Варто створити схожу рекламу і для України.... В Росії цей ролик соціального спрямування був заборонений владою для показу на телебаченні....




ось ще один ролик не менш "веселий" і "патріотичний".... За такі творіння їх варто поважати..... Коли наші будуть створювати щось подібне?




а оце наш український еМТіВішний ролик....




ще один соціальний український ролик



 

Настроение сейчас - втомлене....

Я не беру тебе до себе спати не тому, що хочу виспатись, а тому, що я не хочу, щоб ти бачив моїх сліз в подушку, коли я молю Бога дати мені сили пережити це все.....

 

Я кажу, що я не голодна не тому, що я насправді не голодна, а тому, що  я настільки морально виснажена, що немає сили навіть їсти....

 

Я курю свої сигарети не тому, що мені подобається курити, а тому, що ними я відраховую хвилини свого життя....

 

Я іноді втікаю від правди не тому, що хочу комусь збрехати, а тому, що не хочу, щоб хтось таврував неуміло сказаними словами і фразами мою душу....

 

Я посміхаюся не тому, що я щаслива, а тому, що не хочу, щоб мені робили зауваження, щодо депрессивного виразу мого обличчя.....

 

Я відстоюю свою думку, не тому, що вона в мене сформована, а тому, що не хочу проживати чуже життя по чужим правилам.....

 

Я кажу, що це все колись закінчиться не тому, що я хочу, щоб це закінчилося, а тому, що одного "завтра" ти прокинешся, і в цьому "завтра" мене вже не буде, а ти повинен навчитися жити без мене.....

І

Я це все пишу не тому, що мені потрібно щоб хтось мене пожалів, або написав "Тримайся", а тому, що поруч нема нікого, кому б хотілося сказати це в очі....

Слухаєм вкотре міську шумну тишу

Годинник давно відбив за дванадцять

Отак би хотілось з тобою залишитись,

Та мрії не ті, що були у сімнадцять...

 

Бетони, каміння, темниці будинків,

В цілому всесвіті ми поза зоною,

В маршрутці життя рахуєм зупинки,

На першому місці з своєю персоною.

 

З смертельним діагнозом, алкоголем зліковані,

Слухаєм вкотре міську шумну тишу,

Ми -вже не справжні, словами змальовані,

Напевно такими назавжди залишимось.....

 

Любі мої...,Вибачте, що рідко тут з"являюся....Засіла серйозно за книжечку.... Нарешті хочу дописати....

Книга називається "21 сигарета"..... Після довгих роздумів  і перепробуваних варіантів зупинилась на цій назві. Чому саме 21 скажу потім, вірніше розв"язка буде в кінці книжки =).... А зараз викладу уривок, невеликий, щоб не надто багато читати...

 

13 сигарета

Фінал чергової історії....

 

 

