Нас зібралося 12 чоловік, всі хто не подорожували за межі Фейєтвілля в ці зимові канікули. Як завжди - інтернаціональна компанія, як завжди - весело і цікаво, кожен приготував якусь страву, гарячу чи салат чи десерт. Була музика, жива (гітара) і з ю-тьюба, були танці, був конкурс на пережимання...

Все інше в фотах:

Лєна (Росія, Москва) і Яспер (Нідерланди)
[700x525]

Амат (Росія, Алтай)
[525x700]

Тімур і Каміля - сімейна пара із Киргизстану
[525x700]

Максим, або просто Макс (Росія, Великий Новгород), Уляна (Україна, Львів)
[700x525]

Іра (Білорусь, Мінськ)
[700x525]

До Нового Року - лічені хвилини
[525x700]

В хід пішло шампанське, Совєтскоє шампанське
[700x525]

Шампанське і... телефонні поздоровлення
[525x700]

І процес пішов...
[525x700]

Танці...
[525x700]

Пережиманці... арм реслінг
[700x525]

Хлопець в червоному светрі - Хайот (Узбекистан, Бішкек)
[700x525]

[700x525]

[700x525]

І на сам кінець - пісні під гітару...
[525x700]

Гарно і весело зустріли Новий Рік.
Як рік зустрінеш, так його і проживеш - вірно?

Вітаю всіх з Новим Роком!

Вірю, що він (2009 рік) буде кращим за попередній у всіх відношеннях,
що в кожного з вас здійсниться як мінімум одна мрія і справдиться багато сподівань.
Здоров'я, достатку, розуміння, кохання, щастя всім вам!

Від щирого серця,
Віталік

Бостон - дуже відоме місто через престижні вищі навчальні заклади - Гарвард і МІТ (Масачусетський Технологічний Інститут). Всі намагаються туди потрапити на навчання, або влаштуватися там працювати. Для мене працювати там теж би було високою винагородою за роки трудів і навчання. Але то все мрії...

А поки що випала нагда просто прогулятися кампусом Гарвардського універститету.
[900x550]

[900x550]

[900x550]

[900x550]

[900x550]

[900x550]

[900x550]

[550x900]

[900x550]

[900x550]

[900x550]

[900x550]

Готель, в якому ми жили, називався The Boston Park Plaza Hotel & Towers. Це один із найстаріших готелів в даунтауні, в ньому традиційно зупиняються всі президенти Сполучених Штатів, коли відвідують Бостон. Я ще ніколи в житті не жив в таких готелях. Я жив в одній кімнаті з іншим студентом, американцем, на 14 поверсі. Цікаво, що у нас були дві окремі ванні кімнати. До речі про поверхи: ви мабуть чули, що американці забобонні - в готелі немає 13-го поверху :) Якщо правильно рахувати, то наш "14" поверх саме і був насправді 13-й :)

Центр, де проходила конференція, знаходився теж в центрі міста, приблизно 15 хвилин ходьби від нашого готелю. Прогулянки повз хмарочоси, які чергуються зі старовинними кам'яними церквами, залишили глибокі враження. Взагалі маю вам сказати, що якось все тут, на півночі, відрізняється від південних штатів: архітектура, люди, одяг, загальна атмосфера... Все трохи більше нагадує Європу, навіть в дечому Київ. Словом, захотілося мені тут жити :) Коли отримаю диплом, треба буде шукати роботу в великих містах на півночі.

Конференція була просто ВЕЛИЧЕЗНА!!! Ніколи не бачив таку. Я навіть не знаю скільки було всього людей, бо всі разом не збиралися в одному залі. Залів було багато. Величезний зал був відведений для стендових доповідей, інший, трохи більшого розміру, - для виставки різних наукових компаній і їх продуктів і сервісів. Ці два зали були розміром десь зо два футбольні поля, якщо не більше. На території центру всюди був безкоштовний ваєрлес інтернет.


