поки нік мені не скинув фоток, користуватимусь чужими. за ілюстративний матеріал велика подяка транслітері.

почалося все, як зазвичай починаються такі штуки: я уже доволі мертва тьопала з філософії, переконуючи дашу, шо буде файно і шо обов'язково треба поїхати в бочку, даша казала, шо в неї купа роботи (хє-хє, ну шо за смішна відмазка? я свої купи роботи активно ігнорую, от і зараз... не можу нікуди йти, втомлена, душа вимагає музики й літрів чаю), і так би ми й дійшли до метра, якби не зустріли ніка. нік когось чекав, але дочекався нас, тому вирішив, шо більше нікого йому не треба (або шо просто чекати ше когось після нас - то якесь богохульство )))), і вирішив провести нас трошки. до метра, наприклад. або до петрівки - але вже мене одну, бо даша таки вирішила, шо нікуди не поїде. ну, а потім - чому б не пройтися зі мною до бочки? а раз ми вже тут - можна й зайти хвилин на сорок, нє? ;)
а там ше навіть була знижка - не 20 грн, а 15, і до нас приєдналася профет (тобто приєдналася вона навіть раніше, ніж ми вирішили заходити і зрозуміли, шо там знижка), і якраз вільний столик перед самою сценою трапився... возн'т іт перфект? ну, ми теж так подумали й там приземлилися. Vперше 4ую почали чекатися, ми замовили чаю (нік - пива, профет - кави, але ну шо ж, я же ж тут головний егоцентрик, тому ми таки замовили чаю) і стало вже добре, хоча ніц ше не починалося.
всьо почалося трошки згодом...

а потім вони поміняли місцями назву альбому й гурту :)
обіцяла нікові посилання, але цим посиланням, канєшно жи, може скористатися не тільки нік. тому шо воно варте скачування. та й небагато там - якихось 37 метрів...
теги прописані (сьодні сама зранку писала, так шо респект мені й уважуха), тільки номерів пісень нема, тому вони будуть в алфавітному порядку =(
отже...
тетраколор від Vперше 4ую).
пост скриптум: слухайте їхні тексти, і буде вам прекрасно.
пост пост скриптум: ніку, а шо ти мені гарного маєш? ;)
пост пост пост скриптум: пароль до акваріуму - рік виходу альбому, там у назві архіву ці чотири циферки є.

добрий гугл відкрив для користувачів свій індекс 2001 року. як довела практика, він майже ніц не дає, крім самого індексу, оскільки багатьох сайтів уже не існує, а ше частина - переїхали. але для чисто дослідницьких інтересів це ельдорадо.
мої чисто дослідницькі інтереси сьогодні стосуються ктулху в рунеті. нижче ви зможете побачити шось, заради чого варто було написати цілий пост. звичайно, інтернет росте й розширюється, але ктулху теж, виявляється, росте...
отож...

шукайте мене, красиву і втомлену після двох пар фільозофії, отуто:

[показать]

якшо ви раптом ше не визначилися, шо ж робити завтра, дуже раджу: у романа скиби фантастично гарні вірші, а "Vперше 4ую" грають цікаву й підривну музику - написано, шо міжнародний народний рок (я їх навіть у плеєрі ношу, а це багато про шо каже).

прошу під кат

by Despair, Inc..
[402x337]

feel it

[604x453]

by krash

ше одне ппц. перепрошую, але за таке треба відстрілювати парламент в обов'язковому порядку, а тих, хто цим скористається - спочатку довго мучити, а потім уже стріляти. і навіть не знаю, як сильно треба мучити тих, хто це принципово відстоює.
і якшо мені після такого хтось скаже, шо толерантність - це не цілковито тупиковий шлях розвитку людства, я з нього сміятимусь довго і щиро. підарасам (у всіх сенсах цього слова) мало бути "рівними" - вони не заспокояться, поки не перетворять весь світ на своїх братів по розуму.

Бурю яростных споров вызвал новый закон о биоэтике, который приняли в Великобритании.

