Село Колочава (угор. Alsokalocsa, чеськ. Kolocava) Міжгірського р-ну, Закарпатської області розташоване в долині між полонинами Стримба, Дарвайка, Барвінок, Красна і Ружа за 26 км від районного центру. Навколо села розташовано багато природних джерел з мінеральною водою. Найвідоміше з них - Боркут.

[показать]


Документальні джерела засвідчують, що в 1801 р. в Колочаві було дві дерев'яні церкви. Одна з них - церква Зішестя Святого Духа, 1795 р. - збереглася до наших днів в присілку Горб.

[показать]

Дерев'яну двоярусну каркасну дзвіницю, що стояла біля церкви, перенесено до збудованої неподалік православної церкви св. Трійці, 1928 р. й оббито бляхою.

[показать]

На сьогодні у Колочаві налічується близко 50 пам'ятних об'єктів, 20 пам'ятників та 10 музеїв.

[показать]

Цікавими для туристів будуть також "Лінія Арпада", музей бункерів групи Української Повстанської Армії, групи Штаєра

[показать]


***********
Ще дуже багато про Колочаву тут

***********

Негровець (угор. Felsоkalocsa, словацьк. Negrovec) - село в Міжгірському районі Закарпатської області розташоване за 20 км від районного центру поряд з однойменною горою Негровець (1707,3 м).
Перша згадка про Негровець датується 1499р. Поселення в той час було присілком Колочави,звідси й колишня назва села - Верхня Колочава.
[показать]


Окрасою села є шпиляста дерев'яна церква Св. Архангела Михайла з дерев'яною двоярусною каркасною дзвіницею (кін. 18 ст.), перенесена на теперішнє місце з урочища Потік(за іншими даними з присілку Ясеновець ) у 1818р.
[показать]

[показать]

***********
Ще про Негровець тут

***********

Село Бабин, Іллінецького району, Вінницької області розташованеза 11 км від районного центру.
У 1862 р. на місці сільської гуральні (винокурні) відома родина цукрозаводчиків Ярошинських будує завод.
На вул. Ватутіна, №7 посеред старого парку знаходиться палац Ярошинських, 1863 р.
[показать]



[показать]

[показать]


***********
Ще про Бабин тут

***********

Давно планували цю поїздку, але ніяк не виходило. Нарешті на цих вихідних виїхали і ось що в нас вийшло.

Межирів – Жмеринка – Северинівка – Чернятин – Носківці – Браїлів – Винниця (ночівля) – Селище – Гнівань – Сутиски – Тиврів – Вороновиця – Немирів – Бабин – Новоживотів
Дороги в цілому не дуже, особливо до палаців, розбиті, або бруківка. Як що б не побачене то було б зовсім кепсько. Але мандрівка удалась, подивились багато палаців, я в захваті.
В 7 годин вже їхали. Перший день Межирів – Жмеринка – Северинівка – Чернятин – Носківці – Браїлів.





Межирів сподобався, але доїхати до нього, це жах, думаю що туди мало хто добирається. Файний краєвид, Костел Вознесіння побудований у 1794р за кошти Андрія Орловського, Церква Олександра Невського, польський цвинтар, та руїни синагоги не шукали, на зворотному шляху в хащах побачили руїни старих печей, яки дуже схожы на залишки замку.










Жмеринка, перший облом це ремонт вокзалу який був зроблений за проектом Городецького.













Трошки погуляли по місту по знімали ще деякі пам’ятки і далі в Северинівку та Чернятин, дорога нормальна, тільки коли до самих палаців повертати то традиційно погана. Палаці цікаві особливо спобався в Чернятині, палац в якому проживав польський магнат Вітославський, у минулому – коронний обозний, досить поважний чин при польському монарху.













