в буквальному сенсі стильна.
тільки не подумайте, шо представниками субкультур так легко маніпулювати =)
[496x700]

ну гаразд, раз нас уже понесло у східний ухил...
юрко позаяк і його алкохоку.

1.
Сьогодні вдруге я
Хрещатиком проходжу,
І ні з ким випить...

2.
Ах бульбашко легка
В шампанськім золотім...
Аристократа жизнь.

3.

[306x475]
він гарний.
він так м'яко падає зараз, шо навіть не помічаєш, як насправді холодно. і тане на обличчі - бо обличчя то єдине, шо визирає з-під одягу.
це чудово. мені просто чудово. і люди, які є - у мене, зі мною, бо просто є - теж - чудові.
дякую їм.

мацуо басьо
день зимовий. сніг.
ворон, осоружний всім,
миловидом став.

банально, але факт.
осінь.
я перманентно мерзну в ноги і регулярно шморгаю носом.
мені добре.
сьогодні було взагалі добре - я спілкувалася з трьома неймовірними, чарівними, неперевершеними чоловіками, які за сумісництвом з нелегкою справою буття такими ше й мої викладачі... і навіть не почувалася пекельно голодною, так мене переповнив кайф, хоча, повертаючись додому після шостої пари, я зазвичай почуваюся голодною.
отаке.
але ми про осінь.
не знаю, чому саме ці штуки мені так нагадують осінь. але кілька натюрмортів, які асоціюються в мене з холодними листопадовими вечорами. просто так. просто тому, шо мені справді подобаються холодні листопадові вечори.
[699x514]

як завжди буває.
шукала рекламу бога, яка висить в київському метро і на вулицях (і про яку мені нагадав RFX, за шо йому страшно вдячна), а натрапила на ше одну рекламу за участю не зовсім бога, але близько. контора рекламує парасольки. під якими буде однозначно затишно, шо б там на небі не трапилося.
і як я можу це не викласти???
в коментах - ше дві ;)
[494x699]

хотіла знайти шось гламурніньке, але у безладі своїх папок натрапила на рекламу гарного радіо. на тему "mixing cultures makes everyone better" ;)
/людям релігійним в коменти не раджу заходити - там ексл роуз в дуже провокаційному образі.../
[466x700]

це все знову omami, яка у своєму останньому пості опублікувала плакат J. Vorsthammer'а - фантастична штука, варто на неї подивитися ;)
або в самому повідомленні, або на сайті автора.
мене ж там зачепило інше.
мабуть, задумка трошки відрізняється від моєї інтерпретації, але... так приблизно поводжуся я, коли намагаюся переконати себе, шо зовсім не скучаю - по-ідіотськи смішно і дуже-дуже сумно... кожна спроба не думати про обертається на отаку картку, яка не дозволяє абстрагуватися.
[450x338]


ще

знаєте, а пан ришард знову мене похвалив. п'ятнадцятого будемо брати участь у всеукраїнському турі... обидва вірші, які я читала сьогодні і, ймовірно, там читатиму, десь вже висіли. тепер буде ше один. мені просто подобається =)

seahorse

LIST

kolejny dzień pod znakiem wielkich nieobecnych
słów. zdrabniamy się mechanicznie, mamrocząc
miłość bezmyślnie jak wieczorną modlitwę.
masz wzrok skuty grubą warstwą szkła. przykładam
lusterko do ust, sprawdzam czy wciąż żyjesz.

dawniej byłaś skupiona jak żółwica składająca jaja
w wilgotnym piachu, a ja potrafiłem cię ogłuszyć
zwykłym pocałunkiem. piłaś mnie rozwartymi oczami,
zrzucałaś skórę za skórą jak zmięte bibułki maków.
karma. miąższ opium w mrocznym ziarnistym wnętrzu.

lada dzień ostrzyżesz jej włosy na chłopca. nie zostanie ci nic
prócz błękitnej żyłki pulsującej żałośnie na skroni. już dziś
masz ścięgna skręcone w supły i piersi pełne kamieni.

obiecaj że od jutra będziemy młodsi. bądź znów jak lampion
z japońskiej bibuły, rozpięty czule na kruchym szkielecie.
zalej nas żółtym światłem. wybaczmy sobie wszystkie nasze śmierci.

