Середньовіччя

Середньовíччя — період історії від 5 століття (руйнування Римської імперії і Велике переселення народів) до епохи Відродження (14 століття). За усталеною періодизацією раннє середньовіччя швидше відбулося у Західній Європі, аніж у Східній (близько 9-11 ст.).

Зміст
1 Термін
2 Роль релігії і церкви в середньовічному суспільстві
3 Лицарська культура
4 Народна селянська культура. Міська культура
5 Мистецтво середньовіччя

Термін

Термін «середні віки» виник в Італії в XIV-XVI с.с. в колі істориків і літераторів, передових людей свого часу. Вони схилялися перед культурою Древньої Греції і Древнього Рима, старалися відродити її. «Середніми віками» вони назвали час між античністю і своєю епохою. Надалі в науці закріпився розподіл історії на древню, середньовічну і нову. Середні віки в сучасній періодизації всесвітньої історії охоплюють час від краху Західної Римської імперії в V с. н.е. до епохи Великих географічних відкриттів (рубіж XV-XVI сс.), причому повне панування саме середньовічного типу культури в Європі зв'язують не з увсім періодом, а з V-XIII сс. Потім в Італії зароджується перехідна культурна епоха - Відродження, що охоплює кінець середньовіччя і початок Нового часу. Оцінка середніх віків в науці мінялася. Гуманісти епохи Відродження (які якраз ввели термін) і просвітники XVIII с. (Дідро, Вольтер, Монтеськьє) називали їх «темними віками», писали про глибокий занепад культури. У протилежність ним романтики XIX с. у наукових і, особливо, в художніх творах ідеалізували середньовіччя, були схильні бачити в ньому втілення вищої моралі. Сучасні вчені переважно уникають крайнощів. Признається, що в порівнянні з античністю, виявилися загублені багато які досягнення культури, але в той же час в сферу культурного розвитку були залучені нові народи, зародилися національні культури.

Формування середньовічного типу культури на території колишньої Римської імперії відбувалося різними шляхами. Східна Римська імперія зберігла свою державність і єдність. Візантія протягом всього середньовіччя залишалася великою і впливовою державою, візантійська культура стала прямим продовженням античною. Але в 1453 р. після завоювання турками-османами її історія прирвалася.

Соціально-економічний лад середньовіччя в Західній Європі схематично можна змалювати таким чином. На розвалині Західної Римської імперії виник ряд часом дуже великих (як, наприклад, імперія франків часів Карла Великого), але неміцних ранньофеодальних монархій. Основа економіки - сільське господарство. Спочатку всі землі належали королеві. Він розподіляв їх між своїми васалами - феодалами (феод - назва наділу), які служили в його війську. Феодали, в свою чергу, наділяли землею селян, що виконували повинності (панщина, оброк). Встановлювалися складні взаємовідносини між кріпосними селянами і добродіями, і всередині класу феодалів (принцип «васал мого васала - не мій васал»). Кожний феодал хотів розширити свої володіння, війни велися практично безперервно. У результаті королівська влада втрачала свої позиції, що вело до роздробленості. Селяни, що пригноблюються не припиняли боротьбу в різних формах - від втечі в міста до великих селянських воїн і повстань. Самостійні міські комуни, що виникли стають опорою королівської влади. З'являється новий клас - міська буржуазія (власне саме слово «буржуа» утворене від німецького «бург» - місто). Відповідно, виділяють і основні періоди:
раннє середньовіччя (кінець V с. - середина XI с.);
феодальна роздробленість (XI-XII сс.);
централізація держав під королівською владою (XIII-XV сс.).

Роль релігії і церкви в середньовічному суспільстві

Для середньовічної культури характерні дві ключових відмітних ознаки: корпоративність і домінуюча роль релігії і церкви. Середньовічне суспільство, як організм з кліток, складалося з безлічі станів (корпорацій). Людина по народженню належала до одного з них і практично не мала можливості змінити своє соціальне положення. З кожним станом були пов'язані своє коло політичних і майнових прав і обов'язків, наявність привілеїв або їх відсутність, специфічний уклад життя, навіть характер одягу. Існувала сувора корпоративна ієрархія: два вищих стани (духовенство, феодали - землевласники), потім купецтво, ремісники, селяни (останні у Франції були об'єднані в «третій стан»). Чітку формулу вивів на рубежі X - XI сс. єпіскоп французського міста Лана Адальберон:«.одни моляться, інші воюють, треті працюють...». Кожний стан був носієм і відповідного типу культури.

Могутнім об'єднуючим чинником в таких умовах виступали релігія і церква. Визначальна роль християнської релігії і церкви у всіх галузях суспільного і культурного життя складала принципову особливість європейської середньовічної культури. Церква підпорядкувала собі політику, мораль, науку, освіту і мистецтво. Весь світогляд людини середніх віків був теологічним (від грецького «теос» - бог). Чим же можна пояснити таке виняткове положення релігії в середньовічному суспільстві? Одна з відповідей на Читать далее...

комментарии: 1 понравилось! вверх^ к полной версии

Без заголовка 07-12-2007 22:08

Сканер мозга

Сейчас в моей голове происходит примерно такое:

[показать]

А что происходит в твоей голове?

комментарии: 2 понравилось! вверх^ к полной версии

Без заголовка 30-11-2007 20:13

[350x350]
А когда Ваши потомки станут Индиго? »»

комментарии: 1 понравилось! вверх^ к полной версии

Без заголовка 30-11-2007 19:32

Ну что ж... Вы - Лилия

[показать] Один из самых красивых цветов...

Пройти тест