ммм... у світлі чудового попереднього посту - трошки про прекрасну мертву жінку. ага, ше одну. поки шо живі моделі плейбоя не закінчилися, але чорно-білі фото акторки німого кіно мене сьогоді приваблюють більше.

[показать]

The Goddess of the Silent Screen

September 17, 1903 – March 1, 1979

[300x250]
трошки чорного. не знаю, чи то гумору, чи романтики... ви вже самі вирішуйте.
про церкву на кутній горі в чехії знають, мабуть, усі - розпіарене таке місце. фоток не викладатиму, їх у тирнеті знайти неважко, черепушки й кісточечки подобаються людям (якісь такі середньовічні вподобання... але хіба ми від того далеко втекли?).
а покажу я вам трошки фотографій з церковки автрійського містечка хальстат (якшо я правильно читаю: Hallstatt). наче й нічого особливого, але шось у тому є. як висловився автор гарного дослідження про середньовіччя (кхм), на якого я посилатимусь далі, тут "можно проникнутся зрелищем любовно сложенных рядами тысяч черепов, раскрашенных под пасхальные яйца".

отже, насолоджуємося

цього разу не дуже шоб і ретро, довго після епохи німого й навіть чорно-білого кіно, але... в цих жінках таки є шось магічне.
елані пол, народжена 1938 року, міс вересня 1960 у плейбої.

[показать]

+9

усім, хто спроможний це зрозуміти.
сім розповідей, трошки менше чотирьох сотень слів.
і неймовірно багато задоволення.

авторство - Uncle Creepy (і його акаунт на літфорумі).

Четыре всадника

…Мы летим сквозь время и пространство.
Копыта сотрясают небесный свод, кометы испуганно шарахаются в стороны, возвещая Армагеддон…
…И вдруг слышим голос бабушки Немезиды:
- Дети! Обедать!
- Ну, вот, опять!.. - хнычет Смерть.
- Дура! - фыркает Голод. - Обед же!..
- Чума на вас… - шипит под нос прыщавая сестренка.
- Война - войной, - говорю я, - а обед - по расписанию! Шагом марш!

Мотодыхание.

О, да вы - филолог.

[показать] Вы мастер каламбура и генератор мемовирусов. В зависимости от настроения, вы можете быть душой компании, а можете язвить и быть ядовитей самой ядовитой змеи. С вашими талантами вам бы идти в политику или книжки писать. Проблема только в том, что вам лень. Впрочем, сами-то вы не считаете это проблемой, и сама ваша лень - это ваша свобода и ваш кукиш этому прагматичному миру.

Пройти тест

[698x281]

зірка німого кіно, згодом - просто зірка.
неймовірна й невимовна, повна краси, яка так властива акторкам німого кіно - в її обличчі стільки водночас заховано...
прожила неперевершена ліліан майже 100 років, знімалася в кіно понад 70.
невелика біографія - англійською... і ше кілька фотографій.

[показать]

Lillian Diana Gish (October 14, 1893 – February 27, 1993), was an American stage, screen and television actress whose film acting career spanned 75 years, from 1912 to 1987. She was a prominent film star of the 1910s and 1920s, particularly associated with the films of director D.W. Griffith, including her leading role in Griffith's seminal Birth of a Nation (1915).

Her sound-era film appearances

а тепер я - бакалавр філології. от. і всьо.

тут будуть нові дядьки. тобто навіть не дядьки, а фіг зна шо. отак.
але спочатку - про літнє сонцестояння, яке цього року матимемо 21 червня о 18:06. принаймні, так запевняють.
а тепер нарешті про мі-го. це теж тварюки з юггота, якшо хтось досі ходить у мій журнал без читання обов'язкових текстів лавкрафта. ці штуковини з крилами (чи то пак плавниками, ніхто не в курсі) поклоняються шаб-ніггурат, йог-соттоту й ньярлалхотепу, поклавши велику болтяру на ктулху, чим і спричинений сюжет нинішнього комікса. проте тяга до знань у них потужніша, аніж релігійність, посєму боги йдуть далеко, якшо заважають. і всі інші теж йдуть далеко.
мі-го також можуть ділитися з людьми своїми знаннями, забираючи їх у міжпланетні подорожі. такі прикольні чуваки, прикиньте. але вони для цього забирають тільки людський мозок, який засовують в банку (ну, в шось типу банки)... такі неприкольні чуваки. я би не хотіла лишитися без мозку. це крутіше, ніж ктулху.