/ще один день під знаком великих неприсутніх
слів. ми механічно подрібнюємося, бурмочучи
кохання бездумно, як вечірню молитву.
твій погляд скутий товстим шаром скла. я прикладаю
дзеркальце до вуст, щоб перевірити, чи ти все ще жива.

колись ти була зосереджена, як черапаха, що відкладає яйця
в теплий пісок, а я міг оглушити тебе
простим поцілунком. ти пила мене розплющеними очима,
скидала шкіру за шкірою, як зім'яте маковиння.
карма. товчи опіум у нутрощах - темних, зернистих.

скоро ти пострижеш її волосся, як хлопчикові, не лишиться нічого,
крім блакитної жилки, що пульсує жалісливо на скроні. вже сьогодні
твої стегра скручені у вузли і груди повні каміння.

обіцяй, що завтра ми станемо молодші. будь знову, як ліхтарик
з японського паперу, ніжно зачеплений за тендітний скелет,
залий нас жовтим світлом. ми пробачимо собі всі наші смерті.../

все. я втомилася. бррр, як воно.
ото зараз почитаю білоруських віршів і буду спати.
чесно. і ніяких фільмів і пасьянсів, в душ і в ліжечко...

ВЯЧЭРНІЯ МРОІ З ЭЛЕМЭНТАМІ ПАГАНСТВА (Славамір Адамовіч)

Нешта ёсьць у тым, каб глядзець
у расчыненае вакно,
і халодныя рукі грэць,
і нэрвова гартаць блякнот.
Нешта ёсьць у тым, каб дастаць
зь цёплых похваў лязо нажа
і, прыкленчыўшы, цалаваць
сталь халодную, і вужа
запускаць праз парог у дом,
і даваць яму малака,
і вымольваць у неба гром,
і прысьніць, як твая рука
нож трымае і не дрыжыць,
як стабільна цячэ рака
і банальна хочацца жыць.

справді банально. але хочеться... вірш із книги "кохання під окупацією", тоді, напевно, жити хочеться ще сильніше. але й зараз теж так нічого. навіть з цим невеличким перфоратором всередині лівої скроні. тому я - спати.

нарешті перестала боліти голова.
сидимо, слухаємо Thin Lizzy (невже я знайшла те, шо мені хотітиметься чути в найближчі дні?) і прагнемо спокою абсолютного. аби ніхто і нічого. але ж так не буває... от, знову починає нити ліва скроня, і масове пиття чаю не допомагає, як і аспіринки...
сидимо і дивимося картини хідеакі кавашіми, колись чесно спіонерені з ажу. а ви хочете цього дивного спокою? можете заходити. в коментах багато...
[400x541]

просто текст просто пісні.
просто так. доброго ранку.

Башня Rowan - Freedom of Choise

Я знала девочку — муж у нее был скотиной.
Он над ней издевался, называл ее шлюхой,
Он ее целовал, провоняв никотином,
И украшал синяками под глаз и за ухо.
Он в постели ее доводил до икоты.
Но эта девочка беспечно веселится и хохочет,
Потому что она знает, что если захочет —
То возьмет и разведется с этим рыжим уродом.

Freedom of choice, oh freedom of choice —
What a lovely thing for all of us!
We are so happy until we have
Sweet freedom of choice…

Я знала мальчика прыщавого, как жаба весною.
Изо рта его несло, как из пивной жестянки.
Он любил девчонок в мыслях, но не знался ни с одною,
И от него шарахались даже панки.
Мальчик знал, что его называют кретином,
Но оставался весел как днем, так и ночью.
Он знал, что возьмет пять таблеток пенталгина —
И немедленно отравится, если захочет.

Freedom of choice, oh freedom of choice —
What a lovely thing for all of us!
We are so happy until we have
Sweet freedom of choice…

Я знала генерала — он был тощий и нервный,
В него плевали солдаты из любой стойки.
Когда он из окопа выходил на поверхность,
То походил со спины на рекламу помойки.
Но генерал для веселья находил повод:
Он знал, что если только захочет,
То ляжет животом на высоковольтный провод —
И немедленно эту глупую войну окончит.

