Дихай в мої очі..
Своєю крижаною душею..
Я хочу, шоб вони покрились кригою..
Більше не закривати їх ніколи..
У них застиг би Твій погляд..
Навіки..
Поцілуй моє серце..
Своїми гарячими устами..
Випали на ньому малюнок..
Як мороз малює на вікні..
Малюнок своїх почуттів..
Роби з ним що хочеш..
З моїм серцем..
Воно ж Твоє..
Забери мою душу..
Бо мені її не треба..
Не потрібна - викинь..
Але зроби хоч щось..
Боже..
Як же сильно я Тебе люблю..
З моїх сліз летять метелики..
Щастя..
Я надто багато відчуваю до Тебе,
Щоб Тобі про все сказати..
Я ж..
Не вмію говорити..
Не можу описати Все простими людськими словами..
Їх нема..
Але.. Знаю..
Ти розумієш без слів..
Боїшся усвідомити..
Але зможеш..
Бо я вірю в Тебе, рідний..
Мій..

[200x699]
Кілька днів тому просила Хлопчика із доброю Душею знайти мені три пісеньки..
Які написав мій Ангел...
Дуже хотіла почути ті пісні, бо востаннє ми слухали їх лиш з ним разом..
Хлопчик знайшов їх для мене.
Бо в нього добра Душа.
Я була дуже щаслива.
Сиділа і слухала.
Думки мого Ангела.. Голос мого Ангела..
Ангел..
Сумувала за ним дуже. Завжди. Але вчора по-особливому.
Бо зразу згадала все..
Ангел..
А день перед тим написала йому смс..
Знала, шо не відпише.
Бо Шось його тримало. (хтось?)
Надіслала йому фото своєї феньки, яку мені Маша подарувала..
І написала, шо вона казала коли дарують таку феню, тре загадати бажання..
А моє було, шоб ми з ним не загубилися. І ніколи її не зніму..
Так і написала.
Ангел..
Саме в ту секунду, коли слухала його пісні, прийшла смс..
"Ти де? Я в скайпі!"
ааа! Яка я була рада!!!
То нічого, шо була не вдома і ми не змогли поговорити кілька годин,як раніше..
Але я йому подзвонила..
Ми ніяк не могли наговоритись..
Витратила всі гроші, що були на рахунку..
Але ж говорила з Ангелом..!!
І головне.. Я просто відчула.. Шо те Шось, яке тримало його..
Не давало йому до мене дзвонити.. Писати.. Воно зникло..
Він говорив з такою легкістю.. Піднесеністю..
Наче з його душі впав важкий камінь..
Знаєш, як то, коли закриваєш ніс і рот і не дихаєш..
Так довго, як тільки можеш..
А потім вдих.. І хочеш нахапатись якнайбільше повітря..
Більше і більше.. І не можеш ніяк надихатись..
Отак ми вчора говорили з Ангелом..
Як добре, шо він знову є..
Дуже далеко.. Сотні або й тисячі кілометрів від мене..
Але є.. Отут.. Біля мене.. Поруч..
І.. впевнена, ми з ним не загубимось..
Мій Ангел..

[410x448]
Живу в режимі очікування.
Дуже давно не бачила свого Бога. І від цього чекати стає все нестерпніше.
Хм.. А за вікном почало гриміти, коли згадала ім*я Бога...
Мені просто не вистачає повітря.. Без Нього.
Бо без Бога я не я.
Зараз не живу. Бо не вмію.. Без Нього..
Мене скрізь переслідує Його нік.. той, шо в чаті був..
Де ми познайомились.. рідний чат.. рідний Бог..
Блукаю вулицями міста.. І всюди бачу це ім*я..

А мій Ангел мені не пише..!
Бо не він винен.. А Мандаринка.
Знаю. Бо снився сон. Все знаю.
Вона йому мене не дозволяє. Навіть написати смс..
Коли писала йому, шо дуже переживаю, шо він не відписує..
Написав. Але не смс. Бо дав їй слово. Не писати смс. Мені.
Але прийшла ммс.. Шоб я знала, шо він живий..
Я скучила за своїм Ангелом.. братик..
Ше могла їхати в Яремче. Але то ж не з Богом.. Не поїхала.