ну от, все вам уже розповіли. лишилося показати. красата, коротше.
[500x551]

[372x662] сьогодні була на виставці з такою назвою. мабуть, спочатку варто прес-реліз.

Вперше в Україні: унікальна фотовиставка про УПА

Дана виставка є унікальним проектом, досі в Україні нічого подібного не було реалізовано. Загалом представлені близько півтисячі оригінальних фото, більшість з яких публікується вперше. Також на виставці вперше експонуватимуться документи з радянських та німецьких джерел та внутрішні документи Організації Українських Націоналістів та УПА.

Відвідувачі побачать такі раритети як фотографії групи вояків УПА з захопленим німецьким літаком та повстанців в підземній криївці (бункері) на Хмельниччині в 1950 році. Тема криївок детально досліджена в окремій частині виставки, включно з планами підземних «багатокімнатних квартир» та детальними інструкціями щоденного режиму життя під землею.

Виставка складається з 32 двометрових повноколірних банерів, кожен із яких представляє окремий розділ з історії УПА.

Авторами виставки є співробіники Центру досліджень визвольного руху: к.і.н. Володимир В’ятрович, директор ЦДВР, Роман Грицьків, Ігор Дерев’яний, Руслан Забілий , Петро Содоль. Дизайн виставки виконаний Ольгою Сало.

У 2008 році в рамках спільного проекту із СБ України та УІНП виставку доповнено унікальними світлинами із розсекречених архівів Служби безпеки України (додано 10 банерів) і спільно із СБ України та Українським інститутом національної пам’яті проводяться експозиції виставки по всій Україні.

Виставка — своєрідний пересувний музей — є інформаційною, а не пропагандистською зазначають їй автори: об’єктивна інформація представлена в яскравому та цікавому форматі, щоби відвідувачі змогли зробити власні висновки про цю сторінку історії України.

Виставка є складовою частиною проекту «УПА. Історія нескорених», в рамках якого видано також англо- та україномовні каталоги виставки, науково-популярну історію УПА (www.upa.in.ua), навчально-демонстраційний посібник для середньої школи та мультимедійний диск. Керівник проекту – к. і. н. В’ятрович Володимир, співробітник УІНП, радник голови СБ України з науково-дослідницької роботи.

Вперше виставку експонували у Києві 9-11 березня 2007 р. Доповнена унікальними світлинами із архівів СБУ виставка вперше презентувалася теж у Києві 27 травня 2008 р.

а тепер, власне, в чому вся справа і чому туди варто піти, хоча завтра й останній день. до речі, чуєте, завтра останній день, працюватиме вона до другої, і це треба побачити. це навіть не сота частина того, шо зараз заховане в архівах кдб (перепрошую, сбу), але це вже початок. а початок - то дуже багато.
коли ми йшли туди (я, мій гарний товариш і його мама), то говорили про те, чи можна було подумати двадцять років тому (та йолки, навіть двадцять - це я вже навіть була, уявляєте?), шо ми отак зможемо колись підійти до охорони сбу і запитати, де тут виставка фотографій упа. тобто ми з іваном теоретизували, а його мама таки могла з певністю сказати, шо ні.
я в жодному разі не зможу розповісти, яке воно. щиро кажучи, я сама була трошки вражена зі своєї реакції - біля стенду про повсякденне життя повстанців мене ледве не розплакало. вони такі звичайні, нормальні люди. вони такі, як я зараз - може, плюс-мінус три роки. знаєте, ото викладаю ретро-фотографії різних американських тіток, а там були не менш красиві жінки... жінки-зв'язкові, повтанки, двадцятирічні дівчата з кулеметами. і знаєте, вони посміхалися. мабуть, їм було страшно - ну кому б на їхньому місці не було страшно? це такі неймовірно прекрасні люди... і майже біля кожного - "розстріляний", "загинув"... а скільки невідомих - ви навіть уявити не можете, скільки там просто людей без імен. без яких нічого не було б. мене не було б...
у цитатниках бачила фразу че гевари про героїв упа... вона красива. а те, шо зараз виставляють у сбу - просте й практично не пафосне, але настільки сильне, шо з ним навряд чи зрівняються фрази. справді, підіть туди. завтра до другої ше є можливість...

[апдейт]ілюстрований буклет на понад 80 сторінок - із сайту сбу. посилання пряме. формат пдф. дивимося.[кінець апдейту]

продовжуємо ностальгувати.
красиві жінки, вже насправді давно мертві. жінки, яким зараз би було по добрих вісімдесят - сто років. і які завжди залишаться молодими-молодими.
вероніка лейк. під катом - багато фоток. чудова, чудова...