Я зі своїми двома стендами
[700x525]

А це моя усна доповідь
[699x393]

[699x393]

Вечірній Бостон
[699x393]

[700x525]

Apple Store - магазин компанії Еппл
[699x393]

Я і українське яблуко :) (що не з'їм, то понадкушую) :)))
[699x393]

Бостон вдень
[525x700]

[700x525]

В Бостонському метро
[699x393]

Метро (або subway) у них трохи дивне (це я порівнюю з київським). На деяких лініях у них поїзди практично такі самі як і в нас (на цьому фото), а на інших - схожі на трамваї, які просто ходять під землею. Багато старих вагонів, станції часто дуже маленькі, прості, без якоїсь там архітектури, брудні і темні (але не всі звичайно). У вагонах не надто багато народу, місця вистачає, люди, як і в нас, читають книжки. Пересадочні станції досить складні, бо в них бувають розгалудження в три-чотири сторони. Самі лінії складні, з кількома розгалудженнями-відростками, на карті позначені різними кольорами, як у нас. Поїзди в метро їздять повільніше, ніж у нас, і рушають/зупиняються плавніше. Проїзд по картках з магнітною стрічкою, які можна купити в автоматах або касах. Кількість грошей на тих картках можна поповнювати. Я так і не зрозумів, чи вартість проїзду залежить від відстані. Ми платили, якщо не помиляюся, $1.70 за один переїзд зі зміною лінії.

З першого по третє грудня я був на величезній конференції з матеріалознавства - MRS Fall Meeting 2008 (MRS - Material Research Society), яка проводилась в Бостоні, штат Масачусетс. В мене була одна усна доповідь і дві стендові. Їздив я туди не один, з двома колегами. З Василем я летів разом, а американський студент - Тім - летів іншим рейсом. Готель зарезервовано, квитки куплено, здавалось нічого не передрікало жодних проблем...

Вилітали ми в неділю вранці, 30 листопада. По прогнозу в той день повинен був бути сильний вітер, досить холодно і навіть сніг. Прямого рейсу з Арканзасу до Бостона немає, тому ми робили пересадку в Хьюстоні, що в Техасі. До Хьюстона ми долетіли нормально, і погода там виявилася ясною і теплою - південь як-не-як. Знайшли по квитку наш термінал і номер виходу для наступного вильоту сіли і розслабилися, бо чекати треба було десь три години. Це і була наша помилка: ніколи не довіряйте тому, що написано у вас в квитку, завжди перевіряйте все на місці всіма можливими засобами.

Коли вже підходив наш час, ми помітили, що на посадку з цього виходу оголошується не наш рейс. Ми до моніторів - а там поміняли номер виходу на наш літак, і, як на зло, той вихід далеко. В милі і зі збитою дихалкою прилітаємо до потрібного виходу, а там нам кажуть: "We are sorry, the boarding is finished and the plane just took off" :(
Що ж робити, пішли ми в сервіс-центр авіакомпанії Контінентал і вони нас поставили в список очікування (standby list), тобто якщо в якомусь із наступних рейсів до Бостона раптом з'являться вільні місця, то нас візьмуть - слава Богу, що це без доплати. Гарантовані місця були лише наступного дня вранці.

Ну що ж, що сталося, того вже не повернеш. Треба чекати і надіятися, що будуть місця. Але з кожним наступним рейсом надія згасала. Це ж була неділя після великого свята - Дня Подяки - і всі кудись летіли. Перед рейсом, що мав вилітати десь о 5-й вечора, мій старший колега підійшов до стійки, де обслуговують посадку на літак, і пояснив їм ситуацію, що ми летимо на важливий міжнародний симпозіум і що нам вкрай необхідно прилетіти в Бостон сьогодні. Жіночка послухала і пообіцяла зробити все можливе.

