До кровавых рассветов
Ищу свою комету,
Я тебя по секрету жду
Мои пальцы как дикие,
В них течет Электричество,
Его хватит до мая нам, а там…
Долгожданная оттепель,
Снесет крышу с петель.
Я не мальчик, ни девочка
Я твой ласковый зверь
Верим в мои сказки
Верим без опаски
Я тебя научу, я тебя научу,
Я тебя научу летать.
Mama says truth is all that matters Lyin' 'n' deceiving is a sin Drifting through a world that's torn and tattered Every thought I have don't mean a thing Don't stop, don't stop the dance No, more music, don't stop the dance Mama says love is all that matters Beauty should be deeper than your skin Living for the moment - lips and lashes will I ever find my way again Don't stop, don't stop the dance No, more music, don't stop the dance Don't stop, don't stop the dance Don't stop, don't stop the dance Mama says only stormy weather Don't know why there's no sun in the sky Footsteps in the dark come together Got to keep on movin' or I'll die Don't stop, don't stop the dance No, more music, don't stop the dance Don't stop, don't stop the dance No, more music, don't stop the dance Don't stop, don't stop the dance
Ми в кав`ярні
в компанії трішечки парить,
Той спокій - моя примара.
Ти новини ведешь на якомусь каналі -
Я точно тобі не пара
Я не сам, і розмови про каву й вистави
Ну точно нам ні до чого.
Мій братан зараз каже:
"У нас якісь справи".
Ніхто не тримає нікого
Я видумую, я видумую
Хеппі енд в історію свою, я
Викарбовую я, викарбовую
Сум скупою мовою.
Підпалю листа, підпалю листа,
Комерційним щоб сюжет не став.
Станція метро не та,
Аркуш чистий я дістав...
Схоже рими прості,
на дві гривні в кишені -
На каву і на роботу
І сусіди мої, ну немов навіжені
До виходу і до входу.
І love story стартує,
прогавив початок -
Чогось то було замало.
Я на тебе придумав собі полювати -
мене ти вже вполювала.
Я видумую, видумую
Хеппі енд в історію твою й мою.
Викарбовую я, викарбовую
Сум скупою мовою.
Підпалю листа, я підпалю листа,
Комерційним щоб сюжет не став.
Станція метро не та,
Аркуш чистий я дістав...
Станція метро не та
Аркуш чистий я дістав...
******
Єдине мистецтво бути щасливим - це усвідомлювати, що твоє щастя лише в твоїх руках (с)
На жаль не знаю автора цих чудових слів....
Але варто над тим всім задуматись....
Сьогодні таке свято.... Я чомусь його відчуваю вперше за все життя, хоча ніколи не святкувала...
Знаю точно, що завтра піду робити собі подарунок ))) Куплю якусь книжечку (напевно альбом з картинами Франсиско Гойя, якщо знайду)...
Я хочу, щоб завтра було сонечко.... принаймні так хочеться....
хочеться посміхатися.....всім....всьому світові....
хочеться сказати "люблю" тим, кому давно не говорила теплих слів....
тим, до кого щось всередині живе.... а їх останнім часом залишилося так мало, тих, до кого по-справжньому щось відчуваю....
*******
Була сьогодні на рок-концерті "ШнуРОК 8"
До нас приїжджали "ФЛІТ", "Безодня", "ХУ4", "Мій батько п"є" і багато інших... Всіх і не запам"ятала.... Назвала тільки тих, заради кого туди поперлась.... Вухху.... Я щаслива...
Хоч і стомлена.....
Але і не пЯна, зовсім.... Це мій особистий рекорд, бо зазвичай подібні дійства закінчуються як мінімум бутилкою пиВа...
*******
Я хочу знайти чарівну гумку, якою б постирала всі негативні спогади зі свого життя....
Може скоро таку знайду....Точно знайду....
*******
А сьогодні таке свято - 8 БЕРЕЗНЯ....
Любі мої френди жіночої статі - з днем весни вас, з днем любові, з днем краси!!!
Я ніколи не вміла знаходити пишних слів на привітання, чомусь завжди говорилось від душі, от як зараз....
****
А жити так ЛЕГКО....
Люблю вас всіх....люблю....
