний музей. Скульптурний декор фасаду та інтер'єру виконав художник Й. Б. Шимзер.
[показать]

***********
Дивитись про Арсенал Сенявських тут

***********

Самбір - одне iз найстарiших мiст, розташоване на лiвому березi Днiстра за 73 км вiд обласного центру Львова, на перехрестi дорiг Львiв - Ужгород, Дрогобич - Перемишль.

Назву мiста пов'язують з рядом легенд. Однi дослiдники пiдтримують легенду, що назва мiста походить вiд словосполучення "самi бори" - лiси, якi росли в той час на приднiстровських околицях, iншi вважають правдивою легенду про назву мiста вiд назви червоної верби званої "самбiрка", "самборина", "самбiр", ще iншi припускають походження назви вiд старослов'янського слова "собор", "собори". Є теж легенди про походження назви вiд кам'янистих пiщаних рiчкових осипищ - "шандра", "рiнь", вiд якогось племенi "собори" та вiд слiв "самоборотися".

[x200] [x200] [x200]

дивитись далі ...

Перші згадки про замок у Підгірцях датовані 1445 роком. Будівництво замку фінансував Станіслав Конецпольській, що викупив його разом з навколишніми селами у Януша Подгорецького.

[x200] [x200] [x200]

дивитись далі ...

Більше п'яти з половиною століть налічує історія Підкаміня. Згідно писемних джерел, саме 1441 рік вважається першою згадкою про місто.
З назвою Підкамінь пов'язано чи мало легенд. Один переказ розповідає про те, як один богатир приніс із гір скелю та поставив її на місці, де буде заснована фортеця. Історики довели, що переказ абсолютно правильний верніше друга його частина. В княжі часи на камені й справді стояло дерев'яне укріплення. Подекуди все ще помітні вирубані в камені древні пази. Є й етимологічна казка про те, як чорт розлютився на монахів ....

[x200] [x200] [x200]

дивитись далі ...

Деякі дослідники історії Бердичева вважають, що назва міста походить від слов'янського слова «бердо» — урвище, або ж від власного імені Бердич. У 1430 році великий князь литовський Вітовт віддав цю місцевість путивльському та Звенигородському наміснику Калинику. Його підданий Бердич і заснував тут хутір, який згодом почав називатися Бердичевом. 1546 року в акті розмежування земель між Литвою і Польщею Бердичів згадується як власність магнатів Тишкевичів.

[x200] [x200] [x200]

далі ...

Потрапили в Оброшине випадково, пам*ятав що десь читав що там повинно щось бути, але навіть точно не знав що. Заїхали у село і побачили пам*ячник Шевченку, ну думаю от і все що тут є. Ловимо дівчину і питаємо є щось тут видатне, маєток, або фортеця, трохи подумав вона махнула рукою у бік і сказала що є якісь старий навчальний корпус. Яки ми були здивовані коли побачили старий маєток, як з*ясувалося маєток архієпископів. Але це не все що пощастило нам побачити, позаду парку ззаду маєтку був цілий зоологічний дендраріум. Та неподалік мальовничий костьол с дзвіницею.
[x200] [x200] [x200] [x200]

далі ...

На початку 14-го століття замок належав останньому галицько-волинському князеві, литовцеві Дмитру-Любарту Гедеміновичу, а потім перейшов до рук польського короля Казимира ІІІ. У середньовіччі фортеця зазнавала багаторазових нападів татар, була сильно пошкоджена і відновлена 1590-го року магнатом Станіславом Жолкевським. 1605 року замок перейшов у власність Даниловичів, у той час, коли тут служив батько Богдана Хмельницького Михайло. Олеський замок відомий у польській історії ще й тим, що 1629 року тут народився онук Даниловича, майбутній король Польщі Ян ІІІ Собєський. Існує легенда про народження цього одного з найвизначніших польських королів і полководців. Він народився під час грози; на замок ще й тоді напали татари… Коли бабка повитуха поклала немовля на чорний мармуровий стіл, вдарив дуже сильний грім, стіл тріснув, і бабка оглухла. Відразу ж з'явилося пророцтво про те, що новонароджений буде незвичайною людиною… Пророцтва переслідували Собеського все життя.

[x200] [x200] [x200]

фото и звіт тут

Люблю путешествовать и фотографировать