[показать]

14 листопада 1919 року в Нью-Йорку народилася американська акторка Вероніка Лейк (1919 – 1973).

Одна з...

присвятити життя авторові - так приблизно це називається. і фігня мої дослідницькі роботи проти такого. здається, цитата з "часотрусу", хоча він любив повторювати влучно сказані речі, тому гарантувати не можу. але... ви хоч уявляєте, як треба його любити, шоб на таке наважитися?

[показать]

отож, ми зупинилися приблизно на ребрі.
далі...

[показать]

І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама. (Буття 2:22)

ше один пост на тему "зараз таких не роблять".
красиві жінки в чорно-білому. від німого кіно й далі.

ліліан гіш

[показать]

вероніка лейк

[239x405]
Вот опять окно,
Где опять не спят.
Может - пьют вино,
Может - так сидят.
Или просто - рук
Не разнимут двое.
В каждом доме, друг,
Есть окно такое.

Не от свеч, от ламп темнота зажглась:
От бессонных глаз!

Крик разлук и встреч -
Ты, окно в ночи!
Может - сотни свеч,
Может - три свечи...
Нет и нет уму
Моему покоя.
И в моем дому
Завелось такое.

Помолись, дружок, за бессонный дом,
За окно с огнем!
(цветаева)

отож, розпочинаємо серію перекладів лего-комісків, які ілюструють біблію. offensive a bit, треба зізнатися.
людям, чиї релігійні почуття це може образити, під кат заглядати не варто. так само як і тим, у кого обмежений трафік :)
частина 1.1, едемський сад, перші 13 (не тому, шо забобон, а тому, шо рівно третина; сюжет ви все одно знаєте, тому сенсу нема обривати розповідь на "найцікавіших" місцях) слайдів. використано переклади огієнка. приємного читання.

[показать]

На початку Бог створив Небо та землю... І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Господь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю. І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю. (Буття 1:1, 2:5-6)

текст:
1. матвія, 28:6 (переклад огієнка)
2. івана, 11:43-44 (переклад огієнка)

"герберт уест - воскреситель мертвих" - відоме оповідання говарда лавкрафта. сюжет, в принципі, вже у назві. але гарна річ.

і власне комікс :)
[698x268]

ну от, люди.
посилання розставлено, зміст зроблено, титулку вирівняно... а нічого не змінилося. а-ні-чо-гі-сінь-ко. відчуття, наче ось, я дописала диплому, тримайте мене четверо, буду гульдебанити - нема. тихо й трошки холодно в нижні лапи. усе. стільки можливостей з'являється зробити потрібні речі (наприклад, заїхати на банкову, 2; наприклад, знайти тканину на платтячко; наприклад, навчитися готувати зрази. знаєте, такі людські, нормальні й природні штуки). а жодної ідеї фікс, і думки всередині рухаються ліниво-ліниво.
я нарешті знайшла спокій?

про це не можна мовчати =)
знайшла - саме так, випадково знайшла - два гурти, які мене зараз рвуть на шматочки маленькі й неакуратні.
перший - це фолк-рок "остролист", про який на ласт.фм кажуть, шо він схожий на хоббіт шир і дорогу водана. ну, можете вважати, шо не обманюють. скачала собі альлбому "правда забытого короля" і насолоджуюся. чого й вам бажаю.
другий - це буквально невимовні фіни з Tenhi. ви би спробували прочитати назви їхніх пісень, хє-хє. прот них кажуть, шо це апокаліптичний дарк фолк, і я схильна вірити, незважаючи на те, шо з текстів розумію тільки звуки (ммм... але воно вкрай гарне, і я ше раз переконуюся, шо фінську треба вчити - мова мелодійна така...). оскільки ж ми останнім часом страх як любимо різні дарк фолки, нам більшого щастя, ніж пречудовий Tenhi, не треба. хіба шо... але то вже зовсім інша історія ;)
а, так. фото, яке, на мою думку, дуже класно передає настрій музики цих чудесних розпрекрасних фінів.

[показать]

пам'ятаєте, колись були такі чарівні штуки з днями тижня? починаючи від кумедної кольорової білизни чи там шкарпеток і до кухонного приладдя... німці зробили собі таких ведмедиків. кайфових-кайфових :)
(а ще вони роблять не менш кайфових ляльок, але то іншим разом).

[показать]

ведмежата на кожен день