Наступний пункт Носківці, подивились на мапі що не далеченько та біля траси, але ж як ми помилялись. Треба було бачити здивовані обличчі селян яки не розуміли що ото ми шукаємо і зовсім яким вітром занесло. Дорога це капець повний, довго питали одних тіток, поки з «допиту» не з’ясувалось що є якась школа, яка згоріла і зовсім там нічого нема і нічого дивитись. Досвід підказує що це як раз те що ми шукаємо, проїхав все село діти підказують що до школи треба повертати праворуч, дорога веде в хащі якийсь. Але жага побачити володінні магнатів Потоцьких бере в гору. Цікаво, але сумно що все так занепадає. Тут робимо перекус запасами з холодильника і їдемо в Винницю ночувати.





По дорозі заскочили в Браїлів, відзняли палац фон Мекків. Швидко доїхали до Вінниччини.





Знайшли готель Сафарі, дуже нам сподобався, все зроблено під сафарі, звірки, то що … 300 грн полу люкс з кондиціонером, сніданок, вечерю можна замовляти в номер. Доречи сніданок 50 грн., вечеря 60 грн., різноманітне меню. В цілому дуже сподобалось, наші рекомендації, будемо тепер там зупинятися.

Читать далее...

Село Гукливий (угор. Zugo) Воловецького р-ну, Закарпатської області розташоване в долині між полониною Боржава та Бескидським хребтом за 6 км від районного центру.
Село відоме старовинним рукописним документом - "Гукливським літописом", з якого відомо, що Гукливий був заснований вихідцями з Галичини. Перша письмова згадка про Гукливий сягає 1588 р. Назву села пов'язують з невеличким потічком Гукливчиком.

[показать]



В Гукливому є три храми. Один із них - найдавніший ансамбль лемківського дерев'яного церковного зодчества Воловецького району - тризрубна церква св. Духа та дзвіниця,18 ст.

[показать]

В інтер'єрі храму зберігся старовинний бароковий іконостас, виконаний німецьким художником Францом Пеєром, 1784 р.

[показать]

В 1967 р. з Гукливого до Ужгородського музею народної архітектури та побуту була перевезена бойківська хата, сер. 19 ст.

[показать]

У селі є єдиний в Україні та країнах СНД мілітарі-готель "GrunHof" http://hof.net.ua, зведений на фундаменті бункера, де знаходилася ставка угорської армії часів Другої світової війни.
Саме тут проходив мукачівський напрямок лінії Арпада. До нашого часу збереглися залишки дзотів, дотів, ліній протитанкових споруд, вогневих точок, протитанкових ровів, ліній мінних полів тощо.

[показать]

А ще зустріли таких ось хлопаків ;) Львівський якісь клуб так мандрує.

[показать]


***********
Ще про Гукливий тут

***********

Селище міського типу Воловець (угор. Voloc) - районний центр Закарпатської області розташований у високогір'ї Українських Карпат, на південь від Верховинського вододільного хребта та на північ від хребта Полонина Боржава, в долині річок Вича (притока Латориці) та Волівчика. Селище знаходиться біля підніжжя вершин Темнатик та Плай, на висоті близько 500 м н. р. м.

[показать]


Через Воловець проходить залізничне сполучення Київ - Чоп, а за 11 км від селища - міжнародна траса М17 (Брест-Київ)/М06 (Київ-Чоп).

[показать]

Відомо, що в 15 ст. одна частина поселення належала родині Перені, а друга - феодалам Білкеям. Потім Воловець постійно змінював власника, а на початку 17 ст. був включений до Мукачівської домінії. В 1625 р. начальник гарнізону Мукачівського замку Янош Балиндя подарував поселення Олексі Шимону, при умові, що той заселить територію своїми кріпаками.

[показать]

В середині 19 ст. у Воловці було збудовано найкращий в Австо-Угорщині лижний трамплін. У 1862 р. село відвідали імператор Франц-Йосип разом з герцогами Шварценбергом та Естергазі. Імениті гості спускалися з гір на лижах та стрибали з місцевого трампліна. На жаль, нині від від унікальної споруди зберігся лише фундамент.