Пройшов певний час, і раптом ми чуємо оголошення стосовно нашого рейсу, потрібні два волонтери, які відмовляться летіти сьогодні, а за це їм дають готель на ніч, сертифікат на 200 доларів (які можна використати для покупки квитків цієї авіакомпанії) і завтрашній рейс десь об 11 ранку.
Невже це для нас ?! Невже вони так піклуються про важливих клієнтів??
Чекаємо далі... Волонтерів нема... Почалися торги: збільшили сертифікат на $300, потім на $400. В кінці кінців запропонували завтрашні квитки першим класом. І тут одна парочка здалася: видно, що люди не багаті, і нікуди сильно не спішили. Спрацювала американська психологія середнячків - відчути себе в ролі багатих, які літають першим класом :)
Прикольно було бачити: біля нас сиділи пенсіонери дід з бабкою, і видно було, що бабка підбивала дідуся на цю "аферу", але він чомусь вперся. І коли інші погодилися, то бабка надулася і всунула носа в якусь книжку - мильну оперу, а дід з гордим видом продовжував чекати СВІЙ рейс.

Ну і що ви думаєте? Почалася посадка. Всі зайшли, зайшли кілька людей, які як і ми були на стенд бай ліст, а ми - ні. Тобто весь той аукціон розігрували не для нас. А ми то розкатали губу, вчені нанотехнологи :)))

І тут Остапа понесло... Васю це обурило, чому інших взяли на борт, а нас ні. Він серйозним тоном почав розмовляти і виясняти, за якими принципами вибирають, кому дають місця першим. Переговори дійшли до того, що перед нами вибачилися, дали нам ваучери на безкоштовну вечерю і готель, і вибили повноцінні квитки на завтрашній рейс. Готель виявився досить крутим, Sheraton, мабуть 4 зірки. Короче, тепер можна сказати, що я був у Хьюстоні, ночував у готелі, а не тільки прольотом, в аеропорту.

Наступного дня ми без пригод добралися до Бостона і знайшли свій готель. Ми їх попередили по телефону, що спізнимося, тому бронь вони тримали.

Із-за цієї пригоди, якщо чесно, ми не дуже багато втратили. В той день погода була погана, конференція починалася наступного дня. Ми втратили пів дня конференції. Наші доповіді були аж у вівторок. Так що все виявилось нормуль.
Зато тепер є про що писати :)

Далі буде...
[700x465]

Мені здається (хоча мені так само здавалось 5 і 8 років тому назад), що я здав сьогодні останній в своєму житті екзамен. Нарешті вже не буде класів, лекцій, домашніх завдань, іншими словами - школярства. Мабуть дивно таке чути від людини, якій недавно виповнилося 30 років...

... ЛіРу мені пише, що "ваш дневник не обновлялся две недели". А за ті два тижні багато чого відбулося, тому мабуть дійсно вже час щось написати. В мене було кілька мандрівок, які не обійшлися без пригод. Зрозуміло, що всі пригоди завершилися благополучно і я повернувся до свого рутинного життя.

Наступна серія постів і буде присвячена останнім подіям.
[700x525]

Всім привіт!

Вибачаюся перед всіма, хто читає мої рідкі записи, за те, що останнім часом я практично нічого не писав.
Я не буду виправдовуватися, бо то і так нічого не змінить, але скажу, що найближчі два тижні я очікую деякі цікаві події, про які я обов*язково з вами поділюся, і вони будуть супроводжуватися фотографіями. Заінтригував? Це добре :) Заходьте в гості, буде цікаво.

Пока

На лекції по предмету про лідерство і керування огранізаціями ("Managing and Leading Organizations") обговорювалось питання про лідерів в командах (team leadership). Мова зайшла про ситуацію, коли виникають два лідери в одній команді і між ними існують протиріччя - як бути? як знайти вихід з положення? І тут викладач питає хто може привести приклад такої ситуації. Один студент, нігерієць, каже: "В футбольному клубі Челсі було протиріччя між власником клубу Абрамовичем і тренером команди чи може Шевченко грати постійно в основному складі, а чи повинен сидіти на лаві запасних..."

Просто цікаво було, що хлопець знає такі речі. І приємно, що згадали українця :) Моя повага до того пацана значно зросла.

Обама переміг - чекаємо на зміни...

Всі мабуть в курсі, що сьогодні в Сполучених Штатах велика подія - вибори президента.

