Это цитата сообщения ХАДЫКО_ОКСАНА Оригинальное сообщение
..::ЛисТ::..
______________________________________________________
Присвячується
американському хлопцю
з великим українським серцем
і закарпатською душею.
Лист.
...Знаєш,комусь колись не вистачало лірики.А комусь колись жорстокості.Та знайти золоту середину важко.І балансувати на ній майже не можливо.Старатись і докладати зусиль я вже тобі пообіцяла.Бачиш,у мене за спиною прівра.Я її вже переступила.Хоча ти то й сам знаєш...Ти ж подавав мені руку.Ти ж мовчав коли то було потрібно,ти говорив,коли я без тих слів просто не могла.Знаєш,у мене випав сніг сьогодні.З яблуневого цвіту.А ще пахло медом.І хтось летів на нього,як бджола...А я була осторонь.А ще,сонце сьогодні зайшло надто швидко.Та то мене порадувало.Бо до твого обрію воно лишень приближалось.У тебе океан,а у мене калюжа замість нього.До того ж брудна і з жовтим осадом.Мої емоції відобраажаються у тебе на моніторі.Мої посмішки,мої сльози,моя дратівливість.І ти то сприймаєш так,ніби я навпроти тебе...Цікава штука дружба.Цікава...Просто досить поглянути в глибину.В саму бличжу глибину.І всьо стане зрозуміло...
______________________________________________________
Випадково натрапив на сайт із значеннями різних імен і звичайно зацікавило моє власне ім'я. Чи правдиво все співпадає, чи ні? Так от, знайшов я інфу ось тут
В тексті я виділив:
зеленим - те, з чим погоджуюсь і що співпадає з моєю особистістю;
червоним - не погоджуюся, або те, що абсолютно не співпадає з моєю особистістю;
жовтим - не визначено, може бути правдою, якщо відповідна ситуація станеться в моєму житті.
[699x566]
Всі зараз з трепетом в серцях мабуть спостерігають Євробачення і вболівають за нашу Ані Лорак. Я би теж так робив, якби мав таку можливість :-(
Дещо я помітив про свій щоденник і своїх читачів: якщо написати маленький пост, то його чомусь всі читають і коментують, а якщо нашрайбати величезну сторінку, то коментів - як кіт наплакав. Чи це значить, що людям не цікаво? Чи просто в облом читати довгий текст? Чи коли так багато написано, то вже нічого не залишається добавити? Таку тенденцію я помітив вже давно, і вона підтверджуєтья кожного разу, коли получається написати великий пост.
Ось таке спостереження
Просто гарна фотка із зимніх Карпат [637x425]
[186x243]В інтернеті досить мало інформації про селище Ясіня, де я народився. Навіть на сайті Вікіпедії стаття якась коротка і незакінчена. На сайтах, що якимось чином пов'язані з Ясінями, в основному інформація стосовно туристичного бізнесу, тобто реклама готелів, туристичних баз, приватних котеджів і будинків, що приймають туристів. Але я таки знайшов дещо ось тут
http://www.panterra.com.ua/review/history/korosmezo.htm
Спочастку коротка довідка про селище, а потім - трохи історії.
Ясиня (из Венгерских источников 1587 – 1944 г.г. параллельно используется название Korosmezo (Керешмезо). С 1947 года Ясиня – поселок городского типа, центр сельского совета. В его состав входят поселки Лопушанка, Стебний, Свидовец, Кевелив. Поселок расположен у подножья карпатских вершин Говерлы, Петроса, Близнецы, на высоте 647 м. Над уровнем моря. По территории поселка протекают речки Черная Тиса и Лазищина, которые сливаются в центре населенного пункта. Ясиня находится на расстоянии 241 км. от областного центра Закарпатской области г. Ужгород. До районного центра г. Рахов – 32 км. В поселке находится одноименная железнодорожная станция Львовской Железной Дороги. Территория поселка – 39.529 гектаров. По данным на 01.01.99. население поселка Ясиня – 9100 человек. Основная часть населения – украинцы (гуцулы) 7948, или 87,6 %. Проживают так же венгры – 1052, или 11,4 %, представителей других национальностей – 1 %.
