Слушать этот музыкальный файл

.

Я іноді заплутуюсь, що з того, що я роблю в житті, правильно. Здавалось би, роби добро іншим, допомагай чим можеш, і цього буде достатньо для щастя, для відчуття , що ти не живеш марно, щи ти не переводиш впусту повітря, воду, їду, не топчеш цю землю, залишаючи сліди бездарності. Кожна людина хоче мати і знати сенс свого життя. Принаймні я хочу. Але в житті все значно складніше...

Виявляється, що всім зробити добро неможливо, що хтось обов*язково залишиться незадоволеним, і цей "хтось" - це як правило близька людина, друг, чи хтось із рідних. В решті решт це призводить до конфлікту і душевного болю. Ненавиджу конфлікти між близькими людьми, які виникають на пустому місці (а переважна більшість конфліктів так і виникає). Після кожного конфлікту на серці залишається глибокий рубець, який ніколи вже повністю не заживе. Коли кількість таких конфліктів перевалює за критичну масу, і за рубцями вже не видно самого серця, зароджується ненависть, яка руйнує любі стосунки - дружбу, любов, шлюб...

Чому так дивно все складається в житті ? Адже ці люди на початку бажали одне одному лише добра...
Як цього уникнути ? Як прожити життя і вберегти своє серце і серця близьких людей від болючих рубців ?
Я поки що не знаю відповіді на ці запитання. А життя проходить. Сумно...

Смотреть это видео

Я вирізав цього гарбуза на Хелоуін

Тиждень тому був Хелоуін.
Зібралися ми з друзями "вичистити мізки" кільком гарбузам. Ось що із цього вийшло.

Оскільки я був без костюма, то мені знайшли якусь шапку і назвали мене розбійником, бо в мене ще був ніж (для трепанації гарбуза)
[700x525]

З чого ж тут почати?...
[700x525]

Мабуть таки з голови :)
[700x525]

[700x525]

[700x525]

Ну шо, гарбуз, якщо не будеш багато патякати, то зроблю тобі рота
[700x525]

Не смикайся, бо шрами залишаться
[700x525]

Готово
[700x525]

Ось таке вийшло вампірятко
[700x525]

А ось і вся сімейка
[700x525]

Вдихнули в нього душу (тобто поставили свічку)
[700x525]

Пити хочу, дайте пити, сушить мене від свічки !!!
[700x525]

Бууу ! Шо? Страшно?
[700x525]

Ось такий у мене був Хелоуін. Друзі ще потім пішли на маскарадну вечірку. Я не схотів без костюма.

Як завжди, із запізненням, даю звіт про те, як я святкував свій День народження.
Я вирішив зібрати друзів у себе дома у п*ятницю ввечері, 4 вересня, коли у всіх вже завершився робочий чи навчальний тиждень. Особливо нічого не планував, просто хотів приготувати салат олів*є з холодними закусками, фрукти і торт. Але я трохи погано розрахував час на підготовку, і не врахував, що моя машина буда не в робочому стані, щоб поїхати швидко і все закупити. До того всього я ще в лабораторії затримався до шостої вечора.

Машину позичив у друга Амата і до сьомої години завершив покупки. Залишилася одна година до приходу гостей, а в мене ще нічого не готово. В шаленому темпі я почав варити все необхідне для салату, розклав на стіл і нарізав холодне. Мені дуже повезло, що перші гості з*явилися на порозі на півгодини пізніше. То були двоє дівчат і вони зразу почали мені допомагати. Поки зібралися всі, то все вже було готово. А прийшло досить багато людей, аж 14. Інтернаціональна компанія, переважно російськомовна; одному китайцю спочатку було незручно, бо всі забували і автоматично спілкувалися російською, і лише коли він задавав питання, то відповідали англійською. А потім ще під*їхав індус, то вже більше стали розмовляти англійською.

Дехто був в цій нашій компанії вперше, тому ще не почували себе так вільно у спілкуванні, але під кінець то пройшло. Коли я ще порався з їдою, майже всі мої гості зникли в іншій кімнаті і за зачиненими дверима там діялось щось невідоме для мене. Коли двері знову відчинилися, то для мене з*явився сюрприз-подарунок - футболка з поздоровленнями різними мовами, яку я одразу ж одягнув. А далі почалися тости і святкування. На завершення були пісні під гітару і торт.

Я :)
[525x700]

Підготовка сюрпризу
[700x525]
[525x700]
[525x700]

Урочисте вручення
[525x700]

Одягнув
[700x525]

Намагаюсь прочитати
[525x700]
[525x700]

Мої гості
[700x525]
[700x525]
[700x525]
[700x525]

Торт
[700x525]
[700x525]

Гітара
[700x525]

Ось такий День народження вийшов

Щиро дякую всім людям, хто мене поздоровив з Днем Народження, а це досить багато людей з різних частин Земної кулі. Приємно, що люди пам*ятають...

