це не те, про шо ви подумали. якшо подумали.
це флешмоб, на який я напросилася в Элеонора_Кацнельбоген.
десять речей про мене, які починаються з букви ж. апять же, хочете букву - приходьте в коменти.

жоржини - це справді перший спогад. був такий вірш у дитячій абетці про жука, котрий жив на жоржині і сказав своїй дружині... сказав, коротше. а в мене в дитинстві було багато дефектів мовлення - не ті маленькі, які є й зараз, але яких люди майже не помічають (припускаю, за тембром голосу... =)), а справді багато. у мене були проблеми з половиною алфавіту - уявляєте, як цей віршик звучав у моєму виконанні? :)
справжні жоржини я побачила вже пізніше. вони були жовті й не сильно мене вразили - в дитинстві я була переконана, шо ідеальна квітка має бути синьо-зелена (експерименти з пластиліном, да) або хоча б синя. припускаю, німецькі романтики зацінили б мій ентузіазм.

журнал - знов же ж дитинство. читала я все, шо з буквами, а свіжі букви було діставати складніше, ніж тепер, тому мені виписували журнал "барвінок". ше був журнал "радянська жінка" (мене дуже дивувала ця назва), який потім став просто журналом "жінка" (ця зміна мене теж дуже дивувала; втім, потім я трошки виросла й почала слухати талькова - перетворення радянської жінки на просту для мене виявилося найкращою ілюстрацію до його пісні "метаморфоза").

жанр - одна з категорій, через яку я себе визначаю. і світ довкола теж, звісно. мій / не мій жанр, наприклад. так само - дискурс, але з дискурсом узагалі складно.

далі - про французів, чай і маленький об'єкт бажання...

витинанки - Scherenschnitte.
музика (знову канадська) - bird on a wire прекрасного леонарда коена й у двох кавер-версіях: k.d. lang і англійців the lilac time.

[700x385]

leonard cohen





ще...

така пісня - про любов і про канаду.

[700x525]
image by adryroseinbloom

слухати музику...

[показать]verbava -
1. Тотеми (з циклу "Предмети з дерева й каменю")

Ми пішли до парку,
де зібрано дерев'яних людей:
статичний натовп
викорчуваних і пере-
саджених.

Їм відновили обличчя,
насвіжо пофарбували.
На їхньому фоні
інші дерев'яні люди
позували для фотографій;
поблизу, в новому кіоску,
продавали сувеніри й репродукції.

Один із цих людей був справжній.
Він лежав на спині, роздавлений
раптовими падіннями осені чи
нудьгою м'яких зим.
Тільки одна його голова
лишилася неушкоджена, та й вона
вже почала гнити.
Але в цьому ставанні
дерева землею,
у нищенні
проглядало життя,

якого бракувало зітнутим під корінь
випростаним фігурам.

Нам, вічним спостерігачам,
туристам іншого типу,
нам нічому було поклонятися;
жодної фотографії, жодного
літнього небесного фетишу, жодної
листівки, з якої ми
дивилися б,
усміхнені.

Для нас майже не лишилося
живих тотемів,
і мимохідь
крізь скло ми помічаємо

мертві дерева на випалених луках,
мертве коріння в обіймах болота.

оригінал

a crop of image by gerafix

Ruda_Tigra мені сказала п'ять пар слів, з яких треба вибрати.
якшо ви залишите свій слід у коментах, я вам теж скажу. не залишите - не скажу.

/Ruda_Tigra сказала мне пять пар слов, из которых нужно выбрать.
оставите след в комментах - я вам тоже скажу. не оставите - не скажу.
а ответы переводить лень/.

1. мідь чи срібло - срібний вік; мідний вік - то якось зовсім неромантично. срібні браслети краще звучать. срібло якесь тонше, зліше, авторитарніше - але тим самим і затишніше. мідь - занадто себе відкривати.

2. загальна картина чи деталі - деталі. ними можна гратися, їх можна змінювати (кажуть, від того змінюється й загальна картина, але яка різниця), якісь із них можна любити, а на якісь - не зважати. деталь - фрагмент, довільність, можливість сказати "так" або "ні".
у деталях ховається бог (або диявол, це в кого з ким кращі стосунки). кожен бог - у своїй деталі.
та й хто може похвалитися, шо бачить загальну картину?

3. вечір з друзями чи з книжкою - все-таки книжка. у темну пору доби я страшна індивідуалістка.

4. чай зелений чи чорний - сьогодні, й ше, мабуть, з місяць, поки не стане значно тепліше, - чорний. він краще вписується в зимову погоду (і в дощі теж краще - мабуть, якби я жила в лондоні якомусь чи в монреалі, був би тільки чорний чай. ну так, не можуть же всі англійці разом помилятися).

