Пусто всередині, пусто ззовні, пусто в кімнаті, пусто в голові. Нема нікого, нема нічого, нема для кого. Тихо, але не спокійно.. якась напружена тиша. Навіть торохкотіння холодильника не перебиває цю тишу. Голова просто розколюється. Важко навіть дивитись. Хочеться кричати,але... тиша. Чекаю її дзвінка, тому що обіцяв не турбувати.. тиша.. Вона зараз у потязі. сміється.. відчуваю. тиша.

Паскудно.. мені реально погано! здається, у мене хвора душа. А може то доля отака? Постійно відчувати потребу мати поряд кохану людину і ПОСТІЙНО "обламуватись"? Хоча, що таке "постійно"? Лише другий раз за 20 років.. Але ж більше нічого і не було.. Я не витримую цієї самотності! Сам винен! Бля, то справді образливо.. в глибині душі зміюкою сидить образа на батьків, котрі ВИХОВАЛИ такого безпорадного гівнюка, неспроможного навіть на безневинний поцілунок. Невже МЕНІ було так важко у той вечір сказати усе, що відчуваю.. боявся. Чесно кажучи - дибіляка і тут нічого добавити! Тепер вже надто пізно..

Настроение сейчас - Доброго? ранку країно

Ні, ну це вже нікуди не годиться.. нас засипало снігом(( А він падло починає танути. Купа болота. А так вже хотілось сонечка, хотілось тепла, а тут на тобі. Добре, що сьогодні у мене вихідний. Отак

Навіть не знаю.. зіпсовані якісь вийшли вихідні. Чомусь івдчувається стільки порожнього.. всепоглинаюча порожнеча. Сумно. Хочеться просто з кимось побалакати) а нема.. нікого нема. чому воно так? хм.. навіть думки і ті порозповзались по норах і.. а далі нічого. крапка

Сиджу, пю чай. Замість того, щоб разлм зі всіма слухати лекцію пю чай. Мені можна. Я не виспався. Я вже другий тиждень не можу виспатись. Якесь безпідставне відчуття тривоги не дає заснути до години 4. Кручусь в ліжку, рахую тріщини на стелі. Щомусь щоразу їх різна кількість... Навіть не знаю.. В голові стільки всього назбиралось і щовечора я чекаю на.. На що я чекаю?? Трохи страшно..

Він розплющив очі і посміхнувся.. поруч лежала Вона. Тихенько насвистуючи носом якусь сонну мелодію це янголя літало десь у царстві сну. Вставати не хотілось.. Але передзвін ранкових гір не давав заснути, вабив з намету. Тихо, намагаючись не порушити Її сну він виліз назовні і завмер. Це було.. В його голові не знайшлось такого слова, щоб описати те, що він побачив. Мільйони зірок ранкової роси грались першими променями сонця. Усе довкола світилось якимось неземним сяйвом. Спів птахів, сповіщав про народження нового сонця.. Усе довкола дзвеніло, світилось, розбризкувалось іскрами життя. Це було ЖИТТЯ! Він добіг до ріки і скочив у воду.. БОЖЕ!! яка ж вона холодна.. але холод не мертвий, він наповнював енергією, бажанням кричати від радості.. холод, що вливав у тіло вогонь..
Він розвів багаття. Язики полум'я танцювали під казанком з водою, а він сидів поруч і слухав.. слухав, як співають гори, як тріскотить вогонь, як шумить ріка.. як, несміло, босоніж ступає по росі Вона.. тихо..
- Як спалось?..
..тихо..
Він знав, що Вона посміхається... чув її посмішку, відчував на спині її погляд, боявся озирнутись і бути засліпленим. Вона схилилась над ним, китиці Її волосся струмом ковзнули по спині.
- Доброго ранку..
Гарячий чай з сухим печивом. Вони лежали поруч і рахували хмари.. Слухали, як б'ються серця, Сміялись сонцю в обличчя.. Вони БУЛИ! І більше нікого.. Вона, він і Їх тиша...

Шановні жінки, дівчата та інші представниці Найпрекраснішої половини людства, щиро вітакю з "професійним" святом. Щастя, радості, соця та тепла. А ще, хочетьсмя побажати знайти ту людину, яка зможе перетворити Ваше життя у суцільне святкування, оскільки Ви, безсумнівно, цього заслуговуєте. Отак.
[245x369]

Слушать этот музыкальный файл

Glory, glory, Man United,
Glory, glory, Man United,
Glory, glory, Man United,
And the reds go marching on, on, on.

Just like the Busby Babes in Days gone by
We'll keep the Red Flags flying high
You've got to see yourself from far and wide
You've got to hear the masses sing with pride
United! Man United!

