Это цитата сообщения Distinct Оригинальное сообщение
Прикольные статусы для qip ! (часть 2)
Всем привет!!! Вот ловите ещё порцию статусов для qip!!!
Это цитата сообщения simply_the_grey Оригинальное сообщение
1 липня 2008 р., забравши з коломийської лікарні Мирослава Симчича, стареньким “Фольцвагеном-Джетта” ми вирушили в с. Рушір – на місце бойової слави сотенного “Кривоноса”. Страшні вибоїни вправно оминав Любомир Хамуляк, праворуч од нього розповідав про той бій добродій Мирослав, а на задньому сидінні ми з Романом Пастухом слухали і нотували.
За даними московських спецслужб, сотенний УПА Мирослав Симчич-“Кривоніс” у 40 боях здобував перемоги над військами НКВД і лише у двох противники розходилися, хоч і не мирно, але не здобувши успіху.
– Насправді тих боїв і перемог було більше, – додає з легкою усмішкою Мирослав Симчич.
В одному з боїв, 15 січня 1945 р., під селом Рушір, що неподалік Космача, сотня під його командуванням (212 – 220 стрільців) розбила батальйон 256-го конвойного полку НКВД. Загинув у тому бою і командир підполковник Олексій Дергачов (часом його називають генералом).
– Скільки ж ви поклали там москалів? – запитав я.
– Та рахувати не було часу. До того ж я був поранений розривною кулею у праву руку. Встиг лише прикинути, що загиблих було близько 200 осіб. Так і написав у звіті. Вже 1968 року, на дослідстві, дізнався, що москалі перехопили моє донесення.
– Ти нє 200 чєлавєк у нас убіл, – злобно шипів слідчий, – только на полє боя паґібло 375 челавєк. І 50 ещьо у госпіталях паґіблі ат ран...
У кабінеті слідчого зустрівся арештант Симчич із сином та дружиною підполковника Дергачова. Слідчий запропонував їм “пасматрєть в ґлаза” тому, хто відіслав до дідька “іхнєґо атца і мужа”. На питання каґебіста, якої кари заслуговує підсудний, вдова ката одповіла рішуче:
– Только висшая мєра, только висшая...
– Хужого чоловіка за москаля у світі нема, – розмірковував вояк. – Раніше я думав, що серед них, як і серед інших народів, є люди хороші і погані, але як потрапив серед них на довгі роки, то побачив, що помилявся. Хужого чоловіка за москаля у світі нема.
– А поляки? – запитав я.
– Поляк – такий же як і москаль... тільки слабший, – відповів, трохи подумавши, ветеран.
Тим часом ми в’їхали у село Стопчатів.
– Он там була хата Василя Павличка, – показав рукою праворуч Мирослав Симчич і почав згадувати як 1948 року зустрічав там Свят-вечір. У батька якраз гостював синок – студент Дмитро. Він прочитав нам кілька своїх віршів. Ми, вояки УПА, раділи. “Ось росте новий Франко”, – з гордістю думав я, спостерігаючи за Дмитром Павличком...
Вдруге з поезією стопчатівського поета вояк познайомився вже в таборі. Сталося це так. Один з Мирославових товаришів по неволі отримав з дому посилку, а в ній, серед іншого, шматок сала, загорнутого в газету.
– Хто до сала, а я до газети кинувся, – розповідав Симчич. – А там... А там вірш Павличка “Я син простого лісоруба”.
Я син простого лісоруба,
Гуцула із Карпатських гір.
Мені всміхалась доля люба
У сяєві Кремлівських зір...
– Недаремно хтось загорнув сало в ту газету, – сказав пан Мирослав, – щоб знали як “виріс” Павличко. “Господи, – подумав я, – я сидів у твого тата на лавці, чого ж я тебе не вдушив?!”
У 1990-х рр. вояк і зрадник зустрілися знову. Павличко сумно “признався”, що свого часу зробив “великі помилки”. Не вистачило волі цьому еквілібристу визнати, що він не помилки робив, а злочини коїв проти свого народу.