Вчора дивлюсь по телевізору серіал "Boston legal" - це про життя адвокатської фірми в Бостоні. Вчора була серія про переддень виборів президента, ЦИХ ВИБОРІВ - ОБАМИ І МАККЕЙНА !!! Там є два головні герої, два друзяки адвокати, і вони обговорювали хто переможе - Обама чи Маккейн. Один з них був за республіканців, а інший - за демократів. Короче вони спочатку посварилися і навіть стріляли один в одного фарбою з пістолетів для пейнтболу :) В кінці вони все ж помирилися.

Ось так тут можуть навіть серіал зняти "в тєму" :)

Радує одне - при любих розкладах завтра ера Буша закінчиться

Вже цілий тиждень роблю експерименти з ранку до ночі, не висипаюсь, втома застилає очі... а ще кілька днів треба в такому режимі попрацювати, щоб закінчити цю серію вимірів. Зато від шефа почав отримувати похвальні слова, що буває дуууже рідко.

А вчора мене запросили на День народження, куди я "успішно" спізнився, бо не міг кинути дослід, поки не закінчив. У дівчинки Айгуль - 21 рік - визначна дата. Гарна їда, вино, приколи, пісні під дві гітари дуже гарно вписалися в компанію 10 чоловік з братніх радянських республік. Довго не хотіли розходитися, аж до пів четвертої, за що я пошкодував вранці, коли мені треба було прокидатися і на восьму годину іти в лабораторію.
Зараз страшенно хочеться спати, пісок в очах і туман в голові. Але мене чекає цілий день роботи...

Ось такий у мене Halloween

В п*ятницю таки сходив на концерт і мені дуже сподобався хоровий спів. Виступали декілька різних хорів: великі, менші, і навіть дитячі. Особливо було весело спостерігати, як співали діти - міміка на їх обличчях, серйозність в очах, а один хлопчик тримав руки в кишенях :)

Після концерту зібралася російськомовна компанія, трохи потусувалася, потім розділилася на дві частини і наша частина пішла шукати місце, щоб десь попоїсти. Ресторан "Wasabi" підійшов для всіх.

А потім ми вирішили перевірити новий диско-клуб, який відкрили на минулому тижні. Вхід був 5$, але клуб прикольний, приємний дизайн, ді-джей на подіумі, світлове оформлення, і народу відносно небагато. Розігрілися ми пивом і пішли танцювати. Я вже забув, коли останній раз я так гоцав.

А вчора - в суботу - зранку-раненько, підібравши по дорозі Макса, я поїхав в Юридичну школу, де приймають делегацію юристів-викладачів з України. Там я познайомився з професором Келлі і ще одною українською студенткою Уляною, яку я раніше не знав. Тоді ми представилися хто ми, звідки і що тут вивчаємо прибулим українцям і всі разом поїхали в Молл (Mall) - такий великий торговий комплекс. Приємно, що можна було до людей говорити українською і тебе розуміли :). У них був перекладач із Чикаго - літній чоловік десь під 60, сам киянин, виїхав до Штатів 7 років назад по грін-карті - то було цікаво трохи з ним поспілкуватися. Каже, що в Чикаго досить велика українська спільнота і навіть є район міста, який називається "українським селом".
Мені треба було повернутися в лабораторію, тому я покинув делегацію десь після обіду. Можливо ще на протязі цього тижня зустрінуся з ними.

Ось такі новини в моєму царстві...

Давно не пишу, бо вважаю, що писати про щоденну рутину не цікаво. А рутини йой як багато. Але щось цікавеньке може бути сьогодні і завтра. Сьогодні ввечері йду на концерт, де буде в хорі співати одна знайома дівчина, Лєнка. А завтра...