.. Як Ти був близько тоді.. Коли ми сиділи разом.. Розмовляли..
Коли Ти приніс мені свої рідні плакати..
Ми сиділи так близько один до одного..
Я відчувала Твій подих.. Подих Бога.. Отут.. Біля мене..
Просто говорили.. Просто Твої очі не відривались від моїх..
Просто.. Бог..
Скоро здурію..
Я не вмію жити без Тебе. Не вмію.
Не навчусь. І ніколи не спробую.
Бо по-іншому мені не треба.
Бо лиш з Тобою.. Живу..
Люблю Тебе, Боже..
к о х а ю..

..Мене тут майже нема..
..Частіше буваю на першому щоденнику..
..Бо там всі мої..
..Хто мене ше пам*ятає..
..Заходьте до мене туди..
..Talia_Rain..
..Чекаю..
=)

Слушать этот музыкальный файл

Рідне. Я ніколи не забуду того, шо я пережила, коли ти вперше взяв мене за руку. Це неможливо описати ніякими словами. Бо таких слів не існує. Не можу передати те, шо я відчувала, коли оглянулась подивитись,хто там..Позаду.. І коли побачила тебе.. Думала,шо помру.. Тепер завжди коли бачу тебе у мене шось робиться в серці. Не можу сказати,що саме. Але у ньому шось відбувається. Відчуваю. Я божеволію без тебе. Ти мій наркотик. Так давно тебе не бачила. Не чула твого подиху. Не відчувала тепла твоїх рук. Рідних. До болю рідних. У мене ломка. Я без тебе не можу. Пам*ятаю кожне слово. Кожен подих. Кожен погляд. Погляд.. Рідний. Ти мій. Єдиний. Я народилася для того,шоб зустріти тебе. Бо лише ти в силі змінювати моє життя. Вселяти у мене неземне щастя. Живу для тебе. Дихаю тобою. Я не вмію літати без тебе,рідний.. У мене лише одне крило.. Друге в тебе.. Літати ми можемо лише разом. Дякую. Ти вчиш мене лілати. Лише ти. Рідний. Кожну секунду свого життя розділю з тобою. В мені так багато сидить.. Я ніколи не зможу переписати ці відчуття.. Не зможу їх відтворити.. Не вмію говорити.. Ніхто не вміє. Слів нема. Бо те,шо ми описуємо словами лише одна капля дощу, а інше залишається всередині. Але. Є шось дуже важливе. Те,шо не вміє брехати. Очі. Вони прозорі. Через них видно душу. Її не сховаєш.
Твої очі найрідніші. Я б дивилася у них цілу вічність. І більше нічого не треба. Лише ти. Я найщасливіша людина на світі. Коли ти поруч.
Я щаслива, шо ти мене знайшов. Усе не просто так. Усе. Бо того забагато. Дрібниці. Але не вистачить пальців на руках і на ногах,аби їх перелічити. Не просто так. Не просто.
Рідне. Живу тобою. Ше трошки, і знову зустріну твій погляд
Рідний.
Ше трошки, і знову почую твій голос
Рідний.
Ше трошки, і відчую твій подих
......Твій......
.Найрідніший.

[400x400]

Слушать этот музыкальный файл

Слушать этот музыкальный файл

Слушать этот музыкальный файл

Trollhammaren


Bland skuggor rider en odjur.
Som en svarta träd.
Griper hård på en mäktig hammar.
Ut för svaga kristna blod.

TROLLHAMMAREN!
TROLLHAMMAREN!

Trollhammaren sveper igen!
Hugga ned, broder igen!
Hör det sista ropet -
Trollhammaren är här!

TROLLHAMMAREN!

Han är inte en människa.
Inte bräcklig och svag som dig.
Du ska vara maktlös.
Inga ögon ser din änd.

TROLLHAMMAREN!
TROLLHAMMAREN!

Sedan mörkret övertog.
Räds den frostens kalla fingrar.
Som griper tag och förlever.
Under kommande vinternatt.