[показать]

[показать]

В 2009 р. глава греко-католиків Закарпаття освятив престол церкви Воздвиження Чесного Хреста у Воловці, а в 2010 р. - було освячено нову фару біля Свято-Вознесенського храму.

[показать]

[показать]


***********
Ще про Воловець тут

***********

Національний природний парк "Синевир" (угор. Szineveri Nemzeti Park) розташований в Міжгірському районі Закарпатської області.
В 1974 р. було організовано ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Синевирське озеро", а 5 січня 1989 р. створено парк загальною площею понад 40 000 га. Назва парку походить від назви найбільшого на Закарпатті озера Синевир, яке знаходиться на його території і займає площу близько 7 га.
[показать]


[показать]

Синевирське озеро розташоване на висоті 989 м н. р. м. має максимальну глибину 22 м. Озеро утворилося в результаті потужного зсуву близько 10 000 р. тому, внаслідок чого була утворена гребля, яка повністю перегородила долину, що призвело до заповнення улоговини водою з гірських струмків.

[показать]

На одному березі озера побудовано оглядовий майданчик за проектом архітектора Юрія Соломіна, а на другому березі височить на 13-метрова скульптурна композиція "Синь і Вир", вирізана в 1984 р. із червоного дерева скульпторами Іваном Бровди та Михайлом Саничем.

[показать]

До складу парку входять також відомі верхові оліготрофні болота Глуханя і Замшатка, урочища Кантина, Песся та Квасовець.

[показать]

Для шанувальників активного відпочинку в НПП "Синевир" прокладено дві нові екологічні стежки: "Урочище Красний - озеро Синевир" та "Гедешова - Дике озеро". Загалом у НПП "Синевир" вже діють три екологічні, дві науково-пізнавальні стежки та вісім туристичних маршрутів.

[показать]



***********
Національний природний парк "Синевир", багато інформації та фото.

***********

Головною пам'яткою Мукачево є замок Паланок (14-17 ст.), який стоїть на горі вулканічного походження висотою 68 м і займає площу 13 930 кв. м. і є яскравим зразком середньовічної оборонної архітектури. Загальна довжина периметру замку 248 м, ширина - понад 100 м.
Точна дата заснування замку невідома, але в документах мукачівське укріплення, що входило в оборонну лінію кордонів Давньоруської держави за Карпатами, згадується вже в 11 ст.
[показать]



[показать]

Угорська хроніка свідчить, що в період правління короля Ласло І Святого (1077-1095) фортеця була укріплена кам'яними стінами, а в 1086 р. витримала п'ятиденну облогу і штурм половців на чолі з ханом Кутеском. А от орди Батия, які пройшли на Закарпаттям в 1241 р. навіть не наважилися штурмувати твердиню. Після їх відходу фортецю значно укріпили, на випадок нового монголо-татарського нашестя.

[показать]

В 13 та 14 ст.ст. замок був власністю угорських королів династії Арпадовичів та Анжу і охороняв військово-стратегічні шляхи. Основною спорудою тодішнього замку була квадратна вежа -донжон. В грамоті від 1321р. названий перший комендант фортеці - Томаш, наджупан Бережського і Угочанського комітатів. В 1352 р. в районі Підгорян комендант замку Де?же розбив загін татарського хана Атламоша, а самого хана стратив у замку.

[показать]

Замок почав виконувати не тільки оборонну функцію, але і житлову, оскільки до вежі -донжону, прибудували кам'яну двоповерхову споруду - житло для княжої сім'ї та челяді. Під вежею в скелі був видовбаний колодязь діаметром 2,5 м і глибиною 85 м, до шахти якого на глибині 13 м симетрично примикають гвинтові сходи.

[показать]

Герб Ракоці

[показать]

Після поразки угорського війська у битві під Могачем в 1526 р. місто разом із замком побувало у володіннях трансільванських князів, імператора Фердинанда I, Габсбургів та Австрійської імперії.

