как видите целая страница без картинок))) ну я оООоч рада ибо чуть позже будет следовать опять же кусок картинок))))
оОО сча хочу вставить историю одну(( зыча поисчу))

Завтра национальный день разврата.Если ты не обрадуешь этой новостью других,тебе 7 лет не будет везти с этим делом.Текст проверен на личном опыте.Через 4 дня тебе кто-то признаеться в любви,тот кто по-настоящему любит тебя!!!Если ты прервёшь цепь,ты будешь всегда несчастлив(а).И так посылай это сообщение 9 людям как минимум!

нихуя се сок я ввчера песен накатала мда........ не спиццо ночью человеку((

Білі вогні


Мовою снів ти мені, нарешті, все розповів
Але все вже прийшло, що було те було
Вже не повернеш
Ти зрозумів, що минуле зберегти не зумів
І у світлі вогнів заблукати хотів
В океані слів

Приспів:
Десь на землі білі вогні
Падають тінню десь на стіні
Але чомусь білі вогні
Світять та лиш мені
Білі вогні, ночі і дні
Крила мої - слова і пісні
Тихо звучать, ніжно звучать
Десь в нічній далині

Тінь галерей, що майнула від дверей до дверей
Аж за обрій, мов птах, на нестримних вітрах
Тихо відлетить
В сотнях картин я знайду тобі портрет свій один
Подарую тобі твір загублених днів
В океані слів

Приспів (2)

Обман


Сама собі я придумала все
Чому сама собі повірила в те
Що ти є понад усе
Обманом жила я до сих пір
І не підозрювала фальш твоїх слів
Коли казала

Приспів:
Та ніхто вже не розбудить океан
Як ти, мій теплий вітер
Вже давно немає тих колишніх ран
В моїй душі лиш квіти
І ніхто вже не зігріє океан
Як ти, мій промінь літа
Більше вже не буде зайвих в нас питань
Моя любов розквітла

То був обман...обман
То був обман

Але без драйву моя струна
І залишилась в серці лиш пустота
Лиш пустота одна
Сама для себе як острів Тарь
Тоді не знала я своїх всіх бажань
Коли казала

Приспів (2)

То був обман...обман
То був обман

Сон


Я прийду до тебе, впаду як листок
Я прийду до тебе, ляжу на теплий пісок
Ти скажи мені де ти
Де ти є, скажи мені де ти

Приспів:
В твій сон я загляну
Не йди, не тікай, бо я тану
В твій сон я загляну
Дай руку і я сонцем стану

Я відкрию штори похмурих небес
Я тобі відкрию двері незнаних чудес
Ти скажи мені де ти
Де ти є, скажи мені де ти

Приспів

Скажи мені де ти
Де ти є, скажи мені де ти

Приспів

Моє серце


Біль у серці не стихне,
Слова не підкажуть
Як жити завтра,
Як бути тепер.

Тінь минулого зникне,
Цвітом зів’яне,
Коли настане
Для нас новий день.

Приспів:
Моє серце буде тільки твоїм,
До останньої весни, останньої весни.
Моє серце не покине твоє,
До останньої сльози, останньої сльози.

То життя наше дивне,
Як море синє
І сотні хвиль,
Буду твоя одна.

Лиш біль у серці не стихне,
Вогнь не погасне,
Своє почуття
Збережу до кінця.

Приспів

Я віддаю тобі свою кров,
Останню,
Я віддаю тобі всю себе
І все що маю.

Приспів

8-ий колір


Я йшов по воді і назад озирався,
А потім побачив тебе,
Тебе у воді - я отак закохався,
Веселка - цариця небес,
Мені захотілось всі хмари за гору
Загнати і витерти бруд
З обличчя і ніг, щоб понизити сором,
Навіки залишитись тут.

Приспів:
Хочеш, я твоїм кольором буду,
Восьмим кольором, восьмим чудом,
Білим... я буду білим, як сніг,
Якщо ти ним бути дозволиш мені. (весь куплет - 2)

Дозволиш. Я знаю.
Натягнуться струни,
Порвуться і я полечу,
Я буду співати. У небі літаю.
За мрію життям заплачу.
Я буду проміння за пальці тримати
Гарячі, як жовті вогні
І в губи безодню небес цілувати
Ніхто не завадить мені.

Приспів

Я буду проміння за пальці тримати
Гарячі, як жовті вогні
І в губи безодню небес цілувати
Ніхто не завадить мені.

Приспів

А я не хочу сліз мені не повернути яскравих днів, ласкавих слів,
Все одно я буду скрізь і почути так хотів приємний спів серця твого
Я поруч і так, лише відкрий очі...