5. учитися чи творити - це, зрозуміло, абсолютно нерозривні процеси, але для мене поки шо (і, мабуть, всерйоз і надовго. мабуть, назавжди) важливіше вчитися. розвиватися. те, шо вдається творити в процесі, - частина навчання.

If one more person tells me this is just like old times, I swear I'll jump out the window.
Buster Keaton in Limelight (1952)

але ж кожному зрозуміло, шо зараз навряд чи, як у старі добрі часи.
хоча завжди можна спробувати повдавати.
наприклад, ось девід бові, який вдає бастера кітона (піти ше далі - і вдавати девіда бові, який вдає бастера кітона).

[500x338]

або бастер кітон, який вдає, наче нікого не вдає...

у зв'язку з цим - питання щодо реквізиту.
може, у когось є такий капелюх (або хтось знає, де його можна дістати)? а ше - жилетка, краватка й піджак. хоча капелюх - то головне (чорт, який каламбур).
мені на зовсім трошки.

всі пабіжалі і я пабіжал.
тепер ви можете запитати мене про які завгодно дурниці на http://formspring.me/verbava.

чудові тендітні ляльки ірини горюнової. я просто млію від їхніх горняток і чайничків...

чай із жасмином

[525x608]

ще...

моє нове чудове відкриття - канадська письменниця маргарет атвуд (і нехай скільки завгодно транслітерують її "етвуд" - це слово не про неї, "атвуд" їй пасує значно краще). густе, непрозоре жіноче письмо - я тільки тепер, з нею, переконуюся, шо жіноче письмо буває, й починаю розуміти, чим воно жіноче. surfacing (російською перекладена як "постижение" - звісно ж, я читаю російською; на жаль, сил і натхнення на англомовні тексти висчатає лише для вільяма клоссона джеймса і його "locations of the sacred", де, до речі, теж є про маргарет атвуд) - історія про пошук себе і про віднайдення себе в собі. про складання мозаїк, якшо хочете. про автопсихоаналіз, якшо так вам більше подобається. є ше багато слів, якими це - як воно відбувається в тексті - можна називати.

[240x375]Будущее – на Севере, такой был когда-то политический лозунг, а мой отец, когда это услышал, сказал, что на Севере нет ничего, кроме прошлого, да и того лишь скудные остатки.
_______________________________________
Он хочет снимать все что ни подвернется, выборочные наблюдения, как он говорит, это будет и названием фильма: «Выборочные наблюдения». Когда выйдет вся пленка (купили, сколько хватило денег, а камеру взяли напрокат), они просмотрят материал, отберут и смонтируют фильм.
– Но как вы узнаете, что оставить, а что нет, если неизвестно, о чем будет кино? – спросила я, когда Дэвид в первый раз мне все объяснил.
Он угостил меня снисходительным взглядом посвященного.
– Нельзя преграждать свободный ход творческой мысли. Так только все погубишь.
Анна у плиты, засыпая кофе в кофеварку, заметила по этому поводу, что теперь все ее знакомые снимают фильмы, а Дэвид ругнулся и сказал, что это еще не резон отказываться от задуманного.
_______________________________________
Я прохожу к кухонной двери, где меня встречает мадам, распростерши объятия, приветливо улыбаясь и в то же время печально качая головой, словно я обречена, хотя и ни в чем не виновата.
_______________________________________
Но я признаю, что вела себя глупо, глупость – та же подлость, результат один, и мне нечего было привести в свое оправдание, я по части оправданий вообще не мастер. Вот мой брат – другое дело, он всегда изобретал их, прежде чем грешить, это логично.
_______________________________________
Я не могла привезти сюда ребенка, я не научилась даже считать его своим и имени ему заранее не подобрала, как полагается будущим матерям. Он принадлежал мужу, муж навязал мне его, те месяцы, что он во мне рос, я чувствовала себя инкубатором. А муж отмеривал по граммам все, что давал мне есть, он скармливал меня младенцу, который должен был стать его двойником, он родился, и я уже больше была не нужна. Но ничего этого я доказать не могла, он держался хитро: все время повторял, что любит меня.

далі...

плакати для веб-сервісів від Hulk4598 – Retrofuturs illustration. аж виникає бажання піти й зареєструватися там скрізь (де, звісно, я ше не зареєстрована).
мій улюблений - із маклюеном.

/плакаты для веб-сервисов от Hulk4598 – Retrofuturs illustration. возникает желание пойти и там всюду зарегистрироваться (ну... где я еще не зарегистрирована).
мой любимый - с маклюэном/.

[498x698]

ще...

невимовно прекрасна лялька з нової колекції Zawieruszynski.

[440x672]

ще...