* ИСТОРИЯ ПОСЕЛКА ЯСИНЯ
Об основании поселка бытует легенда о сохранении Богом хозяина Струка, которого застала в горах зима. Анализ этой легенды привел чешских энтографов к выводу, что первые поселенцы в поселке Ясиня, были из села Зеленого. Михаил Тиводар, в своей работе «Закарпаття: народознавчі роздуми” указывает, что предками местных гуцулов были выходцы из Косова и Яремче. Однако, сохраненные именно в районе Струковской церкви топонимы “Криворіня”, “Зеленчинка”, Васьківчик”, “Буковина” и проведенная определенная работа по сравнению фольклорного материала, дают основания предположить, что первая волна заселения, вполне возможно, была осуществлена из Буковины, а точнее – из Вижницкого района, Черновицкой области. С ясеневым лесом связывается название поселка. Ясеневое дерево и овца, изображены на старинном гербе поселка Ясиня. Струковская церковь, а в старые времена – небольшая часовня, и сегодня является ее символом.
[700x525]Первое письменное упоминание о поселке датируется 1555 годом. В народе бытуют и другие даты: 1497, 1500, 1553 г.г. Согласно документам, в селе проживали гуцулы, и принадлежало оно венгерскому феодалу Драгфе. В 1583 году село передается в собственность шляхтича Кароли, а с 1672 года – Бычковской казенной доминии. Известно, что тут, именно с 1672 года, начинается разработка лесов. Лесоразработки в то время велись очень осторожно: вырубки осуществлялись исключительно зимой. Первый год лес срезали и оставляли на месте. На второй год обрезали верхушки деревьев и ветки. И лишь на третий год, почти сухое, без коры, дерево спускали в долину. Дальше, по Тисе, деревья спускали до Бычкова. В соответствии с переписью 1720 года, в селе проживало 53 семьи. В 1724 году для сплава леса было сооружено первое водохранилище (местное название «гать»), в Стебном. Во второй половине 18 столетия в село переселяют семьи немецких колонистов, которые занимают лучшие земли, получают державные займы для ведения хозяйства. Известно, что первые поселенцы появились тут из села Ротевэйзе. К сожалению, разыскать это село не удается. В конце 18 столетия, на работах в лесу, вместе с переселенцами, работало более 400 человек. Гуцулы не раз поднимались на вооруженные восстания против действующей власти и захватчиков. Они поддерживали опришковское движение, возглавляемое О. Довбушем, который в 1743 и в 1745 годах посещал Ясиня. Сохранились воспоминания и название урочища Белые Кресты, где жители поселка видели легендарного вожака. В начале 19-го столетия в поселке начинают действовать первые церковно-парафияльные школы. Судя по Дарственной на землю, обучение в них велось на церковно-славянском языке. В документах того времени встречаются записи украинских слов латинскими буквами. Открывается школа для семей колонистов. В 1800 году, в селе поселилась семья еврея Марамороша, который основал еврейское общество в Ясинях. Он получает лицензию для организации обеспечения продуктами немецких переселенцев и местного населения, которое работало на лесозаготовках.
Революционные события 1848-1849 годов в Европе коснулись и Ясиня. Люди требовали уменьшить налоговое давление и выделить им земельные участки. В июне 1849 года, карательный отряд жестоко расправился с повстанцами. В середине 19-го столетия
А життя і справді як книга: перегортаєш сторінка за сторінкою, розділ за розділом...
Іноді сторінки читаються швидко і весело, іноді застрягаєш надовго в якомусь нудному, описовому абзаці... Іноді на котрійсь сторінці зустрічаєш нового персонажа (друга), і буває так, що той друг потім присутній в сюжеті аж до кінця книги, а буває й так, що новий персонаж, пафосно і ефектно з'явившись, так і залишається на тій єдиній сторінці і з часом, після десятка перегорнутих сторінок, просто забувається, розчиняється мов туман від ранішнього сонця.
Це такий собі ліричний відступ, щоб якось показати, що я відчуваю в даний момент. Перегорнулась ще одна сторінка мого життя. Пройшли два академічні роки і люди, з якими я познайомився і подружився, закінчили свій магістерський курс навчання. І цими днями вони роз'їжджаються хто куди. І хто його знає, чи доля зведе нас коли-небудь знову, чи ми зустрінемось, чи зв'язки не втратяться з плином часу, чи зроблять вони свій новий вклад до сюжету книги...
Звичайно, сучасні технології, інтернет, ICQ і Skype дають можливість утримувати такі зв'язки і стосунки хоч і на різних кінцях планети, але вони ніколи не замінять простого людського спілкування, яке можливе лише при особистій зустрічі.
