Яка жаль.. Я хочу змінити свою поведінку десь так наполовину.. Я хочу забути про проблемне мислення.. Я хочу думати по-новому, я маю це зробити якнайшвидше, життя в мене тільки одне.. Я навіть перестаю себе почувати собою, і мені це подобається, надзвичайно! Який жаль, спілкування з оточуючими дуже залежить від цієї половини, яку як мінятиму.. Який жаль, дуже мало зрозуміють мене, який жаль, доведеться відмовлятися від старого, який жаль, новий характер несумісний зі старим.. Який жаль, я буду втікати? Я буду міняти усе своє оточення, щоб стати собою, я мріяв все життя про останнє, і це ціна мого щастя. Мене точно не зрозуміють, це точно буде скачок, а виглядатиме як втеча. Який жаль, але я цього хочу. Який жаль, але я навряд відмовлюся. Який жаль, та я навіть не знаю, чи зможу відмовитися.. Я ніколи не вірив у долю, але її моя віра не цікавить очевидно. Який жаль, якщо я згорю і залишиться лише попіл.. Але чи краще все життя вдавати і ховатися? Питання постає у ракурсі "хто ж Я тоді, якщо Я - не Я усе життя". Як зручно писати тут усе і бути незнайомцем! Як зручно розповідати про головне і не показувати себе..

Щастя завжди з тобою, але ти часто не знаєш, де воно. Музика - чисті емоції. Звуки по біту зв'язуються в потік з частотою дискретизації 44КГц і пронизують, і ти точно знаєш, що відчував автор композиції, зливаєшся в єдине ціле і хочеш, щоб це тривало, і забуваєш про мізерні проблеми. Автор передає тобі свою енергію і ти забуваєш, ким був, тільки відчуваєш, куди йти. Важливість вибираєш сам і настрій регулюєш сам і не дасиш іншим зіпсувати, навчишся бути з іншими собою!

Усе не могло бути так просто (як уявляли) і відбулося саме так, як і мало статися.

Для мене життя виглядає як складна головоломка, принципи якої я починаю розуміти.. Я не люблив ніколи складати кубік рубіка, бо його можна було розібрати і зібрати, я ти хочеш. Для чого розбиратися і довго думати, якщо можна зробити легше? В житті ж люди не люблять, коли ти граєш не по правилах, доводиться вивчати, але все це не для мене.. Бути особливим означає вдавати з себе "нормальну людину" щодня, хоч всередині ти зовсім інший. Бути особливим означає ніколи не показувати справжнього себе, змісту ж бо немає, навряд хто зрозуміє.. Могти в 10 разів більше ніж інші це супер, але доводиться вдавати, що ти такий же, бо інші бояться розумніших і не довіряють, бо ти робиш помилки.. Звісно, ти ж живеш в 10 разів швидше і помилки в тебе в 10 разів частіше трапляються і тобі не потрібно сидіти у в'язниці 18 місяців, щоб зрозуміти, що зробив ти погано..

Мати співчуття: можна ділитися своїми здібностями з іншими.. Здібностей у тебе і так в 10 разів більше ніж в "нормальних людей".. А "нормальні" тішаться тим, що вони такі є.. Нехай, чому б мені і теж не тішитися тим, який я? Те, що я не встигаю сказати, що я думаю, бо думаю я в 10 разів швидше ніж працює мій язик ще не причина думати, що я тупий, бо я нічого не говорю.. Я можу встигнути 10 речей в місцях, де "нормальні" встигають одну.

Грати роль "нормального", думати в 10 разів повільніше, бо інакше тебе не зрозуміють, бо інакше тобі нема чого робити тут, бо інакше все втрачає зміст, хоча у цьому змісту і не було

Не мати зовсім співчуття: ти автоматично стаєш вище за інших і не пускаєш нікого нижчого до себе. Це не для тебе, нема з ким навіть поговорити..

Мати повне співчуття: усі будуть мати багато плюсів за твій рахунок, а сам ти що будеш мати з цього? Оточення, яке тебе цінує, яким можливо ти керуєш, яке так чи інакше тебе не розуміє, бо не дано..

Знайти таких як ти, напевно це і буде те, що хочеш.

Постійно бути актором, вдавати з себе "нормального", це дуже гидко, це трата часу і неповага до того, ким ти є, це неповага до дарів, якими тебе наділили.

Щастя "нормальних" для тебе взагалі нудота, ти б так не зміг усе життя, це не твоє щастя, для тебе щастя те, що "нормальні" не розуміють, зневажать, чого бояться, бо осягнути не можуть і заскладно це для них і не дано.

Замкнуте коло. Переступити. Розпиляти. Розірвати. І втікати подалі від "нормальності", поближче до цілей, поближче до тих, перед ким можеш не вдавати і казати все без фільтру.

КРАПКА.

Aven - All I want All I wanna do Is to spend some time with you And all I ask of you Is to bring me back to you ... As sun goes by I know we will be one The voice inside me tells me To be strong I want to give you all but I’m aware I’m in love with you but you’re not there

Зґвалтовані почуття прокидаються після цілого тижня навмисного іґнорування. П'ять днів я не давав їм волі, тепер вони беруть своє і знати нічого не хочуть. Почуття переливаються кольорами райдуги і навіть більше, я бачу ультрафіолет та трішки інфрачервоного. Я знову відчуваю найменші шорохи і приємні запахи. Мої почуття знову вибачають мене і знають, що я я знову закрию їх у в'язницю на п'ять днів і будуть покірно чекати на два дні волі. Колись вони не витримають, поллються через верх фонтаном, розберуть всю в'язницю на бруски і будуть переможцями у цьому протистоянні, якщо я їх не переконаю бути "за" і не "проти".. Я маю стільки встигнути зробити і сказати усе і нерозгубити слова десь у дорозі.. Я маю Жити ці два дні, щоб потім п'ять днів заробляти на ще два дні Життя..

Якщо ти самий розумніший у своєму оточенні, не варто від цього страждати. Варто скористатися цим.

Сон закончился, картинка пропала. Я понимаю, что не сплю. Я не могу пошевелить ни одним мускулом. Я парализован. Меня это пугает. Я могу управлять лишь дыханием. Меня раздражает такая ситуация, я начинаю быстро и глубоко дышать и наконец просыпаюсь от этого. Ура!
Наверное это о моем случае.

P.S.:
Интересная тема - прозрачные сны
А может вы сейчас спите? Проверьте это!

Это цитата сообщения verbava Оригинальное сообщение

ця жінка чужа?...

/вільний переказ марії матіос/

"- перепрошую, пане, але скажіть мені, ця жінка чужа, що ви її так любите?
ми перезирнулися.
- а чому ти так подумав?
- вибачте, пане, але я вчора ненавмисне підгледів, як ви мили цій пані ноги. мої батьки одружені вже п'ятнадцять років, і я жодного разу не бачив, як батько мив ноги моїй матері. зате бачив, як хлопець із сусіднього села отам на річці мив ноги своїй любці..."

і так далі.

думки на тему...

Декілька фотографій людей із крилами :)
[487x699]

Всем привет,

Давно хотел открыть такой дневник.
Мне тут больше нравиться чем на livejournal.com.
Всегда хотел иметь интересных друзей :) и много путешествовать :)
Открыт и рад общению :)

Потім допишу :)