здається, знайшлася досконала музика на цю осінь.
це таке прекрасне, шо я навіть не можу про нього говорити.

[показать]

новий альбом чудового, з дитинства (хє-хє, а не так уже й давно воно було, те дитинство) мною гаряче любленого гурту Haggard - Tales Of Ithiria.

під катом - різна інформація й посиланнячка для скачування

колись давно це вже тут пробігало. з тими самісінькими висновками - про те, шо самі слова дуже відносні, значно важливіше, як вони сказані. чи не тому часом стає некомфортно, коли люди починають писати без смайликів? ;)
отож, невеличкий репостинг для тих, хто цього ше не бачив, і для тих, хто вже бачив, але встиг забути. роботи ZoharWorks, знайдено в omami.ru.

[500x218]

більше...

кава з корицею - така катастрофічна осінність...

[650x416]

ще...

[379x350]
залишати якорики в надії про те, шо він колись це знайде і якось прочитає. не знаючи насправді, шо далі, бо далі тільки дві можливості: або він якимись екстрасенсорними зусиллями зрозуміє, шо то про нього, шо нітрохи не допоможе, або ж не зрозуміє чи принаймні вирішить, шо не про нього, бо справді, ну як же ж можна таке - про нього? аналогічно, це не допоможе ніяк. допомогти собі вдасться тільки й виключно самостійно. перебісившись, наприклад.
перечитувати все, ним написане, шо тільки можна знайти, завчати напам'ять шматки фраз, шоби говорити його словами, шоби мати його в собі хоча б у такий спосіб.
найдивніше, шо він навіть сниться серафічно. майже без дотиків, хіба - як результат марення його красивими руками - у переплетенні пальців. чомусь здається, шо цілувати його навіть у сні можна тільки, якшо він дозволить. так кумедно - чому б, справді, не підійти і не спитати: "а можна, я вас цілуватиму, коли ви мені снитиметеся?" і спостерігати за реакцією. і розуміти, шо цього звести на жарт - не вдасться.
це якась хвороба, яку треба переходити, як нежить. яку треба витримати, як осінь. з якою, мабуть, навіть можна боротися, але в тому й біда, шо боротися не хочеться - це як коли грип стає чудовим приводом годинами сидіти в обіймах теплої ковдри й дивитися фільми під липовий чай. хоч і не зрозуміло, шо мені з цієї хвороби, крім тужних снів і перечитування всього, ним написаного, шо тільки можна знайти.

красива жінка і красивий автомобіль. шото мене на неї зовсім потягло...

[650x663]

+5

одна з тих жінок, про яких хочеться понити, шо зараз таких не роблять. усе-таки роблять, але в дуже обмежених кількостях.

[468x700]

більше...

Настроение сейчас - dazed and confused (c)

мене оточують знаки.
почала читати лотреамона - у френдстрічці з'явилися записи про шрами на щоках і про роздирання плоті нігтями, причому останній - дуже дослівно близько до того, шо я напередодні читала.
спробувала вигадати акровірша на "сто сім років самотності" (як варіант - сто один, і ну вас, я й сама знаю, шо це затаскано, банально і всьо таке, але хочеться) - і майже одразу після того побачила афішку вистави за маркесом (до речі, треба до неї пригледітися, може, там шось вартісне).
про вагнеріанські асоціації вже мовчу.
у голові - фраза з "білого": я відчуваю, як зі мною відбувається шось дуже важливе, і це мене лякає.
але ше в цей момент мене лякає, шо мій журнал з такими темпами скоро перетвориться на нормальний журнал, куди різні люди викладають різні геніальні роздуми й нетлінні рефлексії.
тому всьо, закругляюся. ото зараз піду і запощу... гарну тьотю, наприклад. так вам і треба.

він став моїм ідеалом чоловіка, коли я вперше їх почула. дев'ятий клас, другий семестр. чи кінець першого? ммм... нє, таки другий - тоді ж у мене з'явився гараж інкорпорейтед з красивенними фотками. і зробилося ясно, шо кращого претендента на ідеал не буде.
і нема поки шо, до речі. він досі лишається чимось святим і прекрасним. цього року, правда, не пила за його здоров'я третього серпня - але я вже просто не п'ю.
отак. дивіться. джеймс аллан хетфілд.

[240x360] [240x360]

ще...

[показать]

і тільки спробуйте сказати шось погане - дам в зуби. я люблю їх. я до ошизіння їх люблю.
під катом - посилання на альбом, якшо хтось їх так само любить. а навіть якшо нє - скачати варто. приємна музика.

трекліст:

ше 20 штук. дві останні трошки вибиватимуться із загального дискурсу, але вони мені страшенно подобаються, тому байдуже.