Дело в том, что теперь в этой стране медики имеют право химическим путем прививать эмбриону те свойства, которые пожелают родители. И что самое невероятное, многие папы и мамы требуют сделать их детей... больными.

Репортаж Ирады Зейналовой:

У Джилл на кухне шумно невероятно - взмахи руками - аргументы в принципиальном споре: должны ли наши дети быть жителями страны глухих?

Джилл Морисон, слабослышащая: "Я хочу говорить с моей дочерью на одном языке. Но это невозможно - ее научили говорить голосом. Мы никогда не поймем друг друга".

Проблема отцов и детей - на уровне эмбрионов. По новому закону о биоэтике, детей теперь можно делать на заказ - в том случае, если родители смогут доказать медикам свою правоту. Любимый тезис британских парламентариев – "пусть цветут все цветы, мы за любую самобытность" - привел к тому, что химическим путем теперь можно воздействовать на эмбрион, чтобы он стал таким же, как папа с мамой. Первыми за это ухватились глухие от рождения - они смогли доказать, что слышащий ребенок в семье - это целая трагедия.

вас іще не нудить? тоді можете почитати далі...

Это цитата сообщения Ryusei_Yamagawa Оригинальное сообщение

Весёлый Ктулху и др.

автор на девианте

[300x420]

+

а коханий не любить бг й акваріум =(
останні два місяці то не було для мене жодною проблемою, бо мені шось не дуже хотілося слухати його. однак зараз це найліпша музика для оцього мого настрою (від ранку було перебробувано і зомбіз, і хаггард, і шото поважче, і шото поготичніше, але не попустило ні від чого).
бг - то втілений спокій і просвітленість. то так, як коли б мої улюблені розумні чоловіки зібралися разом і почали пити пиво, час від часу перекидаючись якимись відстороненими фразами. бг - то вищі сенси й найприродніша зрозумілість. то так, як коли б лежати на траві після двох пар філософії (або ше якоїсь теоретичної, однак дуже цікавої дисципліни - вони впорядковують мислення), бовтати ногами в повітрі й ні про шо не думати - а водночас думати про все. бг - то світло, навіть коли сумно.
одиному з моїх улюблених розумних чоловіків, такому чимось на нього схожому, страшенно подобається бг, і я підозрюю, шо ця схожість - не просто так...

а під катом - про мій улюблений альбом

справжнє ім'я - Lena Soderberg. народилася у швеції 31 березня 1951 року. стала міс місяця у плейбої в листопалі 1972. зараз жива і здорова, має трьох дітей, живе біля стокгольму. і така вона сонячна на цих фото...

(ще фото - тут)

[699x472]

ще...

[200x319]

Владислав Єрко: я б ніколи в житті не погодився ілюструвати “Майстра та Маргариту”

Владислава Єрка називають найкращим українським ілюстратором. Він оформив дитячі книжки “Снігова Королева”, “Казки Туманного Альбіону”, серію книг про Гаррі Поттера видавництва “А-Ба-Ба-ГА-ЛА-МА-ГА”, романи Пауло Коельо і Карлоса Кастанеди видавництва “Софія”. Нещодавно книга Вільяма Шекспіра “Гамлет, принц Данський”, проілюстрована Єрком, отримала Гран-прі конкурсу “Найкраща книга Форуму видавців -2008”. І таких нагород, як українських, так і закордонних, у Владислава безліч, але він до них байдужий. УНІАН завітав до художника на інтерв’ю.

Як тільки переступаєш поріг квартири Владислава Єрка, перед очима одразу постають шафи з книжками: від зібрань творів Толстого, Чехова, Достоєвського до сучасних бестселерів Умберто Еко і Переса Реверте. Власних проілюстрованих книжок в перших рядах стелажів не видно.
Господар запрошує на чай. Вибір як у ресторані – безліч бляшаних коробочок з ароматним напоєм на будь-який смак. Поки Владислав порається біля плити, я сідаю за стіл. І спохватившись, що всілася без запрошення, перепитую, чи не зайняла часом господарське крісло.
- Та ну що ви! Мені все одно, - сміється господар. - От Іван Антонович (Малкович – авт.) одразу б сказав: “Хто це пив з моєї чашки, хто сидів на моєму стільці?” Привів я одного разу когось до себе на роботу, у справі. Вже не пам’ятаю кого. Малковича не було. Ну і сіли хто де. Тут приходить Іван Антонович. І це його так образило: як це якийсь сидить на моєму місці? Єрчику, ну що це таке?