Ось ще кілька смердючих його рядків:
Як добре, що на світі є Москва,
Моя земля, столиця і надія!
............................................
Тож не вдалось огидливим ізгоям
Вас отруїти жовто-синім гноєм...
Напевно, в душі Павличко був українським патріотом, але, щоб зберегти життя, почав оспівувати завойовників, проти яких запекло боролися земляки, і серед них – славний Мирослав Симчич. Може, і проти волі писав Павличко антиукраїнські вірші, але ж як старався! Його ж ніхто не змушував писати про наші національні барви як про “жовто-синій гній”. Зі шкури ліз Дмитрик, поборюючи борців за волю України – і мертвих, і живих, і ненародженних...
Саме через зраду, яку поет сором’язливо назвав помилками, він безбідно жив, коли “ізгой“ Мирослав Симчич 32 з половиною роки карався у російських тюрмах і таборах. Але найдивовижніше стало вже за часів Самостійної України – не Мирослава Симчича визнала держава Героєм України, а... Павличка. Напевно, у того, хто підписував указ про присвоєння Павличкові звання Героя України, Бог відібрав і совість, і розум. Але не чорний гумор...
“Гарний” приклад для інших! Зраджуй і перспектива забезпечена!
І ті напоять, і ці нагодують!
Таких успішних запроданців у нашій державі вистачає. Вони і далі жирують, а сотенний “Кривоніс”, до слова, отримує пенсію в 400 грн плюс 95 грн доплати з обласного бюджету. Звичайно, козак не жаліється і радіє кожному дню, який вдається прожити для України.
Та все ж за державу образливо...
Примітка. Москаль - солдат армії царської Росії, за часів Шевченка вираз "оддать у москалі" означав віддати на 25-літню службу солдатом; згодом - вояка будь-якої російської армії; розмовн. - людина, переважно росіянин, що є виразник імперсько-державних інтересів
Коханий, а ти знаєш цей страх? Коли ти всіма фібрами своєї дешевої душі відчуваєш, що щось не так, щось неправильно, але не розумієш, що саме в твоєму ще не такому багатому на досвід житті може бути не так. Іноді мені здається, що в якийсь певний момент, хтось вирвав найважливіші сторінки і переписав наш сценарій, а разом з тим змінив розклад руху потягів, які мали б відвезти мене до тебе. Чекати дві доби – це не боляче, це – страшно. Всі мої відчуття пресуються в малесеньку молекулу під невідомим величезним пресом всесвіту і мої коліна живуть власним життям, не слухаючись моїх наказів. Я продовжую стояти на невидимому пероні і очікувати твого потягу, на який у мене немає білета, а провідники надто суворі, щоб домовитись проїхати за десять гривень на верхній полиці загального вагону.
Коханий, а ти знаєш цю дитячу безпорадність? Коли ти взагалі нічого не можеш зробити, щоб щось змінити. Неважливо чому саме не можеш. Можливо то через вік, або через відсутність часу, чи просто через цю кляту відстань. Або можливо то через страх, про який я писала вище. Так, це саме через нього я НЕЗНАЮ що мені робити. Але НЕЗНАЮ тільки тепер. А завтра я буду ЗНАТИ як правильно, але завтра буде надто пізно, надто довгим стане чекання і пилюка припорошить твої вії, допоки ти спатимеш. І під час того сну ти забудеш мене, а коли прокинешся, то твої небесно-сині очі тільки злякано дивитимуться на мене. Я не зможу нічого тобі сказати, тільки поцілую, подарую тобі свою останню щиру посмішку... І піду. І буду ненавидіти себе за те, що це порозуміння прийшло до мене занадто пізно.