Хоча вчора був далеко не найкращий мій День народження. Вже вдруге за останні два тижні зламалася моя машина. Симптоми вказують на те, що відмовився працювати генератор, який під час руху заряджає акумулятор. Зараз всі прилади в машині тягнуть електрику виключно з акумулятора, що відповідно садить його досить швидко і тоді машина без сторонньої допомоги просто не заводиться. Так що доведеться певний час побути пішоходом, поки не відремонтую авто. А це знову десь 300 баксів... Але нічо, переживу.

Можливо сьогодні буде веселіший день, і ще кращий вечір, коли до мене завітають друзі і ми нарешті будемо повноцінно святкувати мій ДН. Вихідні теж обіцяють бути цікавими: поїду з друзями до Сент Люїса (штат Мізурі). Будуть фотки.

Это цитата сообщения Ивалон Оригинальное сообщение

OpEdNews: Демократичная Украина, авторитарная Россия: Почему?



То, как в прошлом развивались события в странах бывшего Советского Союза, было увлекательно для специалистов, но могло озадачить любителей: почему две крупнейшие страны Европы оказались столь непохожи друг на друга, пишут Андреас Умланд и Ингмар Бредис для американского OpEdNews.com.

"Россия вернулась к авторитаризму, в то время как Украина, похоже, взрослеет и становится настоящей демократией. Как же это могло произойти - несмотря на похожую восточнославянскую, православную культуру этих наций и их общую историю?

Культурные различия Украины против маргинальных меньшинств РоссииЧитать далее...

Літо проходить,
Скучна пора,
На думки наводить,
Мов Чорна діра
Втягує душу,
Кричить, не пускає,
Боротися мушу,
Триматися скраю.
Міняти майбутнє
Скоро вже час,
Ця сила могутня
Є в кожному з нас,
Власники всі ми є
Нашої долі,
Господь нам усім дає
Ту силу волі,
І право на вибір
Усім нам дає,
Створити свій вимір
Шанс в кожного є.

Это цитата сообщения Hakimaru Оригинальное сообщение

притча

Один раз Учитель спросил у своих учеников:
- Почему, когда люди ссорятся, они кричат?
- Потому, что теряют спокойствие,- сказал один.
- Но зачем же кричать, если другой человек находиться с тобой рядом?- спросил Учитель.- Нельзя с ним говорить тихо? Зачем кричать, если ты рассержен?
Ученики предлагали свои ответы, но ни один из них не устроил Учителя. В конце концов он объяснил:
- Когда люди недовольны друг другом и ссорятся, их сердца отдаляются. Для того чтобы покрыть это расстояние и услышать друг друга, им приходится кричать. Чем сильнее они сердятся, тем громче кричат.
- А что происходит, когда люди влюбляются? Они не кричат, напротив, говорят тихо. Потому, что их сердца находятся очень близко, и расстояние между ними совсем маленькое. А когда влюбляются еще сильнее, что происходит?- продолжал Учитель.- Не говорят, а только перешептываются и становятся еще ближе в своей любви.
В конце даже перешептывание становится им не нужно. Они только смотрят друг на друга и все понимают без слов.
Такое бывает, когда рядом двое любящих людей.

Так вот, когда спорите, не позволяйте вашим сердцам отдаляться друг от друга, не произносите слов, которые еще больше увеличивает расстояние между вами. Потому что может прийти день, когда расстояние станет так велико, что вы не найдете обратного пути.

До нас на днях повинен приїхати один професор з Києва. Він тут буде працювати протягом двох місяців. Нам необхідно було знайти для нього квартиру, що не так легко, оскільки всі офіси переважно здають лише на 9 або 12 місяців. Задача ще ускладнюється тим, що квартира повинна не дуже далеко від факультету, щоб він міг ходити пішки на роботу. І ще одне - практично всі квартири тут здаються без меблів, порожні, а на два місяці купляти меблі - то ні нам, ні йому не по кишені.

Але нам посміхнулася вдача. В одному з офісів нам сказали "ТАК". Причому за додаткову плату дають в оренду і меблі. Менеджерша, приємна жіночка, коли почула, що то професор, навіть запропонувала дати ще якийсь посуд, кавоварку, тостер і телевізор. І це ще не все. Сьогодні ми приїхали, щоб взяти ключ і подивитися квартиру, а тої жінки не було: занедужала і залишилася вдома. Її напарниця зателефонувала до неї, все уточнила і віддала нам ключ. Але ми ж нічого ще не заплатили, ніякого депозиту, не заповняли ніяких документів (бо все буде оформлятися на того професора, коли він приїде), вони навіть не спитали прізвище чи телефон.

