*пару тижнів тому написаний брєд.вночі.в темряві.на аркуші.рядки налізли один на одний.в ту ніч мене панічно нялякав принтер.хотілося кричати і тряслися руки.тупо.*

{це була передмова.вірш мені зовсім не подобається.дивний розмір в 7 рядків.банальні рими.незрозуміла думка.коротше,не хотіла викладати-ганьбитись.але майже всі вірші тут є,хай і цей буде}

Про кохання(типу:))
Коли твоє серце на мить завмирає,
Очікуючи його погляд,хоч знає
Хвилинка-і може не буть почуття,
А може залишитись на все життя...

Несправжнє чи справжнє?
Невчасне чи вчасне?
Яскраво показує світ нам ІНАКШИМ...
[190x250]

«Якби колись сказала ти мені стати твоїм човном
Якби колись...то взяв би я тебе і на волю поплив...
Якби тоді сказала ти мені стати тінню в ночі
Якби тоді сказала, я б не спав – за тобою ходив,тайною жив би я...
Буду завжди,ти так і знай,другом твоїм. Ну і нехай...
Буду завжди,ти так і знай,другом твоїм. Ну і нехай...

Якби колись дозволила мені стати твоїм вином,
Якби колись дозволила мені стати тілом твоїм...
Якби хоч раз сказала ти мені стати твоїм вином...
Якби дозволила мені...Я б твою до країв душу споїв собою...
Буду завжди,ти так і знай,другом твоїм. Ну і нехай...
Буду завжди,ти так і знай,другом твоїм.

Хочу тебе...Ти так і знай...Хоч би на мить...Ну і нехай...»

(пісня «Друг ч.2»,альбом «Модель»(трек №4))

Петро якось казав,що йому ця пісня дуже подобається.Ну,і мені також.
[270x405]

Настроение сейчас - о4ень даже хорошее...

Які думки володіють вами на початку року?
Звичайно,всі підводять підсумки минулого і думають,чого б їм хотілося в майбутньому.

О...бажань в мене багацько.Та і у вас,я думаю,що не менше.
Мені вже не так хочется глобальних змін,як то було навіть рік тому.Бажання і мрії стали більш конкретними(але не факт,що більш матеріальними).Ми дорослішаємо,точно...Цей процес неможливо зупинити.
Як і раніше,хочеться змінитись.Хочеться стати кращою,добрішою,справедливішою до оточуючих.А ще у мене зараз справжня жага знань!Нових,незнаних до того...Дуже –дуже хочеться РОЗУМНІШАТИ,набирати в себе нове,нове,нове з кожним днем...Так прикро відчувати помітні прогалини в знаннях в якомусь аспекті.Так жахливо відчувати себе «не в курсі» чогось... Є над чим працювати!

А ще так хочеться нових книжок...
(Але спершу заповнити ті самі прогалини в укр.літ!)

Хочеться змін в особистому житті.Точніше,щоб те особисте життя в мене з’явилось.Але,мабуть,людина так влаштована,що у неї не може бути всього й одразу.В такому випадку – почекаємо:)))

[400x300]

Вітаю всіх-всіх з Новим 2008 роком,що ось-ось добіжить до нас!
Він має бути кращим з кращих: ми обов"язково досягатимемо успіхів,відчуємо принаймні на мить того Синього Птаха-щастя,нас торкнеться кохання,ми не хворітимемо,цінуватимемо одне одного і на власні очі побачимо втілення наших часом дивних,але таких жаданих мрій!
я вас люблю і поздоровляю)))

*свято наближається...свято наближається...свято...*

...пишу опять...опять непонятно что...

все говорят про Новый год...куча народу утверждает,что он им не нужен и эт вообще не праздник...на улице шапки Морозов,дождики,блестки и елочные игрушки.В ТВ,которое я на этой неделе не включала ни разу и ни одним глазком не видела(ай-ай-ай,Катя,а как же политические новости в стране?!)полно рекламы про НГ...опять-таки много кого это напрягает...меня=уже нет...потихонечку подкралось новогоднее настроение...эх,коварное,как оно выбирает к кому подлезть и когда?:)еще бы снежка-и совсем восхитительно...
хочу нюхать запах елки.хочу дарить подарочки.хочу подписывать открыточки.хочу желать всего-всего...и вам,дорогие мои,тоже.
[500x245]

як ви реагуєте на зиму?
чекаю подробиць,любі...)))
[600x400]