- Я чула, у Вас взагалі цікаві...

бо я шото не вмію. усі спроби написати про те, яка ж я насправді щаслива, закінчуються... отаким - і то ше не найгірший варіант (взагалі-то частіше виходить шось майже із трилерів, з купою кров'яки, поламаними кінцівками й соплями на стінах ).

цей початок зими люди надто гостро відчули
у відтінках небес і пасьянсах умов погодних
ми з тобою на ми і від цього така розчуленість
що любити тебе виглядає цілком природним

що ділити свій час і вечірні горнятка чаю
виглядає на гарний спосіб буття щасливою
і так тепло бо нас тільки двоє і так звичайно
і не страшно коли голосять останні зливи

але я накидаю плащ бо знадвору знову
чути гавкання псів і сусіди вмикають світло
гарних снів і пробач це така усесвітня змова
про сезон коли всі маргарити купують мітли

Billy Collins - "The Best Cigarette"; animation by David Vaio of FAD.




/гарне воно, от шо не кажіть - а страшенно гарне. і текст такий медитативний, хороший.../
за наведенням з translitera.org

Это цитата сообщения beauty_Nikole Оригинальное сообщение

Правила жизни Стивена Кинга



Интервью Стивена Кинга в рубрике Правила жизни журнала Эсквайр (Esquire июль — август 2008)
Источник
Скачать книги Стивена Кинга
[показать]
Однажды я пришёл к психотерапевту. Она сказала: «Вы должны представить, что все ваши страхи — это такой шарик, который вы можете просто накрыть ладонью». Я сказал: «Девушка, милая, да я живу страхом. Для того чтобы накрыть мой страх, не хватит даже чернобыльского саркофага».
Ненавижу мозгоправов. Если у тебя есть проблемы — жри лекарства и никому не плачься.
Я уважаю страх. Он организует людей. Например, если бы можно было представить себе возможность такого выбора, то я никогда не полетел бы на самолёте, весь экипаж которого не боится летать.
Я всегда летаю бизнес-классом. В случае катастрофы я хочу быть к ней как можно ближе.
Когда-то давно все самолёты, на которых я летал, были оснащены мониторами, на которых транслировалось изображение с носовой камеры: вы могли видеть, как самолёт отрывается от земли, взлёт, посадку. А потом в Чикаго разбился самолёт. Представляете, как это было? «Так, земля всё ближе, ближе — боже, как быстро — ещё ближе. Всё, ребята, мы мертвецы».
Как-то раз я летел на самолёте, и со мной рядом сидел какой-то придурок. Когда мы набрали высоту, он начал блеять: «Мистер Кинг, я давно мечтал задать вам ОЧЕНЬ НЕОБЫЧНЫЙ вопрос: откуда вы черпаете вдохновение?» Я сказал: «Мне никогда не задавали этот вопрос на высоте 12 тысяч метров, но всё равно — идите в жопу». Потом я даже пожалел его: до самого конца полёта он просидел белый, как простыня, и даже не притронулся к еде.
Читаем интервью

Режисер: Бабкіна К. , Гвоздик С. Звук: хаоRa. Текст: Шувалова І.




текст

з терапевтичною метою мені просто необхідно чогось страшенно поетичного. тому знову - владислав єрко, його чудові ілюстрації до аліси - до обох аліс: і в країні чудес, і в задзеркаллі. до речі, якшо у вас досі нема _саме цієї_ книги (до речі, зробленої саме за дзеркальним принципом; два в одному, так би мовити), я не дуже гарно знаю, як ви взагалі живете. прекрасний переклад (шо я дуже ціную в а-ба-ба-га-ла-ма-ги, то це переклади) і, звичайно, ілюстрації. недитяча така книжка...
ділити не буду, публікуватиму, як вони лежать в папочці - ви ж пам'ятаєте сюжет, та й переплутати червону королеву з білою - доволі складно (вот шахматный король, а вот бубновый туз - скажи мне, кто кого победит (с)). наче більш-менш правильно й навіть упорядковано, але шось із одної аліси може затесатися між ілюстраціями з іншої - ну, то не принципово, думаю.
(обережно - їх справді багато, хоча вони й неважкі).