TROLLHAMMAREN!
TROLLHAMMAREN!
TROLLHAMMAREN!

Слушать этот музыкальный файл

Слушать этот музыкальный файл

Сьогодні був урок християнської етики. Уявляєш,я на ньому була))Люблю я розмовляти із нашою монашкою. Цікава тема була сьогодні. Про екзорцизм. Це такі молитви,які виганяють із людини біса, демона чи злого духа. Багато говорили. Так цікаво чомусь було.. Хм.. Розповідала,як вона була у церкві, де священики проводять такі ритуали - читають такі молитви, займаються екзорцизмом. Казала,що із людей виходили різні звуки - ричання, нелюдські крики.. І цей злий дух може жити у будь-кому з нас. Переважно вселяють його в людину якісь ворожки,накладаючи порчі,або коли напоють водою,якою обмивали мерця. Цікава вона людина, наша сестра Павлія. А самовнушення - то сильна штука) Не знаю,чого я зараз це тут пишу.. Просто оце.. Екзорцизм.. Якесь таке воно знайоме мені.. Навіть в інеті шось про то шукала.. Таке відчуття,шо або шось про це колись чула,або.. Хм,не знаю. Знайоме воно якесь.. Аж мороз пішов по шкірі на уроці, коли почула від неї це слово.. Та фігня то всьо. Не тре тим страждати) Мене щойно мої дівчата хотіли в церкву затягнути.. А я не пішла. Не знаю,шось не тягне туди. Давно там не була.. Та й нема чомусь особливого бажання. Живу у своєму світі. Відділеного від усіх. Я не з ними. Я не тут. Люблю своє життя. Люблю свій світ. Мій. Такий,яким я його малюю. Такий,яким я його бачу. Сьогодні вже березень. Завтра квітень,а там і травень. Закінчу школу. Так швидко пройшли ці 11 років.. Але сумувати буду лише хіба за однокласниками.. А з вчителів лише за рідною Оксаною Василівною. Та я з нею буду завжди підтримувати зв*язок. Інакше не зможу. Поступлю в універ. Прийдуть зміни. Вони мені потрібні. ПРосто зміни.
Хлопчику з борідкою,де ти зараз?.. Так хотіла тебе сьогодні побачити.. Але ти ше не тут. Ти ше не приїхав,я знаю.. А завтра приїдеш. Може побачу тебе?.. Надіюся..Чекаю.. Боюся... Ніколи не зустрічала людей,яких відчуваю навіть на відстані.. Смішно,правда?.. А мені сташно.. Повірити.. Або помилитись.. Але ти ж.. Такий як я.. Такий...... Сумую....Де ти?..
[375x500]

