Это цитата сообщения Amber_Lacerta Оригинальное сообщение

just be careful

ВОПРОС 1
Если бы Вам стало известно, что одна женщина, мать восьмерых детей и больная сифилисом, беременна, трое из её детей глухие, двое - слепые и один - умственно отсталый, Вы посоветовали бы ей сделать аборт?

ВОПРОС 2
Избирается новый всемирный лидер, у вас есть возможность голосовать. Всего есть три кандидата, и далее приводятся некоторые факты из жизни каждого:

Кандидат 1
Бал связан с коррумпированными политиками. Консультируется у нескольких астрологов. Имел двух любовниц, одну из которых бил. Курит и выпивает 8 - 10 мартини в день.

Кандидат 2
Дважды был уволен с работы. Спит до полудня. В университете принимал опиум и каждую ночь выпивает бутылку виски. Страдает от ожирения и известен благодаря своему вспыльчивому темпераменту и агрессивности.

Кандидат 3
Герой войны, удостоенный множества наград, вегетарианец, не курит и только изредка пьёт пиво. Ничего не известно о его внебрачных связях. Уважает женщин, любит животных, интраверт.

За какого из этих троих кандидатов вы проголосуете? Выберете ваш ответ.... Подумайте хорошенько....

Первый кандидат: Франклин Д. Рузвельт. Второй кандидат: Уинстон Чёрчилль. Третий кандидат: Адольф Гитлер.

Кстати, по поводу вопроса <Посоветовали бы вы аборт этой женщине?>: Если вы ответили ДА, вы только что убили Бетховена:
------------------ ------------------------------ ------
Так вот, я этот пример привел к тому, что надо быть аккуратнее в своих суждениях и оценках окружающих.

іноді хочеться зробити людині приємно. без будь-якої взаємності або подяки. просто хочеться бачити як починають блищати її очі і на вустах з'являється усмішка..
[525x700]
[525x700]

" - ти любиш дітей?
- не знаю.. це взагалі дурне запитання. ну звідки мені знати, вони ж всі різні. я ж тебе не питаю чи ти любиш дорослих..."
[600x399]

Слушать этот музыкальный файл

..

як же я хочу закохатись..
[400x300]

Слушать этот музыкальный файл

..

обожнюю руде волосся і зелені очі
..і цілий світ навколо ніжно-зелений..
Посвящаю эти строки
Тем, кто мне устроит гроб.
Приоткроют мой высокий,
Ненавистный лоб.

Измененная без нужды,
С венчиком на лбу,-
Собственному сердцу чуждой
Буду я в гробу.

Не увидят на лице:
"Все мне слышно! Все мне видно!
Мне в гробу еще обидно
Быть как все".

В платье белоснежном - с детства
Нелюбимый цвет!-
Лягу - с кем-то по соседству?-
До скончанья лет.

Слушайте!- Я не приемлю!
Это - западня!
Не меня опустят в землю,
Не меня.

Знаю!- Все сгорит дотла!
И не приютит могила
Ничего, что я любила,
Чем жила.

(М.Цветаева)

[525x700]
[700x525]

пи.си. мумія повертається :)

[525x700]

Прийшов час мені вас покинути. Але все ж таки на прощання залишаю вам казочку.