We're the boys in Red and we're on our way to Wem-ber-ly
Wem-ber-ly! Wem-ber-ly!
We're the famous Man United and we're going to Wem-ber-ly
Wem-ber-ly! Wem-ber-ly!
We're the famous Man United and we're going to Wem-ber-ly

In Seventy-Seven it was Docherty
Atkinson will make it Eighty-Three
And everyone will know just who we are
They'll be singing 'Que Sera Sera'

United! Man United!
We're the boys in Red and we're on our way to Wem-ber-ly
Wem-ber-ly! Wem-ber-ly!
We're the famous Man United and we're going to Wem-ber-ly
Wem-ber-ly! Wem-ber-ly!
We're the famous Man United and we're going to Wem-ber-ly

Glory Glory Man United
Glory Glory Man United
Glory Glory Man United
As the Reds Go Marching On! On! On! (3x)

Отныне и присно и во веки веков вы продавец всемогущества.

Пафосно звучит, неправда ли? Но это только слова. Вы действительно можете всё, но… Перед своими клиентами вы предстаёте, как обычный человек – в полинявших джинсах и мятой футболке. Вы по-дружески обнимаете их за плечи и говорите: «Эй, дружище, хочешь стать всемогущим?» Если человек сразу соглашается, то вы исчезаете, как морок, но если он раздумывает, то вы вполне можете дать ему всемогущество. Но за это вы берёте страшную плату – половину сердца, которую вы заменяете изумрудом, а кроме того, вы выдаёте новоявленному божеству песочные часы. Пока сыпется песок, их способность остаётся при них, но когда он закончится – человек исчезает, просто исчезает без какой-либо возможности переродиться, попасть в ад или рай. Вы настолько всемогущи, что вам не надо даже шевелить пальцем, чтобы сделать то, что желаете, достаточно только подумать. Но вместо этого вы живёте жизнью обычного человека, с трудом зарабатываете себе на жизнь, смотрите телевизор и бегаете по распродажам в поисках удобных кроссовок. Ваша самая большая проблема, с которой не сталкивается ни один из всех остальных продавцов, - это скука, которую нечем залечить. Но, к сожалению, вы бессмертны, так что терпите. [показать]

Пройти тест

Завтра.. завтра в гуртожитку проводитимуть дезінсекцію. З одного боку
це добре. Ніяке паскудство більше не заважатиме уночі. Нічого не буде
більше кусати і т.д. Але ж без отих от малих потворок сумно трохи буде.
Більше не буде у кого кидати капцем, більше не буде від кого ховати хліб
у холодильнику (хіба від сусідів=)), більше не буде.. А сьогодні зранку
приїхавши з дому, приліг хвилин на 15, от розплющую очі, а на подушці
сидить ВОНО таке мале і беззахисне, шевелить вусиськами і, мабуть,
прощається..

Прощавай рудий друже))

Вчора було тепло, хоч і вітряно, а сьогодні сонце, що не гріє.. Нічого не хочеться. Приїшов з універу і все. Навіть їсти не хочу. І додому не хочу. І в гуртожитку сидіти не хочу. ХОЧУ ВЖЕ ВЕСНУ!
[420x336]

І справді, все якось так дивно виходило, чи не виходило, що в голові постійно сиділа думка "А чи не сон це все?" І з відвідуванням пар якось не склалось і погода трохи підгадила. Але все це сприймалось якось по інакшому, ніж зазвичай. Навіть не знаю як то все пояснити. Неначе перенісся у якийсь паралельний вимір, де все таке ж саме, але водночас зовсім різне. Та навіть вчора - пішли з одногрупниками святкувати остаточне зевершення зимової сесії.. Повернувся в гуртожиток о 7.30 сьогодні. Цілу ніч не спали.. Але нема відчуття втоми, є якась пустка псередині, яка нічим не хоче заповнюватись. (То не "дядько бодун", бо я нічого алкогольного не вживаю))) Їхав у трамваї з купою сірих людей і НЕ РОЗУМІВ чого я сів у трамвай, а не пішов пішки.

Якийсь видався астральний тиждень=))

