so. на суб'єктивне ейсідове переконання, бути дружиною університетського професора складніше, ніж дружиною рок-музиканта.
я, звісно, говорю про майже ідеальний світ, де професори харизматичні й інтелігентні, а рок-музиканти яскраві й талановиті, і де головна проблема дружини когось із них - це саме професія чоловіка, а не те, шо він садист / алкоголік / терпіти не може її маму / ваш варіант.
так само в цьому ідеальному світі не існує проблеми нерозуміння. тобто дружина університетського професора знає його предмет і сама ним цікавиться, а дружина рок-музиканта любить його музику. тому шо в іншому випадку - просто йди й вішайся (і навіть не знаю, кому варто йти першому - жінці чи чоловікові). патаму шо це вам не шахтар / менеджер з продажу / капітан футбольної команди: у більшості випадків музика - теж філософія, особливо, коли йдеться про рок. власне, вже в цьому пункті, про який ми дружно забудемо, виникає різниця: якшо ти одружена з рок-музикантом і не знаєш, чим відрізняється хард-рок від хеві-металу (оу, і терпіти не можеш еті страшниє звукі), ти можеш ставитися до цього зверхньо - та чого ти не бачила на їхніх концертах, правда? от моцарт... якшо ж ти одружена з деконструктивістом і не знаєш, хто такий дерида, прізвища теоретичних фізиків не допоможуть - хоча, ймовірно, якшо ти розумієшся на теоретичній фізиці, він це цінуватиме (і в довгих вечірніх розмовах ви знаходитимете паралелі між розвитком фізики й теорії літератури... стоп - як ти тоді можеш не знати, хто такий дерида?).
але припустімо, шо в нашому ідеальному світі дружині професора / рок-музиканта не треба долати опору предмета. так часто й буває: не скажу за рок-музикантів, але дружини професорів (принаймні з того, шо я читала / чула / бачила) - це або колишні студентки, або теж професорки, або жінки зі спільної інтелектуальної тусівки, або все разом. і знаєте, шо смішно? не тільки перші дружини - а й другі, й треті, й так далі.
і тут...

хочете феєрверків? їх є у нас.
зафотографовані вони, правда, не в ніч з одного року на інший і навіть не на фоні снігу, але від того
не гіршають нітрохи. шо б там хто не вигадував - природа все одно вміє крутіше.
ці фотографії марка фуллера, які живуть на dailymail, зроблені в липні вже минулого року.
феєрверками на них бавиться вулкан кракатоа - нічого страшного він тоді, здається, не вичудив.
але якшо врахувати, шо 1883 року під час його виверження загинуло 36 000 осіб, а зараз густина
довколишнього населення значно зросла... шо ж, усе попереду.
у кожному разі, виглядає розкішно.
і не викликає найменшого бажання бути безпосередньо присутньою на цьому святі життя =)

[698x344]

роздивитися...

це вам для хорошого настрою, поки я писатиму контрольну з польського модернізму ;)
баранчики від PlanetJune

[400x308]

ще...

усім, хто допоміг мені справитися з роботою на психосемантику - величезна дяка.
я так думаю, вам (ну, не обов'язково всім, але =)) може бути цікаво, нашо людям в трезвом уме да с твердой памятью такі штуки. ну тобто шо на залік з психосемантики - ясно, але для чого взагалі? мені теж спочатку було не те шоб зовсім зрозуміло. ше менше мені потім було зрозуміло, шо робити з результатами (я знаю, шо відповіді й не мають бути ідентичні, але якшо двоє різних людей оцінюють той самий фактор того самого уривка як -3 і +3, стає трошки некомфортно...). але потім виявилося, шо результати сходяться, і то саме там, де мені найбільше треба, а висновки, які з цих усіх результатів вдається зробити, чудово лягають у контекст критики читацької рецепції і з ними можна бавитися далі. це, зізнаюся, мене капєц як порадувало, тому шо виявилося насправді корисним - якшо не тут і зараз, то для запроектованих на далеке майбутнє штук.
усі, кому цікаво, шо в нас вийшло, можуть стягнути оцей невеличкий файлик і почитати. крім самої роботи, там є дуже корисні додатки - шматки текстів зі вказаними авторами й назвами. не бійтеся страшних слів... я з ними спілкувалася довго й можу з певністю сказати, шо вони не кусаються :)

ліжко в формі труни - це, канєшно, неоригінально, ніхто навіть не збирається сперечатися. як, зрештою, й інші речі в формі труни. люди з coffin couches цього, мабуть, свідомі, й тому їхні канапи - це не імітації, а... скажімо, алюзії.
якби я була психоаналітиком, обов'язково придбала б таку собі в кабінет. мементо морі, знаєте... мало би впливати :)

/кровать в форме гроба - это, конечно, неоригинально, никто даже не собирается спорить. как, впрочем, и другие вещи в форме гроба. люди из coffin couches, наверно, об этом в курсе, поэтому их диваны - не имитации, а... скажем, аллюзии.
если бы я была психоаналитиком, обязательно купила бы себе такой в кабинет. мементо мори, знаете ли... должно влиять :)/

[460x460]

полежати?..

