Намєдні - це тупо те, що було треба. Ето кайф, морожено. Я так багато почала розуміти мммм. В тече щодо батьків.
І ще з*явилося кілька думок щодо Мого Суспільства. Я б замутила його на основі Совка з елементами ЗХ штук і це був би самий смак. Але от питання, якби тоді був вільний доступ до іноземних джерел, якби люди могли вільно обмінюватися інформацією, якби не було знищення інакомислія в корені, то чи був би це Совок. Йопт. І з іншого боку ідея рівності мені здається дуже смішною, якщо не сказати більше. Зате дуже правильне розуміння атеїзму. Але. Нищення храмів 30-х рр не лізе ні в які ворота, це перш за все пам*яки культури, нахуя таке робить.
У цьому різноматті так важко обрати саме те. Мені імпонують євреї. Мені симпатичний типаж Гітлера.
Чим іще до смаку Совок. Нинішнє зло в образі суспільства - гамно.
Як казав Ніцше, істинно прекрасним може бути лише архетипне зло. Добро теж загалом.
Ось совкове добро мені здається архетипним, а сучасне зло ні. Воно хуйове. Навіть ці люди, які так хочуть мене пиздити. Мені подобається, коли на мене споглядає архетипне зло. А це гівняне мене злить. Це нищий рівень організації, фу.
Сучасне суспільство могло б, але, коли я споглядаю, що роблять люди на похоронах Сталіна, я посміхаюсь. У цьому є щось дуже ахуєвше, воно амбівалентне, у цьому весь його прикол. Ммммм.
А ще з одного боку я не люблю Росію. Хай простить це зізнання мій єдиний російський френд. А без Росії Совок дуж важко уявити.
А ще от я писала про інакомисліє. Така тема. Я б хотіла знищувати нижчі, на мою думку, зразки. І хулі хто що мені зробить. От я у ролі диктатора і чого мені варто когось гепнути за просто так? Нічого. І як можна не скористатися такою можливістю.
Найголовніший прикол, суто моя інновація - змусити певні прошарки вступити в роль, що суперечить їхній суті. Певна політика терору. Але я ж думала про Моє Суспільство апріорі ідеальне і якщо навіть ці блохи будуть мучитись і плакоть, це вже буде попахувати гамнішком. Промивати моск - це взагалі некрасиво. Думаючи про Моє Суспільство варто відкинути погляд суто мізантропський, він топить мій прекрасний човен.

все може початися зараз.
власне, все могло б і все почалося б якби не
якби не
якісь перешкоди
якось надто все не так
життя може початися просто в цей момент
натискаючи останні букви
життя не почнеться
його тут занадто мало
я надто багато хочу на рівні своїх нетривких дівчачих можливостей
я хочу не те щоб померти
та ні, ні, не це, хоча і це теж
як я цього не хочу
я хочу розчинитися в друкованих виданнях
хочу змитися в унітаз Британського музею
хочу щоб мене придавило пірамідою Хеопса в долині царів

сука, як же це бридко видаляти із френдів аж 3х людей одразу.
сука, шо за така йобана жиззь
шо за таке гамно

ех блядь, подаруйте мені дрючком по голові, подаруйте мені нормальних людей
не дегенератів, бля, а нормальних людей
сука, адекватних, блядь, людей
без параної
друззя, бля, які нахуй друззя
аж смішно
думаєш шо вони тобі блять близькі люди, сука, друззя
а хто вони? вони, блять, дегани
сука, епсілони
і ще хочуть слово
говорітє в рог пожалуста, мнє вас нє слишно

бля, це мене злить, сука, це мене бісить. ну шо таке з цими блядь людьми
шо вони всі блядь такі пужліві. блядь
нє, ну блять
ну нах
ну нах такоє дєлать

Закусувати небом сиропи
2 дні у піхві і вже інакше,
Аніж звичайно, смакує мило
А ви ж знаєте моє апріорне
Щодо мила
Ну от, - хуйово, - скажу я вам
Що? Усе, геть усе.
Відчай має смак схожий
З відчуттям клубка шерсті в горлі
Ось чому мене пужає
Близькість хуйових новин
Хуйові новини як останній крок
До скасування протиріч
Між собою і універсумом
Хуйові новини, а ще, знаєте, феномен -
Сльози щастя і сльози відчаю
Майже однакові
І це теж мене трохи пужає
А впринципі, чого пужатись?
Сльози - передостанній крок до видужання
Все можна використати,
Із всіх можна витягнути
Саме ті свідчення.
Я часто думаю про Совок
І думаю про те, що там, можливо,
Мої потуги були б успішніші.

Блядь, я така сонна. Фак. Фу
Мені бракує весни, впирснутої у вену
Мені бракує сну і шмоту і грошей теж.
Недолугість і що з цим робити? я недоцільно проводжу ці скупі хвилини свободи
націджені мені долею і житієм
житієм блюєм

Тут такоє дєло, я думала і карочє я щось гадаю, що мені таки щось починає подобатися. Чувак типу. Я не знаю.

