я все-таки давно нічого-нічого не постила про ктулху. а за це він може прийти і знямати мій мозок, незважаючи на всі попередні заслуги.
хоча сьогодні буде навіть не про ктулху, а про всякі некрономікони. гарна алегорія того, шо буває, якшо сильно багато й сильно довго спілкуватися з завумними книжками. ейсід зітхає і йде читати філософію мови на завтрашній іспит... =/
[531x698]

у контексті "логіки сенсу" дельоза й текстів керрола, які дуже хочеться почитати після неї...
аліса і чеширський кіт. від sleetwealth studio.

[417x699]

ще трошки...

вирване з контексту воно не дуже прозоре (воно і в контексті не дуже прозоре). але. це перша річ дельоза, яка мені справді подобається (ну гаразд, вона мені справді подобається там, де я думаю, шо розумію її - значить, це перша річ дельоза, про яку я місцями можу думати, шо розумію). мабуть, треба її дочитати й узятися за шось інше, шо раніше не пішло.
продовження буде. поки шо - фрагменти про стоїків.

Здравый смысл утверждает, что у всех вещей есть четко определенный смысл; но суть парадокса состоит в утверждении двух смыслов одновременно.
__________________________________

Обладающие мерой вещи лежат ниже Идей; но нет ли ниже этих вещей еще какой-то безумной стихии, живущей и действующей на изнанке того порядка, который Идеи накладывают, а вещи получают?
__________________________________

Потеря собственного имени - приключение, повторяющееся во всех приключениях Алисы. Ибо наличие собственного или единичного имени гарантируется постоянством знания - знания, воплощенного в общих именах, обозначающих паузы и остановки, в существительных и прилагательных, с которыми имя собственное поддерживает постоянную связь. Так, личное Я нуждается в мире и Боге. Но когда существительные и прилагательные начинают плавиться, когда имена пауз и остановок сметаются глаголами чистого становления и соскальзывают на язык событии, всякое тождество из Я, Бога и мира исчезает. Это именно та проверка на знание и вызубренное наизусть - где слова идут вкось, косвенно сметаемые глаголами, - которая лишает Алису самотождественности. Как будто события радуются ирреальности, сообщаемой через язык знанию и личностям.
__________________________________

Скорее, различие здесь проходит не между Моделью и копией,

а между копиями и...

люди часто на це хворіють.
чудові роботи від Walter Martin & Paloma Muñoz. трошки.

[436x550]

ше...

Magazine: Vogue Italia (April 2006)
Editorial: Theatricals
Photographers: Mario Sorrenti
Models: Sara Sophie Flicker & Chelsea Bacon

[523x700]

more...

ну от.
це знову миле рогате я. цього разу зовсім світле й невинне =)
штуки, які видно на моїх аватарах, - це робота дуже класного автора джиммі пікерінга. раджу зайти до нього на сайт і там подивитися цих усіх красотульочок... або під кат, де живуть кілька з них.

[360x360]

ше...

навіть якшо він існує, то в кожного - свій.
мій шлях до істини погрожує бути незавершеним. бо все, шо можна пізнати й шо можна осягнути, це просто часткові вияви. не знаю, чи того, шо зветься істиною, чи того, шо зветься богом, чи того, шо зветься гармонією - втім, байдуже, бо якшо шось із них навіть існує, то його називають усіма цими словами. причому з великих літер. а я не люблю великих літер - тому мені нема сенсу писати про іситну. у всіх метафоричних розрізах.
але цей хлопчик із карими очима... не можу припинити про нього думати - і не так про нього, як про його шлях. у нього є істина, причому така проста й кожному доступна, шо аж дивуюся, чому він нею не намагається ділитися. тобто нє, не так. він-то намагається, але зовсім не так, як зазвичай діляться простими лютеранськими істинами (не знаю, який саме він протестант, але з-за його слів про біблію виразно підморгує герр мартін). для нього це так просто і так смішно, шо інші _не_бачать_ - знаєте, оті здивовані дитячі очі, коли кажеш йому, шо в біблії загадка на загадці; йому ж воно зрозуміло, він вірить, шо знає... а може, він просто вірить. адже знати не обов'язково.
і я це зараз пишу без іронії, зовсім, справді, я це пишу з такими дивними почуттями, і не знаю, до кого більше - до хлопчика з велетенськими глибокими зіницями й світлом в очах чи до себе, яка не може припинити думати про його шлях. він приблизно мого віку, він світиться і він щасливий - йому начхати на погані новини від екзистенціалістів, на те, шо ми не можемо осягнути задум бога й не можемо навіть припустити, чи такий задум є, чи бог узагалі є... він вірить. а те, шо він вірить, наче його істина може бути одна для всіх, наче взагалі може бути істина, одна для всіх - шо ж, він же тільки приблизно мого віку, в нього купа часу. але знаєте... якшо кожному воздасться по вірі його, цей хлопчик і _там_ буде щасливий. може, він співчуває нам, які _туди_, на його думку (та й, шо ж тут, на свою теж), не втраплять. а я просто страшенно сподіваюся, шо він ростиме - "дорослішати" й "рости" це різні слова - але не загубить того світла. якою б не стала його віра.