***

Ми лежали на ліжку.… Він дивився у відчинене вікно на вечірнє небо. Я відчувала кожен порух його душі. Я відчувала як болять оголені нерви. В якісь моменти здавалося ніби я – це він. Я знала, що це кінець. Тільки боялася сказати йому. Думки плавали у повітрі як в переповненому акваріумі плавають риби, раз по раз зіштовхуючись хвостами і плавниками. З магнітофона лунав панк-рок. Удари барабанів іноді співпадали з ударами серця. І від цих збігів музика набувала життя. А його лишилося так мало. На кілька хвилин. Стільки можна чекати маршрутку посеред міста на якійсь обхарканій зупинці, стільки часу можна стояти в черзі за хлібом чи молоком, рівно стільки ми з ним чекали останній раз в кінотеатрі до початку фільму. Ці всі відчуття і думки були занадто незвичними  для нього. Ні, вони не були схожими на ті, які відчуваєш вживаючи наркотики, та і він не міг згадати коли востаннє їх вживав - рік? (місяць? тиждень?) тому. Вони пронизували мозок, торкалися кожної клітини, чіплялися за двері і вікна, за радянські сервізи, турецькі килими на стінах і дешеву пластмасову люстру.  Говорити не хотілося. Всередині зароджувалася сила. Так напевно зароджується дитина в лоні матері, так зароджується початок кінця. Ця сила була не такою, як та, яка наповнює все твоє єство, коли ти не думаючи про стражів порядку за спиною кидаєш пляшку з-під пива в вітрину дорогого магазину, вона і не була схожою на ту, з якою твою брудні гріндери стикаються з обличчям невідомого гопника. Ця сила була дуже нестерпною і разом з тим містично-легкою. Він перевів погляд на стелю. Та змінила свій колір і стала золотисто-червоною. На ній почали пропливати якісь химерні малюнки. Раптом стеля стала схожою на гравюри Гойі. Він любив цього художника. Захоплювався його творчістю. Хотів бути схожим на нього. Малювати щиро, по-справжньому, не добавляючи красивих деталей у свої картини. У нього це іноді виходило. Але від тих малюнків ставало огидно на душі, тому їх не брали на жодну художню виставку. Люди звикли жити в іллюзіях. Ці іллюзії добавляли бажання йти вперед, одружуватись, народжувати дітей. А він їх уникав. Можливо тому і не хотів жити, так само як і не хотів давати початок чомусь такому, що могло народитися через його страх. Я повинна була вручити йому квиток до пекла. Хоча якби моя воля, то віддала б перепустку до раю Але я не знала що було  кращим – бо для кожного своє пекло так само як і свій рай. Кожен малює його сам. Його рай нічим би не відрізнявся від пекла. Бо ні там, ні там не було б емоційних деталей. Все було б простим, без метафор. І це мене лякало в ньому.

Дихати ставало дедалі важче. Повітря ставало густим і забивало горло. Він заплющив очі і спробував заснути. Кілька секунд в його голові роїлися останні бджоли думок. Потім настала тиша. Навіть не було чутно музики. Стало дуже гаряче. Так гаряче буває, коли ти лягаєш в наповнену по вінця гарячу ванну. Ця хвиля жару пройшла крізь усе тіло і застигнула в очах. Він їх розплющив. І чомусь захотів встати. Зробивши невдалі спроби, зрозумів, що вміє літати. Тепер йому не потрібно купувати жетони на метро, можна залюбки добратися з будь-якої точки А в точку Б. Раптом йому стало страшно. Щось неприємне осіло тягарем на серце і він впав на підлогу. Але болі не було. Навкруг лише почулося тихе булькання. Вода жовто-каламутного кольору наповнювала кімнату. Він відчув спрагу. Став навколішки і спробував напитися тієї води як собака, але вона вливалася до рота витікаючи через вуха і ніс. Страх зростав, а вміння літати зникало. Він помацав спину чи не виросли там крила. Але крил не було, на дотик відчувалася тільки зімята синтетична футболка. Все навкруг почало міняти свої форми, вже важко було розрізняти кольори і деталі. Повітря наповнювалося гострими і колючими голками, які проштрикали тіло і руйнували його зсередини проходячи крізь невидимі отвори. Він злякався і хотів вибігти з кімнати, але сили не було навіть поворухнути пальцями на ногах.

-

Читать далее...

Я закрилась в коробці з бетону...
І нікого не бачу й не чую...
Серце в грудях немов з картону...
А снодійне його лікує...

Пишу всім, що життя прекрасне...
Я щаслива на буквах з екрану...
В мене є телевізор і праска...
Є комп"ютер, є коврик, ванна...

Ну а більше нічого не треба...
Їсти можна, але не охота...
Є у мене вечірнє небо...
І сусіди приходять з роботи...

Хтось готує вранішню каву...
Хтось малює чиїсь портрети...
А у мене і так все кльово...
Є ще пиво і сигарети...