я от подумала тут таку річ
це важливо, а може і зовсім ні
якщо чиєсь життя має сенс
то у чому цей сенс
і ось можливо сенс у тому
щоб страждати гордо і красиво
і якщо потім через роки чи колись там взагалі хтось дізнається про все це і заплаче
чи засміється
але краще заплаче
то заради цього все це й було
усе це життя

Мені здалося, що це гарно - пиздіти про спогади
нахуй воно, конєшно, нужно, а все ж приємно
інакше навіть сприйняття одних і тих же фактів, хвільмів, молока з пакетів
я сьодні прочитала, що на пакет іде 15 коп у виробника
ми з тьолами колись зирили Амелі і сцяли
зирили Тітанік і сцяли
зирили Беверлі хілз і сцяли
А вже якось і нє
писали вірші про любов, гадали на картах, на каві, на гамні з-під собаки
ходили на діскацєку
і де воно все?
ну це таке, враження, що попахують примітивом, але в них шось було
я пам*ятаю як ми ввечері сідали коло озера на горі
купували водяру чи вино за 4 грн пили сиділи вставали і все тааак плило, кружляло
було вже темно, коли ми вставали, піднімались і йшли на діскацєку
там тьолка починала курить, я казала, дай мінє сірарєтку, папіроску
і курила 6-7 папіросок
ввечері мене починало душить так, наче з мене назад виходив дим
я тому й не курю взагалі
і на тій діскацєці завжди було душно і мутно і страшно
бикі ходили страшні
тьоли з ними ще страшніші
але тоді вони мене лякали тим, шо любили помахать кулаками на тих у кого нема криші
і якось я просила папіроску у якогось парня, у тьоли вже не було
і мене його тьола коли я відходила штовхнула ногою
блять, як же мені стало страшно
тому я, певно, і не люблю діскацєкі гопівські
я пам*ятаю як після них завжди було про шо попиздіть
хто кого пиздив, хто як ригав, хто на бруденшахт, а хто просто на землю
а ще була привілегійована каста тьол у школі,
яких пускали на діскацєку
вони цим пишались і від цього перлись
бо не всіх пускали на те кроваве забазариво, де пиздили хто кого міг
бухали і їбались і ригали всьо в одну кучу
да, цікаві були часи

а шо робить? такова жиззь. а навіть якщо і не такова. що із себе роблять люди?
я їбу. ні, я не їбу.

я хочу тебе їбати, а взагалі не буду
мені лячно, а ще мене їбе значно
що говоритимуть люди
у мариві романтіко-лавару тьолкам місце
я на хмарині грію і спочиваю
пиздю на всіх, пиздю і підминаю
а хулє?
я ахуєнєн у подобі бога

я ахуєнєн у будь-якій подобі

Я напишу кілька слів про себе
Я хочу кусати чувака в 60-х
Мене нудить, бо я з*їла шоколадку
Мені страшно, бо на нас зирить Задорожна
Мені саме цього і треба -
Щоби пресингувало і просто перло
Я не взяла з собою картату книжку
І одягнена зараз фактично в сіре
Я хочу знищити цей тиждень
Так, наче мене й не існувало

Що треба зробити, щоб спогади мене вз*їбали, зачепили, вибили, роздовбали?
І нахуя?
У мене таке було
Про моїх друзів, які вже десь за хмарами
Ні, не померли
Ні, не зникли
Просто отак десь поділись, я їм допомогла
такі речі і старі пісні
як колись у поїзді до львова і назад
а потім у львові
чувак, я тебе люблю, ти прекрасний
шкода, що ви з нею розійшлися, шкода, що я вам у цьому помогла
шкода, що ми так більше нікуди не поїдемо

мені м*яко світить, мені тепло, я сатісфайд, написала дохуя, стікі ж прочитала
мені хочеться до вітру, але я сиджу і від того мене пре, і без грибів (с)
мене зігріває щось схоже на любов
або задоволення собою
або своєю метою і її розворотом на листках А1 (ватман)

як же я люблю себе читать. я геній я геній волала її досконалість

в дєйствіях сістри каталіни ми можем усмотрєть мудрость.
какую, спросітє ви.
а вот
сістра каталіна нє тратіт свої сіли і енеґію на єблю, нє тратіт своі душевниє рєсурси на пустоє бидло, нє пропускаєт пайкі знаній, так щєдро видаваємих єй в палатах альма матер.
она набіраєцца сіли і мудрості для тоґо, штоби чєрєз нєсколько лєт завладєть умамі міліонов, породіть ідєолоґію, вз*єбать високопарниє нєбєса ідолов.
но та же сістра каталіна, коль прєдставіцца єй удобний случай, іспользуєт врємя і на прєлюботєятєльство, она поступаєт мудро, ета сістра каталіна.

да от тікі дєло в том, шо глянувши вокруг стає мені смертєльно нудно, бо
во-пєрвих, я можу переломати в собі романтіко-лавар на ранніх стадіях (ахахаха, а ви ж, йобані підпьоздиши, до такого навіть і не додумались)
а, по-друге, мені й не дуже треба це робить, бо всюди кал.
і вот шо я подумала, вот до какой мислі високопарной я прішла
галіма тьолка з медмедиком, сумкой і кульком,з коелійо під пазухой і в юпці з базару висить зара на хаті у якогось гопа, він її по всякому їбе, вона кінчає, ляже сьогодні спать о 5 чи о 6, завтра не піде в універ, до вечора буде висіть у свого гопа, він буде її їбать поки не здохне, а я тут сиджу і пою оду своєй геніяльності.
от. дєло пріпрєскорбнєйшоє виходіт.

я сьогодні читала багато усілякого
і от шо я подумала
що я хочу романтіко-лавар.
да, тьолкі, йобані ви підпьоздиши, яких я лошу як тікі можна за подібні висловлювання
да. я це сказала.

Важко їсти, але зрештою стає неможливо зовсім. Хвороба язика. Стає схожий на мморозиво фруктовий лід, яке пообкусували на кінчику і трохи по краям. Важко розмовляти. Причиною хвороби є вн. схильність і проблеми з органами травлення, нерегулярне і слабке харчування.