[показать]

Сучасна фортеця складається з чотирьох терас, на яких побудовано три замки. До старого Верхнього замку були прибудовані Середній і Нижній, а також зовнішнє оборонне кільце, яке складалося з наповненого водою рову, земляних валів, частоколу і кам'яної стіни з бійницями.

[показать]

[показать]

[показать]

[показать]

***********
Мукачево, Замок Паланок, багато інформації та фото.

***********

Будинок міської ратуші, пл. Миру/вул. Пушкіна, №2
Побудований в 1904 р. за проектом та під безпосереднім керівництвом архітектора з Будапешту Яноша Бабули-молодшого.
Головний портал будівлі прикрашає годинник, кошторис на виготовлення якого склав в січні 1904р. майстер Й. Шовинський.
[показать]



[показать]

Закарпатський російський драматичний театр, пл. Миру, №1
В березні 1884 р. в Мукачево було організовано "Товариство з будівництва театру". 50 членів товариства звернулися до жителів міста з проханням надати матеріальну допомогу фонду будівництва. Багато мукачівців відгукнулись.

[показать]

Пам'ятник рівноапостольним Кирилу і Мефодію встановили у 1996 р. (ск. Іван Бровді, арх. Олександр Андялоші).

[показать]

На фасаді сучасного будинку в стилі модерн в 1969 р. та в 1992 р. меморіальна дошка оновлювалась.

[показать]

"Білий дім", 17-18 ст. , вул. Миру, №16а
Колишня резиденція князів Ракоці була споруджена в середині 17 ст. в стилі Ренесанс.

[показать]

Дослідники припускають, що будівництво розпочалось за наказом Дьєрдя I Ракоці. Тоді ж було розбито сад і вирито колодязь.
Своєю назвою "Білий палац" зобов'язаний білим фасадам з червоним вкрапленням на кутах .

[показать]

Костел св. Мартина та каплиця 14 ст., вул. Миру, №39
У дворі кафедрального собору св. Мартина знаходиться каплиця св. Йосипа - один з найдревніших пам'ятників кам'яного церковно-храмового зодчества Закарпаття .

Мукачево (угор. Munkаcs) районний центр та друге за величиною місто в Закарпатській області розташоване на р. Латориця на стику відрогів Вулканічних Карпат та Закарпатської низовини.
Місто входило до складу різних держав, що відбилося на його архітектурі, національно-етнічному складі, традиціях і звичаях. Мукачево свого часу знаходилося на перетині торгових шляхів, які в історичних документах згадуються як "Великий слов'янський шлях", а нині є важливим транспортним вузлом міжнародних магістралей: залізничних - Москва-Київ-Будапешт-Белград-Рим і Москва-Київ-Братислава-Прага-Відень та автомобільних - Київ-Будапешт-Відень і Київ-Прага.
[показать]



[показать]

Сучасне місто фактично складається з шести поселень - Оросвигово, Підмонастир, Паланок, Підзамок, Підгород та самого Мукачево.

[показать]

Перша письмова згадка про Мукачево зустрічається в угорській хроніці "Gesta Hungarorum" кін. 12 ст., де йдеться про перехід угорських кочових племен на чолі з князем Алмошем (Арпадом) в 896 р. через Карпати та захоплення міста, де він 40 днів святкував перемогу.

[показать]

У 10-11 ст. ці землі входять до складу Київської Русі. У той час на місці нинішнього Мукачівського замку було невелике укріплення, що входило в оборонну лінію кордонів Давньоруської держави за Карпатами. Проте вже в другій половині 11 ст. угорські феодали захопили Мукачево та частину Закарпаття, а ослаблена міжусобицями Київська Русь не змогла цьому протидіяти .

[показать]

В 1281-1321 рр. Мукачево входило до володінь Галицько-Волинського князівства.
Грамотою від 22 травня 1376 р. королева Угорщини і Польщі Єлизавета Анжу надала Мукачево статус привілейованого та право користуватися печаткою із зображенням св. Мартина, покровителя міста, для скріплення актів купівлі-продажу виноградників.

