цієї ночі мені наснилося, шо я померла.
причому померла дуже дивно, майже нічого не змінилося, я навіть ходила на семінари й відповідала там, і сиділа за звичною партою, але була мертва насправді. і мене бачили якось вибірково - здається, наша прекрасна вагітна викладачка французької літератури бачила, а одногрупники - нє. чи якось так. а ше я була мертва, але писала в жж та на форум, і мої коменти відсилалися, але їх ніхто не бачив - або майже ніхто, бо все-таки були люди, які то могли. пам'ятаю, як я збиралася на пари з усвідомленням своєї мертвості, і тому - можливості взяти не ті конспекти, тому шо досить мені уявити, шо конспекти саме ті, які треба, і вони такими стануть. а може, це було пов'язано з самим сном - тому шо я останнім часом у снах починаю усвідомлювати, шо це сни, тому там можна багато коригувати (наприклад, якшо виходжу з дому без грошей - просто уявити, шо зі мною саме та сумка, в якій гроші є... шо цікаво, саме в такий спосіб, а не просто науявляти грошей. з мене ніколи не буде абсурдистки, бо навіть у моїх снах причиново-наслідкові зв'язки занадто сильні).
а ше я була дуже гарна в тому сні. і вдягнена теж дуже гарно. і - повторюся, але це дуже важливо - мертва.

by richard avedon

twiggy
[600x410]

verushka

Это цитата сообщения Dancing_in_Paris Оригинальное сообщение

Под и над крышами Парижа

[показать]
1954.Ernst Haas. Paris vue de Notre Dame

Читать далее...

одна з найяскравіших акторок свого часу. одна з перших жінок-вампірів на екранах. не вродлива, але приваблива якоюсь внутрішньою незвичайністю. теда бара.
[454x317]

29.07.1885 - 17.04.1955

усе одно не спиться. а завтра так тяжко прокидатимусь =(
ше одна порція музики, якшо вже пішла така п'янка. велика така. для simply_the_grey. майже без трешу.

перше і найпрекрасніше - In Extremo - Vollmond. моє коло асоціацій з цією піснею розширюється...



(тільки не питайте, чого такий дивний варіант - після фрази про This video is not available in your country я дико офігіла й вирішила, шо чекати від них чогось гарного ні нада).

ше цуть-цуть і вже не про вампірів

далі мала бути Ruda_Tigra, але з The Hobbit Shire шото не склалося - нема їх на ютубі. мало того, на ютубі нема навіть нормального варіанту моїх асоціацій із GreyScale. якісь ви... унікальні =)
тому буде гарний браян адамс для (про?) Элеонора_Кацнельбоген.



(а фільм використаний - це "дон жуан де марко" чи шось інше?)

у зв'язку з флешмобом із попереднього посту вирішила отаку штуку зробити...
усю музику, яка у мене асоціюється з різними людьми, викладатиму поступово. і ту музику, яка асоціюється з уже проасоційованою - теж. have pleasure.
перша музика - для / про Nikogdaver'а. тому, шо він найоперативніший :)


.

під катом ше трошки зомбіз. вони страх які файні.

з легкої руки Ruda_Tigra.

Отож. Усім, хто тут лишить коментар, я:

1. Розповім, як вас знайшла.

2. Розкажу, чим ваш щоденник привабив мою увагу.

3. Скажу, з яким кольором / піснею ви в мене асоціюєтеся.

4. Спитаю щось, що давно хотіла про вас знати.

5. Розповім реальний факт про вас.

6. Якщо я це все зроблю, ви маєте додати це собі в цитатник і витримати аналогічну процедуру розказування всім усякого різного.

по-перше, було файно. обіцяю скоро показати чудовій людинці, яку сьодні так неввічливо відправила на метро, де на подолі готують справді добру каву. як у львові, певно, якшо таке взагалі буває. але там усередині курити не можна. шото у мене підозріло повзуть догори кутики губ. а ше... між лопатками чешеться :)

по-друге, я дівчинка-естонський витязь, бо досі не виклала медвінської програми. перепрошую. на цих вихідних (бо не на вихідних - вчимося) - в інституті фізкультури. час зустрічі нашої тусні ше уточнимо. а от сама програма:

Експоцентр «Спортивний» Національного університету фізичного виховання і спорту України (вул. Фізкультури, 1, метро «Республіканський стадіон»)

6-9 листопада у Києві відбудеться XI міжнародний книжковий ярмарок «МЕДВІН: Книжковий світ».