В юридичній школі (Law School - тут нема юридично факультету, а ніби окреме відділеня, яке називають школою. Так само архітектурна школа, медична школа...) є один професор, який фанатіє від України, українців і всього українського. Він майже кожного року спонсорує одну студентку з України (якщо не фінансово, то допомагає всіма можливими способами), їздить в Україну теж досить регулярно. Недавно мені передали, що той професор багато чув про мене (!?!?) і хотів би зі мною познайомитися. А позавчора мені подзвонив Максим, студент-юрист з Росії, що до цього професора Келлі (це його прізвище) приїжджає група українських юристів і йому потрібна допомога у супроводі цих людей, якщо їм треба поїхати наприклад в магазин, чи щось подібне.

Завтра українські юристи поїдуть в ВолМарт (супермаркет) і я там з ними зустрінуся.

Думаю, що це позитивно мати знайомого американського юриста, який підтримує українців, і це може стати мені в пригоді в майбутньому. Побачимо...

Перший раз я дуже був здивований, чому це раптом в місті стало так багато мотоциклістів. Наступного разу, через рік, я вже був готовий до цього нашестя підстаркуватих рокерів, що дружелюбно кружляють вулицями, забираючи тишу і спокій провінційного арканзаського містечка. Тиждень тому я вже втретє зустрів фестиваль BBB (Bikes, Blues & Barbecue). Масштаби цього дійства щороку ростуть, а заодно і прибутки місцевих генделиків та готелів.

Ми з друзями вирішили просто прогулятися теплим п*ятничним вечором центровою вулицею - Діксон стріт, яка на три дні перетворилася на справжній мотодром. Конструкції мотоциклів ніколи не перестають дивувати - фантастика на двох (а іноді і на трьох) колесах.

Закину пару фоток до фотоальбому, які зроблені моїм новим мобільником
[700x525]
[525x700]
[700x525]
[700x525]

Я байдики не б'ю,
Я байдиків люблю,
Бо байдики хороші
І цінні, прям як гроші.
Золоті гори я не обіцяю,
Бо золотих гір я, звісно, не маю,
І рак на горі не свистить,
Значить статися щось не спішить.

А й справді, навіщо
Кудись там спішити,
Двох зайців ловити,
Людей насмішити,
Сидіть на двох стільцях,
І рибку ще з'їсти,
В пушкУ мати рИльце,
Під сонцем ще місце.
Хоч робота і не вовк,
Краще нині зроби те,
Щоби шеф вже твій замовк,
Бо мовчання золоте.
А Хто добре працює, той і їсть,
І в здоровому тілі здоровий дух,
Не сердись як заходить некликаний гість,
Може то новий твій справжній друг...

[685x441]
Багато людей пишуть і кажуть, що в них якийсь дивний, незвичний стан. Мабуть воно заразне, бо в мене теж. Мабуть після двох років занадто активної діяльності більшість "механічної" роботи перероблено і настав час для "аналітичної" роботи. Треба читати, думати, писати... Так здається ніби короткотермінові цілі розчинилися в рухомому і липкому тумані щоденної рутини, через косми якого можна ще ледь прогледіти довготермінові цілі. І чомусь зовсім не хочеться той туман розганяти, бігати, розмахуючи руками як крилами, хапаючи невідомість, що прослизає між розчепіреними пальцями.

Якісь етапи вже пройдено. Важливі етапи. Важкі етапи. Тому на душі є теплий осад задоволення від проробленої роботи. Але тоді все було більш-менш чітко: хтось чогось вимагав, і, відповідно до тих вимог, робилася робота. А зараз настав той час, коли треба вже самому від себе щось вимагати, вимагати більшого, придумовувати цілі, до яких потім треба пробиватися через життєві перешкоди. В даній точці простору і часу можна змінити вектор своєї долі, можна розглянути світ під іншим кутом зору, з площини іншого виміру. Мабуть варто спробувати...

Дивно на душі...

Люди, хто знає, що означає, коли з'являється родимка, наприклад на руці, де її раніше не було ? В мене так уже дві з'явилися...
Може то якось по'язано з особливостями чи перемінами в житті людини?

Это цитата сообщения ИмяДуши Оригинальное сообщение

Плеядеанцы о Земле.