Отаке воно життя, ніколи не стоїть на місці; і в цьому стрімкому руслі перемін змінюється все, навіть люди. Що ж, доводиться приймати все як є і жити далі, чекати на нових людей, на нових друзів, і, по можливості, не втрачати шанс зустрітися зі старими друзями.
[700x525]
Фотографія води на Марсі, отримана 2 години тому. Дозволено для показу керівництвом НАСА.
Просто вражає!!!
http://antwrp.gsfc.nasa.gov/apod/image/0504/WaterOnMars2_gcc.jpg
Это цитата сообщения S_unsay Оригинальное сообщение
- А ты где? - А меня нет.
Ежик сказал Медвежонку:
- Как все-таки хорошо, что мы друг у друга есть! -
Медвежонок кивнул.
- Ты только представь себе: меня нет, ты сидишь
один и поговорить не с кем.
- А ты где?
- А меня нет.
- Так не бывает, - сказал Медвежонок.
- Я тоже так думаю, - сказал Ежик. - Но вдруг вот - меня
совсем нет. Ты один.Ну что ты будешь делать?
- Пойду к тебе.
- Вот глупый!Меня же нет?
- Тогда ты сидишь на реке и смотришь на месяц.
- И на реке нет.
- Тогда ты пошел куда-нибудь и еще не вернулся.
Я побегу, обшарю весь лес и тебя найду!
- Нет, - сказал Ежик. - Меня ни капельки нет. Понимаешь?
- Что ты ко мне пристал? - рассердился Медвежонок. -
Если тебя нет, то и меня нет. Понял?" (с)
ЮеСБі сказало: "Ні!
Я не хочу більше писати"
Довелося прийняти міри сумні -
Пам'ять убити, відформатувати.
Мегабайти, гігабайти!
Ось вам, друзі, досить, майте
Пам'ять чисту за хвилину!
"Ой рятуйте, друзі, гину!"
ЮеСБі тут закричало,
"Я ж це просто жартувало!"
А я жарти не сприйняв,
ЮеСБі сформатував...
*******
Так що, друзі, не жартуйте,
Коли жарти не сприймають,
Краще ризик не смакуйте:
Сформатують, не спитають.
[699x585]
Это цитата сообщения Д_и_м_а_Н Оригинальное сообщение
В глубь истории. Аркаим — академия волхвов
В 1962 году спутники передали на Землю фотографии нескольких необычных кругов, отчётливо выделяющихся на поверхности Южно-Уральской степи. Искусственное происхождение этих кругов ни у кого не вызывало сомнения. Но никто точно не мог сказать, что же это такое.
В то время в научных и оккультных кругах разгорался спор о том, где искать родину индоевропейцев. Учёные небезосновательно предполагали, что у многих европейских народов, а также, народов Индии, Персии и части Азии когда-то был единый источник — загадочный народ — праиндоевропейцы.
Многие исследователи мечтали найти остатки страны, где жила легендарная белая арийская раса. Исследователи стремились хотя бы прикоснуться к утерянным древним сокровенным знаниям, коими владели древние арии.
Когда начались раскопки в аркаимской долине, археологи сообщили учёному миру, что обнаружен древнейший город, возраст которого более сорока веков, и что в нём проживали люди древнейшей индоевропейской цивилизации. Исследователи стали называть Аркаим городом, храмом, обсерваторией одновременно.
Кому интересны гипотезы учёных, может ознакомиться с ними в специальной литературе.
Я передам то, что рассказал мне про Аркаим дедушка Анастасии. Логика его мышления — гораздо точнее и интереснее, чем логика, на основании которой, делались научные гипотезы.
Он сразу сказал:
— Аркаим — это не город и не храм. Относительно обсерватории верно, но она здесь совсем неглавная. Аркаим — это академия, так можно назвать его сегодняшним термином.
В Аркаиме жили и работали учителя волхвов. Здесь они занимались исследованиями Вселенной, определяли взаимосвязь космических тел, их влияние на человека. Свои величайшие открытия они не записывали и не выступали на публике с длинными речами.
Из многолетних исследований они просчитывали обряды, преподносили их народу, наблюдая потом, «насколько они действенны. При необходимости вносили коррективы. Длительные исследования они могли в конце концов назвать одним или двумя короткими словами, за которыми стояла суть открытия.
Например, есть очень древние обряды: Медовый Спас, он празднуется 14 июля, а 19 июля — Яблочный Спас.
До Яблочного Спаса люди не употребляли в пишу яблоки нового урожая, до Медового — мёд из новых взятков.