Четвер, 6 листопада

11.00 Церемонія офіційного відкриття Одинадцятого Київського міжнародного книжкового ярмарку «МЕДВІН: Книжковий світ – 2008» та Третього Київського фестивалю християнської книги (зона презентацій)

11.00-18.00 Презентація збірки літературно-критичних статей Івана Андрусяка «Латання німбів» (серія «Інша критика») (на стенді видавництва «Тіповіт»)

11.30-13.30 Нарада Відділу культури Посольства Франції в Україні з видавцями-партнерами Програми сприяння видавничій справі «Сковорода» (ауд. 303)

12.00 Презентація книги роман-документ «Бабин яр» Анатолія Кузнєцова. Проводить ДП «Самміт-книга» (ауд. 209)

далі...

давно уже не спілкуємося з ромцьом здориком, давно вже не читала, шо ж він тепер пише. а ці слова - назва одного його вірша - лишаються. часто звучать у голові.
так давно... ше тоді, коли в асьці я була - tasha, та й аська в мене була інша. здається. він називав мене чортеням, і я - шоб із честю нести це звання - навіть поставила собі на аватару фрібсдешного чортика. було справді мило. коли я починала психувати й робила собі сумно і погано, він намагався допомогти як тільки міг. а ше у мене досі лежить подарована ним фєнька. хороша людинка ромцьо здорик. житомирська поетична школа - то взагалі приємні людинки.
от як цікаво. збиралася написати про те, шо дико болить голова, і від спання - тільки більше, тому читаю структуралістів, а коли зовсім перестаю розуміти, шо там написано, починаю займатися фігнею. про те, шо клоуни бувають або страшні, або сумні, але я вже так давно-давно не бачила жодного смішного клоуна, шо й забула, чи вони взагалі є. шо зараз почуваюся приблизно отак і шо це моя улюблена фотосесія з нею. написати - й повернутися до структуралістів. але зараз оце допишу - й піду шукати в тирнеті тексти ромця здорика.

[600x416]

а ви тим часом можете подивитися, яка вона гарна...

вот я - прікрасна моргающа корокатіца. а ви хто?

я - моргающа корокатіца

я бландінка, з блакітними глазами, з нічьогенькою фігурою, шкаляю сігарєти

а хто ти? спитай в касмічєского гєнєратора!

йолки =(
вигляд цього тесту троха псує настрій, яким був наповнений мій журнал, коли горішнім постом тут був йохан едлунд... і який мені насправді зараз ближчий. однак моргающа корокатіца - це дуже да, тому ми її нікуди не діватимемо. звиняйте за нищення антуражу.

[438x654]
The river's flowing The water's deep
The water's dark Where angels weep

The skied are falling
It's time to leave
But don't you ever say goodbye

The whip's back lashing And planes are crashing
The water's dark The water's deep

The skies are falling
It's time to leave
But don't you ever say goodbye

And then we crash into the sun
With so much left undone
We're leaving now
Misantropolis

A life's a gospel Some girls are soul
Some baby's blues Mine's rock'n'roll

But we're falling
It's time to leave
But we will never say goodbye

And on four horses Come special forces
The water's dark The water's deep

Cause we're all falling
It's time to leave
But we will never ever say goodbye

And if i would dare to tell the truth
Nothing would stay the same
Now love me or leave me
But this has to come to an end

Soon...

(c) Tiamat

[500x612]

я не занадто гарно знаюся на тому, шо називають чоловічою вродою. але, як на мене, цей поляк просто досконалий. у ньому все надзвичайне - і волосся, і шкіра, і риси обличчя. неймовірний.

[300x450]

ну хіба можна бути таким гарним?