Я лишився таким, ти бачиш світ мене не змінив, як не хотів.
Подихом вітру вмикай мене, променем світла відшукай де б не був.
Я збагнув, де моя відповідь, де жаданий сенс, де жаданий сенс...
Не отримав і загубив, у ту саму мить геть розбився вщент, геть розбився вщент.
Геть розбився вщент, геть розбився вщент.
Геть розбився вщент, геть розбився вщент.

А я не хочу сліз, мені не повернути яскравих днів, ласкавих слів,
Все одно я буду скрізь і почути так хотів приємний спів серця твого.

Де тепер вийти, куди зараз бігти, зникаю, покажіть дорогу. Де?
Туди не хоче серце, туди не підуть ноги, невже, більше нема змоги...
До кого? Туди не хочуть почуття, шепочуть тихо до мене: залишайся,
А якщо підеш раптом, не зволікай, скоріше повертайся.
Скоріше повертайся... Скоріше повертайся!

А я не хочу сліз, мені не повернути яскравих днів, ласкавих слів,
Все одно я буду скрізь і почути так хотів приємний спів серця твого.

Так хотів!.. Серця твого... Так хотів!..

Мені важко говорити про те, чого не знаю, складно описати те, чого не відчуваю.
Легше загубитись і стати непомітним, залишивши тіло, розчинитись у повітрі.
Минулих часів не повернути, хоча з пам’яті важко іноді стерти
Давно знайому незникаючу смуту, що досі тебе розчавлює вперто.
Дістало все своєю дебелістю, всі зловживають своєю совістю.
Важко відрізнити друга від ворога, як зелене дерево від сірого стовбура.
Багато що приходить, багато змінюється, але людські чесноти завжди залишаються в нас,
І напевне прийде той час, коли не буде важко, як зараз.

Доки є сили ми прагнемо, Доки є віра ми живем,
Доки є правда можливі зміни в сумній історії нашого життя.

Надто боляче губити нездійснену мрію, ховати слова, не сказані вчасно,
Від розпачу, гніву я скаженію, оскільки втрачаю надію і гасну.
Виходить, немає віри в себе, життя кидає нас на призволяще,
Але ніколи не зникне потреба усе довкола змінити на краще.
Доводиться впасти і потім підвестись, придбавши подряпин від життя на згадку,
Позбутись амбіцій і власне заректись поламану мрію будувати спочатку.
Буває смута знебарвлює дні та іноді треба її відчути,
Очам непомітні стають кольори, хоча буде можливість і їх повернути.

Доки є сили ми прагнемо, Доки є віра ми живем,
Доки є правда можливі зміни в сумній історії нашого життя.

Доки є правда життя сповнене сенсу, а кожна хвилина стає варта уваги
Правда буває гостріша за лезо, вона на брехні лишає смуги криваві.
Останнім часом її важко впізнати з-поміж великої кількості істин.
Правду треба благати не спати, плекаючи думку, що вона буде чистою.
І знов жура потрапила у кров, прямує до серця перетворює на мерця,
Тисне, благаю дайте більше кисню бо справу свою доведе до кінця.
Я не хочу, бачу, жура з’їдає неначе, але я не плачу,
Бо ще маю сили не втрачати віри в сумній історії нашого життя.

Доки є сили ми прагнемо, Доки є віра ми живем,
Доки є правда можливі зміни в сумній історії нашого життя.
В сумній історії нашого життя... В сумній історії нашого...
Доки є сили ми прагнемо, Доки є віра ми живем,
Доки є правда можливі зміни в сумній історії нашого життя.

Знаєш, я навiть все-таки рада
Могли б взагалi не перетнутись серцями
В цьому тiсному свiтi, великому мiстi
Хто б нам зарадив тодi, хто нам надав би змiсту
I всi казали - "Яка вони пара,
I як вони схожi помiж собою"
I хто би повiрив, що ми незабаром
Розiтнемось блискавкою надвоє

Знаєш, я довго знайти хотiла
Серця свого твою половину
Поки шукала - траплялись рiзнi частини тiла:
Красивi ноги, гарнi очi, широкi спини
Знаєш, скiльки iснує iнших,
Яких я хотiла би спробувати
На почуття ритму?
Та всi обридли
Поки на свiтi є ти

Знаєш, чому я приходила часто?
Завчасно шукала сотнi iстотних iсторiй
Про наше безхмарне ймовiрне спiльне щастя
Та жодну з них донести була не в змозi -
Половину слiв губила в дорозi
Решту - залишала на твоєму порозi
I ми би, звичайно,
Купили двокiмнатну на золото мого мовчання
Були б розумнiшi - склали би пазл,
А так - порiзались об кути
Я тебе впiзнала вiдразу
Я так хотiла тебе знайти