Magazine: Paradis (Issue #3)
Editorial: Sofie
Photographer: Horst Diekgerdes

[699x676]

more...

"художник, по моему мнению, должен руководиться только чувством прекрасного - оно никогда не обманывает" - цитата з "камера обскура" володимира набокова, яку я зараз зі страшним задоволенням читаю. ймовірно, в цьому контексті ви зрозумієте, чому тільки шо процитоване повідомлення для мене таке актуальне. набоков прекрасний, і не менш прекрасні його лолітки.

[550x550]

але зараз буде не набоков, а фотограф, анонсований у назві посту - девід гамільтон. такий набоківський фотограф...
дивитися...

узагалі я більше люблю осінь і ранню весну. але хочеться того, чого нема.
ейсід викладатиме різні літні фотосесії, шоб відчувати, шо от воно, тут, близько, нікуди не подінеться й обов'язково прийде, і знову можна буде психувати, шо спека й організм вимагає снігу. от.

Magazine: 10 (Issue #17)
Editorial: The Lake
Photographer: David Vasiljevic
Models: Tatiana Lyadochkina & Anne-Marie Van Dijk

[505x700]

more...

by tracie76

[501x700]

і кілька просто дуже гарнючих

- Аве, Цезарь, друг сердечный,
ну заходи, давно заждались.
Нет, не поздно, да, конечно,
не развязывай сандалий.
Брось ты эту табуретку,
эй, принесите гостю кресло!
Он у нас бывает редко,
так пускай понежит чресла.
Пей, замёрз ты, как собака.
Угощайся. А, не курим.
Эй, вы там, кончайте плакать,
мы потом добалагурим.
Тут у нас такие гости,
украшение компаний!
Что, не спится на погосте?
Или плохо закопали?
Или совесть беспокоит,
иль соседи-кровопийцы,
Или что-нибудь такое,
что забыли летописцы?
Или, может, не забыли,
да писать про это тошно...
Знать, за это и убили, -
император не святоша.
Без убийства он не может
удержаться на маршруте.
А в тоске, на смертном ложе,
ты мечтал о Марке Бруте?

- Да, мечтал, а вышел кукиш
эпитафией на прах мой!
Милосердие не купишь,
не измеришь тетрадрахмой.
Милосердие для слабых,
сильным - яду из флакона.
Мне бы слабость, я тогда бы
не стоял у Рубикона!
Так почему же, боже правый,
ты играл со мною в прятки?
Почему не дал отравы???

- Тише, Цезарь, всё в порядке.
Ты у нас душа святая,
ты боец не за награды...
Что, пора уже, светает?
Ну заходи, мы будем рады...

а тепер - питання. відповіді на яке у мене нема, на жаль. з ким розмовляє цезар?

дивитися і слухати йдемо під кат. відео зі студії, але так атмосферно...

фотограф - Yale Joel (1968 рік для журналу LIFE)
модель - та ви вже самі побачили
знайдено в музичного гіда лакі, він же 60s-man.

[564x600]

more...

