да ушш..
меняется все..

Беремо багато сірих дощових хмаринок, додаємо калюжі, посипаємо хрустким пожовклим листям і каштанами. Даємо настоятися, до специфічного аромату. Згодом у суміш вкидаємо в’язані шарфи, теплі пледи і шкарпетки, не забуваємо про відчуття мокрих ніг. Перемішуємо і заливаємо гарячим чаєм і глінтвейном. Через Nнадцять хвилин можна приправляти романтикою, ностальгією і трошки сумом (але, зовсім трошки). Дим цигарок і плітки за барною стійкою додаємо на смак. Помішуємо на повільному вогні, потім закриваємо кришкою і вимикаємо. Вуаля, осінь готова. Смачного))

Не пишеш мне... а так хотелось бы почувствовать вкус твоих слов и запах твоих букв... что же делать с треском мыслей в голове... что делать с ломкастью рук и уставшими пальцами... как сохранить хрустальные глаза и чистую речь... прости за серьезность над шуткой и юмор над достоинством... как заснуть не думая и проснутся с мечтой и стремлением...

с ума схожу...
а просто соскучился..
зарезать что ли?
убью себя жизнью, стерплю..

тирм
[699x468]

ну хоть бы одна сука написала смс...

каковата хуя друзья сами по себе появляются..
интерестно так получается..

ащддщц
[699x468]

гарячая ванна с пеной.. курю и потягиваю матє с калабасика... кайф...

улюблено ротом хапаю краплі...
на фоні підїжджае вагони трамваю...
рейн...

Скоро ви зможете впрерше в історії скоментувати мульт мого виконання...
[591x396]

sorry for late
[232x699]

поееееееееееееехали

Настроение сейчас - бутікинаххачужаліткубохолодно

Вісім сорок пять. Затримуюсь, але настрій кращий. Навіть від того, що в вибіленіх тунелях не прийшлось приймати пінгвінного образу. Зайшлося щось у тріщинах ідиотизму про Джексона. Фантазмагоричні відчуття сягнули вершин своєї шкали і я всміхався широко як голодні нутрощі всміхаються ситній хавці. Уявляю як Майкл йде по вулиці, у нього відпадає ніс, вухо, ніжня щелепа, щоки, волосся, пальці, пеніс, і сам він розпадається та розсипається на попіл. І от кульмінація: з попелу затремтівшою шийкою, як фенікс, відроджується негр.

Все було б як завжди, як би я з посмішкою не зустрів чорного як туш негра, який завзято посміхався мені у відповідь. Підар - подумав я...

Это цитата сообщения Papriks Оригинальное сообщение

послушать можно в плеере

доброго ранку, порожні пляшки
і до побачення, випічка й кава
всі не добив чи добив глечики, горшки
ай молодчинка, ай красава.
шкидке горіння нервових клітин
вихід назовні посеред ночі
уваги хочеш, як тамагочі
коли наодинці, коли один...

---------------------------------------
[699x466]


[699x466]

кепсько. Так якось почуття стримані вискакують з орбіт свого існування. Товариш врятовуе заданий кимось дуже важливим в житті настрій. Десь здалеку заходять думки про майбутне. Так легко нагадують про себе тендітні та улюблені на дотик руки, які тримають самоповагу в надійній схованці. Треба прищурившись відшукати заховане, висмикнути з пазурів невагомості, склеїти її та привести до тями. Інколи випускати на прогулянку зі щирим супутником покаліченого життя. Та де він,супутник. Хочеться спрямувати свій шлях перед негараздами та поволі набирати шалений темп чудернацького життя. Уперед зітхаючии криати. Уперед...

Не бери себе в голову. Дима, не бери. Замотался в простынь. Толи вспомнил что то. То ли что то болит. Холод, насморк. Я хочу улыбаться и казаться, между прочим, лучше всех. Ждать от сегодняшнего дня к следующему, и пытаться согреться такими мыслями как сегодня. Капля воспоминаний и концентрированый вкус мечты. Приятный город, приятные ощущения, приятная погода, хоть и приходится растирать руки. Пальчики к пальчикам и чай с гвоздикой. Я бы ждал всегда, но так надоело.

Іноді я відлітаю від тебе..
в небо..
[699x463]

Просыпаясь утром, находя под стулом душу кинувшую с пьяна ночью, осторожно заходят мысли о чем то странно похожем. Не могу вспомнить. Чашка холодного зеленого чая и груши. Маркеры, карандаши, бумага, еще коробка с красками какая то, безсонница сопровождающая луну, балкон. Написал песню. Друзьям нравится. Начал скучать о своем тихом городишке. Некоторые люди всплывают в памяти так легко и так непринужденно напоминая о себе моим внешним миром. Время перемен что ли? Я укрываюсь одеялом и притворяюсь что засыпаю. Тихо так..