Слушать этот музыкальный файл

[328x247]
Тиша... За вікном злегка похитуються від вітру дерева... Вечір... У колонках грає щось з Аматорі... Довколо мене неначе зупинився час. Абсолютний спокій на душі... Немає взагалі ніяких емоцій... Пожежа, що розгорілася приблизно місяць тому, вже згасла, і залишився лише їдкий дим, що нагадує мені про зміни... Та чи на краще ці зміни? У «що» я перетворююсь? Для мене це і досі таємниця, яку мені допоможе відкрити тільки час... У голові лунає лише одне питання: "Що буде далі?"... Проте тиша – єдина відповідь...

Настроение сейчас - Позитиффное))

Поздравляю всех (а особенно моих дорогих и любимых ПЧ) с Днем святого Валентина!!! Желаю вам никогда не оставаться одним, веры, надежды и любви, любви, ЛЮБВИ! С праздничком!

With LOVE from Goggi))

[176x220]
Настроение сейчас - Терпимий...

Щось пішло не так. Шалена втома... Біль... Відсутність тверезої оцінки того, що відбувається... Неможливість підтримки розмови... Низька працездатність... Замкненість...
Я втомився. Мені треба побути самому певний час і розставити все на свої місця...

Настроение сейчас - нормальний

Ну ось, карантин... Позитив тут бачу тільки в одному: нарешті відісплюся)))

[282x190]
Настроение сейчас - Лирическое...

Брызги слез на окне
От дождя ледяного
Замыкаюсь в себе
У меня все симптомы
Больше нет ничего
Ни мечты, ни терпенья
Ухожу от дождя
Закрываюсь прозреньем
Все, что я не сказал
Все сгорело в огне
Но и он уж погас
И внутри все во тьме
Лишь надежды искра
Что слеза не залила
Еще греет меня
Предает больше силы
Не нашел что искал
Потерял что имел
Но свободным вновь стал
И собой быть сумел...

Настроение сейчас - Бойовий

Все! Досить відлежуватись! Треба знову ставати у стрій! Хвороба відступила і завтра починається новий день. Які б труднощі він не приніс, я все здолаю! Мене не лякає навіть (!) перша пара хімії... Вперед!

[256x192]
Настроение сейчас - Супер!!!))))

Тільки повернувся з ценру міста... Ще зранку настрій був жахливо кепський, а зараз... просто супер! Дякую вам, мої любі друзі, за те, що ви є!

[240x180]
Настроение сейчас - Обурений

Іноді мене просто бісить поведінка людей... Лайка стала для нас буденним явищем. Але я просто не можу зрозуміти, як може хлопець може вживати нецунзурну лайку щодо дівчини? Проте не стільки вражає навіть це, скільки те, що з кількох десятків присутніх (!) ніхто навіть не спробував поставити його на місце... Виникає питання: ми народ чи стадо, де кожен дбає лише за свою шкуру?..

[308x231]
Настроение сейчас - Теплий, сонний...

Час вже запівніч, а я ще досі не сплю. Грає чудова музика, проте з кожною хвилиною все більше перестаю її слухати. У голові крутяться різні думки. Що бентежить мене? Чому я ще досі не сплю?.. Сон... Одразу ж уявляю собі літо, теплу погоду і безмежне поле, вкрите золотими колосками. Дехто називає це "золотим морем" і я погоджуюсь. Але це лише літній сон, а я тут, у зимовій реальності... Посеред "золотого моря" видніється постать... Повільно наближаюсь до неї... Все виразніше бачу чоловіка у брилі, з косою в руках і у мокрій сорочці. Він робить рух косою, стинаючи колоски, що, мов тоненькі надії, тягнуться до сонця. Сонячні зайчики від коси засліплюють мені очі... Погода сьогодні на диво чудова: у небі нема ні хмаринки. Жерке палюче сонце і синя височінь нависає наді мною... А недалеко за полем тече річка: чиста-чиста, така чиста, що чудово видно дно. Біля річки бігають дітлахи... Вони радісно і голосно сміються, і цей сміх наповнює все довколо, робить його якимось більш живим, яскравим... сміх все дужче лунає у моїй голові... Все навкруг потемніло...Косар і дітлахи розчинились... Розплющую очі: моя голова лежить на столі і щось голосно сміється у колонках... "Невже я заснув?"... Повільно підводжу голову, думаю про свій сон. Раптом спадає на думку: "Косар і дітлахи розчинились, просто зникли... А раптом і я колись просто розчинюсь, зникну, як сон на сході сонця і пам'ятатиме мене лише одна людина чи, може, забуде... Ні, певно пам'ятатиме... я зроблю все, щоб лишитися у її пам'яті"...

Настроение сейчас - Помірний...