Десь далеко-далеко, може і не в нашому світі, народилось маленьке створіння. Батьки його не могли мати дітей, і після того, як сталось диво і народилась старша дитина, ніхто і не уявляв, що може з*явитися ще одна. Тому, його народження ніхто не чекав. По, будем його так звати, завжди відчував велику опіку батьків, мабуть тому, що хворів. Кожного разу, коли в нього відламувалась ніжка, або ручка, мама По дуже засмучувалась і По плакав не від болі, а через смуту мами. Не можу згадати скільки разів то повторювалось, але По впевнює, що не більше 15. Батьки любили По, і вважали його найкращою і найгарнішою дитиною у цілому світі, але це була їх суб*єктивна думка.
Одного разу прийшов час йти до школи. По тільки що навчився ходити після чергового відламання ноги. Кожен крок був важким. То мабуть була найдовша дорога в його житті. Але все ж таки він дійшов, і почалась весела шкільна пора. Вперше в житті По дізнався, що він не такий чудовий і гарний. Постійний сміх за спиною і образливі обзивання були його супроводом. Спочатку По хтів битися і кусатися, але мама порадила не звертати уваги. По і досі не звертає уваги, як всім здається, але на серці його кожного разу з*являється ще один рубець. Після чергової суперечки, де По не витримав і дав по пиці одному з однокласників, По більше ніхто ніби не чіпав. Не було ворогів, але не було і друзів. Після школи всі завжди ходили один до одного в гості. По йшов додому і вчився, бо не мав що ще робити. Не гуляв, бо не було з ким. Сидів і накручував нитки на патички.
Згодом, він став одним з кращих учнів класу. Хоча все спілкування з однокласниками обмежувалось словами: "Дай списати!", "Скільки тут буде?", всі були страшенно здивовані чому По не долучається до внекласної роботи. По боявся. Всюди і постійно. "Дотепні" жарти інших дітей зробили своє діло. Він більше не любив і страшенно боявся інших, чужих. Іноді, по дорозі в магазин він по десять разів повторював як попросить в продавця хліба, і голос його тремтів від невпевненості. По боявся помилитись. Зажди і всюди.
Так ріс По. все було ніби то добре, але По постійно відчував, що його використовують. Згодом По нарешті зустрів друга. Такого, який був справжнім другом. Щастю По не було кінця, поки По не зрозумів, що певно, друг його теж використовує. Але По не хтів в це вірити, та й досі не вірить. Тому частенько сидить поряд з другом і боїться що його зараз покинуть. По не може зробити це першим.
Чим більше дорослішав По, тим більше думав. Думав про своє життя, про світ навколо нього, про оточуючих. І не міг він знайти себе в цьому коловороті подій, настроїв, бруду і промінів сонця. Все було ніби добре. По подобалось крутити нитки навколо патичків, і з кожним роком це в нього виходило все краще і краще. Батьки любили похвастатися виробами По, а йому було противно і образливо. До того ж, По почало гнобити те, що в нього виходило все по-трошки. І ні в чому він не міг знайти своє. Він не знав чим йому зайнятись в житті і в чому його доля.
Так і досі живе По в жасі, не впевнений в собі, не вміючи говорити з людьми, не вміючи довіряти, але до нудоти наївний. Єдине, що в нього не відбереш це його чесність і вміння в*язати патички. Хоча По такий нескладний, я все ж таки вірю, що коли-небудь йому пощастить..

тепер стало значно легше. дякую і на все добре :)

[494x624]

Асоціації

Це від Ангел_з_Пекла
1. повний місяць..
2. неймовірно чудове рукоділля..
3. білокрилий ангел..
4. холодне повітря..
5. великі блакитні очі..
6. сніг..або крига..
7. сон..

А це від Qarpa
1ляльки)
2мовчання
3темнота
4творчість
5класика
6самовираження
7хоч вбий-не знаю)))

Ви залишаєте комент, а я пишу 7 своїх асоціацій для вас..
[600x435]

доречі, всіх зі святом.
[525x700]

Після атомного бомбардування Хіросіми хвора на лейкемію дівчинка Садако Сасакі молилась про мир на Землі. У лікарні Садако складала журавликів. За легендою, для того, щоб бажання здійснилось, треба було зробити тисячу фігурок. Лікар сказав дівчинці, що як тільки вона зробить тисячну, відразу одужає. Вмираючи, дівчинка все складала і складала пташок-оригамі. Садако встигла зробити 644 журавлика...
[525x700]
[525x700]
[700x525]

...
[525x700]
[525x700]

я знову впала у дитинство?!
[525x700]
[700x525]

"Хто такий Ангел? Особа з білосніжними крильми, чи якась невидима для очей істота, а може, тільки тобі зрозуміле тепло і якась неземна ніжність..."
(Анастасія КАНАРСЬКА)
[700x525]
[700x525]

діти
тварини
глухо-немі люди
ангели
душевно хворі люди
[320x240]

відкриття різдвяного сезону
[700x525]

[387x699]

