перша весняна гроза...
небо таке темне, аж свинцеве. і гримить. і, мабуть, озоном пахне.
наші юні маніяки поїхали на природу відпочивати... я би з ними теж поїхала, якби не концерт пікніка. і змокла би теж. і озону надихалася б - за містом він відчутніший, звичайно...
гарно. сьогодні навіть одягну весняний плащик, коли йтиму на концерт. навіть не замотуватимуся в арафатку. веснааа... =)

це у мене надходить сесія і термін здачі іспитового проекту про ктулху...
[699x232]

тайсон мкадо і майже пін-апові дівчатка. в коментах - більше.
[376x575]

моє серце вже давно належить їм.
але ще одне чудо, яке могло б його покорити, якби ще ні.
цього разу воно навіть того самого знаку зодіаку, що і я =)
[525x700]

цього разу львів - то:
- десять годин в атовбусі
- етно-джаз клуб "лялька", зовсім не та "лялька", якою вона була колись (так кажуть), але не менш цікава від того
- лікер "старий ринок"
- печені яблука ("спокуса єви штольц", яку мені страшенно сподобалося називати "останнім яблуком єви браун" - асоціативний ряд...)
- кохання під час війни
- вернісаж і та чудова тьотя, в якої я знову купила різних штук
- нова арафатка
- арсенал і личаківський цвинтар
- "криївка", де пйєльмйєнйєй нйєт в асартйімйєнтйє і де москалі вирили яму
- порожня площа ринок о першій ночі
- затишна кав'яренька у колишніх стайнях бернардинського (якшо я ніц не плутаю) монастиря
- вареники в ляльці, млинці у дзизі, чай (божевільно смачний - і так насправді просто...) у криївці, м'ясо у золотому вепрі
- гопники, які розмовляють українською
- польська мова за сусіднім столиком
- загублений жовто-блакитний прапорець - і все-таки не азгублений червоно-чорний

розумію, шо половина цих речей не зрозуміла людям, які не бродили львовом з нами останні три дні... але будуть фотки, обов'язково будуть фотки. він прекрасний. я щаслива.
...upd. це неймовірно =) я комусь страшно зараз вдячна.

у процесі підготовки до семінару з історії християнства надибала отаку радість:
[699x329]

я припускаю, шо це може бути гіпер-жорсткий стьоб (ага, там ще э опитуваннячкот на тему "у скільки разів вічне життя довше від житя земного?" з фантастичними варіантами відповідей...), але раптом у людей справді з мозком шось не те?

голосно сміятися можна туточки.
/здається, моя підготовка до семінару провалилася... там багато такого.../

форуми - то така цікава штука...
от, наприклад, є кілька людей, які будують собі дім. великий такий дім, де багато кімнат, меблі, фарфорові статуеточки і купа інших речей, може, не дуже потрібних... проте господарям вони подобаються.
потім починають приходити гості. гості - це, звичайно, кльово. вони допомагають обжити дім - тому шо сенсу мати великий будинок, в якому ніхто не живе? хтось із гостей тримає дистанцію, хтось залишається жити в домі, хтось приводить друзів... ну, ви знаєте, як то відбувається. методом поширення посилань і все таке.
що більше людей приходить, то більше думок та вчинків з'являється в домі (і важче за всіма встежити робиться). хтось переставляє меблі (ну, думають господарі, може, так і справді краще виглядає?), хтось розбиває якусь із фарфорових статуеток (ну, зітхають господарі, все одно вона нам вже давно не подобалася), хтось притягує свої речі... дім потиху перетворюється на комуну, але мусить же там хтось хоча б колись прибирати і стежити, шоб комуна не скотилася до рівня напівпідвального приміщення, де тусують панки. тому господарі ходять і прибирають. все-таки вони господарі... отака фігня, малята...

...ноги.
я скучила. сьогодні перебирала папочку з ніжками й подумала, шо варто сюди ще трошки викласти. таку красу не можна никати.
[480x640]

треба менше пити?