наводка - з безцінного лабаза, який мене періодично радує розумними посиланнями, а сьогодні порадував посиланням психоделічним :)
тіки не плачте.
у мене сталася філологічна істерика... сміюся, як дулне.

Да, нынче девочки не сильно образованы и не все знают, что афторы любовных стишков, такие как Бальмонт, Тургенев, Полонский, Северянин, Белый, Пастернак - давно умерли - и пишут им коменты, как живым - но зато - КАКИЕ это комменты! - Девушку ты эту не бросил? твои стихи мне нравятся больше всего! напиши мне! Мальчишка талант. Респект тебе! побольше пиши таких стихов!!! Федя Тютчев - уважуха и респект! пишите побольше таких замечательных стихов, стихов о любви! прошибает до слез, правда..

собсна, витяжки:

Фёдор Тютчев: Как нас ни угнетай разлука ...

смуглая: знаешь,ты прикольные стихи пишешь,а каментировать здесь не гоже.....потому что ты писал то, что чувствовал,те кто их каментируют,это глупые люди......пусть они попробуют стих написать...........у них это не получиться!желаю тебе творческих высот....ты молодец.......так держать!

....

Полонский: ...

штука від сумного_падла
[400x533]

крім того, шо фотосет називається "an irish lullaby", я ніц про нього не знаю.
але ж які кльові руді люди, нє? :)

[699x465]

more...

атмосфера знову нагадує мені едгара по. цього разу - поєднаного з "із пекла" з джонні деппом та кліпом на "the perfect drug" дев'ятидюймових цвяхів. особливо - зелене абсентове плаття. а класичного "екзорциста" не нагадує зовсім.

Magazine: Dansk (Fall 2007)
Editorial: Exorcism
Photographer: Chris Craymer
Model: Olya Ivanisevic

[551x700]

more...

я чесно намагалася вибирати окремі, короткі, найяскравіші цитати. але текст барта - це текст-насолода, це цілковито оргазматичне письмо. і коли заратустра каже, що тексти, написані кров'ю, хочуть, аби їх не читали, а вчили напам'ять, я починаю думати, шо деякі тексти барта - але ж це неможливо, але ж це парадоксально - таки написані кров'ю.

Таким образом, всякий писатель может сказать о себе: на безумие не способен, до здоровья не снисхожу, невротик есмь.
________________________________________

ведь ввергнуть человека в противоречие с самим собой как раз и значит довести его до высшей степени позора
________________________________________

Подобный человек в нашем обществе стал бы олицетворением нравственного падения: в судах, в школе, в доме умалишенных, в беседе с друзьями он стал бы чужаком. И вправду, кто же способен не стыдясь сознаться, что он противоречит самому себе? Тем не менее такой контргерой существует; это читатель текста - в тот самый момент, когда он получает от него удовольствие. В этот момент древний библейский миф вновь возвращается к нам: отныне смешение языков уже не является наказанием, субъект обретает возможность наслаждаться самим фактом сосуществования различных языков, работающих бок о бок: текст-удовольствие - это счастливый Вавилон.
________________________________________

Отсюда - один из возможных способов оценки современных произведений: их ценность, очевидно, проистекает из их двойственности. Это значит, что у них всегда есть два края. Может показаться, что взрывоопасный край, будучи средоточием насильственного начала, находится в привилегированном положении; между тем, на самом деле насилие отнюдь не является источником удовольствия; удовольствие равнодушно к разрушению; оно ищет того места,

где наступает беспамятство...

Это цитата сообщения beauty_Nikole Оригинальное сообщение

Photographer Jeanloup Sieff



This_is_Erotic
jeanloupsieff.com
На классический вопрос, как случилось, что он стал заниматься именно фотографией, Жанлу Сьефф приводит слова христианского писателя-журналиста Анри Фроссара. Тот на вопрос, как он стал верующим, уверенно ответил: “Как только вошёл в церковь, - и добавил - к счастью, это была не железнодорожная станция. А то стал бы машинистом!” “Хорошая иллюстрация к тому, как может сложиться судьба, начавшись порой при самых неожиданных обстоятельствах”, - говорит маэстро.
[600x393]
Push