[443x650]

+19

Любовь... не то чтобы любовь с первого взгляда, но любовь в конце сезона, а это гораздо надежнее.
________________________________

Чтобы завоевать мужчину, женщине достаточно разбудить самое дурное, что в нем есть. Ты делаешь из мужчины бога, и он тебя бросает. Другая делает из него зверя, и он лижет ей руки и не отстает от нее.
________________________________

О, сплетни - это прелесть. Вся история состоит из сплетен. А злословие - это те же сплетни, только приправленные моралью и потому смертельно скучные. Я никогда не читаю мораль. Мужчина, читающий мораль, обычно лицемер, а женщина, читающая мораль, непременно дурнушка. Меньше всего женщину красит пуританская совесть. И к счастью, большинство женщин это понимает.
________________________________

Боже правый! Вот что значит женатая жизнь! Действует так же разлагающе, как курение, а стоит куда дороже.
________________________________
далі...

ми таки повернулися.
зараз ейсід спробує розповісти про форум видавців, хоча це справа нелегка. причина перша - самі емоції. подій, на які ми таки втрапили, було не дуже багато, зате вони стільки принесли... катарсис. причина друга - наш форум видавців виявився якимось ну зовсім нетиповим, не книжковим, а всуціль шаховим. чемпіонат із шахів - єдина подія, яку ми відвідували регулярно, щоранку прокидаючись трошки по восьмій, аби на десяту вже бути гарними й морально мобілізованими. отак-то.
учасників його було десятеро (усі пісатілі), один з яких - іван, він же дезерт ігл, він же сімплі_івасик (ммм... не зовсім пісатіль), покинути якого ми не могли. (хоча то не єдина причина, чому ми там сиділи майже від дзвінка до дзвінка, але друга причина - то так, особисте). щоранку з'являлися втрьох - і ті всі дядьки посміхалися чи то від замилування, чи то трошки заздрісно: івасик у супроводі двох досить елегантних (усі три дні я, до речі, героїчно ходила в спідницях) і гарних дівчат, які ше й мають достатньо терпіння, шоби витримати три години спостерігання за грою в шахи. а вам слабо? ;) ну, виглядало це на кшталт "ні візьот мнє в шахматах - павізьот в любві". про справжні розклади нікому знати не абізатільно, правда ж? :)
а турнір виглядав приблизно отак:

[показать]

на цій фотці...

будь ласка вкуси мене зуби хай лишать відбиток
таємне знамення бо ж тіло нікому не скаже
чекаючи сонця ми добре навчилися жити
мов сонця не буде ми звикли до темряви майже

ми майже осліпли зіниці у наших долонях
навчилися чути зітхання рожевої плоті
а сонце не сходить не гріє сакральний вогонь і
сигнальні ракети залишені кимось на потім

не вміють літати а навіть якби то байдужа
бездонність небесна полою хвости їхні вкрила б
лиши сентименти чужим порятованим душам
ця ніч просить крові взамін пропонуючи крила

вона нескінченність дарує своїм фаворитам
вкуси мене чуєш я губи підставлю і груди
це вихід єдиний покірно її полюбити
бо зорі дотліли а сонця ніколи не буде

обіцялася покопатися в закромах родіни, пошукати гарних еротичних ретро-листівочок (взагалі-то тут треба було б розказати про наш похід в український дім, як ми шукали там сальвадора далі і як ейсід ні фіга не розуміється на пікасо, але шото мені влом). закрома родіни виявилися доволі багатими - аж такими багатими, шо в один пост то все добро запихувати я не наважуся.
файні тьоті були. з датуванням не розбираюся навіть приблизно - залишається вгадувати за зачісками й одягом. але шото мені теж влом, тому можете самі, якшо це дуже принципово. а як ні - просто приємного перегляду.

[452x650]

+19

намагаюся вигадати 5 можливих тем на спіч із англійської.
поки шо доступні такі:

- витоки культу ктулху в говарда філліпса лавкрафта
- сучасна інтерпретація культу ктулху
- стан міжконфесійного ділогу українських православних церков (ціла робота в назві мала ше "перспективи", але це розмова не на 5-7 хвилин)
- структуральний аналіз тексту пісні "агати кристи" "нисхождение"
- ставлення курта воннегута до смерті (земля йому пухом...)

а за яку тему проголосували б ви? :)

перед завтрашнім від'їздом на форум видавців хочеться і з вами поділитися львовом. будуть фотографії, які привіз звідти недавно kaldazar - мій львів виглядає трошки по-іншому, але мого львова не буває на фотографіях...

[показать]

більше

але ж вродь нічо поки шо не сталося?