Раніше я просила хлопчика із хвилястим волоссям, щоб він поїхав зі мною далеко. Ненадовго. Хоч на трошки. Бо тоді дуже хотілося вирватись і поїхати у незнайоме місто до незнайомих людей. А він не міг. Казав,шо грошей не має. А зарас він просить, шо б я їхала з ним далеко. А я не хочу. Не тому,шо пам*ятаю,шо він нехотів їхати зі мною. Просто не хочу. Саме з ним. А він кожен день дзвонить,хоче гуляти зі мною. А я брешу. Шо вчу уроки. Нє,я уроки і вчила. Але це не було головною причиною. Вчора подзвонив. дуже просив вийти. Не хотіла. Вийшла. (совість?) Він стояв разом із своїм хлопчиком,який косить під хлопчика з хвилястим волосся. Нє,він не крутить волосся,шоб воно кучеряве було і він нагадував того хлопчика. Він просто робить усе,як він. Не люблю. Пішли на залізничний міст. Вони багато говорили. Робила вигляд,шо слухаю. Гарно. Темно. Чорне небо. Високо. Вітер. Дрібний дощ. Так би й полетіла. Хлопчик з хвилястим волосся захотів мене кинути з моста. Нє,він би не кинув. Просто хотів взяти мене на руки. Лиш торкнувся,а я зразу сказала,шоб він забрав свої руки.. Кілька раз повторила. Дойшло. Злякався. Забрав. Дивно так. Я не поїду з ним нікуди. Боюся. Він починає сприймати мене не так,як сприймаю його я.. Ніколи не скажу йому,що поїхати далеко хочу не з ним. А з хлопчиком з борідкою.. Я ніколи не буваю така..як коли знаходжусь біля нього. Як бачу його. Але ж не буває казок. Як він знайшов мене в чаті? А так. Говорили. Домовились зустрітись. Субота. Тепер це найкращий день. Подарував мені диск. З гарною музикою. А потім ми танцювали разом повільні пісні. Говорили. Цікавий. " - Я тобі теж якийсь диск подарую. - Нє,не треба. В мене всьо вже є. - Та нє,я так не можу. Кажи хоч приблизно,які гурти любиш,шоб я знала,шо шукати. Кажи. Шо любиш? - Шо люблю? Иии..Кефір! " Цікавий. Я таких не бачила. А на наступну суботу.. Хм. Дивно. Коли я йшла по вулиці, зрозуміла,шо ззаді йде він. Почала йти повільно,ніби калюжі довго перестрибую. Догнав. Він. Як? Звідки я знала? Подарувала йому диск. Два. KMFDM. А хлопчик із борідкою дав мені гарні журнали почитати,про метал. Побіг. Сказав,шо ше сьогодні побачимось. Сиділа на лавочці сама. Прийшов він із своїми друзями. Говорили. Потім він розвернувся і пішов до мене. Сів. Поруч. Біля мене. На лавочці. Зі мною такого ніколи не було. Як тільки він підійшов, почала підвищуватись температура..Здавалось,шо кров кипить.. А серце..Воно калатало,як скажене..Здавалося,шо от от розірветься..Або вилетить..Розірвавши грудну клітку.. Мокрі руки. Шо це? Розмовляли. Він переживав. Мовчали. Обоє перебирали в голові всі думки,намагаючись знайти,шо спитати..Як тільки знаходили,говорили одночасно..Шо ж це? Чекаю суботи. Знову побачу хлопчика з борідкою. Ні, зараз борідки у нього вже нема. Але таким я його пам*ятаю. Перед тим,як ми познайомились у чаті..Кілька днів перед тим. Мені снився сон. Ми бігали босі по місті під дощем, тримаючись за руки..Хто він,цей хлопчик з борідкою? Чому я така,коли він поруч? Чекаю суботи..
[448x331]

Это цитата сообщения Искушённый Оригинальное сообщение

____________________________________________________________


Фобии

Это цитата сообщения lovetr1cks Оригинальное сообщение

A4 papercuts, Peter Callesen

A4 papercuts, Peter Callesen

Уникально. Я в шоке. Все сделано из листа формата А4, без разрывов.

 

 

Half Way Through, 2006

[показать]

[показать]

Читать далее...