Коханий, а ти знаєш цю паніку? Ні, не страх, і не безпорадність, а саме паніку. Коли крик застрягає в горлі, а стрілки годинника невблаганно відраховують секунди від початку кінця. Коли в мозок врізаються слова, гострі ніби наточений ніж, яким твоя домогосподарка розрізає м'ясо, тверді, ніби стоячий прутень, який вдирається до горла перекриваючи доступ повітрю, але що ж таке повітря в порівнянні з тією пристрастю, яку він несе у своїх поривах. Паніка стає рожевого кольору і набуває характеру розлюченого панка. Всі м’язи зводять судоми, а крик губиться в лабіринті свідомості, до якої ти ніколи не підбереш паролю. Я сиджу в середині своєї пустої кімнати, одягнута в чорне весільне плаття, але ти не поведеш таку наречену до шлюбу, бо боїшся, що від того плаття покриється сажею перший сніг, який випав вчора, поки моя безпорадність переростала в паніку. Ще секунда без тебе і я не втримаюсь…
Моя паніка переростає в зневіру, коханий. Я перестаю вірити в цю сіру реальність, якій я програла тебе. Я зневірилась у своїх відчуттях і думала, що то іллюзія заслонила мої очі, і встановила в серці невидимий жодному лікареві чіп, що керує мною. Знаєш любий, я на мить увила, що тебе немає. В жодному місті жодної країни. Ніби ти став моїм небом, а я так і залишилася твоїм янголом без крил, і мені ні за що не зустрітись з тобою. Я думала, що я збожеволію. Коли я тримала твою сонну голову на своїх руках, мені здавалось, що ти легенько ворушиш губами, намагаючись мені сказати щось важливе, але наступної хвилини розуміла, що то мої поцілунки вперемішку з соленими слізьми ворушать твої губи. Ти спав, а я так і продовжувала стояти на колінах біля твого ліжка, запускати свої руки в лабіринти твого русявого волосся і не вірити, що кілька хвилин назад ти сказав, що це наша остання зустріч….
Всі гуртом смажимо деруни і накриваємо на стіл)))
Кальян по колу і солодкий вишневий присмак опісля))
Я собі валяюсь на підлозі і розлядаю замислувату люстру...
Згадую найприємніші моменти свого маленького життя:
Згадую перший сніг в одинадцятому класі, слизькі вулиці і теплу руку подруги, що не дозволяла мені впасти :)
Абітурієнтське літо і білі ночі, яких мабуть більше не буде НІКОЛИ (хоча, то мабуть наші душі світилися щасттям, а ночі були звичайні)
Серпнева жара + 37 вночі, мокрі простирадла, смішні розповіді і музика, що заповнює кімнату....
Прогулянка під весняною зливою, босі ноги, і спроби затягнути мене під зонтик....
Приємних моментів мабуть було в житті більше, але пргадались чомусь саме ці.....
Пі.Сі. Повертаємось додому, навулиці холодно, але на душі так тепло і хороше....
Хочу цей позитив зберегти надовго, застерелізувати-законсервувати.....
Ех....Що б там хто не говорив, а життя таки чудове.....
Это цитата сообщения КатильдоС Оригинальное сообщение
Минуты плавно убегают,
Стремятся стаей вникуда.
И кожа от дыханья тает,
И в те минуты я твоя.
Хочу ловить твоё дыханье,
Дышать с тобою в унисон.
Не в силах сдерживать желанье!..
Как жаль, что это только сон...
И каждой ночью он мне снится.
Сплетенье двух горячих тел.
Хочу тебя!.. Хочу забыться...
Пронзают тело сотни стрел.
Трепещет тело возбуждённо,
Желанием наполнив нас.
Движенья, блики, страсть и стоны!..
Как жаль, что я проснусь сейчас...
Депрессіям - ні!!!
Варто тільки дозволити поганому настрою завалятись у влассних почуттях на день-другий, як він починає переростати в депрессію
А депрессії вже не так легко позбутися... В боротьбі з нею потрібна важка артилерія!
Засинала вчора в обіймах поганого настрою, а прокинулась з твердою обіцянкою шукати в будь-яких моментах життя позиттив!!))
