Мені здалося, що при розмові на серйозні теми я спілкувався з іншою людиною, а не Аліною.
Досвід спілкування не про маячню з тобою маю.
Спільні та різні погляди маю.
Сьогодні при обговоренні понять «образ», «катарсис», «соціальна людина», «логіка», «пізнання» всі мої тези\слова\фрази\погляди були піддані висміюванні, критиці, непогодженню без пояснень.
Після згадування «індукція», «дедукція», ти сказала, що це методи логічні (і ЩО??) та й поняття «метод» належить до царини логічного. Я погоджуюся і ти кажеш, що логіка пояснює не все. Я не заявляв що логіка пояснює все. Але логіка пояснює багато чого. Хочу зауважити, що твій тон та манера говоріння дали ясно зрозуміти твій скепсис щодо логіка (як до будь-якого мого твердження).
Ти кажеш, що конкретне для мене (приклад автора, твору, сфери застосувань цього твору) не є конкретним для тебе (без пояснень). Натомість, фразу «колись люди читали не такі книги та більше ходили до театру» ти позиціонуєш як конкретику, сердячись коли я прошу навести приклади.
Думка про художній твір.
На мою думку є два види мистецького твору: 1) обдуманий (майстерний); 2) спонтанний порив натхнення.
Перший вид.
Є набір ідей, які турбують чи надихають людину. За рахунок майстерності цієї людини в певній сфері (сферах) мистецтва, людина закодовує ті ідеї за допомогою виражальних засобів та інших конструктивних елементів, що складається в художній твір. Цей твір створений для сприймача (реципієнта), адже твір «живе» під час його сприймання. Сприймання та розкодовування твору читачем впливає на останнього на різних рівнях (найчастіше інтелектуальний чи\та емоційний).
Але сприймання є опосередкованим, адже сприймач інтерпритує сприйняте ним, адже має власні індивідуальні особливості сприйняття.
Від майстерності автора в кодуванні ідей залежить ступінь «правильного» розкодування сприймачем. Наприклад, Вольтер в творі «Черниця» закодував ідеї абсурдності церковного повсякдення та життя суспільства таким чином, що більшість читачів зрозуміє ці ідеї та усвідомить їх. Навряд чи, після прочитання цього твору, читач почне вірити в чистоту та совість людей в церкві.
Все вище сказане неабияк стосується кінематографу, адже виробництво кіно-стрічки інколи може тривати роками і якість інтерпритації залежить від майстерності його автора\ів (про рівень освідченості глядача я мовчу, сподіваюсь цей аспект й так зрозумілий).
Другий вид.
Інколи базується на ідеях чи враженнях автора, але ніколи не спровокований та не залежить від майстерності кодування. На мою думку, є чистим проявом мистецтва як такого, про те не лишається закінченим без сприймача як і перший вид.
Питання 1. З яких пір ти відмовляєшся від конструктивно-аргументативної бесіди? (прошу звернути увагу на «страшну» логічність цих двох прикметників).
Питання 2. Чому логічне пізнання для тебе перестало бути справжнім пізнанням?
Питання 3. Що тобі дало впевненості в використанні інтуїтивного пізнання як «правильного»?
Питання 4. Чому ти заперечуєш тезу «Людина – соціальна істота» або «існують соціальні тварини»?
Питання 5. Чому ти заперечуєш своє емоційне ставлення (зокрема негативне) до деяких явищ?
Прагматичне коло:
[634x403]