коли я вперше побачила її в пирогові, мені мало не відібрало мову.
пані валентина сазонова стояла біля своїх ляльок і саме вишивала обличчя ше одній. і це здавалося якимось таким сакральним і світлим, шо я не наважилася підійти й запитати про ціну, просто дивилася на них і розуміла, шо тепер у мене є маленька мрієчка. у перший день "країни мрій" вона здійснилася. ці ляльки - справдешні обереги, вони світяться зсередини й випромінюють тепло; зрештою, їхні творці - теж.
я давно вже шукала фотографії ляльок пані валентини, шоб показати всім-всім, які вони безмежно чудові. от, нарешті. ось тут їх можна подивитися більше й детальніше і навіть купити.
знайомтеся. найперша - моя чудова зеленоока леля, а поруч - її сестричка.
[285x379] [285x379]мої плани на завтрашній вечір - хоча дійство відбуватиметься від сьогодні до неділі, всі охочі можуть вибрати собі найзручніший день.
КНУТКіТ ім. І.К.Карпенка-Карого, Студії «ВІАТЕЛ»,
Студентського творчого об’єднання «Ательє 9»
[700x469]20, 21 та 22 березня 2009 року студенти факультету телережисури Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенко-Карого на сцені Центру Леся Курбаса (м. Київ, вул. Володимирська, 23в) покажуть свою дипломну роботу за п’єсою Миколи Куліша «Отак загинув Гуска». Вистава на довгі роки була втрачена для глядача через заборону влади. Сьогодні студенти поставили її в абсолютно новому баченні. Вони вільні творити не озираючись, щирі, відкриті, ніжні – вони закохують глядача у героїв та автора п’єси. Таке шанобливе ставлення молоді до української комедіографії неймовірно захоплює і хвилює.
Режисери вистави «Отак загинув Гуска»: Савчук Віталій Володимирович та Вітер Василь Петрович.
Актори: Дмитро Коваленко (Гуска Савлатій Савович), Ірина Правило (Гуска Секлета Семенівна), Ірина Громозда (Івдя), Аліна Кондратюк (Устонька), Нонна Стефанова (Настонька), Тетяна Рак (Пистонька), Галина Безрук (Христонька), Владислава Чекмарьова (Хростонька), Віра Правило (Онисонька), Леся Богдан (Охтисонька), Владислав Валовий (П’єр Кирпатенко), Станіслав Котеленець (Агент).
отже, координати такі: Центр Леся Курбаса, 20-22 березня, початок о 19:00. вхід вільний. приєднуйтеся.
Это цитата сообщения M0ndschein Оригинальное сообщение
"Алиса в Зазеркалье" Гапчинской Евгении
gapart.com
ее же иллюстрации к "Алисе в Стране чудес"
[470x600]ТЫК>>>>>>>>>>>>>>
Кроме того, в саду имелся колодец. В первый же день мисс Свинк и мисс Форсибл сочли необходимым предупредить Коралайн, что он очень опасен, и взяли с нее слово, держаться от колодца подальше. Поэтому Коралайн немедля отправилась на поиски колодца, чтобы разузнать его местоположение – ну, чтобы потом как следует держаться подальше.
* * *
Коралайн подошла к окну и принялась смотреть, как идет дождь. Под таким не погуляешь – он специально бросается вниз и с плеском разбивается на месте приземления. Такой дождь подразумевает целеустремленность – на этот раз он целеустремленно превращал сад в мутный жидкий супчик.
* * *
Интересно, помнят ли они о ее присутствии, подумала Коралайн. В их разговоре не было никакого смысла; Коралайн решила, что спор этот так же стар и не менее уютен, чем их старинные кресла – из тех споров, в которых нет победителя или побежденного, но, при желании спорщиков, длятся они до бесконечности.
* * *
Коралайн подивилась, почему из знакомых ей взрослых так мало кто рассуждает здраво. Иногда ей приходилось задаваться вопросом, понимают ли они, с кем разговаривают.
* * *
мені подобається малюнок - і подобається історія про нього... фіни взагалі нестерпно чудові.
автор - Pete Revonkorpi. кривий переклад історії - мій. з англійської :)
[499x700]Сусіди (Naapurit - ну хіба це не дивовижне слово?)
Пан Вандерберг, який живе у світлішому будинку, запевняє, що йому подобається чай, хоча насправді не дуже любить його смак. у нього купа книжок із назвами на кшталт "Де є Тут?" чи "Початок і Кінець Крапки", в яких нема абсолютно ніяких малюнків.
В Еразмуса, який живе в темнішому будинку, нема прізвища. Він каже, що загубив його одного вітряного дня й відтоді більше не бачив. Він не прочитав жодної книжки за все життя, проте пише вірші, бо йому подобається звук, з яким перо шкрябає папір.
я не вмію видаляти його листи.
[497x497](сумна малюночка - regina_austria. почуваюся... як і маю почуватися).
карен мортон (народилася в каліфорнії 3 жовтня 1958) була дівчиною місяця у плейбої в липні 1978 року.
[600x405]Это цитата сообщения raven_revenge Оригинальное сообщение
Аркадий Аверченко "Искусство рассказывать сказки2 (для verbava)
Отрывок из повести "Подходцев и двое других"
-А у тебя глазки закрываются?- спросила Валя, попрежнему внимательно изучая лицо Громова.
-На многое,- усмехнулся Громов.
-Закрываются, я спрашиваю?
-О, еще как!
-А ну, закрой.
Громов закрыл.