Україна єднає серця.
На самотньому березі моря сиділа замріяна дівчина. Курчаве золоте волосся, великі чорні, як ніч, очі приваблювали своєю глибиною. Її втомлене та тривожне обличчя з надією дивилось в прозору воду. Веселе сонячне проміння лагідно торкалось блискучих камінців. Північний вітерець грав з волоссям, але на її вустах так і не з’явилася посмішка. Вона торкалась пальчиками до хвиль, які лоскочуть, як кошеня. Все наче б то було тихо і спокійно, здавалось, що чутно, як море шепоче свої східні казки, але в її голові вже давно прокинулась думка: «Батьківщина, де вона?» І дівчисько поринуло в світ своїх мрій та думок...
...Перший раз я побачила сонце тут, воно посміхаючись подарувало моєму волоссю свій колір. Я простягнула до нього свої крихітні ручки та засміялась, засміялось і сонечко. Перше повітря, яке увійшло в мене не було українським. Воно принесло з собою незабутній запах волошки та хліба. Навіть перші кроки я зробила на цій землі. Тоді чому ж так тремтить серце, коли чую слово Україна? Чому всією своєю природою прагну опинитися там? Чому коли переїжджаю кордон, хочеться цілувати землю і кожного, хто зустрінеться на дорозі? Тож де моя Батьківщина?
Україна стала моїм життям. Я наче її маленька частинка, хоча зрозуміти це неможливо. Кожного разу, коли приходжу в свою російську школу, розповідаю однокласникам про Україну, хоча й добре знаю, що зустріну їх дратуючі погляди. Але нічого не можу з собою зробити і кожне третє слово починається з наймиліших літер: «У», «К» та «Р». Що я від них хочу? Для них Україна – звичайна, як для мене Франція або Казахстан. Але як? Як може бути людина до України байдужа?
Хіба їх не дивує неповторна природа? Ці безкрайні поля жита, чисте небо, глибокі ріки кришталевої води, рідні гори, темні букові ліси і море, наше прекрасне Чорне море. Якби вони тільки знали, як хочеться знову лежати коло верби, що росте біля ставка і вдихати аромат диких квітів.
А потім я стаю піснею, бо саме так впереше познайомилась з Україною, коли мама співала колискову. Я така близька кожному з вас, така повільна і м’яка. Я всюди, де є українці. Працюю і відпочиваю, радію і сумую разом з ними. Вони бережно передають мене один одному. Я досягаю серця нової людини, входжу глибоко в нього, знаходжу душу та наповнюю її всю. Потім вириваюся новою мелодією, але не менш чудовою. Я створена викликати усмішку і сльози. Я створена зберігати пам’ять та допомогати людям завжди. Вони дарують мене одне одному, де б не були. Саме так я відвідала вже весь світ, кожен куточок, де ступав українець. І я ніколи не загину, бо я вічна, як і мій народ.
Раптом я відчуваю, що стала сильна, гарна, мною пишаються, мною говорять. Так, я – мова. І не просто, а українська – мова Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка та Григорія Сковороди. Я найкраща в світі і рідна для 56 мільйонів людей, що мешкають на Землі. І я не хочу загинути! Я хочу та маю право бути! Бо без мене не буде і вас – українці. Говоріть мною, пишіть мною, слухайте мене. Хіба я цього не варта? Чому з кожним роком все більше людей відштовхує мене? Будь ласка, впустіть мене в своє серце і я відкрию вам свою красу та неповторність.
Знову коловорот. Хто я? Де я? Я б’юся і мені боляче, допоможіть! Я кричу, але мене ніхто не чує, я випромінюю яскраве світло в темряві, але мене ніхто не бачить. Я – щире українське серце. Я – люблю, люблю все, всіх людей, всю Землю, весь світ. Я – чисте, справедливе і прагну до світла. Мені боляче дивитись на війни, голод, знищення природи. Мене всі ображають, хоча й не знають що я таке. Вони не здатні заглянути в мене. І я боюся. Мені жахливо, бо я невпевнено в майбутньому, не знаю що робити і загубилось в цьому великому світі кривди. Я не хочу бути самотнім і відчуваю щось рідне, подібне до мене. Мені тепло і затишно поряд з ним, я його ніколи не покину. Нас немов єднає якась невідома сила.
І от я лечу на чарівних крилах. Я прокинаюсь і не можу повірити, я – Україна! З моїх губ зривається крик, по очах ллються сльози. Я не можу більше мовчати! Діти мої, любі, рідні, єдині! Хоч я і молода, але багато пережила. Вам здається, що мені п’ятнадцять років, але ні. Я виростила ваших предків і роститиму ваших нащадків. Не покидайте мене, бо я слабка. Зараз я не виживу без вашої підтримки. Колись ви були нерозумними, такими милими і не вміли нічого робити. Я кормила, одягала, вчила вас. А тепер ви піднялися, стали добрими, талановитими та гарними людьми. Я пишаюся вами! Вам стало мало місця в мені і ви розійшлись по всьому світу. Але й там ви не забули вашу Неньку. Ви прославляєте мене за кордоном. І всі мої сусіди знають, хто я така. Ми молимо Господа одне за одного і любимо одне одного більше всього на світі. Але я прошу вас, вертайтеся, вертайтеся до мене, хоча б в гості, тому що це просто необхідно, як для мене, так і для вас. Я чекатиму на вас, ваших дітей та онуків. Ви – найдорожче, що в мене є. Коли ви всі це зрозумієте? Чому дехто з вас не цінує те, що живе в мені, не пишається мною? Чому дехто любить не Читать далее...

естонський фільм, який номінується на Оскар



фільм можна подивитись онлайн (російські субтитри) -->
klass