Я вiддаю свiй голос,
Я пiдiймаю руки обидвi
Я за тебе боролась,
Я за те, щоб тебе любити

(бо)Ти на першому мiсцi

Ти - самотнiй, як соло
В цьому немає нi сексу, нi сенсу
Я вiддаю тобi голос
Я вiддаю тобi своє серце

Ти на першому мiсцi

Милий, ти маєш знати
Я - голова твого фан-клубу,
Твiй персональний натовп
Ти - на першому мiсцi, любий

Навiть якби довелось
Наяву чи увi снi
Закохатись ще в когось
Просто нагадай менi

Ти на першому мiсцi

Його подих був моїм повiтрям
Його погляд мiй уповiльнив
В моїм серцi - пострiли й вiстря
В моїм серцi звiльнено мiсце

Вiн залишив мене в пустелi
Я його любила шалено
Моїм небом була його стеля
Вiн тепер кохає не мене

Вiн мене не кохає

Трохи холодно, темно, тихо
Вiн виходячи мене вимкнув
Залишить моє iм'я в титрах
Я, мабуть, нiколи не звикну
(що)

Вiн мене не кохає

Якби ти знав, як воно - вдома
Якби ти знав, як воно - самiй (х5)
Якби ти знав, як воно -
Годину потому,
Ти би не випустив мене з обiймiв

Без ТБ

Якби ти знав, як воно
Бути собою
Якби ти знав, як воно
Спостерiгати
Якби ти знав, як воно
Займатись любов'ю
Якби ти знав, як воно-
Поступово зникати

Без ТБ
Якби ти знав

Якби ти знав,
Як вона схожа на мене
Якби ти знав,
Як скоро повернешся знов
Я пiдiймаю вгору бiлi знамена
Якби ти знав, як воно

Дайте менi дорогу
Я вирушаю помалу
Я вирушаю до нього
Я вiдчуваю - щось сталось

Скоро буду поруч

Дайте менi пораду,
Люди, птахи i звiрi
Сукню яку вбирати
Чи фарбувати вiї
Як його цiлувати
Щоб вiн менi повiрив

Скоро буду поруч

Дайте менi отрути
Я запiзнилась надто
Хтось замiсть мене буде
Руки його тримати
Пестити, обiймати
Я так хотiла, люди,
Просто поруч бути

Скоро буду поруч

Приспів:
Понад хмарами зорі парами розсипаються.
Понад росами верби з лозами колихаються.
Місяць світиться - світло сиплеться діамантами.
Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами.

Ти знаєш, як я за тобою сумую.
Я не знаходжу собі місця -
Вибігаю з дому, цілу ніч мандрую
Вулицями міста.
Самотнього, як я, самотнього, як ти.
Міста, що поєднало мене з тобою,
Міста, що розлучило тебе зі мною.
Я хотів би запитати - навіщо?
Та замість відповіді тільки вітер свище...
Десь там - у безлюдних провулках,
Де лиш бродячі пси блукають,
Шукаючи притулку,
Шукаючи поживи.
В них в очах давно нічого не жевріє,
У них нема надії, їм залишається безбарвна безнадія.
Їх нічого вже не гріє...
Однак я знаю - на цих порожніх вулицях нічого не шукаю -
Просто втікаю сам від себе.
В своїй уяві знову йду до тебе,
Тому що хочу поєднати дві розірвані частини
Одного цілого -
Ніжного та сильного, чорного та білого.
Можливо, я смішний,
Можливо, я занадто романтичний,
Такий однаково знайомий та однаково незвичний.
Все просто - у моїй душі горить багаття!
Але я хочу помовчати...
Тепер ти маєш щось казати, Катя!

Приспів

А незабаром вийде сонце - я йому зрадію!
Тому що кожний новий день дає мені нову надію
На те, що ти прийдеш, приїдеш, прилетиш...
Та поки що не можу зрозуміти я - куди ж?...
Куди мені себе подіти доти,
Коли відчую на устах своїх солодкий дотик?
Коли втоплюся в сяйві темно-карої безодні?
Коли це буде? Завтра? Чи, можливо, вже сьогодні?
Коли мене в свої обійми забереш ти -
Мене всього, без залишку, без решти?
Коли дозволиш запірнути в чорні хвилі,
Своє тепло розлити у твоєму тілі?...
А час іде... І скільки кроків ще мені зробити треба,
Щоб ніч минула, зникла самота
І я таки дійшов до тебе?
Здогадуюсь, що там тобі без мене аж нічим не краще!
Можливо, трошки легше...
Можливо, значно важче...
Ти потерпи... Я потерплю -
Недовго вже чекати!
Але я знову замовкаю...
Тепер ти, Катя, маєш щось казати!