Виходить, що любі незнайомці з вулиці можуть прийти, представитися, що вони з університету, шукають квартиру для професора, який приїжджає із-за кордону, і отримати квартиру без документів і попередньої оплати. Таке рідко зустрічається навіть в Америці, а про Україну я взагалі мовчу.

Our University is closed today as well as most of the state organizations: we observe the holiday - Independence Day - which, in fact, is happening tomorrow. In addition, it was raining all night and all morning. And still I did come to the lab at 8 am, since I have to carry out an experiment. The scary thing is that I not just have to, I want to do it.

I pour the liquid nitrogen to cool down the detector, pump the vacuum and cool down a sample, turn on the laser, focus the laser beam on the sample's surface, maximize the PL signal, and take the spectrum... In a dark room... Only scattered green laser light... The light is my tool to probe the nature.

Facts speak for themselves: I am a science geek !!!

Это цитата сообщения oldlord1 Оригинальное сообщение



"Кучма - геть! Ющенко - геть! Янукович - геть!" Кажется, я начинаю догадываться, почему на Украине главного чувака издавна называли гетьманом...

Люба подорож має свій початок і, нажаль, свій кінець. Життя не стоїть на місці, після відпочинку потрібно знову працювати, заробляти на новий відпочинок, на нові подорожі. Після трьох днів прийшов час казати "До побачення" і цьому прекрасному місту.

Ще деякі кадри з Сан Франциско
[700x525]

[525x700]

[525x700]

[700x525]

[525x700]

[700x525]

[700x525]

[525x700]

[700x525]

[700x525]

[700x525]

[700x525]

На камені написано:
"We don't inherit the Earth from our ancestors, we borrow it from our children"
Ми не наслідуємо Землю від наших предків, ми позичаємо її від наших дітей...

Мабуть всі бачили фільм "Скеля" із Ніколасом Кейджом та Шоном Коннері, про легендарну в'язницю на острові поблизу Сан Франциско ?
Там створено музей і величезна кількість туристів кожного року відвідує це історичне місце. Не пропустили таку нагоду і ми. В перший же день ми пішли купувати квитки на тур по Алькатрасу. І що ви думаєте, наявні квитки були лише на наступний день. Ціна - $26.

Детальну інформацію про історію острова та в'язниці можна почерпнути з Вікіпедії ось тут:
http://en.wikipedia.org/wiki/Alcatraz_Island

До острова регулярно ходять такі туристичні кораблі
[700x525]

Накрила дивна суміш відчуттів, коли ми пливли до скали. А ця чайка довго супроводжувала наш корабель, доганяючи прапор на кормі
[700x525]

І ось ми наближаємося до Алькатрасу
[700x525]

[700x525]

Спочатку нам коротко пояснюють яких правил дотримуватись, коли відходять пароми від острова, на які території заборонено заходити і т.д. Потім ми пішли дивитися короткий документальний фільм про історію острова.
[700x525]

Після фільму трохи оглянули територію острова
[700x525]

[700x525]

Острів належить до Національного Парку Золоті Ворота і крім функцій музею тут ще підтримують унікальну флору і фауну. На острові гніздяться багато різних видів птахів.
[700x525]

[700x525]

[700x525]

Види з острова на місто Сан Франциско
[700x525]

[700x525]

Вид на міст Золоті Ворота
[700x525]

[700x525]

[700x525]

Ось що могли бачити ув'язнені зі свого дворика для прогулянок, і це ще більше робило їх ув'язнення нестерпним, бо до свободи було мов рукою подати...
[700x525]

Після прогулянки островом ми пішли до пункту, де починався аудіотур. Кожному туристу дають навушники і електронний програвач. Голос екскурсовода веде від одного місця до іншого, розповідаючи про цікаві моменти із колишнього туремного життя, а також час від часу вмикається звук із голосами в'язнів, охоронців, клацанням засовів і гуркотом гратів.
[700x525]

[700x525]

Замкнули! А-а-а-а!!!
[700x525]

Центральний прохід називався Бродвей
[700x525]

Камери-одиночки розміщувалися на трьох рівнях
[700x525]

Їдальня - приміщення, де в одному місці одночасно збиралася найбільша кількість найнебезпечніших злочинців. Тому і заходи безпеки тут були Читать далее...

В коханні як у боксі - чим ближче зблизишся, тим більше шансів несподівано отримати болючий удар...