А моя киця дурнувата. Ага,то й кажуть,шо домашні тваринки на хазяїнів схожі.. Кхе кхе! Сама така! Цей,а вона в мене любить сидіти на більярдному столі і дивитися у вікно. Так цікаво за нею спостерігати.. Сидить наче задумано. Довго так сидіти може. Цікава киця така. А нявкає як гарно. Як мишка)) А ше у неї хвіст задовгий.. Ага,задовгий,справді. І вуха такі великі.. А може то так має бути! То так було задумано))) Троха впав настрій,бо хотіла свою першу симпатію подарувати одній людині.. Так гарно підписала.. Цікавому дяді від цікавого дівчиська =) А воно пише мені,шо ше двох тижнів не пройшло.. Еех. =( Шкода,але нічо,ше почекаю трохи)) А я хворію трохи. Ну простудилася.. Вчора сльози з очей цілий день текли,тепер ніби пройшло. А головний прікол в тому,шо в моєї киці теж око сльозиться. Ше й до того праве,як у мене. Абсурд =) Я так дивлюся,шо мій намір відвідати Львів потроху буде втілюватись у реальність. Бо бажання туди поїхати нереально велике)) Сидить оце в голові.. Напишу. Недавно один японський вчений провів цікавий дослід. Ну взяв декілька баночок таких маленьких і у кожну капнув дистильованої води. Ну от, одну залишив такою,як була. На другій баночці прикріпив папірець із словом "Дякую". На третю баночку наклеїв папірець,на якому написав "Любов". Ток на багато баночок прикріпив папірці із добрими словами. На інших написав різні погані слова,накшталт "Заздрість" чи "Вбивство". І помістив ці баночки із каплями води у спеціальний холодильний,з певною температурою. Через деякий час витяг ці всі баночки і сфотографував кожну каплю води спеціальним,здається,фольговим фотоапаратом. І тут він побачив вражаючу картину. Здавалося б однакові каплі води відрізнялися між собою. І найцікавіше те,що каплі води,на яких були написоні хороші слова дуже виділялися поміж інших. Вони були дуже гарнимим,з різними наче малюнками по краях. До чого я це кажу. Це приклад того,що з водою можуть робити думки. Людина - вода. Тільки подумайте,що ми можемо зробити з собою своїми ж думками.. Вчора я зрозуміла,настільки це щось високе і таємниче.. Вода.. Ми звикли до неї,здається,немає в ній нічого особливого. Просто те,без чого людина не може жити. Те,до чого ми звикли. Але,що ж воно таке?.. Чи справді вода може зберігати інформацію?... Скільки можливостей для нас несе ця розгадка.. Думаю,в майбутньому обов*язково буду вивчати воду.. А тепер скажи,Дарця,для чого ти це все написала?.. Метелики в тебе в голові! Чого? Бо паралелепіпед! Я не можу знайти музику.. Нє,не в тому сенсі,шо не можу знайти певну музику в тенетах інтернет-смітника.. Просто хочу знайти шось,шо б пасувало моїй душі саме зараз.. А нема. Не можу відчути,що хочу зараз почути.. А ше я обов*язково колись буду вивчати квантову фізику. Це не мрія. Це план на майбутнє. Я знайду для того час. А я давно не пила каву. Чого,Дарцю,на чай перейшла? Хочу відчути аромат живих квітів. Звичайних. Будь-яких. Головне,щоб це були квіти. Живі квіти. А ще.. Щоб їх подарувала людина,від якої найбільше хотілося б їх отримати..... Ще б таку людину знайти.. Фух. Дивне життя. То хочеться Свободи понад усе,жертвуєш заради неї теплом. В результаті отримуємо самотність і потребу ласки і тепла. Де логіка? Там,де нас нема. Еех.. Рідна людино,почуй мене. Тобі ж теж,певно,важко без мене. Чи як?.. А я знаю,шо ти є. А ти знай,шо є я. А ше знай,шо я тебе чекаю. А ти є. Ти мене розумієш. Я тебе розумію. Ти мені довіряєш. Я тобі довіряю. (бажано на 100 % з обох сторін). Ти мене ні вчому не зобов*язуєш. Я тебе ні в чому не зобов*язую. Ти будеш щасливим зі мною. Я буду щаслива з тобою. Щастя. Вав. Я його довго чекаю. Може,прийдеш колись? Лиш не кажи,моє щастя,що у тебе інші плани. Я не чую. Ти прийдеш і все. Ага,чекаю. Цьом. Твоя Дарця Борхес.

[498x699]

вітер в обличчя далеко земля
знову присниться твоє ім*я
хто ти не знаю звідки прийшов
для чого питаю мене знайшов
не пам*ятаю я своїх снів
в небі літаю а ти здурів
і я здуріла ля ля ля
знову присниться твоє ім*я
серце відкрилось о боже мій
щойно зустріла я погляд твій
очі глибокі як сірий туман
нічого не бачу це все обман
тебе немає це тільки сон
геть забирайся не хочу в полон
так пахне небо чуєш чи ні
он дощу пісня летить по землі
злиться десь вітер бо я не з ним
коли місяць заплаче ми полетим
я пам*ятаю смак його сліз
чого не віриш який дибілізм
не кажи так на нього він не дибіл
він то мій місяць я його філ
то ти сліпий я хім кен сі
він там у небі не на землі
всьо іди нафіг вже задовбав
це є мій сон ти чого прилітав
не хочеш йти ну то я пішла
для мене проснутись то не біда
очі відкрила в стелю дивлюсь
сірий туман згадати боюсь
вітер в обличчя далеко земля
знову приснилось твоє ім*я