ейсід слухає металліку й не читає руссо.
металліка - це чи не єдина дитяча любов ейсіда, яка досі триває. ше в ейсіда є одна-єдина подруга зі шкільних років, з якою ейсід досі спілкується (причому в тому заслуга більше подруги - це вона ейсіда знайшла, коли все погубилося), - приблизно з того самого часу, шо й металліка. може, колись розповім - бо там є, шо розповідати.
я не знаю, чи Kate MacDowell зовсім правильно пасує до цієї музики, але вона досконало пасує до цього світу. тримайте.

/эйсид слушает металлику и не читает руссо.
металлика - едва ли не единственная до сих пор длящаяся детская любовь эйсида. еще у эйсида есть одна-единственная подруга школьных лет, с которой эйсид до сих пор общается (и это больше заслуга подруги, нашедшей эйсида, когда все потерялось), - приблизительно с того же периода, что и металлика. может, когда-то расскажу - там есть, о чем рассказывать.
не знаю, насколько правильно Kate MacDowell подходит к этой музыке, но к этому миру она подходит идеально. держите/.

[700x461]

ще...

час повертатися до тегу про літо вже так давно настав :)
і, може, на хвилинку стане тепліше. дуже красивий хлопчик, до речі.

/время возвращаться к летнему тегу уже очень давно пришло :)
и, может быть, на минутку станет теплее. очень красивый мальчик, кстати/.

Lirfon's: Our Short Story about Your Freedom
Models: Michael Tintiuc, Olga
via Larapixie

[600x400]

ше...

ніл гейман і його наречена аманда палмер.
фотограф - allan amato. джерело - coilhouse.

/нил гейман и его невеста аманда палмер.
фотограф - allan amato. источник - coilhouse/.

[385x267]

ше...

учора я остаточно закохалася в ніла геймана.
так, хтось нарешті дочитав "американських богів" - і це був правильний час, шоб їх дочитати.

[230x350]<< Самое лучшее в тюрьме – а на взгляд Тени, единственное, что в ней есть хорошего – было чувство облегчения. Мол, он пал так низко, как только мог пасть, и потому уже на дне. Не нужно бояться, что тебя сцапают, потому что тебя уже сцапали. Нечего больше бояться, что принесет завтрашний день, так как все дурное уже случилось вчера.
>>

<< Все дело в доминантной парадигме, Тень. Все остальное неважно.
>>

<< – Как похороны? – спросил он.
– Позади.
– Хочешь об этом поговорить?
– Нет.
– Вот и славно, – усмехнулся Среда. – Слишком много теперь говорят. Говорят, говорят, говорят. Этой стране жилось бы намного лучше, если бы люди научились страдать молча.
>>

<< – Думаю, есть кое-что в нашем браке, что еще придется улаживать.
– Милая, – сказал он, – ты мертва.
– Это, по всей видимости, одна из проблем.
>>

<< – С чего ты решила, что я тебя подвезу?
– Потому что я – девица в беде. А ты – рыцарь, ну, в чем хочешь.
>>

<< У нас есть кое-какие сбережения на черный день, но черный день давно уже наступил и с каждым годом становится все чернее.
>>

ше...

24 січня
Культурно-мистецький центр Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Микола Куліш
Мина Мазайло

(комедія на 4 дії з одним антрактом
у версії театру «МЕТА» (Львів); режисер-постановник – Зоряна Грегорійчук)

Адреса: вул. Іллінська, 9. Поч. о 19.00. Вхід вільний

ейсід вирішив привітати себе з усіма святами одразу й подарував собі дві пари штук.
обидві прийшли звідси, і я ними дуже тішуся.
штука перша - яка, до речі, дуже кльово виглядає не тільки разом, але й коли лише в одному вушку (а я саме таких шукала):

[335x480]

ше...

абсолютно прекрасне з роберта пірсіга, "дзен і мистецтво догляду за мотоциклом".
від неї важко відірватися.

– Ты веришь в привидения?
– Нет, – отвечаю я.
– Почему?
– Потому что они не-на-уч-ны.
Мой тон заставляет Джона улыбнуться.
– В них не содержится материи, – продолжаю я, – и нет энергии – а, следовательно, согласно законам науки, они не существуют нигде, кроме как в умах людей.
Виски, усталость и ветер в деревьях начинают мешаться у меня в голове.
– Конечно, – прибавляю я, – законы науки тоже не содержат в себе материи и не имеют энергии, и, следовательно, не существуют нигде, кроме людских умов. Лучше всего сохранить целиком научный подход ко всему вместе и отказаться верить и в привидения, и в научные законы. Только так будешь в безопасности. Для веры во что-то остается очень немного места, но это – тоже научный подход.

– Я не понимаю, о чем ты говоришь, – отвечает Крис.

боюся, бог уже давно закрив ту неймовірну фабрику, де робили таких чоловіків.

[496x699]