Поруч книги і купа фільмів...
Різна музика, що дратує...
А душа вимагає обіймів...
"Ну навіщо тобі то?" - кажу їй...

Серце викину в еліфатор...
Крок зроблю, тільки б стало сили...
Розіб"юсь чи навчусь літати...
Бо душа вже своє віджила...

Та жартую.... я ляжу спати....
Як завжди докурю свій Winston...
Вип"ю ліки від душевної  втрати...
Ну а завтра прийде вже......ІНШИМ.....

Завтра тестування.... Я так боюся.... Таке відчуття ніби я нічого не знаю з тієї Історії України....

Вранці напюся валер"янки.....  і шось напишу, якщо не буду труситися і зберуся з думками....

І якщо зможу нормально виспатись, бо вже не сплю дві ночі.....Ніяк не можу заснути....

 

Потримайте за мене кулачки..... мені так страшно....

Это цитата сообщения БЛОГбастер Оригинальное сообщение

[375x375]

Дополнительные команды поисковой машине Google позволяют вам добиться гораздо лучших результатов. С их помощью вы можете ограничить область поиска, а также указать поисковой машине, что не нужно просматривать все страницы.

Далее

[427x651]

I just wanna know that you wanna know...

 

 

Мені так цікаво, що коїться в твоїй голові?... Про що ти думаєш?... Які в тебе плани надалі?....

Жаль, що я неможу читати твої думки... 

А взагалі, то мабуть на краще, бо так я не розбиваю свої іллюзії.....

 

		От кого:	Наталия Elektra
		Кому:	Li ♡:FUCKтично-Янгол:♡ Tera
		Тема:	...
		Сообщение:	ну здравствуй милая,будем знакомы,я Наташа, я конечно рада, что у вас все клеется нормально и складывается,но представляешь ревную ужастно, просто привыкла что я у него единственная. Пойми ты очередная девочка, а я была всегда и буду всегда даже просто у него в мыслях, даже если я его и оставила, то лишь только потому, что я его очень сильно люблю и очень сильно хочу, чтобы он был счастлив, а пишу тебе только потому, чтобы выяснить на сколько он нужен тебе, неделай ему больно, он мне очень дорог, С своих личных убеждений думаю что ты ему не подходишь, он собственник и как бы там не стремился не сможет тебя разделить с подругой. Желаю удачи, просто знай что только что тебе сообщение писала его ангел хранитель, он в моем сердце и его душа пренадлежит мне

А серце розривається від болю, і як ядерний вибух заповнює гірким присмаком все всередині....

Я не звикла до таких обставин.... Я не знаю як правильно....

Хочеться матюкатися....Що в цій ситуації краще - вступити в боротьбу чи дозволити їй вернути втрачене...?

А мій ФЕЙ як завжди був правий.....У пілотів дуже багато стюардес......

 

P/S/  А вчора мені начебто здавалося, що я нарешті можу бути щаслива........

 

 

Настроение сейчас - замріяне....

Коли ти мені кажеш, що їдеш літати.... я страшенно жалію, що я залишаюсь Янголом тільки на сторінках свого щоденника....

Я посміхаюся і бажаю тобі удачі, а сама тихенько ставлю своє серце у задній карман твоїх джинсів... Але ти ж про те не знаєш і я боюся, щоб ти ненароком його не пошкодив....

 

Я люблю дивитися на тебе крізь сонцезахисні окуляри, так само, як і на небо... бо так ні ти, ні небо не бачите моїх закоханих очей.....

Я люблю тебе, за те, що ти мені даруєш цю весну і моменти позитиву.....

 Я люблю небо за те, що воно дарує мені свободу і віру в себе....

 

Але я чудово розумію, що ти і небо - це дві речі, які ніколи не належатимуть мені.....

