ман рей (1890-1976) - американський фотограф, хужодник і кінорежисер, який співпрацював із сюрреалістами. ні, не так. був сюрреалістом. його "скрипка енгра" - свого роду символ сюррелістичної епохи у фотографії.

[401x600]

я фотографую ті предмети, яких мені не хочеться малювати, предмети, які вже мають своє власне життя.

трошки більше...

Это цитата сообщения Eternal_Inspiration Оригинальное сообщение

Зимове від Paivi Valkonen

[699x463]

ще...

великі теми є перекрученнями й напівістинами. ці втрачені прекрасні слова - бог, універсум, теорія, практика, суб'єкт, об'єкт, ніщо, сенс - є тим, чого не існує. це всі - слова для молодих людей, для аутсайдерів, кліриків і соціологів.

____________________________________
ми освічені, ми апатичні. про любов до мудрості вже не йдеться. більше не існує такого знання, чиїм другом можна бути. те, що ми знаємо, не спонукає до думки, що його варто любити, ми лише питаємо себе, чи здатні ми з цим жити, не закам'янівши.

____________________________________
час - цинічний, він знає: нові цінності мають короткі ноги.

____________________________________
культура нового язичництва, що не вірить у життя після смерті, тому змушена пошуковувати його, не знаючи, коли вона прийде.

____________________________________
у нас тільки цинічні молоді медики безпосередньо завдяки освіті мають певний стандарт життя. майже вся решта живе з ризиком даремного навчання... безліч людей вже не здатні вірити в те...

мій улюблений фотограф. дві з моїх улюблених моделей із мало не потойбічною зовнішністю. і це надзвичайно.

Sunniva Stordahl & Alice Gibb by Tim Walker

[516x700]

ще...

Обіцяю впродовж 2009 року зробити своїми руками подарунки для трьох своїх френдів, які цього захочуть, першими відпишуть тут і розмістять у своїх блогах аналогічні дописи.

tim walker vs rene magritte
[316x420] [335x420]

може, я знайшла не зовсім ту картину - але як усе-таки влучно мені трапилася ця фотосесія :)
шо далі, то більше люблю тіма вокера.

labaz нагадав, шо сьогодні - день народження одного з найцікавіших, як на мене, світових художників.
будемо дивитися картини. їх треба дивитися взагалі, а сьогодні - особливо.

L'Invention collective, 1938
[699x426]

René François Ghislain Magritte (21.11.1898 - 15.08.1967)

Марина Цветаева
(из цикла "Комедьянт")

3

Ваш нежный рот - сплошное целованье...
- И это все, и я совсем как нищий.
Кто я теперь? - Единая? - Нет, тыща!
Завоеватель? - Нет, завоеванье!

Любовь ли это - или любованье,
Пера причуда - иль первопричина,
Томленье ли по ангельскому чину -
Иль чуточку притворства - по призванью...

- Души печаль, очей очарованье,
Пера ли росчерк - ах! - не все равно ли,
Как назовут сие уста - доколе
Ваш нежный рот - сплошное целованье!

Конец ноября 1918

от. зробила собі сумно =(
піду зараз читати філософію, але перед тим буде шось гарне для хоч якоїсь гармонізації цього стану.
юльцю, спешеллі фор ю.

Vogue Italy - "The Birds"
Mod. Sasha Pivovarova
Ph. Peter Lindbergh

[606x400]

ще...

написати про голодомор чи не написати?
говносрач у коментах все одно навряд чи почнеться, я надто незрозумілою мовою пишу зазвичай для тих, хто може підняти говносрач.
але це вже, справді, флешмоб якийсь.
біс із ним.
кому цікаво - можете зазирнути під кат, там репостинг одного жж-иста.
от...

"кому вниз" зразка 1990 року.
і скажіть тільки, шо це не божественно.


[700x629]

ше одне шось. і теж феєрично чудове.

але біс із ним. фраза не моя, можете йти до автора й там йому шось доводити, якшо нє сагласни, а мені формулювання подобається.
у випадку згоди теж можете піти до автора й почитати, розумний дядько. він живе тут.