[показать]

бувають дні, коли концентрація прекрасного в повітрі настільки велика, шо з ним просто не можеш нічого зробити. і це прекрасне розриває тебе зсередини, змушує віддаватися на свою милість і робить з тобою речі, які хтось міг би назвати збоченськими, а хтось - жорстокими. а ти відчуваєш оці прекрасні речі, наповнюєшся цим прекрасним і потроху божеволієш.
мене все ніяк не попустить. йолки. це така якась одержима щасливість. це така досконалість, шо з нею просто ніяк не можна боротися. це так чудово, шо аж дико. хто це вигадав?

а, так. я сьогодні була на презентації "шахмат для дибілів". правда, в купідоні їх холєрно дорго продавали - які хворі люди роблять націнку 50% на книжки? і вони були одразу ж покалякані доктором падлюччо - пам'ятаєте, я колись рефлексувала про сьюзен зонтаг і про злочинність писання по книжках? так от, я досі так думаю. але шо я можу зробити? це частина того прекрасного, з яким ну просто ніяк боротися... і голова крутиться. навряд чи від презентації (хоча... там було тісне накурене приміщення, а я останнім часом погано сприймаю), але не без її впливу. у мене дірка в голові.

Это цитата сообщения Xupyprep Оригинальное сообщение

ОДЕССКОЕ ЕВАНГЕЛИЕ ОТ МАРИИ

Изя, послушай мамочку, брось этих глупостей, иди домой. Посмотри, на кого ты похож, вейзмир – бороденку запустил, патлы эти идиотские, балахон этот дурацкий.

Изя, не позорь меня! Тебе 33 года, у тебя ни дома, ни семьи, ни работы.
Хорошенькое занятие ты себе нашел – работать Б-гом у гоев. Я посмотрю, какое спасибо ты с них будешь иметь. Я договорилась с доктором Цимерманом, он даст тебе таблетки, у тебя это быстро пройдет.
Изя, этот пустой базар про то, что ты «сын Б-жий», нам всем еще боком вылезет. Нет, как вам это нравится? Я себе сижу дома, тут ко мне прибегают сосед-: «Тетя Маня, идите посмотрите, что ваш сыночек вытворяет». Так я прямо в халате и тапочках побежала. И что я слышу? А?
«Оставь отца своего и мать свою и иди за мною»...
И это я должна слышать от родного сына? Изя, послушай умного человека, брось этих глупостей пока не поздно. Мы еще все из-за тебя будем иметь кучу цурес. Что ты вообще мелешь, какой у Б-га может быть сын? Может, у него и теща есть?

«От святого духа»? А что я могла еще сказать этому идиоту Йоське, когда он орал: «Скажи от кого ты беременна, прошмандовка, я пойду набью ему морду»?
Твой «святой дух» торгует соленой рыбой в старом городе. Иди, познакомься с папочкой.

«Грядет, шмадет». Где ты таких слов набрался? Изя, иди домой, я сделала такую фаршированную рыбу, что тебе вже никакого 'царства божия' не захочется. На, скушай кусочек, в нем куча витаминов.

Г-споди! Мыши, тараканы, налоговые инспекторы у меня уже были. Для полного счастья мне в квартире только Б-га не хватает. И не надо мне вешать лапшу на уши про 'птичек небесных, которых Г-сподь питает'.

За квартиру за тебя тоже птички будут платить? Изя, послушай мамочку – не наше это дело – быть Б-гом. Это тяжелая и вредная работа. Ни тебе досрочной пенсии, ни больничного, ни фонда повышения квалификации. Пусть гои имеют эти цурес на свою голову. Шо у нас, своих мало?
Ой, лучше б ты пошел на курсы бухгалтеров, так я бы была спокойна. Вечно мы суем нос в гойские дела и вечно оказываемся во всем виноватыми.

Изя! Эта дюжина шлемазлов тебя до добра не доведет. Они все свалят в Америку и ты будешь один за всех отдуваться. Посмотри с кем ты связался – одна Манька МандАлина чего стоит – на ней же пробы негде ставить. Иди домой, покушай бульончик, прими ванную, побрейся, постригись, я купила тебе костюм, галстук и шляпу, чтоб ты выглядел как приличный человек, а не как шнорант в этой простыне.

Я договорилась со свахой, она познакомит тебя с хорошей девушкой. Она, правда, немножечко косая на оба глаза и хромая на обе ноги, но зато у ее папы мельница на Иордане. Ты будешь жить как у Б-га за пазухой и забудешь думать за этих глупостей.

Изя, их хоб гевелт фун дир а нахес, унд их хоб нор цурес. Мит дем алле майне цурес их хоб а гот ин дем штиб. Г-споди, г-споди, скажи мне, что ж это будет, а? Шлемазл, закрой рот, я не к тебе обращаюсь! У всех дети как дети. Г-споди, за что, спрашивается, мне такое несчастье?

хм... просто загальнозрозумілий, тонкий і світлий гумор. але так, є в ньому шось однозначно французьке (і це навіть не написи) :)
фотограф Rene Maltete.

[показать]

обережно - багато