[604x452]

Слушать этот музыкальный файл

When I’m with you
Everything seems better
Now I know
I see it all today
We were meant to be together
I’m in pain when you’re away

Refrain:
Come on and save me
I’m loosing my touch
Day after day
Cause I miss you so much 
Come on and save me 
I’m loosing my mind
Waiting and waiting
For you to be mine

Come and save me 
From me… me…
Come and save me 
From me… me…

When I’m with you
Everything seems better
Now I know
I see it all today
We were meant to be together
I’m in pain when you’re away

Refrain 2x:
Come on and save me
I’m loosing my touch
Day after day
Cause I miss you so much 
Come on and save me 
I’m loosing my mind
Waiting and waiting
For you to be mine

Come and save me 
From me… me…
Come and save me 
From me… me…

[400x400]

Це якось так незвично, бачити перед собою чистий аркуш в форматі HTML, писати на ньому все те, що наболіло, і що потім все-одно видалю, а опублікую щось інше.... У кожній душі є свої потаємні кімнати...  За цей весь час, що я тут не писала, я мабуть занадто сильно їх повідкривала людям в реалі, тим, кому взагалі не варто було нічого відкривати...  Люди завжди випадково, з необережності розбивають тендітні і дуже крихкі предмети..... Людська душа і серце така ж сама......

Начебто пишу про все, а насправді пишу ні про що..... Так, просто слово до слова, речення до речення..... І от тобі пост.....  А про що написати?

Про красу? Потворність? Біль? Зраду? Огиду? Сльози? Безсоння? Віру? Бажання? Пристрасть?......... Не хочеться..... Хай про це напишуть інші.....

А я хочу написати про щастя.... Маленький шматочок щастя, який ми як дорогий делікатес не смакуємо, а ковтаємо цілим, тим самим не зрозумівши в чому то його кайф....

А знаєте що таке щастя...?

Щастя - це коли за вікном світить сонечко.... Щастя - це коли тобі у ліжко вранці приносять чай і ягідне варення.... Щастя - це коли не порушуєш того, що пообіцяла сама собі.... Щастя - це читати перед сном книжку і роздивлятися китайських зайчиків на своїй піжамці.... Щастя - це просто вишивати хрестиком і рифмувати в голові рядки.... Щастя взагалі просте..... на дотик, на смак, на відчуття..... Воно скрізь.... У кожному моменті нашого життя..... Просто ми притрушуємо його тирсою вигаданих проблем, власних страхів, комплексів, непотрібних справ....

Я здається знаю, чого мені варто спершу навчитися..... Мені варто перестати боятися йти вперед... Варто навчитися дотримуватися всіх-всіх своїх обіцянок....  І шукати в житті тільки позитив.... негативу і так вистачає на всіх.....

 

Слушать этот музыкальный файл

Walk away if you want to 
It's ok, if you need to 
Well, you can run, but you can never hide 
From the shadow that's creeping up beside you 
And, there's a magic running through your soul 
But you can't have it all 

Whatever you do I'll be two steps behind you 
Wherever you go and I'll be there to remind you 
That it only takes a minute of your precious time 
To turn around and I'll be two steps behind 

Take the time to think about it 
Walk the line, you know you just can't fight it 
Take a look around and see what you can find 
Like the fire that's burning up inside me 
And there's a magic running through your soul 
But you can't have it all 

Whatever you do I'll be two steps behind you 
Wherever you go and I'll be there to remind you 
That it only takes a minute of your precious time 
To turn around and I'll be two steps behind 

And there's a magic running through your soul 
But you, you can't have it all 

Whatever you do I'll be two steps behind you 
Wherever you go and I'll be there to remind you 
That it only takes a minute of your precious time 
To turn around and I'll be two steps behind 

Yeah baby, two steps behind 
Oh sugar, two steps behind

===== Говорімо правильно! =====

_________Неправильно_______|_____Правильно____

 