В ходе длительных исследований и наблюдений волхвы определили: до названной даты яблоко не приносит значимой пользы человеку, даже если оно созрело. И дело здесь не только в самом яблоке.
До Яблочного Спаса созревают многие полезные для человека ягоды и съедобные травы и корнеплоды. Если человек начинает употреблять в пищу яблоки, то не оставляет места для более полезного в этот момент продукта.
Именно волхвы определили, что в природе не зря существует определённая последовательность созревания плодов. Именно эта последовательность и является той Божественной диетой для человека, которую впоследствии в веках тщётно будет искать наука.
О том, как проводились эти исследования, можно составить многотомные трактаты.
Но волхвы не составляли их, людей не утруждали с их знакомством: они людям преподносили готовый вывод в нескольких словах. А люди верили волхвам. Советы их всегда жизнь утверждала.
К тому же, у волхвов ведрусских, в сравнении с мудрецами Греции, жрецами Египта и нынешними учёными, считающимися великими, отличия несоизмеримы были.
Волхв не получал за свои величайшие открытия никаких званий и наград, не мог копить богатства и власти никакой не имел, как, например, жрецы Египта. И никогда никто не поклонялся волхву, как поклоняются сегодня многим, так называемым, духовным иерархам.
Единственное, что получал волхв, придя в какое-то селение, так это пишу, одежду, обувь, если на нём изношена была, да место, где он мог отдохнуть, но иногда отказывался волхв от крова и спал под открытым небом.
Ещё он получал искреннее, неподдельное людское уважение.
Такое положение в веках и отбирало лучших из мыслителей народных и учителей.
По проекту волхвов, люди, им благодарные, и строили сооружения, подобные Аркаиму, куда и приходили для размышлений волхвы, где мыслями друг с другом могли обмениваться. Где рассказывали, как на высшем учёном совете, о своих
*******
Чомусь часом так важко буває
І без причини серце болить,
Душа б'єтсья об стінку, невпинно благає,
Щоб зміни якісь відбулися в ту мить.
Однак які зміни робити там треба
Мені не відомо, не відаю я
Чи до тебе піти, чи спитати у неба,
Що робити мені, де та доля моя?
З думками такими одні лиш питання
Гризуть із середини, хочеться знати
Які такі дивні і нові бажання
Блукають навколо, не дають мені спати.
Ні вдень, ні вночі почуття не проходить:
Щось діється дивне, а я встороні,
Мов стою на пероні, а поїзд відходить,
Лише гомін гудка резонує в мені...
*******
[700x525]
Это цитата сообщения Sunny_Ray Оригинальное сообщение
В Северном Ледовитом Океане найдена капсула пришельцев!
Цитата Aritan_Ashtar
---
14 апреля 2008
Загадочные сигналы
В этом году, летом военная американская база уловила через свой спутник на орбите странные сигналы, не поддающиеся дешифровке. Передача шла на незарегистрированной волне, с четкой периодичностью — раз в месяц. Ни один из кодов не подходил к этим сигналам, они в принципе не были похожи ни на что ранее известное. Поскольку дешифровка не удалась, американские военные решили дать запрос нашим военным. Сигнал исходил из района островов в Северном Ледовитом океане. Наши военные оказались в полном недоумении, поскольку не имели к этим сигналам никакого отношения.
Осенью, при запуске батискафа в водах Северного Ледовитого океана, наши исследователи получили еще одно секретное задание — узнать все возможное об источнике странных сигналов.
Ну як вам моя нова одьожка?
Дяки Волошці :)
[250x315]Всі мабуть помічали, що дуже часто на багатьох радіостанціях найбільше класної музики і найменше докучливої реклами буває пізно ввечері і вночі. Це дивним чином зараз стало мені в пригоді:) Я слухаю українське радіо (Radio Mix Dnipropetrovsk) через інтернет (і ще одне: Netmusic, теж українське). Я починаю його слухати десь після обіду, коли в Україні якраз 11 чи 12 година ночі, тому й попадаю в основному на безперервну хорошу музику. Ось так можна використовувати планетарні масштаби:)))
[360x360]
Дивний вчора був день - п'ятниця. А може не дивний, просто інший. П'ятниця, кінець чергового робочого тижня, теплі думки, що два дні можна буде виспатись досхочу...
В студентському центрі Union влаштували вечірку-фестиваль, святкували символ місцевої спортивної команди. Їжа, напої, музика, розваги, приколи...
