В колонках играет - Ozzy Ozbourne-Dreamer
Настроение сейчас - небелиця

Як хочеться мати хлопця…рідну людину, яку я буду любити і яка буде любити мене, з якою можна гуляти, спілкуватись і отримувати задоволення від цього…з тим, з ким можна подивитись на захід сонця, на зірки, з ким побути наодинці…таким може стати той, кого я люблю, з ким мені добре…я не можу бути з людиною, яка мені просто до вподоби…вподобання має бути особливим…а в цьому і є проблема…є хлопці, яким я симпатизую, але, на жаль, не можу з ними зустрічатись…є ті, до яких я проявляю деякий інтерес, але з їхнього боку такого не бачу, тому намагаюсь про них забувати…шансів же ніяких…а це засмучує…знову невдача…
Мені здається, я не можу вже розпізнати людини, яка по-справжньому мені подобається, яку я, можливо, кохаю…а все тому, що я боюсь того, що мене знову кинуть, як мій бувший хлопець, якого я до речі кохала! Чому так? Чому, коли до людей по-людяному добре ставишся, не всі відповідають тим самим?
Можливо, я потребую до себе багато уваги, але, скажу чесно, це не завжди…іноді люблю бути в центрі уваги, а іноді не хочеться, щоб хтось мене бачив і я когось бачила…а от по-особливому дратує те, коли мене ігнорують!
Іноді мені хочеться, щоб мене не стало…щоб хтось мене швидко вбив…я ніколи, мабуть, не зробила б самогубства, бо сміливості не вистачило б…так, я багато чого боюсь, але на людях цього не показую…думка людей для мене в дечому важлива й досі. Колись була дуже-дуже важлива, а зараз, наприклад, мені все одно, що думає мій знайомий про мене, але багато що значить те, що думають про мене мої друзі…

В колонках играет - "Boat on the river"
Настроение сейчас - небелиця

Літо..! гарне, тепле слово, всі його так чекають! А у мене, як у дурної, настрій погіршується…спитаєте чому?! А тому, що друзів не бачу, сумую за ними, та й роботи мало…я звикла до школи, до уроків, до вчителів, до цього скаженого потоку, а літом життя дещо змінюється - цього всього не вистачає…

Настроение сейчас - ностальгія

Хотілося б іноді читати думки людей…можливо, тоді б було менше непорозумінь, а ще можна було б зробити приємну несподіванку людині…
Як іноді важко зрозуміти людей…чому не кожен може бути відвертим..? чому сумніви часто заважають людині сказати те, що хотілося б..?

Чому люди часто бувають жорстокими, черствими, холодними один до одного? І як світу не вистачає посмішок, доброти! Це ж зовсім не важко посміхнутись, сказати «дякую» чи допомогти піднятись людині, яка втратила рівновагу й впала…

як хочеться іноді кудись піти...далі від гамірного суспільства...від мільйонів поглядів...і побути на самоті з собою...хоча ні...завжди буде небо,вітер,шелестіння трав і дерев,які не дадуть тобі бути самотнім ніколи!
а ще,можливо,буде з тобою все-таки один погляд...але він тобі буде найприємнішим х усіх і з ним ти зможеш бути завжди,бо він тобі ніколи не наскучить,бо він тобі наймиліший...от коли знайдеш такий погляд,вважай,що ти найщасливіший,бо в ньому і радість,і підтримка,і розуміння...

як добре гойдатись на гойдалці:вперед,назад,вперед,назад...дивитись в небо,чисте небо серед зелених весняних дерев і не боятись полетіти у ту безодню,що зветься небом...і вітер тобі не стане на заваді і сонце буде ніжніше пригрівати...
[показать]