[274x403]
Плеядеанцы о Земле и людях:
"Земля должна стать огромным межгалактическим центром обмена информацией. Поэтому мы пришли, чтобы вызвать определенные перемены. Эти перемены повлияют не только на Землю, но и на ваше будущее, на наше настоящее, на всю эту вселенную.
У нас прекрасные новости для вас! Вы пришли на Землю в критический период эволюции. В ней вот-вот должен произойти существенный скачок, в котором вам предстоит участвовать, и вы здесь не одни, ибо многие энергии сейчас приходят на Землю, чтобы принять участие в этом грандиозном проекте. Вашу планету окружают космические корабли-базы, которые ретранслируют энергию. На Землю попадают лучи Света и информации из древних звездных систем, работавших с вами целые эоны времени.
Ваши тела должны научиться принимать эту информацию, преобразовывать ее, сохранять и передавать дальше другим людям. У многих из вас появится телепатическая связь с кораблями-базами. У вас будут своего рода "радиостанции", благодаря которым вы сможете по собственному желанию включаться в информационные потоки.
Это и есть эволюция сверхсознания, эволюция в сторону высшего аспекта вашего существования. Вам нет необходимости тревожиться о том, как стать существами со сверхразвитым сознанием -- вы уже ими являетесь. Вам просто необходимо вспомнить об этом".
"Вы развиваетесь в настоящее время с очень высокой скоростью, и каждый год вашей эволюции сейчас равноценен целому десятилетию в прошлом веке".
"Вскоре должен произойти переход, сдвиг измерений, и вы войдете в высшие измерения, в которых тело не столь плотно. Иначе говоря, вы будете функционировать во многих реальностях.
Ответы на все вопросы скрыты в глубине вас самих. Вопросы выходят на передний план в вашем сознании для того, чтобы ответ поднялся из глубин вашего существа. Для того, чтобы получить ответы на все ваши вопросы, необходимо прежде всего поверить в то, что информация действительно хранится внутри вас.
Человечеству предстоит получить великий урок. Вы осознаете свою божественность, свою связь с Первотворцом и со всем сущим. Вы осознаете, что все взаимосвязано и вы -- часть всего".
"Куда приведет вас этот переход? Мы бы хотели, чтобы вы научились сознательно формировать окружающие вас миры. Вы готовитесь к роли сеятелей; ваш вид заселит многие новые миры по мере их формирования."

Взяла из Барбары Марсиниак "Приносящие рассвет".

[700x525]
[700x525]
[525x700]
[525x700]
[525x700]
[525x700]
[700x525]
[700x525]

В суботу я влаштував похід на природу, щоб відзначити визначну дату, яка настала в календарику під назвою "мій вік" :)

Найважче завжди зібрати людей до купи, тому стрєлка була забита в цікавому місці, де живе русалка (жарт, просто так співпало)
[525x700]

Коли народ зібрався, то наступним кроком логічно повинна бути закупка всього того, що ми збираємося спожити на природі. Тому колона з трьох автомобілів чемно попрямувала (чи "покривувала", оскільки по дорозі було багацько поворотів) до вже добре всім відомого Волмарту.
(На фотці зліва направо: Оля, Айгуль і я)
[700x525]

Списку у мене не було, тому намагалися нічого не забути і думали всі гуртом, що брати.
[525x700]
[525x700]

А це Паша каже "Здоров, як ся маєш"
[525x700]

Ще один активний учасник - Райхан
[700x525]

Розпаковуємося
[700x525]

Ватра
[525x700]

Салати нарізані, далі черга за м'ясним
[700x525]

Хілола і Айгуль працюють в команді
[700x525]

Хосе ліпить котлети для гамбургерів
[525x700]

Хайот - справжній професіонал у справі смаження м'яса
[700x525]

Процес пішов... і я теж :)
[700x525]

Американський гамбургер на фоні... на фоні Макса :)
[525x700]

Тотальне знищення американських гамбургерів
[700x525]

Сім'я Туйчієвих з поповненням... і я в куточку :)
[525x700]

Ну і звичайно без гітари не обійшлося
[700x525]


Далі буде...