-Так же, как у меня,- пришла в восторг Валя.- А сказки ты знаешь?
-Ято? Знаю, да такие все ужасные, что не стоит и рассказывать. Очень страшные.
-А ты расскажи!
-Это нам легче легкого. Ну, о чем тебе?.. Видишь ли, была такая бабаяга. Жила, конечно, в лесу... Да... Лес такой был, она в нем и жила... Ну, вот - живет себе и живет... Год живет, два живет, три живет... Очень долго жила. Стараяпрестарая. Можно сказать, живет, поживает, добра наживает. Даа... Да так, собственно, если рассудить, почему бы бабеяге и не жить в лесу. В городе ее сейчас бы на цугундер, а в лесу - славате Господи! Вот, значит, живет она и живет... Пять лет живет, восемь...
Ревнивый взгляд Клинкова подметил, с какой лаской растроганная мать смотрит на рассказчика, дарящего своим вниманием ее крошку.
-Да что ты все: живет да живет,- перебил он.- Не знаешь, так скажи, а нечего топтаться на одном месте. Вот я тебе расскажу, мышонок мой славный... Ну, иди ко мне на колени - гоп! Слушай: жилабыла бабаяга... Поймала она раз в лесу мальчишку и говорит ему: мальчик, мальчик, я сдеру с тебя шкуру.- Не дери ты с меня шкуру,- говорит он ей. Не послушала она, содрала шкуру. Потом говорит: мальчик, мальчик, я тебе глаза выколю... - Не коли ты мне глаз,- хнычет мальчишка. Не послушала, выколола.- Мальчик, мальчик,- говорит она потом,- я тебе рукиноги отрежу.- Не режь ты мне рукног. Но старуха, что называется, не промах - взяла и отрезала ему рукиноги...
Увлеченный полетом своей фантазии рассказчик, возведя очи к потолку, не замечал, как лицо девочки все кривилоськривилось, морщилосьморщилось и, наконец, она разразилась горькими рыданиями.
-Тебе бы сказки рассказывать не детям, а нижним чинам жандармского дивизиона,- сказал Подходцев, отнимая у него малютку.- Детка, ты не плачь. Дело совсем не так было: бабаяга действительно поймала мальчика, но не резала его, а просто проткнула пальцем мягкое темя малютки и высосала весь мозг. Мальчик вырвался от нее, убежал, а теперь вырос и живет до сих пор под именем Клинкова. Дырку в голове он заткнул любовной запиской, а мозгуто до сих пор нет как нет.
-Очень мило,- пожал плечами Клинков.- Сводить личные счеты, вмешивая в это невинного младенца...
тільки одна цитата. моя улюблена звідси.
"I’ve learned a lot in this graveyard," said Bod. "I can Fade and I can Haunt. I can open a ghoul-gate and I know the constellations. But there’s a world out there, with the sea in it, and islands, and shipwrecks and pigs. I mean, it’s filled with things I don’t know. And the teachers here have taught me lots of things, but I need more. If I’m going to survive out there, one day."
Silas seemed unimpressed. "Out of the question. Here we can keep you safe. How could we keep you safe, out there? Outside, anything could happen."
"Yes," agreed Bod. "That’s the potential thing you were talking about." He fell silent. Then, "Someone killed my mother and my father and my sister."
"Yes. Someone did."
"A man?"
"A man."
"Which means," said Bod, "you’re asking the wrong question."
Silas raised an eyebrow. "How so?"
“Well,” said Bod. "If I go outside in the world, the question isn’t ‘who will keep me safe from him?’"
"No?"
"No. It’s ‘who will keep him safe from me?’"
Twigs scratched against the high windows, as if they needed to be let in. Silas flicked an imaginary speck of dust from his sleeve with a fingernail as sharp as a blade. He said, "We will need to find you a school."
у мене в закладках давно вже є папочка з назвою perfect things - речі, які туди потрапляють, справді мають на собі якісь відбитки світової гармонії. принаймні, на мій суб'єктивний погляд.
PoetSummer.
[700x525]я колись уже писала про дівчину з татуюванням із воннегута.
найсмішніше у всій цій ситуації, шо я сьогодні про це знову згадувала, розповідаючи даші, шо хотіла б - якби про таке шось ішлося, але ж біс його знає, як карти ляжуть, - татуювання з текстом 2Br02B. це назва одного не найвідомішого воннегутового оповідання ("епікак" і "велике космічне трахання" більш популярні), яке з'являється ше й у романі "доброго вам здоров'я, містере розуотер" (тобто не так. з'являється сама назва, але під нею - інший текст; знову ж, таке дублювання вказує, шо це ключова фраза не просто до одного тексту, а до цілого корпусу). і вона настільки проста й настільки прекрасна, і так гарно відбиває джерела його натхнення... ех.
сьогодні ж випадково заповзла на contrariwise - ресурс, де люди викладають фото своїх літературних татуювань. і от шо я там знайшла.
номер раз.
[показать] (опис читати тут)
все було прекрасно й нітрохи не боляче - фраза, яку в "бійні номер п'ять" курт воннегут пише на могильному камені:
[показать] автор обіцяє, шо про божеське дитинство буде багато коміксів.
енд ай лайк іт.
[показать](трошки більша версія, якшо потрібно)
...шо я помру пізніше, ніж:
- умберто еко
- ніл гейман
- стівен кінг
- гаролд блум
- тім бартон
- джонні депп
- девід лінч
- ларс фон трієр
- джеймс хетфілд
- стів тайлер
- едмунд шклярський
і це мене страшенно засмучує.