[показать]

З 1633 р. до 1711 р. з невеликою перервою місто і домінія належали династії трансільванських князів Ракоці, які перетворили його у столицю свого князівства. У 1644 р. в Мукачево відбулися переговори між трансільванським князем Дьєрдем I Ракоці та французькими дипломатами Джуліо Мазаріні та Антуаном Фуке про спільну боротьбу проти Австрійської імперії.

[показать]

Після розпаду Австрійської імперії угорський уряд в грудні 1918 р. проголосив про створення напівавтономної Русинської Держави зі столицею в місті Мукачево, проте в квітні 1919 р. місто зайняли румунські війська. З 1920 р. за Тріанонським мирним договором Мукачево ввійшло до складу Чехословаччини, а на початку листопада 1938 р. місто окупували угорські війська. 26 жовтня 1944 р. місто звільнили солдати 4-го Українського фронту і на першому з'їзді народних комітетів Закарпатської України було прийнято Маніфест про возз'єднання з Радянською Україною.

[показать]

***********
Буже багато про Мукачево можно прочитати тут

***********

Село Кодня Житомирського району, Житомирської області розташоване на берегах річки Коднянки.
Населений пункт згадується в письмових джерелах в 1301 р. під назвою Кодеденград.
[показать]


В селі збереглася церква Різдва Богородиці та дзвіниця (1841 р.), побудовані в стилі класицизму. В інтер'єрі храму живопис 20 ст.

[показать]

У роки незалежності України в Кодні був встановлений пам'ятник Т.Г. Шевченку з рожевого граніту. Поет відвідав ці місця у 1846 р. Є дані, що на цьому місці свого часу стояв костел 19 ст., зруйнований на початку 1980-х рр. Відомо що під селом, знаходяться підземні ходи і за переказами по них можна дійти до Бердичів.


***********
Про Село Кодня тут

***********

Село Верхні Ворота (угор. Felsoverecke) Воловецького району Закарпатської облрсті розташоване на річці Славка (притока Латориці), за 7 км від районного центру, на висоті 489 м н.р.м.
[показать]


щось про село мало якоїсь інформації. Як що хтось знає що за церкви в селі то буду вдячний.

[показать]

До 1946 р. Верхні Ворота носили назву Felsoverecke - Фельшов Верецке або Вишні Верецьки. Назву село одержало від місцевості, на якій воно розташоване. Гори тут свого часу називали вершками.
У результаті революції 1848-1849 рр. на закарпатських землях було скасовано кріпосне право. На дорозі між селами Нижні Ворота та Верхні Ворота розташоване святе джерело та пам'ятний знак з нагоди скасування кріпосного права.

***********
Про село Верхні Ворота тут

***********

Мандрівка по Волині. Головна мета це Луцьк, дуже давно планував доїхати до нього.
Проїхали - 1107 км.
Олика – Піддубці – Романів - Воротнів – Підгайці – Луцьк – Прилуцьке – Жидичин – Маяки - Рокині – Копачівка – Веселе – Торчин – Білосток – Городище - Несвіч – Коршів – Гірка Млинів – Забороль – Млинів
Паливо – 155 л. – 1017 грн. (14л./100 км.). Житло – 470 грн. (2 ночі). Їжа – 350 грн. Білети – 30 грн. Штраф - 100 грн.
Бюджет вийшов до 2000 грн. так і планували.




Виїхали з Києва у вечорі п’ятниці, благополучно доїхали до Рівного, дорога казка, дуже гано зроблена, правда зустрічаються по одній полосі, але не в напряг, єдине що десь 15 -20 хвилин була пробка із за аварії якраз на такий з ділянок. По дорозі подивились Олика – Піддубці – Романів - Воротнів – Підгайці


Олика


Олика


Воротнів

і приїхали в 23:00 до мотелю Хутір http://hutir.com де і планували переночувати. Гарне місце, нам дуже сподобалось гарні номери з кондиціонерами. Ми брали з великою двомісне ліжко в яке помістилися у трьох. У вартість номера входить сніданок. Своя паркова під охороною. І за все ми заплатили лише 220 грн.