дякую Sybil_Vane за прізвище автора.
дякую іншій літературі за картини.
роботи володимира луцика - художника, який за останній час мені чи не найбільше сподобався. одразу почнемо з улюбленої, яка, може, не запала би так у душу, якби не асоціювалася з прекрасним віршем богдани матіяш зі збірки "розмови з богом".

[567x497]

більше

давно люблю ці фото. сьогодні знайшла автора і ше кілька кльових штук до колекції.
Robert Staudinger & Andreas Franke.
здається, вони не дуже люблять діток.
[699x427]

далі?

мені снився сімнадцятий поверх без ліфта.
я дуже гарно пам'ятаю, шо саме сімнадцятий. і шо мені було дуже прикро, бо якомусь милому хлопцеві (хоча... я не знаю, хто то був. але з ним у нас у сні не було жодної лірики, просто з сімнадцятим поверхом нам отак не пощастило, - може, брат?) довелося тягти туди меблі. чи то якісь дуже великі торби з покупками. поки він цим займався, я була на побаченні - і мені дуже гарно пригадується, з ким було те побачення. (у сні минулої ночі він цілував мені стопу - саме там посередині, де я найбільше боюся лоскоту; дивний, ніжний-ніжний і майже не еротичний сон; знаєте, бути цілованою у стопи - навіть уві сні - це фантастично добре). але побачення теж було позбавлене еротики - ми пили каву й розмовляли про літературу (майже як учора вдень у "каффі", щоправда, з кількома важливими змінами), причому наприкінці сну мій супутник дістів кілька книжок - я так розумію, з поміткою "must read", але, на жаль, уже не пригадаю, шо там було, крім "моїх сумних повій" маркеса - й подарував їх мені. шо цікаво, дарував поступово, і від останньої я довго відмовлялася (шось на кшталт "та ти шо, ну нашо ти це все..." - ех, ну хто ж відмовляється від книжок навіть через скромність?). а тоді, коли треба було повертатися на свій сімнадцятий поверх без ліфта, я прокинулася. шоб не дуже втомлюватися.
зараз сиджу, читаю "сумних повій" замість того, шоб читати локка, канта й маркса, але мені добре від цієї книжки, нічого зробити не можу. і є ше так багато отого прекрасного щоденного, про яке варто написати... колись.

сьогодні й завтра увечері мене можна буде знайти у приміщенні "смолоскипа" (це вул. межигірська, 21), де відбуватиметься щорічний фестиваль "неосфера". буде багато людей, кілька гарних поетів, кілька дуже гарних поетів, музика (зокрема Vперше 4ую обіцялися) й, канєшна жи, пан роман скиба, під день народження якого все це і влаштовано.
якшо раптом вам не мене шукати захочеться, а просто прийти - ласкаво просимо. починається все щастя о шостій (так у програмі написано; тобто якшо ви прийдете на сьому, то маєте шанс не пропустити нічого). буде файно.

ну, ви знаєте, як роблять діти, коли дуже-дуже сильно чогось хочуть.
зараз ейсід візьме й почне поводитися точнісінько так само.
хочу кажанчика. узагалі-то в ідеалі хочу отакого кажанчика, але просто якого завгодно - теж. живі всі спуть, можете не пропонувати, та й занадто я добре, шоб живих кажанчиків мучити. а так у нас є - біля могилянки масово тусуються, мабуть, відчувають, шо в могилянці - рідні душі (кількість готишних та приготишнених істот на квадратний метр, може, й далека від критичної, тим більше, я не дуже знаю, шо там із теперішнім набором, але-але).
ну все, тепер шукатиму кажанчика. не знаю, коли, канєшна, і де, теж не дуже знаю (треба спитати, де купували тюленя івасик з юлею). але сильно-сильно хочу, тому нада шота дєлать.

дописала свою англіцьку врешті. такий вагон всього... і половина - про ктулху. знаєте, а без нього було б страх як сумно. треба знов сісти за переклади, бо нового на гумінеті (осьо тут) з'являється доволі багато, а руки все не доходять.
шось із давніших перекладів... у тему до настрою. проте нє, я не шкодую, шо прогулювала математику =) (і навіть незважаючи на те, бісектрису й медіану я ше розрізняю. от з простенькими логарифмами вже фанарь...)



[698x253]