[500x337]

більше...

а скільки разів за вечір ви можете сказати слово _піссєц_?

поезія і перформанс - це двє бальшиє разніци.
так само, як поезія російською й українською. дуже цікаво, але справді - зовсім різні принципи писання.
так само, як поезія сходу й заходу україни - я сьогодні ніби зустрілася з якимось абсолютно іншим світом, якого дуже не певна, чи хочу найближчим часом іше раз побачити. це, знаєте... як у "шахматах" - чи був ти на схід од чернігова, де земля починає закругляцця і обростати кустарніками? ну от... шото я починаю думати, шо в цій фразі значно більше правди, ніж на перший погляд =(
але на такі штуки, як сьогоднішні "парнаські ігри" я власної волі не піду найближчі кілька років, якшо не взагалі. з усіх сьогодні новопочутих хочеться залишити собі посилання хіба на тексти максима кабіра (який з часу "молодого вина", де були трошки інші вимоги до поезії, тому криворіжців проігнорували дещо, почав писати краще - чи то я змінилася?) і влада клена - не тому, шо це якась суперська поезія (хоча писати хлопці таки вміють), а тому, шо це якісний і доволі поетичний перформанс.
ну так, і, доки ви ще не пішли під кат, останні дві великі різниці. те, шо дехто наївно називає верлібрами - і поезія. кажу це останнє слово без сопливого пафосу.

отож, два тексти і два посилання. якшо раптом комусь треба...

цікаво, шо й сам коельо вважає ілюстрації єрка до своїх книг найкращими в світі. мабуть, варто йому повірити...

роботи владислава єрка до двох текстів коельо - "диявол і сеньйорита прим" і "вероніка вирішує померти". усього 14.

[показать]

більше...

божественного гамлета, ним проілюстрованого, ви вже бачили. тобто не так - я викладала фото, ви вже могли його бачити. як ні - то раджу, воно прекрасне.
поки шо, в принципі, читання цього божественного гамлета обмежується для мене насолодою від кількох сторінок андруховицького перекладу й далі - гортанням книжки, розгляданням фантастичних ілюстрацій і німим захопленням від того, наскільки владислав єрко все робить _так, як необхідно_. про жодне відчуття зайвини не йдеться - його точність вражає. навіть комашки на сторінках - кожна на своєму місці, там, де без неї було би зовсім не те.
видання а-ба-ба-га-ла-ма-ги, таким чином, зовсім синкретичне - гамлет перетворився на напівкартину. і це прекрасно, це змушує розуміти його в якихось інших вимірах.

отаке - про гамлета. але пост буде не тільки про нього. пост буде про художника-ілюстратора владислава єрка, про взагалі чи не найкращого українського (у моєму особистому рейтингу поярков усе-таки ділить з ним перше місце) художника-ілюстратора. і про його роботи, які мало назвати талановитими.
перша порція, яку ви тут побачите, - це ілюстрації до а-ба-ба-га-ла-ма-гівських "казок туманного альбіону". решта буде згодом.

почнемо з класичного юнака з обкладинки...

[показать]

більше...

я, здається, тепер шарю, як сюди засовувати відео.
на честь цього - шматок абсолютно іксклюзівного кіна. закрита презентація "шахмат для дибілів" у львові в нас на квартирі :)
файно було... люблю форум видавців, от.




читає simply_ivasyk, роль масовки виконує я, знімає то все бізабразіє vigilia_fida.

*оскільки виявилося, шо я справді знаю, як сюди засовувати відео, тег "кіно і люди", ймовірно, стане часто вживаним - я вже давно планувала затусовувати сюди прекрасну відеопоезію.