Настроение сейчас - Офигенное

Жесть! Только что была послана своим любимым однокурсником далеко... Может кому-то покажется это ужасным, но мне хорошо. Я его вывела просто капитально! Дошло до того, что удалил меня из своих асечных контактов! Мне так хорошо... чувствую, что расту над собой...

Настроение сейчас - Моря по колена

Жизни не жалко.
Лишь взгляд и тепло от твоих ладоней,
а может мне только сниться,,,
что все сие было, и оказалось
и не могло нам обоим приснится...

Настроение сейчас - Сумречное

Сходила вчера в кинотеатр на "Золотой компас". Бронированый медведь - это просто супер! С таким на поводке и на стрелку не страшно пойти. Еще прикольно, что у каждого человека есть свой деймон. Интересно, каким бы он был у меня? Тут некоторые говорят, что мой деймон - хорек. Брехня! Как такое аццкое Марьянко как я может быть хорьком???!!! Я скорее тигренок... такой добрый, нежный и в то же время опасный... Мурр....

Настроение сейчас - Никакое

Нашла у себя на форуме сочинение, которое писала для сестры. Кто поймет - оценит.
А небо плакало дощем
(Твір - есе)
Дощ... Важкі сині краплі барабанять по підвіконню, створюючи невеселу пісню осені. Вода швидко завойовує останні ділянки суходолу; люди дістають парасольки, а ті, хто забув їх сьогодні вдома, біжать все швидше і швидше, щоб сховатись від гніву небес. Небо затягнуте чорними хмарами, і ні одного тобі світлого проміжку блакитного неба неможливо знайти.
Запах дощу відчувається і в кімнаті, де змішується з ароматом кави і атмосферою смутку, який домінує в оселі.
Десь лунає пісня В. Козловського «А небо плаче...». Вслухаюся в слова пісні, і розумію, що вона як раз підходить до подій недавнього минулого.
А небо плаче грозами, грозами.
Вмиває серце сльозами, сльозами,
Я знов скажу : «Люблю...», а ти не чуєш слів...
А небо плаче грозами...
Як і небо плаче дощем, так і моє серце обливається гарячими сльозами розкаяння. Питаю себе: чому так сталося... адже все йшло так гарно і романтично... Дивлячись, як краплі дощу стікають по склу, згадую, як разом з Ним тікали від грози, як ховалися під чужим під’їздом, а коли стемніло, бігли додому, утрапляючи в калюжі, як сміялися над мокрими скуйовдженими зачісками...
Спогади. Які бажані вони іноді, і як хочеться все забути, коли болить душа. Дивлячись на сіре небо, розумієш, що було і що могло бути, але вже ніколи не станеться.
Поступово приходить відчуття провини. І серце вже не сльозами обливається, а наче його хто стискує залізними лещатами... навіщо ти так вчинила? Все ж могло бути інакше... Але як неможливо два рази увійти в одну і ту ж річку, так неможливо повернути ті сказані гіркі слова. Те, що вже втрачено – не повернеш.
Втішаю себе думками, що так буде краще для нас обох. Мозок розуміє, що вчинила вірно, що не потрібно обманювати людину, яка небайдужа, але серце не хоче розуміти раціональність розуму.
І знову сльоза котиться по щоці. «За що все це, чим я винна?» - скрикує душа і не змовкає... Хочеться вибігти з кімнати надвір підставити обличчя під холодні краплі осінньої негоди и просто мовчати. Хай дощ змиє біль втрати. Вода змиває все: і сльози з почервонілого обличчя, і невеселі думки.
Сховатись можливо від будь-кого, окрім самої себе.
Скоро прийде зима і життя зміниться, сподіваюсь, на краще. Прийдуть нові турботи, нові проблеми, новий рік постукає у вікно. Час не дає нам залишатися такими, якими є зараз. Хтось із нас змінюється в кращу сторону, а хтось навпаки. Новий день принесе на своїх крилах нове життя, нове майбутнє. Ми всі це розуміємо. А поки що залишається просто мовчати і тамувати біль від назавжди втраченого кохання.
Небо плакало дощем, змиваючи солоні сльози з почервонілого обличчя.
А серце благало: «Пробач...»

Почему некоторые люди считают, что имеют право лезть в чужую жизнь? И учить меня как жить? Чесно, иногда хочется отправить их далеко-далеко... реально достал. Ненавижу.
Ох я и злая... прям черт в юбке...

Настроение сейчас - Весьма лирическое

Ночь... прекрасное время не только для сна, а и для разного рода размышлений. Снова захотелось что-то написать в дневник. Напишу о любви. Хочется сочинять стихи об этом прекрасном чувстве. Ибо нет ничего прекраснее этого чувства. Любовь как белый цветок, одновременно расцветающий в сердцах двоих людей. Он прекрасен, но очень хрупкий. И очень хочется, чтобы этот цветок не завял.
Любовь - это час испытаний.
Любовь - это наши мечты.
Любовь - это время желаний.
Займись же любовью и ты.

Настроение сейчас - Ананасное

Печеньку все-таки принесли. Теперь сидим С Димко-Видимко и вкушаем ананасы. Воть.

Настроение сейчас - пофигистическое

Даа... Что-то испортилось мое хорошее настроение. Вернее не испортилось, а испортили... бывают же такие люди. Ну если человек в отпуске, зачем ему звонить и отвлекать от приятных дел? И вообще какой-то день дурацкий. Хочу печенья.

Это снова я. Вот, нашла свободное время и опять пишу. Какое это счастье - отпуск!!! Хоть и не летом, но тоже ничего. Только погодка подводит. Слякоть... Но настроение все равно отличное. Уря!!!!

Настроение сейчас - лирическое

Приветик, моя попытка номер два. Ну что ж, попробую вести дневник. Может и получится...

Любите меня такой, какая я есть.