Цей день був видатним ще із-за одної обставини: впреше в одному місці зібралось аж 4 українських студентів - Жорік (з Одеси), Марина (з Вінниці), Лєна (з Дніпропетровська) і я (ви мабуть ще пам'ятаєте, що я із Закарпаття ☺). А ще був Паша, який наполовину українець, бо його мама українка, хоча формально він росіянин, однак живе в Казахстані :)
Через певний час ми вирішили піти кудись посидіти в кафешці. Поїхали в центр, а там все перекрито, купа машин, припаркуватись ніде - якась відома банда дає концерт. Сцену збудували прямо на центральній парковці, вхід 30 баксів. Ми відкинули наші наміри посидіти в барчику і вирішили зависнути в мене на хаті. Купили вино і пиво і поколесили до мене. Трохи згодом ще приєдналися Іра з Хосе. Хосе ще й гітару приніс, то ми потім влаштували невеликий концерт в дві гітари.
Гарно так час проводити, в колі друзів, з музикою. Хороший настрій, спокій в душі. Але не довго так буде. Половина з них закінчує навчання вже менше, ніж через місяць і їдуть хто куди. А я залишаюсь, ще надовго...
____________________
Кілька днів народження в ці дні... А що дарувати ідеї немає...
____________________
22 річниця Чорнобильської аварії...
____________________
Великдень. Христос воскрес!
[360x295]
[436x699]Life is a very complex puzzle pieces of which we are continuously trying to put together, but they don’t always fit to each other. This is a very interesting task to solve the life puzzle. There are millions of big and small pieces scattered everywhere. At the beginning, you get some significant help from your parents. As you move on, different people make contribution to your puzzle, but it is your responsibility to finally decide whether to stick this particular piece to the whole picture or throw it away. Especially difficult is to find pieces related to your soul mate, your another half.
Sometimes we pick up puzzle pieces and want to believe that those are the right ones. We are trying so hard, forcing them into the picture disregarding the obvious mismatch, and as a result we destroy corners of good pieces that are already in the picture. After some time we do give up those wrong parts, because with them it turns out to be impossible to further build the life puzzle.
Some parts of the puzzle you never find and therefore leave blank holes in the picture. On the other hand, there are some parts that seem to be totally incompatible by color with the rest of the structure, but fit perfectly by the shape.
I hope that you will find all the missing pieces to your life puzzle, especially those related to your soul mate, your another half, your love. I really hope…
Щось давно я не вітав нових ПЧ, а їх вже трохи набралось :)
Вибачаюся за недогляд.
Вітаю в своєму щоденнику
Siammia, 
Danskemann, Кохана_Оксана, Voloschka!!! [700x525]
Vitaliy:
Congratulations! You have passed the qualifying exam. I encourage you to set-up a meeting with me and your advisor to go over the exam for your own professional development.
Well done.
Matt
*Пішов
"Що робити у вихідні?"
Себе я зараз питаю.
Здається смішно. Та ні,
Конкретного на думці немає.
Іноді думаєш коли вже прийдуть
Ці довгожданні моменти,
Нарешті я висплюсь, напишу мабуть
Усім на ЛіРу я коменти.
Прочитаю дві книги, приберу у квартирі,
Піду я кудись погуляю,
Ввечері сяду і на гітарі
Стару пісню напам'ять заграю.
Багато усього у плани складаю,
Хоч знаю напевно - зроблю я не все,
А планів все більше, горою зростають,
А днів лише два, наче мить пронесе.
Цікаві ми люди - плануєм, плануєм,
Що б ще зробити у ці вихідні?
На мить зупинитись, а може марнуєм
На буденні дрібниці ці дні весняні?
Хай іде самоплином життя безтурботне,
Хай вранці не знати про вечірній сюрприз,
Хай врешті відстануть турботи роботи,
"Спонтанність в житті" хай буде девіз!
[320x320]І чому завжди так? Коли дуже важливо для тебе про щось дізнатися якомога швидше, завжди знайдеться якась причина, що відтягує той очікуваний момент...
Сьогодні я дізнався, що результати всім-вже-тут-відомого екзамену буде оприлюднено очевидно в понеділок, бо люди, від яких воно залежить, мають тенденцію раптово від'їжджати по справам з міста, і їм абсолютно по-барабану, що в багатьох людей практично вирішується доля.
Але що поробиш. В понеділок - так в понеділок. Будемо чекати.