[450x176]
Депрессія згорнула свої павучі лапки і хоча б на певний час пішла геть....
А я вчуся заново щиро посміхатись.... І здається у мене це почало виходити....
Пора жити з широко розплющеними очима, не зводити все життя до крайнощів і мінімумів....
Хочеться розібратися в собі....
Внутрішня гармонія як весняне сонце, поки що не відчувається його тепла, але перше проміння світить мені в очі.... Вона росте з кожним днем, і дає мені такі потрібні сили, щоб досягати своєї цілі....
Все навкруг почало набувати кольорів і форм.... Іноді від цього дуже дико, бо за зиму я так звикла до чорно-білого...
Я вже десь в дорозі.....
Это цитата сообщения Элэя Оригинальное сообщение
Шрифты:
http://www.wmate.ru/fonts/
http://font.woweb.ru/
http://www.zerores.com.ru
http://www.i-type.ru/fonts.htm
http://mskd.ru/fonts.php?lang=ru_en
http://www.win-design.ru/o_fonts.shtml
http://web-support.ru/fonts/2.shtml
http://www.a1fonts.com/html/Letter_A,0.htm
http://bios.net.ru/gif_sms/cat62.htm
Рамки:
http://lenagold.narod.ru/fon/clipart/ramy/ram.html
http://professionalphoto.ru/design/frame.shtml
Уроки:
http://www.3dcenter.ru/tutors/read....hop_base&page=1
http://www.photoshop.demiart.ru/book/index.html
http://www.photoshop.kulichki.net/lessons/
http://www.graphics.ru/tutor/
http://www.stormarts.ru/lessons/
http://www.photoshopschool.ru/Tutorials/index.html
http://a4u.tomsk.ru/texts/
http://www.mweb.ru/photoshop/
http://www.webclass.ru/rus/Tutorial...shop/index.html
http://www.drawmanga.ru/tutors-processing.shtm
Кисти:
http://cc-studio.h15.ru/brushes/brushes.html
http://www.damnedinblack.net/brushes.htm
http://brushes.deviantart.com/journal/2877040/
http://share.studio.adobe.com/axBro...t=11&rppsel1=50
http://www.8nero.net/brushes/index.htm
http://glitter-tramp.com/juuichi/brushmisc.html
http://www.simply-graphics.com/psbrushes.shtml
http://www.spoono.com/photoshop/
http://www.strangeangels.net/y.htm
http://www.brattyplace.com/brushes_for_psp.htm
http://perso.wanadoo.fr/parenthese....es/brushes.html
http://www.deviantart.com/deviation/8603134/
Я іноді ловлю себе на думці, що люблю дивитися на чужі сльози... Вони необхідні людям, так само, як землі необхідний дощ....
Коли люди плачуть, вони чимось нагадують дітей, фальшиві маски злітають, а натомість відкриваються їх справжні обличчя....
В такі моменти я їх люблю....Я починаю любити людей, які плачуть......
Однак я не люблю, щоб хтось дивився на мене, коли по моїх щоках течуть сльози....
В такі моменти я спілкуюсь з Богом, а це тільки наша розмова, тільки моє каяття, і тільки моя слабкість....
Як дивно іноді виходить - ми в інших любимо те, що ревностно приховуємо в собі....
Ми часто думаємо, що багатство і знання нам допоможе в житті, і зробить нас володарами своєї долі...
Але у житті є свої "levels"... Є такі, до яких нам ніколи не досягнути, скільки б ми книг не перечитали, скільки б дипломів не отримали, скільки б грошей не заробили.... Це ті, рівні, на яких матеріально-інтелектуальні цінності стираються і залишається тільки те, з чим ми прийшли у цей світ - ДУША...
В душі немає IQ, для душі не існує завчених правил етикету, на душі немає номера кредитної карточки та електронного гаманця....
Я зрозуміла недавно, що я не знаю у цьому житті стільки всього... Але чи потрібні мені ті знання маніпулювання собою та оточуючими, якщо після них немає відповідного відголосу в душі?
Адже саме люди, які нафаршировані тільки сухими знаннями - руйнуть цей світ - це вони боячись втратити матеріальну цінність та владу, розіп"яли Ісуса, проводили массові винищення євреїв, змусили помирати людей від Голокосту. Вони ведуть війни, на яких помирають НЕ їхні сини..... Це вони вчили наших батьків по книгах, покликання яких, виростити сліпих і покірних рабів для влади своєї держави....
