[700x611]

краса.
як каже мій гарний друг, америка, голі баби.
в абсолютно буквальному сенсі того вислову - прекрасні дівчата з плейбоя, 50-і роки. я в захваті.

мерилін:
[583x699]

я закрила сесію. тепер мене можна діставати в будь-який спосіб і з будь-якою метою.
єдине - не нагадувати про сам факт закриття сесії. тому шо якшо вітання з початком останньої сесії в баклавраті мене просто заганяли в легку ностальгію, вітання із закінченням останньої сесії в бакалавраті можуть викликати у мене голосну істерику з тупанням ніжками і криками "не хоочу!".
але життя все одно прекрасне, і магістерка обов'язково буде (бо хто ж туди вступить, якшо навіть я не вступлю?). а весна яка - ви бачили?
тепер пора сідати за дипломну і за трошки роботи, а ще варто би поредагувати один текстик, а потім вимагати за нього пива, але про пиво ми вже й так домовилися. коротше, наповненість життя стала нітрошки не меншою. просто закінчилася сесія.

я би ще розповіла про невмирущість людського пиздоватизму, свідком якого сьогодні стала, поки чекала свою керівничку курсової на хрещатику (аби нарешті розібратися з курсовою і закрити сесію, ги). так, я таки про то розповім - смішна історія. отож, поки я чекала, до мене підійшла якась тьотя і дивною не нашою мовою спитала, "гдє здєсь бєндєровская площадь". ну, я перепитала, яку їй площу треба - хм, нашу мову вона, як не дивно, розуміє. у відповідь - абсолютно те саме: "гдє здєсь бєндєровская площадь". я почала здогадуватися, шо їй треба, і потиху пробиватися на посміятись, але стрималася. мене ще здивувало, чому в комуняцьких мізках бракує спроможності запам'ятати, шо бЕндер - то такий остап, а національного героя україни звали степаном бАндерою... але менша з тим. мабуть, це вже проблема на генетичному рівні. я перепитала, як площа називається (бо бандерівську площу рада би й сама побачити), і виявилося, шо їй треба "мєсто, гдє в 2004 бєндєровци свою [там був дуже цікавий лайливий новотвір, який я, на жаль, забула...] устроілі. я єйо послє того іначє нє називаю". я тицьнула пальцем, про себе згадавши, шо на хуй - це вперед і трошки направо, а тьотя намотала біля мене коло з викриками "бєндєровци" і зникла. сподіваюся, всерйоз і надовго.
чесно, я була в такому шоці, шо навіть сказати їй ніц не змогла. жуть і кашмари...

але життя все одно чудове =)
а повна зміна поколінь займає якихось 150 років... ми-то не дочекаємося, але, може, наші внуки з такии хворими вже не спілкуватимуться.

він помер всього-навсього рік і дванадцять днів тому.
знову починаю про нього думати. дуже, дуже талановитий і дуже теплий автор - навіть його милий здоровий цинізм гріє. і не тому, шо я намагаюся писати диплом про нього - навпаки, диплом це наслідок того, скільки я про нього думаю і як мені від нього тепло...

знайшла отакі дрібні штучки. із автографами =)
усіх сьогодні не викладу, бо багато-багато. але якісь ключові...

[349x480]

читати й посміхатися...

ага, мультики, фіг.
зате-зате викладаємо ще одну порцію передпасхальних ілюстрацій.
цього разу - roman tolici...
[514x699]

таке враження, наче зі мною зараз відбувається щось дуже важливе. і це мене лякає. (с)

з того всього навіть змінила аватару на літфорумі. на оце:

[показать]

важко їм, мабуть, із психованим модератором (візьму гріх на душу і скажу, шо з обома модераторами трошки психованими). але нехай. мене мої таргани влаштовують цілковито. просто сплін якийсь знову. може, після цих дурнуватих вихідних, може, від того, шо вчитися не хочу, а писати не можу (до речі, як вам: так помирають рибки в забутому акваріумі / так роблять орігамі з чужих листів). те, шо я вчитися не можу, з вихідними навряд чи корелюється, але теж не виключено. коротше, вінегрет. дірка в потилиці. тихий влом і дарк-фолк.
піду-но я, подивлюся мультики...

Ты — плохая примета! Плохая, плохая! Настолько плохая, что даже твой результат в этом тесте — к большим неприятностям тому, кто его прочитает. Вот ты сейчас обернешься, а за спиной директор. Уже третий час стоит, все ждет, когда ты наиграешься в «сапера», напишешь в блог и пройдешь этот тест. Кстати, увидеть директора за спиной — тоже плохая примета. Она сулит тебе дорогу дальнюю без выплаты последней зарплаты и отпускных. Словом, очень плохо, что ты есть.

пройти «Какая ты народная примета?»

[495x600]

в коментах більше. сьогодні - про червоний.

не плутати з моїми ініціалами.
завтра - тобто вже сьогодні - у мене іспит з біблієзнавства. в контексті.
і, звичайно, як підготовка до свята - не судіте строго, асоціації...
буде ще. але такого - не буде. таке - зовсім неповторне.

від neverporn.
[397x699]

якшо не страшно і не ображає релігійних почуттів - читайте коменти.

Потрібна людина, котра розбирається у базі даних MySQL та двигуні vBulletin.
На резюме завжди добре мати запис "працював над базами даних провідного літературного форуму укрнету".

що більше читаю бізнес-лінч, то сильніше в мені проростають два бажання:
1) відсканувати меню "криївки" і надіслати їм, най бісяться
і
2) зробити шось дуже схоже, але літературне. і говорити графоманм, яку насправді хуйню вони пишуть.