Поснідавши поїхали до Луцька там ми планували провести весь день. Відразу на в’їзді поселились в мотель Околиця за 250 грн. без сніданку і кімнати не таки гарні, але теж не погано, відпочити можна, теж вибір пав тому що там був кондиціонер.
Посилились і відразу поїхали дивитись замок та стару частину міста,













потім прогулялися по перехідній вулиці і там в одній з кафешек засіли обідати. Нажаль не пам’ятаю як називається, але це кафе має свою випічку і кормлять гарно, обід на двох 90 грн., це перше друге і квас, порції великі, сподобалось.







Пішли гуляти далі містом дійшли до парку що напроти національного університету, а там продають біля фонтану дуже, дуже смачне морозиво, безліч смаків. Особливо дружині дуже сподобалось. Коштує щось 6 грн. кулька, ми спочатку по 3 кульки взяли, а потім коли їхали наступного дня вже додому то подорозі зупинились щоб знову покоштувати морозиво, тут вже нагребли по 4 кульки на кожний ріжок.



Так пройшов день в Луцьку, місто дуже сподобалось, гарне таке, нема до чого придратися. У вечорі повернулися до мотелю, помили малу вложили спати, а сами ще попили чайку з випічкою купленою в пекарні при кафе у якому обідали.
Наступного дня по дорозі додому ще подивились чи мало Прилуцьке – Жидичин – Маяки - Рокині – Копачівка – Веселе – Торчин – Білосток – Городище - Несвіч – Коршів – Гірка Млинів – Забороль – Млинів


Прилуцьке

Читать далее...

Невелика вулиця Одеси, на якій свого часу концентрувалася величезна кількість кафе та готелів. Це вулиця, яку згадував Олександр Пушкін в своєму творі "Євгеній Онєгін".

Перша згадка про Ланжеронівську вулицю з'являється в 1817 р.

[показать]



[показать]

"Рабінович", "Антилопа Гну", "Пам'ятник грядучому генію", "Сашка-музикант", "Джинсовий Дюк", "Зелений фургон", "Одеса-мама", "Одесит Міша", "Шаланды, полные кефали ...", "Пам'ятник невідомому читачеві", пам'ятник Ільфу та Петрову

[показать]

З вулиці Пушкінської відкривається неперевершений вигляд на боковий фасад Національного академічного театру опери та балету (пров. Чайковського, №1).

[показать]


Ще дуже багато інформації та фото

Знайомство з Одессою варто розпочали з Приморського бульвару. Бульвар є одним з найкращих архітектурних ансамблів в стилі класицизму на території України.

[показать]



У центрі Приморського бульвару розташована площа, утворена двома напівциркульними будівлями 1827-1830рр.(проект арх. А.І.Мельникова). Керував роботами Ф. Боффо.

[показать]

Парадним входом на Приморський бульвар з боку моря слугують Потьомкінські сходи 1837-1841рр. побудовані на кошти М.С.Воронцова (арх. Ф. Боффо, А.І.Мельников, К. Пот'є, Уоптон та Ю. Морозов). Сходи побудовано на місці протоптаної стежини з міста до пристані.
Вартість будівництва склала 800 тис. карбованців, а саме архітектурне творіння стало чудовим подарунком на день народження дружині графа, Єлизаветі Ксавер'ївні, яка на той час була першою красунею міста.
До революції сходи називалися Рішельєвськими, а у радянські часи були перейменовані у пам'ять про повстання 1905р. на панцернику "Потьомкін".

[показать]

2 вересня 2002 р. був відкритий пам'ятник "Дружині моряка", що зображує жінку з дитиною на руках. Вони дивляться в морську даль, очікуючи корабель.Cкульптор О.П. Токарєв та архітектор В.Л. Глазирін.