Настроение сейчас - Не пішов на пари.. напився кави .. болить голова

Ото ж враження від канікул.. Нічого такого надто ОСОБЛИВОГО не було. Не стрибав з парашутом, не пірнав в ополонку.. Хоча настирливе бажання зробити це все ж таки є. Але, як би то не було, минули вони доситьь пристойно)
Приперся додому у Пятницю зранку і врешті решт встановив ту кляту Gothic2 (забавка така). Дядькові 20 років, а від нагоди знову побороти вселенське зло відмовитись ніяк не можу. Десь о 23.30, просидівши за монітором цілісінький день, завівши цікавих заланих мушок перед очима, прийшло до мене прозріння у вигляді мами і надавало мені то прозріння по голові=)
У суботу зранку до нас у гості приїхав дідусь. І десь до години 16.00 за Києвом я чемно сидів і вислуховував політичну ситуацію в Україні. Якось воно все так погано виглядає.. І обрали придурків, і ті придурки нічого не роБЛЯТЬ.. Треба йти з вселенським злом боротись) А з дідом я не поїду! На неділю у мене плани гг.
Неділя. Ранок. Ще перші півні не співали, а на годиннику уже 10.00. І мені знову не дають виспатись! Треба з тим шось робити.. Канікули ж.. Менше з тим. Десь до години другої дня допомогав на кухні)) Маленький плюс у зіпсованому ранку. Домовився про Архі важливу зустріч. Після 19.00 мене не буде) А зараз на свіже повітря. Все ж таки добре, коли нічого не гризе! Вечір. Зістріч. Трохи холодно. Прогулянка центром. Прокурена кнайпа. Маю сказати щось важливе.. АЛЕ ЯК? Не хочеться псувати гарний вечір.. Наразі.. Па.
Понеділок. Вівторок. Середа. 10.00 будильник! Душ, чайок і канапка. Потрібно приготувати шось на обід, а потім трошечки вселенського зла, і на двір - "просмердітись". В середу мало бути.. Навіть не так. В середу було Оксани. Мої вітання мамі) Але через святкування відмінилась.. У середу знову не вийшло нічого нікому сказати. СВИНСТВО!
В четвер їду з міста. Їду в село до дідуся і бабці. БОЛОТО... скільки ж там болота. ТО просто жах. Якось би висидіти ці два дні.. Хоча, з ішого боку, не все так погано. Свіже повітря, чистен небо, і маленьке теля гг кумедне і цікаве. Гаразд, проїхали)
У суботу зранку. Потрібно валити до мами на роботу. Через ціле місто! Воно хоч і не велике, але страшенно лінь. Треба! День минув - так собі. Але, бувало й гірше.
Неділя. До Львова! і хочеться, бо вдома дещо знідився, але водночас, якось я звик до домашнього затишку, як би там не було.

Ось так от і пройшов цілий тиждень в боротьбі зі вселенським злом і власною несмілістю. Зло поборено, а от несмілість всіляко опирається, скотина!

Усе, канікулам прийшов неочікуваний кінець. І я знову онлайн. От так от. Вражень - багацько, але про все - згодом. Наразі вітаю всіх з днем Св. Валентина! Щастя, світла і КОХАННЯ. Щирого, чистого, спопеляючого і, головне, ВЗАЄМНОГО!!

Нарешті закінчилась місячна епопея під назвою "Зимова сесія - 2008". Сиджу і тішусь як слон)) Все ж таки варто було недосипати, і запухшими очима розбирати карявки у конспекті. У мене Буде стипендія (сподіваюсь). Шо само по собі досить непогано). А зараз потрібно навести порядок в кімнаті і завтра валити додому. Де зможу врешті-решт нормально виспатись, вилежатись в ванній і побачити.. не скажу кого, хай покортить 8-)

Настроение сейчас - 5 з плюсом і трохи краще)

За ніч насипало купу снігу. А як все гарно починалось.. На вихідних була гроза..грозище. Торохкотіло страшенно, блискавки розсікали нічне небо і дарували надію на скору весну. Але, не сталось, як гадалось. Таке от паскудство. Але то - дурня. Скоро буде тепло)) Скоро канікули.. скоро. А зараз сиджу і дивлюсь на небо.. небо вкрите пошматованими хмарами. Таке холодне і водночас світле. Якось воно добре на душі.. у иене хороше передчуття, що не може не тішити))

P.S. А ще я ледь не зламав собі щелепу, але то - дрібниця) Скоро почнеться нове життя....

Несміло стукає дощ у вікно. Впустити..налити йому чаю? Можливо він розкаже щось цікаве наніч. Він бачив її сон, бачив, як вона посміхається вночі. Дощ співатиме їй колискову. Я не вмію співати... Шкода. Шкода, що він иає іти, так і не випившо свій чай. Тихо, тільки краплі вистукують по бляшаному підвіконні. Вони підхоплюють світло від ліхтарів і перетворюються в зорі. Сотні зір. Зорепад... Портібно загадати бажання. Я хочу стати дощем. Заглянути у її вікно. Заспівати їй колискову. Побачити їїпосмішку крізь сон. А потім вернутись до того дивака і допити свій чай. Поговорити з ним, посміятись..

Ото погодка сьогодні!!! Просто щось з чимосью Тепло, майже сухо і взагалі... А ЯК ПАХНЕ ПОВІТРЯ!!!! то просто казка. Молода трава , що ледь пробивається з-під землі розповсюджує просто божественний аромат. Пахне свіжозрізане дерево біля нашого корпусу. І взагалі, все просто СУПЕР

Набрид мені старий дизай, набридла ота "психоделіка" от і вирішив тут трошки поміняти. Якось тепер тепліше стало, як на мене. І взагалі, корисно отак час від часу щось міняти, навіть таку дрібничку. От так от. =) А то за тією сесією, за тими екзаменами світу не бачу. Але то нічого, ще трошки залишилось. А потім знову канікули) Скучив за всіма. Сподіваюсь, за мною також хтось.. Наразі.