Настроение сейчас - норм

Як іноді корисно подивитись навкруги.Просто розкрити очі і дивитись...
На це незавжди вистачає часу і бажання,а ще,мабуть,це неможливо зробити,коли у вухах грає тематична музика.хоча відніше тим,хто її таким чином слухає:)я цього не роблю.
Коли дивишся,то бачиш багато цікавого.Хорошого й не дуже,приємного і ні.
Їдучи на курси в маршрутці ,яка рухається зі швидкістю 1м/хв,або не рухається взагалі(выбор невелик) ти можеш побачити справжный бокс у вікнах нічим не показового будиночка в центрі міста.там все по-справжньому : ринг,рукавиці,бойня...Тим паче дивно ЦЕ бачити.
А ще вчать життю спостереження за студентами КПІ.Такого розмаїття особистостей,а ще народів,прикидів,посмішок,матюків,краваток,сумок,зошитів,почерків ,
веселих очей після пива,,здивоованих поглядів,кислих облич при слові "сесія",манікюрів у квіточку/сніжинку/смужечку
на кв.метр мало де можна побачити.
Крім того можна спостерігати за хлопцями в маршрутці і, вилазячи з неї ,посміхатися їм кріз капелюх.
Можна їсти бутерброди з кабачковою ікрою кожні півгодини.мммм...смачно)))
а про що був цей пост?...
хо спААААААААААААти...
а йду переписувати у зошит латинські вирази та їх тлумачення...
один напишу вам(дуж відомий і сильний):

Si vis pacem,para bellum.

Тлумачення іншим разом.Хай залишиться інтрига.Чи хтось кмітливий і зацікавлений зазирне у словник?Тоді мій коварний план зійде нанівець:)

[282x377]

а...сьогодні якийсь дурнуватий день.це і не дивно мабуть,коли вночі спав 4 години.а шо?життя,обов"язки,навчання,справи займають надто багато мого часу.весь мій час.і навіть більше.я закінчила перший варіант МАНу.це свято.це навіть щастя у якійсь мірі.камінь з душі.так-так.сьогодні хочеться писати короткими,простими реченнями.так легше.мабуть.уявляєте,сьгодні ми приємно провели час із нашою кураторкою.дивно.але добре.сьогодні я знову здивувала себе.забула -уявіть - пенал!!!-у роздягальні в спорткомплексі.їхати влом,але і без нього ніяк.одногрупниці кажуть:ми тобі по ручці скинемось.добренькі мої)))я звикаю до речей.не завжди,але є таке.
а мрії?а шо мрії...про кохання і не тільки...а у вас?
[400x300]

кохання...всі думають,що воно таке?...

а ти як вважаєш?
схарактеризуй це поняття десятьма прикметниками)))
[512x500]

Настроение сейчас - лірика

Потік свідомості-це типовий жанр для жж...І в літературі такий має місце.
(Коли ж щоденник може бути літературою?
Вам подобаються оповідання у формі щоденникового запису?)
Просто скидування думок,спостережень за день...
Хоча часто пишемо й про щось конкретне...

Чомусь так хочеться послухати відому "Shape of my heart" Стінга...
І вже котрий день вона у голові муляє...Мож,осмілитися скачати?
Гарна пісня.Від подібних балад відчуваєш дивні емоції:приємний,милий сум,від якого хочеться посміхатись і згадувати все особисте,що мало колись місце...І спогади стають приємнішими.
Весь час п"ю свій улюблений чай з лимоном,додаючи його у як бонус до будь-якого заняття,хай то вправи на курси,чи теревені в icq,чи банальні домашні завдання...я вже справжній чаєман:)
Мене вже менше дратують неприємні люди.Часом подобаються перехожі і навіть люди у транспорті,якщо вони доброзичливі і усміхнені.таке стало траплятися частіше,не дивлячись на погоду і калюжі...
Хочу читати...не те,що треба,не те,що поназадавали...а те,чого хочеться
мені,але абсолютно немає часу...шкода-шкода-шкода...
Дивно - зараз,коли я така зайнята усім, у моєму житті стало більше неочікуваного,але бажаного.
Оце справді приємний сюрприз.

ну от...пишу...знов...

так дивно,коли сам не можеш усвідомити і зрозуміти свої почуття.
Неважливо які саме.
Я не розумію,чому мені атк важко знаходитись поряд із великою шарою конкретних осіб.Я ні з ким із них особливо не спілкуюсь,вони не зробили мені нічого поганого,але...Важко і неприємно.Хтось знає,чому?