Є дуже багато речей, які викликають у мене відразу. Проте серед найбільш огидних мені зазначаю:
- Брехня. Найбільш за все не люблю коли мені брешуть. Можу зрозуміти лише коли це вкрай необхідно або робиться заради мого ж блага. Людина, що збрехала мені хоча б раз, ризикує втратити мою довіру і ставлення до неї (а іноді навіть дружбу) назавжди...
- Підлість. Не сприймаю підлих людей. На це здатні лише ті, у кого низька моральність.
- Підлабузництво. Не люблю цю якість. Чи не найганебніший спосіб здобути чиюсь дружбу або прихильність.
- Надмірна самозакоханість. Кажуть, що треба себе любити. Так, це правда, проте не можна цим зловживати.
- Егоїзм. Ця якість мені також не подобається. Мене просто бісять люди, які думають лише про себе. На жаль, це досить розповсюджене явище. Зверніть увагу на це хоча б у громадському транспорті, де часто сидять здорові дядьки і стоять старенькі бабусі...
- Знущання над слабшими. Для мене нічого не означає авторитет людини, яка ображає молодших (особливий шок і лють викликає коли хлопець б'є дівчину)...
- "Понти". Не люблю людей, які намагаються показати всім які вони класні. Суть не у тому, що ти кажеш, а у тому, що ти робиш...
Це далеко не все...

А що Ви можете додати до цьго списку?

[205x154]
Настроение сейчас - almost off...

...Набридло кожного ранку прокидатися з думкою про школу, тестування і вступні іспити... Набридло шукати вільну хвилинку для того, щоб подумати про життя... Набридло ходити коридорами як примара... Набридли ці мішки під очима... Набрид цей кислий настрій... На жаль тільки зараз почав усвідомлювати як багато для мене означає свобода і як мені її бракує...

[320x240]
Настрій зараз - бойовий

...Треба йти, стиснувши зуби. Йти далі крізь біль і поразку, і, можливо, за обрієм я зустріну світанок нової надії. Але треба ще трохи пройти... Ще зовсім небагато...

[320x240]
Настроение сейчас - лирическое...

Ранок. Прекрасне синє небо потонуло у сірій фарбі, а разом із ним і усе, що мене оточує. Вона намагається заповнити мене і я відчуваю, що пручатися марно... Несподіваний смуток огортає душу. Життя з кожним днем приносить все більше розчарування. Я втомився. Віддаюся спогадам, думаю про минуле...
Літо. Світить ясне сонце, наповнюючи своїм світлом все навколо. Біля річки бігає маленький хлопчик. Сьгодні його вперше взяли ловити рибу! Він всміхається, і, здається, все всміхається йому у відповідь. Він щасливий. Для нього це чергові пригоди, нові враження. Його погляд зупиняється на дідусеві, що пильно кудись дивиться сірими похмурими очима... Чому він не радіє?.. Невже він не бачить, як навкруги весело?!. Проте переймався він цим не довго: сонце знову кинуло йому свою сліпучу посмішку. Хлопець також всміхнувся у відповідь. Вода лоскоче йому босі ніжки і він сміється, сміється щиро, по-дитячому. Для нього життя - це казка... Він ще не знає що таке сум, що таке заздрість, що таке проблеми... Він і досі вважає, що люди ловлять рибу лише для того, щоб розважитись. Він і коли виросте буде ходити сюди, проте не для того, щоб розважитись, а для того, щоб відпочити від повсякденного життя. Він думає, що любить дівчинку з сусідньго подвір'я і вона також думає, що любить його, але цей бешкетник ще не знає, що таке справжнє кохання, ба більше - нерозділене кохання...
...Сонце вже давно пішло на Захід. Раптом у небо злетіли два яскраві вогники і розірвались, освітивши все довколо... Потім ще два... ще три... Хлопець із захватом дивиться на цю дивовижну картину і ще не усвідомлює, що через кілька років цей чудовий феєрверк не буде так його вражати. Кожен вогник асоціюватиметься у ньго із втраченими мріями, що так само яскраво злітатимуть у його уяві і раптово вибухатимуть, залишаючи по собі лише пусту темряву... Проте це все буде потім, а зараз він жадібно ковтає кожну мить свого життя, не замислюючись над його значенням...
...Сірі хмари повільно сунуть небом і раптом яскравий промінь сонця вирвався і освітив мою кімнату. Смуток відступив перед світлом надії. Немає шляху назад, проте є шлях уперед і ми мусимо ним йти, долаючи день за днем, і, напевно, колись знову засвітить яскраве сонце, все всміхнеться довколо нас і ми з упевненістю зможемо сказати: "Життя прекрасне!"

Життя приносить нам багато сюрпризів (на жаль, не завжди приємних). Кожного дня з нами трапляються різні події, ми стикаємося з різними проблемами... На мою думку, важливо кудись дівати свої емоції, ділитися своїми проблемами і знаходити однодумців... Для цього й існує щоденник.
Всім привіт, я починаю...