Позитиви не забарились з"явитись
Перше - це зателефонували забуті мною подруги з пропозицією відвиснути у диско-клубі "HARD ROCK"
(буде нагода одягти платтячко і показати свої ноги, на жаль від каблуків доведеться відмовитись)....
Друга - це запрошення на День малинового варення до однієї хорошої людинки на понеділок....
(всьо будемо бухати святкувати до ранку)
Ось так - від сьогодні буду постійно вірити в оптимізм)))
Пі.Сі. І ще дала собі обіцянку, що завжди буду пам"ятати про друзів, а то я щось стала нагла "морда" останнім часом.... =))
Это цитата сообщения braunschweig Оригинальное сообщение
Ты строишь собственный мир,
спокойный или тревожный,
в соответствии с тем, чего ты хочешь.
Можешь обрести покой среди хаоса,
можешь быть несчастным в раю.
Все это лишь
форма воплощения твоего духа.
Woah woahh
Have I been blind?
For the first time in my life I feel I've opened up my eyes
Since you've arrived like an angel from the sky
I'm on a spiritual high
So don't you ever go away
I could never face
Losing you would give my faith
In a higher place
What kind of world
Would it be without you
I couldn't breathe without you here
What kind of world
Would I see without you
I can't dream without you here
Yeah woah yeah
Beautiful boy
How on earth did I do something worth deserving you?
My better half
How I cherish through and through every part of you
I do
Loving you's made me hope
Now I belong
I found my heart
Promise me we'll always stay
The way we are today
What kind of world
Would it be without you
I couldn't breathe without you here
What kind of world
Would I see without you
I can't dream without you here
Hey-yeah
I can't ever imagine
If this never would happened
I thank God everyday
Almost lost you forever
But I always remember (remember)
That you're my saving grace
What kind of world
(what kind of world)
Would it be without you
(oh without you)
I couldn't breathe without you here
(ohh here)
What kind of world
(what kind of world)
Would I see without you
(oh see without you)
I can't dream without you here
(dream without you here)
Это цитата сообщения Рассветна-айаЯ Оригинальное сообщение
Мысленно задайте волнующий вас вопрос, затем нажмите на кнопку
[показать]
Ще одна з моїх улюблених пісень (а шукати за допомогою пошуковика набагато зручніше, ніж просто випадково знаходити в щодах френдів)
Been given 24 hours
to tie up loose ends
to make amends
His eyes said it all
I started to fall
and the silence deafened
Head spinning round
no time to sit down
just wanted to
run and run and run
Be careful they say
don't wish life away,
now I've one day
And I can't believe
How I've been wasting my time
In 24 hours they'll be
laying flowers
on my life, it's over, i'ts tonight
I'm not messing no I
need your blessing
and your promise to live free
please do it for me
Is there a heaven a hell
and will I come back
who can tell
Now I can see
what matters to me
it's as clear as crystal
The places I've been
the people I've seen
plans that I made
start to fade
The sun's setting gold
thought I would grow old,
it wasn't to be
And I can't believe
How I've been wasting my time
In 18 hours they'll be
laying flowers
on my life, it's over, it's tonight
I'm not messing no I
need your blessing
and your promise to live free
please do it for me
In 13 hours they'll be
laying flowers
on my life, it's over, it's tonight
I'm not messing no I
need your blessing
and your promise to live free
Please do it for me
I'm not alone, I sense it, I sense it
All that I said, I meant it, I meant it
And I can't believe
How much I've wasted my time
In just 8 hours they'll be
laying flowers
on my life, it's over tonight
I'm not messing no I
need your blessing
and your promise to live free
please do it for me
In just 1 hour they'll be
laying flowers
on my life, it's over, it's tonight
I'm not messing no I
need your blessing
and your promise to live free
please do it for me
Won't suffer, be broken, get tired, or wasted
Surrender to nothing, or give up what I
Started and stopped it, from end to beginning
A new day is coming, and I am finally free
Run away, run away, I'll attack
Run away, run away, go change yourself
Run away, run away, now I'll attack
I'll attack, I'll aa-WHOOOAAAAAAAAA
I would have kept you, forever, but we had to sever
It ended for both of us, faster than a
Kill off this thinking, it's starting to sink in
I'm losing control now, and without you I can finally see
Run away, run away, I'll attack
Run away, run away, go change yourself
Run away, run away, now I'll attack
I'll attack, I'll aa-WHOOOAAAAAAAAA
Your promises, they look like lies
Your honesty, like a back that hides a knife (knife)
I promise you (promise you)
I promise you (promise you)
And I am finally free
Run away, run away, I'll attack
Run away, run away, go change yourself
Run away, run away, now I'll attack
I'll attack, I'll attack, I will attack
Run away, I'll attack, I will attack
Run away, I'll attack, I will attack
Run away (Run away), I'll attack (I'll attack)
I'll aa-WHOOOAAAAAAAAA
Your promises
(promises, promises)
I promise you
(promise you)
I promise you
(promise you, promise you)
І нічого не допомагає...