Freedom of choice, oh freedom of choice —
What a lovely thing for all of us!
We are so happy until we have
Sweet freedom of choice…

ноги то чудово, але, оскільки я вже остаточно захворіла, пора переходити на зимові образи.
мої нові аватари - це роботи чудової сьюзен вулкотт, вона ж gorjuss. обов'язково якось відвідайте її сайт ;)
а поки шо можете подивитися цю красу в коментах...
[505x505]

мій улюблений вірш про хворіння.
богдан-олег горобчук.

я хворію а ти не знаєш
ти забула ключі і двері
ти пустила в відкіс трамваї
і заснула у зимнім сквері

ти пустила птахів у зграї
кров із вени пустила - Боже!..
я хворію а ти не знаєш
я хворію а ти не можеш

/чудо, але як же це так, шо я навіть не розповіла тобі, яка страшенно хвора зараз? як же це так, шо я так страшенно скучила?/

багато ніг.
приємного переглядання.
[327x500]

/вільний переказ марії матіос/

"- перепрошую, пане, але скажіть мені, ця жінка чужа, що ви її так любите?
ми перезирнулися.
- а чому ти так подумав?
- вибачте, пане, але я вчора ненавмисне підгледів, як ви мили цій пані ноги. мої батьки одружені вже п'ятнадцять років, і я жодного разу не бачив, як батько мив ноги моїй матері. зате бачив, як хлопець із сусіднього села отам на річці мив ноги своїй любці..."

і так далі.

думки на тему...

ну шо ж, от воно і от...
правда, по мені важко визначити, шо сьогодні хеловін - додому я взагалі йшла з ідіотською посмішкою і патлатим рожевим слоником, якого колись зафоткаю і покажу.
але блін, свято лишається святом, і то яким ))
тримайте багато малюноків.
[466x700]

до хеловіну зовсім небагато.
і знову - чарівна хеловінська лялька. цього разу страшенно позитивна.
[473x698]

я голодна трошки.
тому комікси будуть цілковито відповідні - про те, чого не варто робити з їжею =))
[500x500]

я, людина, яка вважає, шо її наукова діяльність мусить бути присвячена куртові воннегуту (світла йому пам'ять), сьогодні зробила дві божевільні речі.
по-перше, таки остаточно погодилася вивчати оптимізацію сайту під пошукові системи на практиці. в принципі, оскільки я теоретично знаю тільки те, як приблизно має виглядати оптимізований сайт і шо таке пейдж-ранк, практика буде стрьомна і раптова. але для філолога то має бути цікаво: по-перше, дослідити принципи використання лексики в тенетах, по-друге, шматок нлп (причому якого! не тільки людей, а й електронних систем)... коротше, річ потрібна.
по-друге, моя шалена зацікавленість усім на світі спричинилася до маленької задниці у формі курсової роботи з релігієзнавства. ну, ви знаєте, шо таке курсові роботи - але цього разу буде по-іншому, я сама нарвалася. моя наукова керівничка вирішила, шо треба робити шось новаторське, а оскільки працює вона в інституті філософії і релігієзнавства НАНУ важливою тіткою, робити ми це будемо дуже грунтовно. значить, досліджувати мені доведеться стан і перспективи міжконфесійних взаємин всередині православної церкви - а треба зазначити, досліджувати є шо. не просто стан, а його висвітлення в ЗМІ, різні моніторинги, відмінності у ставленні до інших конфесій у ієрархів та вірян... ну, ви зрозуміли (якшо нє - не страшно, я теж поки шо не дуже розумію).
отака фігня, малята.
дерзатимемо.
у четвер - перший контрапункт моєї курсової і далеко не перший - предмету "релігієзнавство-2". хтось там наче хотів приєднуватися... коротше, ми збираємося на 15:30 біля лаври (не на головному вході, а навпроти пам'ятника воїнам... ну, є там таке, кінцева зупинка автобусів), аби зустрітися з митрополитом київським і всієї русі володимиром (сабоданом). треба вигадати йому кілька запитань, а для того треба хоч шось про все це знати...
коротше, моє пішло читати "релігійну панораму", не скучайте.

і чим ближче, тим веселіше...
більшість готичних верірок відгриміла у ці вихідні, але ж ми знаємо, шо то все не те, шо справжній хеловін ше прийде...
чому б не побавитися справжніми хеловінськими ляльками? ;)
[500x500]