Приспів

Її стиль життя не викликає загального схвалення -
Кажуть: В сіданці - шило, в голові - запалення!
Коли мислить - обов’язково знайомиться з основою,
Коли говорить - то не язиком, а мовою.
Одна на сотню, одна на тисячу,
За годину знищує свою стипендію місячну.
Має безліч знайомих, а друга - жодного,
Пиво - ліпший товариш, цигарка - найкраща подруга.
Від родичів тікає чи ховається в туалеті,
Однодумців знаходить, переважно, в інтернеті.
На всій планеті шукатимеш з детальним планом -
Не знайдеш того, кого вона кличе своїм коханим.
Собі створила принципи, обмежила себе рамками,
Колись мала кохання, яке загинуло під уламками.
Ночами - плаче та мріє, вдень - не вірить нікому.
І завжди ставить крапку там, де можна поставити кому...

Приспів:
Серед дивних рожевих снів,
Серед тисяч фальшивих слів,
Серед сотень порожніх розмов
Помирає твоя любов...

Йдучи на побачення, тримає серце зав’язаним.
Найважливіше слово завжди лишається несказаним.
Зустрічати - не треба, проводжати - не можна!
Сердечка, квіточки, пупсики - це так на неї не схоже!
Вона не преться за масами, не женеться за модою,
Живить себе образами, тішить себе свободою.
З тусовок пафосних вона відверто сміється,
Зате годинами сидітиме в бібліотеці.
Хто хоче стати їй другом повинен бути готовим
Латати рани душі відвертим лагідним словом.
Та кожного, хто до неї, впритул наближається,
Вона панічно боїться, вона відверто лякається.
Її життя - наче вічно незарахована сесія,
Її нормальний життєвий стан - глибока депресія.
І кожному претенденту вона готова кричати:
Люди! Не лізьте в душу, щоб там гадити і плювати!...

Приспів

А може все таки вона має рацію,
Що любов - це брехня, це злісна симуляція?
Містифікація, якою задурманюють голову,
Щоб завжди мати тебе доступною та готовою?
А може - навпаки? Любов - є, до того ж, зовсім близько?
Не треба стрибати високо, не треба нахилятись низько?
Любов - є! Не така вже й підступна та безталанна!
Але хай краще про це розкаже Карєніна Анна...

Приспів

Приспів:
Мені все одно, як ти жила раніше!
Головне, щоб зі мною жила ти не гірше!
Мені байдуже, хто був твоїм першим коханням!
Головне, щоб я став коханням останнім!

Кожен день пролітає стрілою.
Кожен день, коли ти поруч зі мною.
Тож я тебе прошу, я тебе молю -
Лишайся зі мною, бо я тебе люблю!
Нехай нас із тобою турбують плітками -
Не стануть плітки муром між нами!
Те минуле - твоє, а для мене - відсутнє.
Мене цікавить теперішнє і майбутнє!

Приспів

Ти була - яка була, тепер ти - інакша!
Трошки мудріша, трошки старша.
Тепер ти не та, тепер ти не там,
І я тепер тебе нікому не віддам!
Нехай твоє життя було не біле, не пухнасте,
Але моя зелена жаба склеїла ласти,
Не сидить в мені, не тисне на груди...
Мене турбує тільки те, що є, і те, що буде…

Приспів

Пролетять роки - ми їх цікаво проживемо,
Дуже непогано і зовсім недаремно.
Оминемо лиха, невдачі, розлуки.
В нас виростуть діти, потім - онуки.
Перед смертю скажемо - життя було прекрасним.
І добре, що вдалося це зрозуміти вчасно…
А зараз ми зупинимо всі рожеві мрії.
Ми згадали про дітей - переходимо до дії…

Приспів

Як холодно без тебе, сумно як
Заплакані вікна
З тобою бути - мій таємний знак
Що жити без тебе ніяк не звикну

Як холодно коли тебе нема,
Без сонця не воскресну
Бо в серці залишилася зима,
А над тобою теплі весни

Приспів:
Не йди, не йди
Не йди...

Як холодно без тебе, вся біда
Сльоза біжить по скроні
Життя моє лилось немов вода
Крізь наші дві розведені долоні

Приспів

Як холодно без тебе, сумно як
Заплакані вікна
З тобою бути - мій таємний знак
Що жити без тебе ніяк не звикну

В колонках играет - чтото неизвестно знакомое
Настроение сейчас - да норм

смотрите ето просто запись)) новая запись))