Вже й френд-стрічку всю передивилася =)
В інтернеті шукати нічого, в асю заходити нема бажання =((
Хотіла собі скачати кілька пісень, а і-нет сволота часто викидує Три Чарівних Слова : "Невозможно. Отобразить. Страницу."
Чим більшає кількість користувачів у рідній мережі, тим меншає швидкість і-нету.....
Бееее....
Іду гризти яблуко і читати "50 хвилин трави" (по другому кругу))))
Пі.Сі. А, до речі, в мене ще кашель починається =((( Ну і як це назвати, коли хворь підкрадається посеред такої спеки...???
Хочеться вже осені, прохолодного бабиного літа...
Нічо, ще трохи наберуся сил і покажу цій хандрі де (с)раки зимують =)))
Найшла одну з своїх улюблених пісень)
Son's Gonna Rise
Rollin' down the highway
Like a rocket
God, I'm headed to town now
You can't stop it
Got wheel in my hand
As I stand
On the floor
Of the board
Of this car
On the road
Got this woman in the back seat
Yeah she's my wifey
In the middle of the delivery
Man she saves me
To this day I don't know why
She picked me up
When i was down on the road
With the wind when it blowed
Well a son's gonna rise in a mile
In a mile
You'll be feeling fine
In a mile you will see
After me
You'll be out of the dark, yeah
You'll get your shot
Это цитата сообщения Темна Оригинальное сообщение
Ти спиш...так рано і без мене. До сих пір не звикла засинати без тебе..без твого голосу, котрий тихо-тихо щось шепоче, без думок "а хто сьогодні раніше вирубиться?"...Ти спиш,я хочу прийти до тебе , ні, не будити, а лягти поруч. Хоча б не змогла...захотілось б всістись на тебе і почати тебе цілувати, а потім качатись на ліжку у різних позиціях. Ти спиш, а я хочу запустити свої руки у задні кишені твоїх джинсів...Ти спиш, а я мрію цілувати твої пальці.
Тобі не сниться чорно-білий блюз і ти не танцюєш зі мною під Елвіса...Тобі не сняться чорні птахи моїх очей і тим більше та трава над якою вони літають...Мої феї, порозлітались з моєї голови, але точно не в твої сни, а можливо, вони просто типу секйуріті...Не пускають в сни нічого й нікого,щоб ти спав спокійно. Ти спиш.
Я також скоро лягатиму, але я не засну. Я не змучилась, так як ти, бо не працювала цілий день, а лишень думала про тебе...але я знаю, що ти засинаєш так як і я ,думаючи про тебе, про нас...
Я чекаю своїх фей назад, бо в мене підозри,що вони в тебе позакохувались і повертатимуться тільки з тобою, знову прожузжать мені всі мізки про тебе, а я тільки посміхатимусь і проситиму їх пити мої сльози..сльози щастя...Ти - мій.