[500x352]

Ага. Ніби весна прийшла. Он сонце світить. Сніг розтав. Йдеш,задивляєшся в безхмарне чисте блакитне небо. Такий приємний ніжний вітер пестить волосся. Пташки співають. І болото під ногами до повного щастя.. Мп3 плеєр здох. Я тепер без музики. Блін. Фігово. Думала зара десь піти погуляти. Сама. А музики нема. Уф.. Хоча може зара і піду кудась. Набридли люди. Дуже набриди. Школа. Вчителі. Монотонність буднів.. Хочеться змін. Кардинальних змін. А тре шось для того робити. А так ліньки.. Пахне смаженою картоплею. Я не буду їсти. Шо зима вже пройшла,чи шо?.. А я так і не встигла впасти.. Постійно посовгалась,а впасти ніяк не могла. Ги,лихе не гине. Я так хочу вирватись звідси. Від цього повітря. Від цих людей. Просто на деякий час. Хоч на трошки. Відпочити від усіх. Хочу нових людей у своєму житті. Хочу змін. І людей,які зможуть їх принести. Гагага! Ти ше скажи,Дарця,шо друзів хоч! Вмираю з сміху! Не буде їх у тебе ніколи, і не було! Дурна якась.. А шо? Може якраз найду таку людину.. Яка буде поруч.. Якій буду довіряти.. Яку буду розуміти і..і яка буде розуміти мене.. Ти шо?? Дура,схаменись! Не видумуй! Такого не буває! Придумала собі казочки якісь,сидить та й мріє! Роззуй очі! Бач? Ото РЕАЛЬНІСТЬ! Бридка брудна жорстока реальність! Від якого ніколи не втечеш! У яких мріях і фантазія ти б не жила! Гагагага! Друзів їй захотілося! Немає дружби! Не існує! Та чекай.. А може якраз є?..Може я знайду... Може..може зможу комусь довіряти.. Хоча ні.. Дарця,ти права. Довіряти нікому я не зможу. І ніхто мене й не зрозуміє ніколи. Бо це неможливо. Бо це є я. Бо я така. Бо я і не відкриюсь нікому. Бо нікому це й не буде потрібно.. Та та,ти ше давай в депресію зайди. Нема дитині шо робити. Давай,Борхес, скач з будинку,ріж вени,кидайся під потяг,якшо ти слабка. Заткнись,Дарця! Нічо робити я не збираюсь. Я не слабка. Я сильна. Чуєш?? Оу. Кому ти це кажеш? Якби ти була слабка,мене б не було)) А так ми разом і ми сильні)) Знаєш,шо? В мене оце ідея з*явилася недавно. Я хочу книжку написати. Не знаю коли. Колись. Не знаю,про шо. Але знаю,як я її буду писати. Знаю. Обов*язково її колись напишу. Добре,підтримую! Я тобі допоможу навіть! Гиги,шо ж ти без мене би робила?)) О,та! Я без тебе нікуди))) Ми з тобою два в одному)) Дарця і Борхес нерозлучні) Давно у нас з тобою дах зірвало.. Але то так і прікольніше)) Давай зара підемо десь погуляємо? Давай! На рельси,як завжди? Давай на рельси)) Я за) Ну пішли) Пішли))
[700x441]