[241x300]
- пити чорний чай (з вишнею, з карамелями або з бергамотом)
- їсти мандарини (тепер уже без вина)
- спати по десять годин
- мерзнути в руки
- палити свічки з запахом опіуму й сандалового дерева
- гріти ноги грілкою, вдягненою в светрик
- читати багато, багато теорії
- слухати англійські (точніше, американські) колядки і просто багато старого доброго року
- носити шкарпетки з пальцями
- ніяк не могти вигадати, шо кому подарувати на новий рік, зате запросто вигадувати, шо кому подарувати просто так
- ловити сніжинки язиком

а у вас є своя зима?

a crop of image by fhrankee

знову прекрасне від Little Robot.

[333x333] [333x333]

ще...

ейсід радіє.
знайшлася нова музика - прекрасна, самашедша й сонячна. тобто я знаю, шо ніяка вона не нова, але ми з цією музикою тільки чотири дні знайомі, а це для прілічної дєвушки, самі розумієте, не термін зовсім.
звуться вони arcade fire і грають оркестровий інді-рок. взагалі це майже нічого не каже, хіба шо після "оркестровий" поставити кілька знаків оклику, бо воно справді звучить, наче камерний оркестр вирішив трошки побіситися (о, нагадала собі... ми колись ходили з подругою на балет в дитячий театр, на "сплячу красуню", і там в антракті з оркестрової ями прозвучав шматок "польоту валькірії" - мене це так розвеселило :)). але говорити про музику взагалі глухий номер.
вони знайшлися зовсім випадково, десь у якомусь інтерв'ю девіда бові (сьогодні побачила відео з їхнього спільного виступу - ех, дико заздрю тій публіці). девід бові - це по-перше. тепер, коли я почула arcade fire і secret machines, яких він теж любить, можу зі спокійним серцем занести його в список чоловіків, смакам яких довіряю (ше в цьому списку стівен кінг, славой жижек, гарольд блум і едгар по. правда, список лєктури блума такий, шо життя мені не вистачить точно - тому я йому довіряю вибірково). по-друге, arcade fire - канадці, з монреалю. у мене давно є особливий сентимент до канадської музики, який можна порівняти тільки з моїм особливим сентиментом до фінської літератури. і шо далі, то більше переконуюся, шо ця безпідставна симпатія не така вже й безпідставна ;) а монреаль тим більше - це місто, про яке пише коен і в якому багато жахливої погоди, а я обожнюю жахливу погоду.
я би могла писати ше багато глупастєй, але нашо, якшо є просто музика. от вам для затравки прекрасна світла пісня brazil, від якої мені остаточно зірвало дах.




і якшо ваші почуття так само вибухнули від цього сонця й вар'ятства, можете собі стягнути його трошки більше - наприклад, тут. посиланнячко даю тільки на альбом funeral 2004 року, а взагалі в них два студійні альбоми й один епішник. приємного слухання.

(о боже, тільки шо знайшла у вікіпедії статтю canadian rock. хтось сьодні не спатиме).

[241x350]оксана забужко
зі збірки "травневий іній" (1985)

Ця гостра, ця пронизлива весна -
Мов синя сталь, у груди входить небо,
І вибирає очі голизна
Дерев, ще по-зимовому занедбаних.
І душать хутра, душні, як гріхи, -
Пальто, як душу, розметати в поли!
Трамвай погодувати із руки,
Гукнуть "прощай" - і не відчути болю,
Сміятись і чманіти - так, як всі,
В холодний писок цілувати вітер,
В веселім і забрьоханім таксі
Вчорашній день по вулицях ловити!...
А день - на те він день, щоб - був і зник
У вечір, прілий, як торішнє листя...
Це ж тільки лютий - завтра буде сніг.
Це тільки лютий.
Тільки передвістя...

(a crop of image by alaina burri-stone)

абсолютно сюрреалістичні штуки від Елени з Quisquilia & Pinzillacchera.