	Ты на грани беременности Ты ходишь по опасной грани, за которой начинаются растяжки, пеленки и «мама, а почему вон та большая собачка залезла на маленькую?». Я тебе, как тетка опытная, скажу, что за той гранью, в принципе, есть жизнь, включая половую. Да и спиногрызу можно небрежно ответить: «Маленькая и большая собачка, милый ребенок, занимаются сексом». Так что ничего страшного. Но растяжки.
	пройти «Тест на беременность»

здається, його знов ображають...


[700x222]

це...
це звук.
я не думала, шо звук тканини може бути таким приємним.
спідниця - якої навіть трошки більше, ніж я сподівалася, - падає на підлогу з глухим, наповненим звуком. теплого кольору шерсть утворює теплі мелодії.
я закохана в свої рухи, які породжують цей звук, звук, який так чудово поєднується із лед зеппелінами. я хочу рухатися, щоб створювати музику...

хочу. і всьо. воно просто таке гарне, шо хооочу...
[600x693]

Ruda_Tigra тааке місце показала )))
тепер дитя сидить і сміється майже як з башу.

Ты — планета Юпитер Тебя не зря назвали в честь главного Пахана в пантеоне римских богов! Ты огромен, и весом своим превосходишь даже полное собрание сочинения Л. Н. Толстого в гигабайтах или печатном виде. У тебя такая продвинутая атмосфера, что если бы какой-нибудь идиот вздумал кинуть с орбиты на твою поверхность яблочко, то уже на середине полета оно превратилось бы в сначала в печеное яблочко, а потом и в пюре. А если бы другой идиот вздумал закурить в верхних слоях твоей атмосферы, то этот взрыв увидели бы даже жители туманной Андромеды. К счастью, ни первый, ни второй до тебя пока что не добрались.

пройти «Какая ты планета?»

ти палиш міста як інші палять мости
ти йдеш по вугіллі як по воді ходили
і тільки одяг наполовину зотлілий
підкаже комусь що ти напевно не з тих

хто білими ходить не переможуть білі
всі інші воскресли а ти на біду не встиг
у горлі клекоче холодний нервовий сміх
це їхня біда і ти розправляєш крила

і спалах пожежі прострелює ніч навиліт
небесні долоні беззахисні і безсилі
торкаються продірявлених рук твоїх

повітря довкола гостро пахне кадилом
до тебе ніхто не має жодного діла
ти вийшов нарешті за больовий поріг

шукаю зразки того, як під час другої світової (плюс-мінус 3 роки) в америці зображали гітлера, третій рейх, нацизм загалом... в ідеалі - анімаційні (маю мультик "обличчя фюрера", в головній ролі - дональд дак, можу поділитися :)), але насправді підійде будь-шо, з агітаційними плакатами включно.
наперед вдячна.

не моє. зате мені.
за все моє життя віршів мені присвятили п'ять - тих, про які я знаю. два перші - ще у шкільні роки, на папері, від руки... лірично і зворушливо. причому не влюбльонні соплі, а гарні вірші для гарної (це я себе так тішу) людини.
ці, зрештою, теж. просто так.
все інше - під катом

малюнки не для діток повертаються.
в коментах може бути трошки жорсткіше...
[485x594]

ейсід забила на все, на шо можна було забити - і навіть на трошки більше. ейсід бавиться в ляльки.
побавитеся з нею?

[525x700]

галю, з початком сесії тебе =)
і це... /бурмочучи сама до себе/... з початком відліку трьох останніх тижнів до сесії тебе, інша галю...

гарно й лірично. а ше - нагадує (суто за назвою, хоча...) роман домонтовича.
[466x699]

мабуть, потрібне невелике пояснення для тих, хто не читав лавкрафта - або читав, але забув.
інспектор леграсс - це поліцейський, котрий перешкодив ритуалові глибоководних (ну, власне, вони зараз на місці жертв і сидять) і не дав їм пробудити великих древніх (ктулху в т. ч.).
думаю, уроки толєрантності не проминули дарма для прокурора... але ситуація насправді не так смішна, як трагічна - тому шо якби інспектор леграсс жив сьогодні, він би цілком ймовірно опинився на лаві підсудних...



[555x600]