Ще трохи і в Україні стануть популярними компаси та попкорн. Компаси щоб визначити де схід, а попкорн щоб всістись обличчям в ту сторону та похавать ніштякі під час споглядання дійства.

Shannan Click by Stephane Sednaoui
воно дивне, але ай лайк іт. я взагалі останнім часом люблю багато дивного.
[699x399]

ше...

дістала зі столу старий зошит, підписаний гордою фразою russian rock.
знаєте, а це було так якось романтично в часи відсутності інтернету... до зошита з металлікою моя ностальгія ше не добралася, але він мало чим відрізняється - ну, хіба шо там тексти записані акуратним друкованим почерком і доповнені фотками (де тільки я їх не діставала... це капець), статтями й навіть малюнком авторства моєї однокласниці. тут же - свято мінімалізму. чорні каліграфічні тексти (у мене завше був гарний відмінницький почерк), яких я, в принципі, на той час не чула майже жодного - тому шо відсутність інтернету якось автоматично значила, шо музику шукати складно, і це як би не ти її шукаєш, а вона тебе - так мене знайшли три альбоми металліки, наприклад, але то вже інша історія. акуратно підкреслені червоним назви текстів. на останній сторінці - шось типу змісту, просто перелік тих авторів, які втрапили до зошита. а відбір, можете повірити, був серйозний, бо переписувати вагон текстів ручками - це навіть для дівчинки з відмінницьким почерком і захопленими очима трошки занадто. двадцять чотири автори, плюс іще по додатковому запису бг і цоя. більшості з цих авторів я й зараз не слухаю - башлачов (ага, знаю, не труй, але ніц не можу із собою зробити, я люблю його як поета і всьо), шумов, риженко, романов, ордановський, чилап, дідуров, аркадій аркадій... але мені подобається їх читати. страшенно подобається.
в усьому зошиті є тільки два винятки цього мінімалізму. це виписаний червоним чорнилом шматок із рефлексій бг про любов і жінку (...и что бы ни стали говорить тебе, верь до последнего дыхания - нет ничего выше любвию любви, воплощенной в стихах. любви, воплощенной в музыке. и выше всего - любви, воплощенной в женщине... только в любви человеческое существо становится человеком. человек, еще не любивший, - это только глина, еще не тронутая рукой бога, еще без любви, без жизни...) - то зараз мені його навіть передруковувати влом, а тоді було преспокійно переписано цілу сторінку тексту. і ше це - фото віктора троєгубова, на якому він обнімає дванадцятиструнку. я чесно її шукала в тирнеті, і чесно не знайшла. знайшла іншу - може, навіть з тої самої фотосесії, якшо це тоді так називалося. якось він мене тоді зачарував. сильно, дуже сильно. і я досі знаю напам'ять один із його текстів - ніколи не чула самої пісні, між іншим, варто би стягнути, але, з іншого боку, шо, як воно не таке прекрасне, як сам текст у поєднанні з чорно-білою відксереною фоткою чоловіка з задуманим поглядом, котрий обнімає гітару?..


[327x500]


я встретил тебя, возвращаясь домой.
я шел и орал: "все люди - братья!"
я поманил тебя пальцем, ты пошла за мной,
да, все кончается столом и кроватью.



вначале я поверил, что ты любишь меня,
встречаешь по уму, но не по платью;
но был лишь рассчет и ни искры огня.
да, все кончается столом и кроватью.



но что же поделать? все в мире таково,
и мы не верим в непорочность зачатья.
дружба и любовь, обман и воровство -
все кончается столом и кроватью.



но я умолкаю, надоело петь,
да и с какой вам доказывать стати?
я тоже должен сегодня успеть -
пора спешить к столу й кровати.

шось із розряду porcelain beauty. насправді в житті вона далеко не красива, та й на подіумі виглядає скоріше стрьомно, ніж концептуально, але ця фотосесія заволоділа моїм серцем. таке руде-руде й біле-біле, і срібний череп - майже алюзія...