Можливо,тому,що я звикла до того,що мене оточують люблячі люди,яких люблю я і взагалі..позитив...)))
Часом і такі думки промайнуть...
Ще якось говорила з подружкою про те,що в нас завищені(можливо,надто) вимоги до людей.Це вже серйозно,я гадаю.Ми звикли бути друзями чи коханими у нашому розумінні цього слова,надто ідеалізованому,мабуть...Інші розуміють це інакше,а ми в свою чергу їх не розуміємо,вимагаємо іншого..Бо звикли так жити,так сприймати нашу дивну,скаламучену дійсність.Непрозору-це вже точно.Загадкову-це напевне.

п.С.пост також вийшов непрозорим => незрозумілим...вибачайте)))
[300x224]

і таке буває...коли надихає картинка...
як ви її розумієте?що відчуваєте?
[600x450]

Не думайте,що це мої найулюбленіші уривки.Це не обов"язково має паралель до мого життя,чи моїх поглядів.просто щось для мене значить...
Щось із цього завершено,щось тільки почато,а щось валяється в компі вже давно...
Почнемо:

"-Привіт, Майя !Я не спізнилась? - питає моя нова знайома.
-Привіт, Татьяно! Ні, навіть завчасно прийшла. Як твої справи? - питаю я.
-Які справи? Сьогодні ж субота! - усміхнено відказує Таня. Ми повільно йдемо по одному з центральних парків, звідкіля відкривається прекрасний краєвид, Дніпро у всій його красі…
-Це точно. Я інколи просто терпіти не можу це питання „Як справи?”. Який у ньому сенс? Адже його постійно задають малознайомі люди, яким насправді просто байдуже, які в мене справи! Або ж коли питаються люди, яких я років зо 5 не бачила! Про що починати розказувати спочатку? Про те, що було в мене нещодавно, чи взагалі всю історію людства? Але не дивлячись на це і я постійно задаю це питання. Таке враження, що воно має владу над людьми."


"Сьогоднішній день був надзвичайно спекотним, та і взагалі це літо якесь таке гаряче, що жити в місті стає все більш ризиковано…Тільки після 17-18 годин вже можна висовувати свого носа на вулицю і спробувати проіснувати без вентилятора чи кондиціонера хоча б кілька годин.
Зараз от спускаємось Андріївським узвозом. Цю вулицю завжди вважали туристичним місцем, чимось таким банально відомим та незважаючи на це, вона-одне з моїх найулюбленіших місць в Києві. Я завше подумки називаю її „вулицею митців всіх жанрів”…Якимось осередком мистецтва, вільного, відкритого мистецтва…А може це я, за дитячою звичкою, все так конкретно ідеалізую? Бо ж з іншого боку-просто відома, стара вулиця з кількома музеями та галереями. Вулиця, де можна придбати сувеніри та картини…Може все так прозаїчно? Щось сьогодні, у будній день - середу тут не надто багато художників та інших носіїв невичерпного таланту та авангарду…"


"Мою найкращу подругу звати Леся, ми вчимося в одному класі. Насправді гарно дружимо і розуміємо одна одну, та на диво, зовсім не збігаємося у своїх інтересах. Вона полюбляє всілякі тусовки, паті, а мені то все зовсім не цікаво. Я захоплююсь театром, літературою, а вона засинає на прем’єрах, читає тільки те, що „на слуху”, всілякі там сучасні бестселери. Та на нашу дружбу це зовсім не впливає, хоч я і чиню спроби витягти її до театру, а вона мене у клуб…А компанія моя, ще з попередньої школи, якось останнім часом віддалилась від мене. Знаєш, як це буває…Спілкувались, бачились пару разів на тиждень, а потім поступово то все відійшло. Крізь їхні слова до мене я чула натяки на те, що я типу „надто правильна дівчинка” для їх компанії…Уявлення не маю в чому вони вимірювали мою правильність? Може, у тому, що я не впадаю в екстаз при словах „відмітимо це пляшечкою-іншою холодного мартіні”?..."