перша ідея просто тому, шо з лєбєдєвим я в деяких принципових моментах не погоджуюся. але якшо врахувати, шо він мене все-таки розуміє, шо він так само ненавидить бездарів і шо він у цьому зовсім безкомпромісний... лєбєдєв класний. таких людей треба берегти, бо їх зовсім-зовсім небагато. а шо імперський шовініст (ги, як смішно звучить) - ну, шо з тим зробиш, я на його місці теж би була імперською шовіністкою... я з радістю буду українською шовіністкою, як тільки можливість з'явиться.

друга ідея вкрай насущна. неймовірно вітально важлива. я ще не знаю, як її зреалізувати (створювати спільноту і критикувати стішочге - фігня, крім того, доведеться читати ще більше графоманії, ніж я й так читаю; на літфорумі нормального лінчу не виходить - не встигнеш обматюкати графомана, як прибігає табун таких самих ображених і починає з ним сюсюкатися; коротше, атака бездарності на планету в повному розквіті). я не дуже знаю, чи треба воно людству, хоча все-таки треба - досвід показує, шо графомана можна заматюкати до тої межі, за якою писати він припинить. але хочу чогось такого. більше, звичайно, хочу кулемета, але це вже з галузі фантастичних романів і містичних трилерів (о, прикиньте сюжет - критик-месник ходить з кулеметом і розстрілює різних бездарів, які публікують свою ніц не варту мазанину... /диявольський сміх/).
еххх...

казки розповідає моторошно-гламурний eugenio recuenco.
і я зрозуміла, шо не зовсім у дискурсі. мабуть, треба взяти ганса-християна андерсена і нарешті перечитати...
дивимося в коментах.

білосніжка
[583x450]

якшо й існує шось, шо може мене зараз врятувати від скрутних наслідків синтаксису, то це вони. о, так, ці чудові маленькі штуки, які продаються в сільпо і які я притарабанила тільки шо додому. шоколадні пєчєньки - і тільки так, тому шо досконалішої назви їм ще не вигадали.
ага, evil needs candy too (с)...
і в честь цього - трошки нестандартний комікс (із серії, яку я навряд чи колись перекладатиму, тому вважайте це унікальним і неповторним феноменом).


[показать]

а, кстатє. як українською можна перекласти "презренный"? =)

я закохане. тобто я перманентно закохане, і навіть оця моя закоханість - абсолютно фетишна - ніяк не нова... але я знайшла місце, де її можна висловлювати. невеличку затишну спільноту lithiumpicnic. приходьте в гості якось... там красиво.

[показать]

Під час написання роботи нічий мозок не постраждав (принаймні, ми на то сподіваємося).
Приємного читання!

Вступ

«Великий Ктулху, господар глибин. Хастур-Руйнівник, що ступає по вітрах, чиє ім’я не може бути назване. Ньярлалхотеп, повзучий хаос. Безвидний і беззмістовний Азатот, який кишить у серці самої нескінченності. Йог-Сотот, співволодар Азатота, “Все в одному й Один у всьому”. Такі основні елементи лавкрафтіанської міфології, яка справила такий сильний вплив на його послідовників і яка заворожує й донині».
У своїй роботі ми спробуємо проаналізувати витоки лавкрафтіанського культу Ктулху і простежити його перетворення в сучасній масовій культурі. Передовсім нас цікавитимуть, з одного боку, міфологічні джерела (зокрема, близькосхідна міфологія, до якої Лавкрафт часто звертався), а з іншого – образи «Великих Древніх» у сьогоденні (зокрема, адаптовані до коміксів). На жаль, обсяг роботи змушує нас обмежитися лише образом самого Ктулху, не досліджуючи трансформації інших персонажів, проте сподіваємося, що в майбутньому вони теж не залишаться без уваги.
Принциповим моментом нашого есе є те, що ми відмовилися від розгляду власне літературних текстів, у яких зараз відбувається інтерпретація образу Ктулху – від «Культу» Любка Дереша до «Таємного міста» Вадима Панова. Використання лавкрафтівських образів у таких текстах найчастіше безпосередньо алюзійне, вони майже не еволюціонують (наприклад, пасажі Любка Дереша, що стосуються Великих Древніх, – це практично точний переказ візій Говарда Лавкрафта). У другій частині роботи – тій, що безпосередньо стосується сучасності, – нас цікавитиме передовсім переродження Ктулху з персонажа, що викликає жах, у маскультовий mascot.

Частина перша. Зародження культу Ктулху

а завтра, якшо не обламаюся, опублікую свою достобіса прикольну роботу про ктулху. тобто нашу. сьогодні юля надішле свою частину, і тоді все буде цілковито довершено й досконало.
ну, шо це я розбалакалася... тадам, макет футболочки...
[550x530]

[698x229]

ось вона, прекрасна...

[389x525]

в коментах - більше.

щиро кажучи, не зовсім знаю, нащо це зробила.
мої нові аватари - авторства лілі корнеллі, вона мені нагадує німе кіно...
зараз, іще трошки підправимо...
не лякайтеся. я не збираюся вішатися. зі мною сила. принаймні, так мені обіцяли...

шось недорого... от буде у мене через три місяці закінчена вища - одразу в ціні піднімуся ;)

Жиголо-метр. Сколько вы стоите в постели? (Триникси)

378

ВЫВОДЫ:
1) Час в постели со мной обойдется на 152% дороже среднего показателя по рынку.
2) Если бы у меня была такая зарплата на работе, то проработав всего 7.94 часов, я бы могла целый месяц отдыхать.

Пройти тест!