[513x699]

ще...

Мы все согласны с тем, что слова являются знаками, однако из нас всех поэты узнают последними, что слова некогда представляли собой также ценность. Напротив того, социальная группа рассматривает женщин как ценности основного типа, но нам трудно понять, что эти ценности могут войти в состав систем знаков. Мы едва лишь начинаем считать это свойство присущим системам родства. Подобная точка зрения порой вызывала критические замечания в адрес «Элементарных структур родства»: некоторые называли эту книгу «антифеминистской», поскольку женщины рассматривались там как предметы. Вполне законно удивляться тому, что женщинам приписывается роль элементов в системе знаков. Заметим, однако, что если слова и фонемы утратили (впрочем, скорее по видимости, чем по существу) свой характер ценностей и стали просто знаками, то женщины не могли полностью пройти тот же цикл развития. В противоположность женщинам слова сами не говорят. Будучи знаками, женщины сами участвуют в создании знаков, и именно потому они не могут быть сведены к положению символов или жетонов.

або так:

Нельзя ли сказать, что общество, придающее женщинам значимость, которой у них нет в других обществах, должно уплатить за это их исключительное право в какой-либо иной форме? В данном случае эта плата могла бы состоять в невозможности представления о женском роде как однородной категории. То общество, которое в противоположность почти всем другим обществам признало бы за женщинами полную дееспособность, вынуждено было бы, напротив того, приравнять часть своих женщин (очень молодых девушек, неспособных еще выполнять свои обязанности) к животным, а не к человеческим существам.

не знаю, як кому, але мені моделі зі старого плейбоя дуже нагадують про літо. вони якісь такі сонячні, світлі й чудові...
про клер петерс, фотографії якої будуть у цьому пості, я не знаю (і вікіпедія теж) нічого, крім того, шо вона американська модель, яка була дівчиною місяця в серпні 1959 року. але менш сонячними її фото від того не стають =)

[431x650]

ще...

Это цитата сообщения lj_orei Оригинальное сообщение



Ага, ось ці хлопці… Я роблю особливе, вуличне чаклунство… Хочете побачити трішечки чаклунства?
— Ненене, Дэвид Блейн, отвали от нас… Мы вообще по-украински не понимаем!!
— А, то ви москалі? А що робите в Тернополі?
— Отвали, демон! Что хотим, то и делаем! И не москали, а русские.
— А ви впевнені, що ви русскіє? Ось ти… Ти впевнений в цьому?
— Ну блин… Уверен конечно.
— А що це ти тоді вирядився так? Вишиванка… ше й оселедець козацький на голові.
— Что??? Какая еще вышиванка? В рот мне ноги, демон, что ты наделал? Верни нам наши шмоты… фак мой мозг!
— Доречі, хлопці… я щось забув вдома свій годинник… Не підкажете котра година?
— Ееее… За вісім хвилин шоста… Фак мій моск, демон… що ти наробив… я говорю українською!!! Очманіти можна… Ноги мені до рота! Зупинись… відчепись від нас, добре? Ну що ще? Що ти пиришся, демон?
— Та я оце думаю… Ви плануєте святкувати майбутній день народження Степана Бандери?
— Якого Бандери? Цього злісного націоналіста, який чинив звірства серед мирного населення? Ой… що це я несу всяку московську пропаганду… Це ж справжній незламний патріот нашої України… Слава Україні! Відсвяткуємо як треба, з розмахом!
— Героям слава)) Ну бувайте… Годі з вас… я бачу, що ви хороші хлопці… (с)

via gurvinyk =)))))

http://orei.livejournal.com/216802.html

tim walker vs philippe halsman

[300x428] [330x428]

як на мене, це прекрасно. дурію від інтертекстуальних фотографій.

більше для себе, ніж для будь-кого іншого.

Anémic cinéma (1926) Marcel Duchamp



під катом - більше відео для виносу мозку з фернандом легером, гансом рішером та вальтером рутманом включно. акуратно, не поламайте голови