[320x432] [320x432]

більше штук, але без баранчиків, - на сайті або завтра в Дом_Кукол.
cutenessss =)

ейсід тут спілкується з чарівними католиками в жежешечці (як сказав дуглас адамс вустами форда префекта, цим вони й сильніші: нам байдуже, а в них ідея), а дискурс підсовує ейсідові шматки тексту майже з приводу.
уривок із "академічного обміну" девіда лоджа, який мене порадував неймовірно.
букв багато, але які це букви!

Тем временем в другом «Боинге» Моррис Цапп наконец догадался, в чем странность выбранного им рейса. Догадка сия – запоздалый результат похода через весь салон в туалет, и посетила она его, как медленно раскрученный трюк в кинокомедии, аккурат в финале справления им малой нужды. На обратном пути он укрепился в своем подозрении, тщательно рассмотрев пассажиров во всех рядах. Он тяжело опускается в кресло и, как имеет обыкновение делать в глубокой задумчивости, кладет ногу на ногу и исполняет сложное соло, барабаня ногтями по подошве правого ботинка.
Все до единого пассажиры в салоне, кроме него, – женщины.
И как это прикажете понимать? Вероятность случайного совпадения представляется бесконечно малой. Опять милые шутки Небесного Провидения. Интересно, каковы будут его шансы в случае чрезвычайного происшествия – женщины и дети вперед, а он стоит в очереди за спасательной лодкой под номером сто пятьдесят шесть?

далі...

моє:

Черевик у петлиці

Я стоптав черевики в поспішаннях щоденних,
І в мені тепер - сонце, себепевність і сміх.
Молодий, геніальний, йду з руками в кишенях,
Мало світу для кроків семимильних моїх.

Не спинити нікому мене, не злякати -
Щось несе мене, вічне, моторичне, вперед.
Проминаю опудал елеґантних, фракатих,
Їм вклоняюся ґречно, поправляючи плед.

У крокетні - дебати щодо форми і сенсів,
Тут мистецька розмова по-дівоцьки проста.
Бо вони ще не знають: як з'явився Ясенський -
То померли навіки і Тетмаєр, і Стафф.

Бо вони ще не знають, бо вони ще не вірять.
Футуризм, поетичність - невідомого ікс.
Побіжімо, панянки, на свіже повітря —
Може, здасться смачнішим пообідній жур-фікс.

Пролетіло авто в білій хмарі бензину,
Шалик звився за вітром, наче юний вогонь.
Моя казка втекла поза гори й долини.
Ні про що не шкодую, хоча мав би, либонь...

Мені добре і мойо, що аж серце іскриться.
Світ за очі - куди б це? - йду такий, як вже є:
Молодий, геніальний, з черевиком в петлиці.
Хто за мною не встигне - луновчує: Адьє!

ще раз оригінал. про всяк випадок ;)

це один із дуже небагатьох чоловіків, яким ше нема п'ятдесяти й від яких у все одно в захваті.
вррр, ви тільки послухайте приспів... про те, шо там ремінісценція з воннегута, я мовчу, бо на те вона й ремінісценція. але як від цього можна не розтанути?
чорт. такий талановитий і такий красивий одночасно, шо тут десь має бути підступ. але все одно. he's fucking perfect.

/один из очень немногих мужчин, которым еще нет пятидесяти и которыми я все равно восхищаюсь.
вррр, вы только послушайте припев... молчу о реминисценции из воннегута, ведь на то она и реминисценция. но как от этого можно не растаять?
черт. такой талантливый и такой красивый, что где-то должен быть подвох. но все равно. he's fucking perfect/.

jerry cantrell - give it a name


текст-текст-текст

наративна скульптура Carmen Lozar (термін підглянула в needle and clay; дуже точно, як на мене).

[400x600]

ще...

знаю, я страшно багато тепер пишу, але от карантин закінчиться - і в мене знову часу вистачатиме тільки на ляльок. а поки шо терпіть. (хоча, щиро кажучи, у мене й зараз не мало б вистачати часу... але бувають моменти, коли в мене перестає влазити польський модернізм і навіть сальвадор далі).
сьогодні я собі купила чудову-чудову штуку. точніше, цілих багато штук. намисто й сережки. але які вони!..

[264x447] [110x447]

які?

ейсід знайшов іще одну цілковито безтолкову й абсолютно прекрасну штуку - книжкотрималки від Zuny.
ці штуки зовсім мініатюрні (14х22х17,5 см), але важать кілограм кожна. крім носіння в сумці й відмахування від маніяків, їх можна застосовувати за призначенням, якшо знайти собі афігітєльно красиву книжкову полицю, для якої потрібні будуть книжкотрималки.
мені найбільше сподобався баранчик, канєшно жи. бо він справді страшенно симпатичний.