Рiзниця не принципова..................| Яка нахуй різниця
 

Упс, невеликий колапс получився...| Піздєц
 

Це вражає.................................| Охуєть
 

Здається вони неправі..................| От гандони
 

Ви занадто надокучливi................| Заїбали
 

Я зараз занятий..........................| Відїбись
 

Не хочу продовжувати дискусію.....| Йди нахуй
 

Мені здається тут щось не так.......| Шо за хуйня
 

Мене переповнюють емоцiї............| Бляяяя
 

Всiм вiдомий предмет....................| Ця хуйня
 

Ваша поведiнка не вiдповдає моїм очiкуванням........| Ви шо охуїли
 

Менi здаеться ми дещо випустили з уваги.......................| Проїбали
 

Ваш степiнь вдповдальностi залишає бажати кращого..............| Розпіздяй
 

Дивно вдягнутий хлопець.............| Шо за підар

 

Приладнати, прикріпити...............| Прихуячити
 

Неперевершено..........................| Піздато
 

Не варта перейматись..................| Похуй

Слушать этот музыкальный файл

Это цитата сообщения ТеРмОяДеРнАя_КоШкА Оригинальное сообщение

Холодный зимний день, а на ладошках
Свернулся маленький комочек…
Котёнок… просто маленькая кошка…
Любимая и ласковая очень.

В руках надёжных, сонно щуря глазки,
Мурлыкала тому, кого любила,
Кому доверилась, кто подарил ей ласку,
С кем одиночество и боль обид забыла.

И Он любил её как никого на свете,
Такую тёплую, пушистую, родную.
Он знал, что за неё теперь в ответе…
Он приручил её… Он полюбил такую.

И выходя на улицу, котёнок
Безумно радовался белым хлопьям снега.
Он знал, что тёплые ладони
Всегда спасут от холода и ветра.

И если станет вдруг тоскливо, одиноко,
То нужно лишь позвать Его, мяукнув…
Котёнок знал, что не посмотрят строго
Его глаза на преданного друга.

И вот однажды в зимний день, всё как обычно,
Котёнок ждал Его в пустой квартире,
И час за часом отмерял привычно,
И как обычно думал «не забыл ли?»

Шаги… их не узнать довольно сложно,
Но что-то в них не так… не то во взгляде…
И глянув на неё, Он осторожно
С ладошек отпустил… котёнка… рядом…

Что ж, новая забава… лучше прежней…
Он предал… Он забыл… нашел другую…
Он смел убить её надежду,
Прогнать её… любимую, родную…

И маленький котёнок в зимний холод
Бежал по снегу что есть силы.
И звал его к себе вечерний город
Забыть о том, что и его забыли.

А белый снег, когда-то мягкий и пушистый,
Предательски кололся, обжигая лапки.
И знал котёнок, что уже ни в чём нет смысла,
Что никогда не будет всё в порядке.

И выбившись из сил, роняя слёзы,
Упал в холодные объятья белой вьюги,
Не чувствуя смертельного мороза…
Все мысли были о любимом друге.

Закрыв глаза, Он оказался очень близко,
И стало так тепло, как раньше на ладошке…
Теперь он с тем, о ком все его мысли…
Уснул котёнок… просто маленькая кошка…

[показать]

Слушать этот музыкальный файл

Очі ці напроти не мають дна,
Твої очі - море теплих снів,
Я не один і ти не одна,
Я маю все, що хотів.
Дотик твій нагадує дотик хвиль,
Тіло твоє наче океан,
Солодкі губи і солодка сіль,
Нікому я тебе не віддам.
І ми будем разом...

Приcпів: (2)
І ми будемо разом, будемо  разом,
Серце твоє повинно бути моїм,
Ми будемо разом, ми будемо разом,
І небо і зорі, все це буде твоїм.

Не знаю як без тебе я жив,
Але зустрітись довелося нам,
Ти обійми і просто скажи,
Нікому я тебе не віддам.
Дотик твій, нагадує дотик хвиль,
Всі хвилі твого тіла я візьму собі,
Солодкі губи, я хочу про них,
Сказати декілька слів тобі.
І ми будем разом...