А ви спробували колись спитати у таких людей - що таке кохання? що таке щастя? Вони знають складні формули, але навряд чи зможуть відповісти на елементарні питання....
У дітей, сльози - це в більшості реакція на фізичний біль, а у дорослих - на душевний.... І якою б черствою не була людина у неї все одно десь захована душа....
І знаєте, може душа нас болить тому, що ми знаємо забагато лишнього?.... Може ми атрофували свої елементарні дитячі поняття цього світу?....
Подивіться навкруг, і як казав хтось з класиків, світло - це не фізика, це стан вашої душі, а небо - то не атомосфера, то вічна книга, у якій кожна людина черпає віру у себе, свої сили, у світ, у людей... Адже, недарма коли ми думаємо про майбутнє, то піднімаємо очі до неба....
І знаєте що таке щастя - це коли навкруг немає нічого, крім світла і неба, а з-під вій течуть не сльози, а розлітаються метелики....
Метелики щастя...
Надворі весна...
БУДЬТЕ ЩАСЛИВІ... :))
Жалею о том, как скулы немели,
Ладони старалась согреть быстрее
До рукопожатия с тобой.
Жалею о том, что тогда не сдержалась,
На площади трёх вокзалов
Тебя пыталась увести домой.
Жалею о том, что дежурила ночью
И проверяла на прочность
Ни в чём невинный телефон.
Встречала, от радости замирала,
Друзей имена забывала,
Чтоб только только, только быть с тобой.
Зачем, зачем, зачем.
Сенбернары, ты знаешь, не долго живут,
Одного в жизни любят и только к нему,
А после с ним вместе попадают в рай.
И прячут слёзы огромные псы,
В горячие лапы тычут носы,
А я не люблю маленьких собак.
Сенбернары, ты знаешь, не долго живут,
Одного в жизни любят и только к нему,
А после с ним вместе попадают в рай.
И прячут слёзы огромные псы,
В горячие лапы тычут носы,
А я не люблю маленьких собак.
Ти пишеш такі слова, від яких стає боляче.....
Ти наголошуєш на тому, як було добре ТОДІ....
Ти..... Скільки мені потрібно буде сил, щоб запевнити себе, що то все було помилкою....?
Після сьогоднішніх слів Самі я задумалася....
Може, варто навчитись давати людям другий шанс?
Колись ти зрозумієш, що я була зовсім близько...
На відстані простягнутої руки, яку ти так і не простягнув.....
Ти втратив мене.....Чи то я втратила тебе?
Ми занадто егоїстичні, щоб усвідомлювати свої помилки...
Колись ти зрозумієш, наскільки сильно я тебе кохала...
Але ти не повірив у мене, і сказав необдумане "ні"......
Можливо колись, я все таки зрозумію,
якою дурепою зі сторони виглядаю у свої 20 років.....
Принижуюся перед світом, намагаючись компенсувати твою відсутність.....
Вкотре ставлю коми, там, де давно варто поставити крапку....
Колись я зрозумію.....
Пі.Сі. А знаєш, раз я все це написала, то напевно я вже починаю розуміти....
Это цитата сообщения пирсинг_в_сердце Оригинальное сообщение
[318x425]Настроение сейчас - В очікуванні...
А у нее всё опять в порядке:
Ночные клубы, тусовки, блядки...
В зубах «парламент», в стакане виски,
В кармане мелочь и две ириски...
И в телефоне всегда есть кто-то,
С кем вроде можно, но не охота.
Но палец сам набирает номер:
Помада, шпильки, садится в Rover.
И кто-то гладит её колени,
И жизнь-наркотик бежит по вене,
И хоть она никому не верит,
Но этот кто-то в ней будит зверя...
И томной кошкой, прижавшись к телу,
Она берётся скорей за дело,
Свиваясь в кольца, кусая губы,
Ей нужно нежно, ей нужно грубо...
Она не помнит имён и чисел...
И разве есть хоть какой-то смысл?
А утром кофе и взгляд усталый
…да, всё в порядке. Но так достало…