/эйсид нашел очередную совершенно бестолковую и абсолютно прекрасную штуку - книгодержалки от Zuny.
эти штуки совсем миниатюрные (14х22х17,5 см), но весят по килограмму каждая. кроме ношения в сумке и отбивния от манияков, их можно использовать по назначению, если найти офигительно красивую книжную полку, к которой нужны будут книгодержалки.
мне, конечно же, больше всех понравился барашек. потому что он на самом деле ужасно хорошенький/.

[345x345] [345x345]

ще...

перебирала свої завали музичних картинок, сподівалася знайти якусь концептуальну обгортку якогось концептуального альбому - ну, шоб хоч таким чином змінити собі плейліст, тому шо старий добрий американський рок це прекрасно, але скільки можна.
по ходу, знайшла. не альбом - хлопчика (якшо врахувати, шо він 66 року народження - ну як мій тато - то проти інших прекрасних чоловіків, чию музику я слухаю, це таки юний сопливий вік). звуть його Jerry Cantrell і воно прекрасне.

/рылась в своих завалах музыкальных картинок, надеялась найти какую-то концептуальную обложку какого-то концептуального альбома, чтобы хоть так поменять плейлист, потому что старый добрый американский рок это прекрасно, но сколько можно.
по ходу, нашла. не обложку - мальчика (если учесть, что он 66 года рождения - как мой папа прям - то против других прекрасных мужчин, чью музыку я слушаю, это таки юный и сопливый возраст). зовут его Jerry Cantrell и оно прекрасно/.

[699x466]

ще...

така затишна, домашня й казкова Magdalena Bors.

[601x600]

ще...

шо ж.
спочатку я хотіла викласти прекрасний і неперевершений but w butonierce (бо вони ще не знають, що з'явився ясенський - і померли навіки і тетмаєр, і стафф), але потім полізла читати збірку, назвну за цим віршем, і зрозуміла, шо один вірш ясенського - безбожно мало. це дивовижно: форміст, вірші якого надзвичайно змістовні; іронічний експериментатор, який легким порухом руки розкопує глибини сенсів; авангардист і руйнівник традицій, який із цих традицій безпосередньо живо черпає, їх продовжуючи й перетворюючи... ах, цей ясенський. таке зі мною було, коли я вперше - в біс його зна якому класі - побачила маяковського. ах, ці футуристи.

/что же.
сначала я хотела выложить прекрасный и непревзойденный but w butonierce, но потом полезла читать весь сборник, названный по этому стиху, и поняла, что один стих ясенского - это безбожно мало. это удивительно: формист, стихи которого необычайно содержательны; ироник-экспериментатор, легким движением руки раскапывающий глубины смыслов; авангардист и разрушитель традиций, непосредственно живо из этих традиций черпающий, продолжающий их и преображающий... ах, этот ясенский. я так себя чувствовала, когда впервые - в черт знает каком классе - увидела маяковского. ах, эти футуристы/.


Bruno Jasieński
ze zbioru "But w butonierce"


BUT W BUTONIERCE

Zmarnowałem podeszwy w całodziennych spieszeniach,
Teraz jestem słoneczny, siebiepewny i rad.
Idę młody, genialny, trzymam ręce w kieszeniach,
Stawiam kroki milowe, zamaszyste, jak świat.

Nie zatrzymam się nigdzie na rozstajach, na wiorstach,
Bo mnie niesie coś wiecznie, motorycznie i przed.
Mijam strachy na wróble w eleganckich windhorstach,
Wszystkim kłaniam się grzecznie i poprawiam im pled.

W parkocieniu krokietni — jakiś meeting panieński.
Dyskutują o sztuce, objawiając swój traf.
One jeszcze nie wiedzą, że gdy nastał Jasieński,
Bezpowrotnie umarli i Tetmajer i Staff.

One jeszcze nie wiedzą, one jeszcze nie wierzą.
Poezyjność, futuryzm — niewiadoma i X.
Chodźmy biegać, panienki, niech się główki oświeżą —
Będzie lepiej smakować poobiedni jour-fixe.

Przeleciało gdzieś auto w białych kłębach benzyny,
Zafurkotał na wietrze trzepocący się szal.
Pojechała mi bajka poza góry doliny
nic jakoś mi nie żal, a powinno być żal...

Tak mi dobrze, tak mojo, aż rechoce się serce.
Same nogi mnie niosą gdzieś — i po co mi, gdzie?
Idę młody, genialny, niosę BUT W BUTONIERCE,
Tym co za mną nie zdążą echopowiem: — Adieu! —

ще прекрасного...

дивовижно красиві й глибокі роботи Little Robot.

/удивительно красивые и глубокие работы Little Robot/.

[450x450]

ще...