А знаєш, шо я зрозуміла? Якшо пити пиво великими дозами,то ніфіга. А якшо трошки,(так,як сьогодні)то трохи в голову дає. Ага,мені розказували,шо якшо водку пити корками,то набагато більше гребе,ніж випити багато і зразу. Такє. А ше я зрозуміла,шо дуже добре,шо я не курю. Ага. Бо я людина нервова така трохи.. Навіть не троха,а троха більше =) От.. І якшо б я почала курити,то кинути було б важко дуже. Через дурні нерви курила б постійно. А ніфіга. Я чемна. Навіть не пробувала. Гиги. А якого фіга я не сплю?.. Мені завтра у восьмій зранку вставати, до Оксана Василівни моєї на консультацію йти. А я оце розсілась тут та й сиджу. Ги. Скоро вже друга. Та нічо,я не на довго тут.. Сьоня бачила оцього хлопчика. Якого фіга я на нього увагу звертаю?..Дурна якась.. Але то такє.. Попробуй не дивитись на то,шо тобі тебе самого нагадує.. А в нього борідка була,побрив дурний. Та нічо,виросте. Ага,шкода,шо не патлатий. Та нічо,і на голові виросте волосся,запустим =) А мені хтось бекнув,шо він панк. Гиги. Якшо він панк,то я балярина. Я панків знаааю. Він точно не панк. Хіба просто неформал якийсь. О. Ну у нас таких небагато,навіть дуже небагато)) Тож я таких ідіотів-однодумців зразу помічаю)) А я лох)) І псих деколи,забула сказати)) Так шо цей.. Я в пошуках свого БанЗайчика =) А я ше той. Чула,шо має сейшн бути. Борщ і ше якісь місцеві групи будуть. Поїхала би. Ше би фазер пустив. Оце думаю,якого фіга щоденник цей завела?..В мене ж є. Я ж там живу. Там всі мої.. А чо тікаю?.. Ги. Хочеться на самоті побути,чи шо)) Мені снилося число 203401508. І шо воно означає.. А фіг знає. Я в гори хочу дуже. Блін. Так хочу.. Ну добре,йду я Дереша ше троха почитаю і лягаю спати. Завтра ж рано вставати =)

[452x699]

Гм.. Два дні тому трохи змінилося моє життя.. Я раніше принципово не читала книжок. Ну,для себе. А два дні тому порушила свій принцип. Ні,я їх не читала не тому,шо лінувалалась,чи ше шось. На то є своя причина. Просто категорично не читала нічого для свого духовного розвитку,чи як там кажуть. От. Мені в руки потрапила одна книжка. Про її автора я раніше багато чула. А тому і стало цікаво. Ги. Та ше й назва книги чимось привернула мою увагу. Гм.. Два дні тому зрадку я пішла до своєї вчительки з укрмови на консультацію. Тіпа до тестування готуюсь. В школі вона єдина нормальна вчителька. Щира,проста,безкорислива,розумна,цікава.. і просто людина,до якої тягне,з якою хочеться спілкуватися. Ну ми пройшли матеріал,який тре було пройти і почали просто так говорити. Вона розказала,які книжки зараз читає. Казала,шо читала Дереша. А я зразу,вав,питаю,чи цікаве. Бо сама його дістати не могла. Або погано шукала. Вона казала,шо пише Дереш якось по-особливому. І їй трохи не сподобався надлишок грубості. Провела мене в іншу кімнату. Простору і холодну. Показала свою бібліотоке сучасною літератури. Дереш,Карпа,Роздобудько і ше багато чого до фіга. Одразу тицьнула мені дві книжечки "Культ" і "Трохи пітьми". Ну я ніби не хотіла брати спочатку,так і сказала,чекайте,я ніби скромна)) А вона,бери,бери,потім принесеш. На шляху до виходу натрапила на образ матері божої. "Та це мій родич подарував. Сам малював. Правда,чоловік його викинути хотів. Казав,шо це божа матір кавказької національності..Такий у нього чорний гумор.." Ги. А на образі обличчя й справді має шось кавказьке. Я пішла додому. Одразу ж захотілось почати читати той "Культ". Чимось тягла до себе ця книга. За вечір я прочитала ту книгу. Справді,особлива.. Саме те,що я хотіла прочитати. На наступний день поїхала купляти й інші книжки Дереша.. Купила "Архе","Намір!"і якусь маленьку таку,де Дереш шось писав з Андруховичем і ше кимось. Ну от. Для мене це дивно. Гм.. Книжки.. Культ справив на мене якесь враження. Та звичайно справив! Я навіть другий щоденник завела. Можливо,мене хтось впізнає з постійних читачів першого щоденника.. Навіть нік такий..дерешівський.. Заглиблююсь у "Трохи Пітьми"...
[322x569]