Смотреть это видео

Це слванозвісні кабельні трамвайчики в Сан Франціско. Вони пересуваються вгору і вниз екстремальними підйомами і спусками, а пасажири можуть стояти прямо на підніжці. Головне - міцно триматися, бо можна легко випасти за борт :)

Цікаво, що на кінцевій зупинці трамвай ровертають "вручну", а керуванням ним повністю механічне, не електричне.

Ну ось нарешті дійшла черга і до останнього в нашій подорожі, але найбільш красивого, міста - Сан Франциско.
Як завжди, в'їзд до нового і невідомого міста на автомобілі - це досить стресова справа. Але завдяки джі-пі-есу ми не загубилися і успішно "приземлилися" в наперед зарезервованому готелі. Щопрадва проблемка вийшла із парковкою: в самому готелі парковка десь на 12 авто, а номерів як мінімум 30. Хто перший встиг запаркуватись, той і переможець. Ми приїхали пізно, тому довелось шукати парковку на вулиці. Взагалі у великих містах це серйозна проблема: парковка в центрі міста вдень досить дорога, а за неправильну парковку штрафують безбожно, ще й відбуксирувати машину можуть. (Але не буду про це, мене ж не оштрафували :-) )

Погода офігезна, часу вдосталь, адже ми вже більше нікуди далі не їдемо, тому перший день присвятили огляду міста. Перш за все пішли на "пистань рибалок" (fisherman's wharf).

[700x525]

Ось такий кумедний рак :)
[525x700]

З Алькатрасом на задньому плані
[700x525]

Ще там є таке цікаве місце - Пірс №39 - де на дерев'яних плавучих помостах тусуються дикі морські леви. В основному вони там "засмагають", сплять, гріються на сонечку і позують для фотографій зацікавлених туристів
[700x525]

[700x525]

[700x525]

Неможливо бути в Сан Франціско і не побувати біля знаменитого мосту "Golden Gate" (Золоті Ворота). Ми проїхали по ньому аж 4 рази
[700x525]

[700x525]

Китайський квартал Чайнатаун
[700x525]

Відомі стрімкі підйоми і спуски на вулицях Сан Франціско
[525x700]

Ломбард стріт (Lombard Street) - найвідоміша зигзагоподібна вулиця Сан Франціско (по ній ми теж проїхалися на машині)
[525x700]

[700x525]

Всі мабуть добре пам'ятають американський серіал "Санта Барбара" - мабуть найдовший серіал в світі. Так от, цікаво було побачити це невелике містечко в Каліфорнії зблизька, тим більше, що воно було якраз нам по дорозі із Лос Анджелеса до Сан Франціско. Від ЛА до Санта Барбари іхати зовсім недовго, близько години чи півтори години. Приїхали ми туди пізно ввечері, знайшли затишний, але недешевий, готель - все-таки відчувається, що курортне містечко. Зато вранці поплюскалися в басейні і в джакузі, прямо там біля басейну. Одразу відчуваєш себе Людиною після такого. Після легкого сніданку ми пішли прогулятися містом. Сонячна погода, привітні люди (які в супермаркеті нам позичили дисконтну картку і ми купили продукти на 15% дешевше), акуратні і чисті вулички, білосніжно-білі будівлі і різноманітні пальми додали настрою і зміцнили бажання піти і скупатися в холодному Тихому океані.
[525x700]

[525x700]

[700x525]

[700x525]

[700x525]

[525x700]

[525x700]

[700x525]

Пляж в Санта Барбарі
[700x525]

Розігріваюсь перед купанням
[700x525]

І кавунчик гарно пішов
[525x700]

Загалом, Санта Барбара дуже сподобалась - хочу там жити :) (у них ще й університет дуже відомий і престижний)
[700x525]

Одне з відомих місць в Лос Анжелесі - це пляж Санта Моніка.
[700x525]

[700x525]

[700x525]

[700x525]

[700x525]

[700x525]

Холодні хвилі Тихого океану
[525x700]

Вечеря в ресторанчику на пірсі
[525x700]

Сонце ховається за океан
[700x525]

[700x525]

Пальма-ліхтарик :)
[700x525]

Новий бразильський студент на ймення Марсіо, який нещодавно приїхав до нашої дослідної групи на рік, питає мене:
"А завтра тут (в Штатах) буде свято?"
Я здивовано дивлюсь на нього і намагаюсь прокрутити коліщата свого мозку, переводячи його налаштування з експерименту, яким я в той момент займався, і намагаючись пригадати, які ж там є американські свята в травні. А Марсіо, не дочекавшись моєї відповіді, видав:
"У нас, в Бразилії, завтра велике свято - день трудящих!"