"Люблю цілуватись.Це приємно.Такою НІЖНІСТЮ почуття тільки ЗАГОСТРЮЮТЬСЯ"


"Саме в цей момент нашу увагу привертає мила особина протилежної статі. Хлопець десь нашого віку сидить на бордюрі тротуару та, нахилившись над темним блокнотом, щось пише…чи малює. Його обличчя не видно, на нього спадає темно –коричневе скуйовджене волосся. Зелена футболка, джинси, підкочені знизу, чорні кеди. Поряд валяється темний наплічник.
Може, це він? Вільнодумець - митець, що трошки не дійшов до Вулиці Мистецтва?"



"„Мабуть, тобі треба змінити щось у собі…І люди потягнуться до тебе, захочуть з тобою дружити”…
Та тільки це все просто слова.
Слова, слова, слова…
Words, words, words…(англ..)
Paroles, paroles, paroles…(франц.)
Ще одна „загальна фраза”, яка нічого за собою не має."



"Станція київського метрополітену „Поштова площа”.
Єдиний у Києві фунікулер.
11:00.
Біля входу до цього коротко маршрутного трамвайчика стоїть хлопець зі схвильованим виразом обличчя.
Будь-кому зрозуміло, що він чекає.
Це вже дорослий хлопець високого зросту, з темним кучерявим волоссям до пліч, з гарними світло-карими очима. Його обличчя має мужні, по-справжньому чоловічі і, загалом, правильні риси, окрім перебільшено помітних вилиць.
У нього спортивна будова тіла, у прямому сенсі цього поняття.
Він вдягнений у просторі сині джинси, з невеликою кількістю продуманих дірок і смугасту зелено-жовту літню сорочку.
За плічми хлопця-чорний наплічник. У правій руці, на яку щедро навішені різноманітні фєньки, він тримає яскраво – червону троянду.
Цей персонаж уважно дивиться на вихід із метро, з його обличчя ні на мить не сходить все той же схвильований вираз.
Через 15 хвилин він бачить її – саме ту особу, на яку чекає.
Звичайно, він не впевнений, що то вона, бо ж він бачить її вперше, однак робить такий висновок з того, що дівчина зупиняє свій не менш схвильований погляд на його сорочці та невпевнено йде у його бік…
Це доволі гарна молода дівчина. Худенька, середнього зросту. У неї русяве волосся середньої довжини, заплетене в дві вільні коси, уважні сіро-зелені очі. Приємне, наразі зосереджене обличчя, якому б так пасувала широка, щира усмішка.
На ній біла Читать далее...

Шо це був за день...
Та про все по порядку.
Зрання готувалалсь до олімпіади.Нічого так,правлпис складних слів,бла-бла-бла...Разом,окремо,через дефіс.Самі знаєте,як це,дорогенькі.Голова йде обертом,і знов обертом,і знов...Так ото і кружляє повсякчас.Голова.

Потім знайомство з двома деревами(вони ж 10-ти классники).Дівчинка Фс і хлопчик Сі.Дивні якісь вони трохи.а ще була дівчинка з 11го МУФа.Каже у шкільній їдальні в 229 школі: "Ну знаєш,я не так як інші фанатію від суші..."))

Потім та олімпіада.Тупа тема твору.Це той випадок коли я не знаю,в якому стилі краще написати.Отаке.
Добре дуже,що там була дівчина Маша з ХЕ.Я вже вдруге з нею спілкувалась і мені вона видається гарною людиною,простою,але саме цим і цікавою - без понтів і викрутасів.
А потім...ЖАХ...
Затори...Та такі,щоя годину їхала звідки,хоча могла б доїхати за 20 хвилин.
я не пішла н азаняття до улюбленого викладача.пропустила цікаву тему про релігію...А ще була б причина...А так...
Тупо,коротше.Це мені не подобається...
Приємно,що зараз,ввечері,мені в асю написали дві милі дівчини з курсів...
Сказали,що шкода,що мене не було.
І що вони вистежили,куди ходить Швець на перерві.
У буфет)))

п.С.задумала викласти сюди уривки із початих(закінчених або ні) моїх ТВОРИКІВ...
Хочете?

писала одній людині в асю..
чогось і сюди вдумлаа написати...
аби Варі було,шо коментувати)))

***та я в детстве все время была в ранах...
я как на фотки гляну,как послушаю истории...
катя на дереве,катя играет с соседом в футбол,катя не любит расчесываться..
катя вся черная от шелковицы...
катя забивает грозди...
катя красит кирпичи краской...
катины колени все в ссадинах...
:-D
удивила? ***

це те,чого мені зараз не вистачає...

ПІДТРИМКИ
[300x282]