[показать]

Історія міста, дуже багато інформації та фото

Одеса- найбільший морський порт в Україні на березі Чорного моря з населенням більше 1 млн. чоловік.

[показать]




[показать]

З другої пол. 15ст. територія переходить до Оттоманської імперії та отримала назву Хаджибей(Аджибей). У 1764 р. поряд з поселенням Хаджибей турки будують фортецю Ені-Дунья(Нове Світло). Під час другої російський-турецької війни 14 вересня 1789 р. під натиском загону генерал-майора Йосипа де Рібаса фортеця була взята.

[показать]

[показать]


Історія міста, дуже багато інформації та фото

Далі буде Приморський бульвар, Ланжеронівський спуск, вул. Ланжеронівська, Театральна площа

Вилкове містечко в Одеській області, яке розташоване в самому гирлі Дунаю, в місці, де Дунай, протікає більше двох з половиною тисяч км., впадає в Чорне море. Відоме Вилкове як "Українська Венеція" тут замість вулиць вириті канали, і жителі міста пересуваються виключно на човнах.

[x200] [x200]



[x400]

[x400]

У самому центрі містечка стоїть Храм Різдва Пресвятої Богородиці. Храм старообрядів.

[700x500]


Тут розташований Дунайський біосферний заповідник. Рішенням ЮНЕСКО від 2 лютого 1999 року створений єдиний міжнародний білатеральний Румунсько-Український біосферний заповідник. На румунській стороні дельти Дунаю також створений заповідник, внесений в 1991 році в Список Усесвітньої Спадщини ЮНЕСКО.

[x400]

[x400]

[x400]


ще фото та звіт

В продовження теми про Аккерманську фортецю, хочу показати це дуже цікаві пам*ятки Білгород – Дністровського.
[x450]


Вірменська церква
[показать]

Грецька церков Іоанна Предтечі 15 ст.
[показать]

Цілюще чудотворне джерело
[показать]

Свято - Вознесенксий собор
[показать]

Білгород-Дністровський, доповнення

Білгород-Дністровська фортеця (Аккерманська фортеця). Історико-архітектурний пам'ятник XIII-XV ст. Побудована на місці античного міста Тіра (Тіра заснована в VI ст. до н.е. і була спочатку порівняно невеликим поселенням землеробів.).
[x450]



З трьох боків оточена ровом шириною до14 метрів і глибиною більше 20 метрів, з півночі омивається водами Дністровського лиману. Загальна довжина стін понад 2 км. Висота стін і башт до 15 метрів, товщина до 5 метрів. З 34 башт, збереглося тільки 26, збереглася і цитадель.

[показать]

[показать]

[показать]



Дивитись фото і звіт далі ;)

Cело Колодяжне відоме перш за все літературно-меморіальним музеєм Лесі Українки. Музей було засновано в 1949р. на території садиби, де Леся Українка прожила дитячі й юнацькі роки.
[700x180]



У травні 1882 р. сім'я Косачів переїжджає з Луцька в с. Колодяжне. Родина мешкала у будинку, який називали між собою великим. Тут народилися молодші сестри та брати Лесі. Діти підростали, тому в 1890 р. на садибі побудували будиночок для Лесі

[показать]
подивитись кімнати

В 1896 р. розпочали спорудження "сірого" будинку (батьківський), вікна й віконниці якого були пофарбовані в сірий колір, від чого й пішла його назва.

[показать]
подивитись кімнати


Експозиція музею складається з таких розділів:

Волинськими стежками Лесі Українки;
Колодяжне - колиска Лесиного таланту;
Крізь все житія - до "Лісової пісні";
Історія музею. Трагедія родини Косачів.

В експозиції представлено меморіальні речі Лесі Українки та її родини, прижиттєві видання творів поетеси та її матері - Олени Пчілки, фотографії, речі побуту та етнографії Волині, відтворені фрагменти робочою кабінету і сільської хати.

Музей працює з 9:00 до 17:00.
Вихідні - понеділок, вівторок.

[показать]

:
Колодяжне
:
Волинь
: