[329x480]
Настроение сейчас - останній робочий день

Вчора мала чудову можливість поблукати старим містом НАОДИНЦІ.
Зайти в мистецькі галереї, подивитись на польський постмодерн…
В мене в голові стоїть теплий саунд вуличного джазу, запах, що долинає із кав’ярень – смачнючого гарячого шоколаду із тістечками, звуки флейти та відчуття прохолодного вітру на обличчі, кольори барвистих і теплих магазинчиків, їх вітрини із порцеляновими ляльками чи музичними інструментами Фотовиставки та чудернацькі перехожі, сині стіни у будиночку та калюжі, в яких відбивається руде світло ліхтарів, вузенькі вулички із бруківкою та книгарні. Книги тут дійсно дуже дорогі, а я так хотіла собі придбати якусь по імпресіонізму…(((
Забрела в Irish pub, потрапила на розкішний і незабутній концерт польського блюзу… щаслива я людина, виявляється…)
В такі моменти я просто заплющую очі та розчиняюсь в атмосфері…
В такі моменти життя стає якимсь особливо неповторним.
І, знаєте, я усвідомлюю – у мене цих моментів доволі таки багато.
Хочеться жити… саме цим життям…саме так як воно і є…

А це...це малювала дівчинка, якій 2 рочки...

Это цитата сообщения -Mort Оригинальное сообщение

Стругацкие и Сталкер.

В этом посте я выписала для памяти запомнившиеся цитаты из книги братьев Стругацких и из фильма, снятого по мотивам их книги.

Аркадий и Борис Стругацкие, повесть “Пикник на обочине”.

Ты должен сделать добро из зла, потому что его больше не из чего сделать.

– Да. И все было бы очень хорошо, если бы мы знали, что такое разум.
– А разве мы не знаем? – удивился Нунан.
– Представьте себе, нет. Обычно исходят из очень плоского определения: разум есть такое свойство человека, которое отличает его деятельность от деятельности животных. Этакая, знаете ли, попытка отграничить хозяина от пса, который якобы все понимает, только сказать не может. Впрочем, из этого плоского определения вытекают более остроумные. Они базируются на горестных наблюдениях за упомянутой деятельностью человека. Например: разум есть способность живого существа совершать нецелесообразные или неестественные поступки.
– Да, это про нас, – согласился Нунан.
– К сожалению.

читать дальше

[400x500] Настроение сейчас - аноооо...

Перебуваючи тут, усвідомлюю, що мені подобається мій душевний стан… до біса подобається.
За останній час я змінилась, я це відчуваю всіма нервами, кожною клітиною свого тіла.
Казати в яку сторону – банально, навіть примітивно…
Та й сама я – банальна, надто проста…
Все, що залишається незмінним це своєрідна сублімація… Моя низькопробна писанина… та все ж вона МОЯ.
І… я…
Музика через провід, через навушник – током по тілу… «ко_ма_ма_ма_ко_ма_мо_ло_ко»
В мене під шкірою – цілий всесвіт відчуттів, і душа – не «тут», вона – вічно пливуча субстанція чорно-білого мерехтіння, шумів у моєму ретро-ретро-радіоприйомнику. Мій голос – перешкода на шляху думки… він ламає те найкрихкіше…так брутально вторгається в задвірки свідомості, топчеться своїми брудними ногами, рве на шматки пожовклий папір із малюнками з того світу…
Мої візити до дна стають все частішими, всеохоплюючими, в’язкими, вони склеюють мені повіки… так, щоб я осліпла і змогла побачити знову.
В горлянки моєї є тиха надія…
Оце відчайдушне А-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а…, яке вона випльовує із кров’ю, із сльозами, із смертю, в силах… ще поки в силах… бути почутим…

Вчора вкотре дивилась Ляльки.
Цей фільм я, мабуть, напам'ять вивчила уже.
Дівучкі сказали, що він - хеві, б'є по мізках.
Я б сказала так - глибоко емоційний.
І досі в стані мене...навіть не розчулити, а довести до тихої істерики.
Якщо не бачили - подивіться, будь ласка, не пожалкуєте...
[576x320]

Настроение сейчас - awwwww

Сегодня уехал Ежик… и мне стало так грустно… будто я осталась одна на целой планете.
Эти выходные, будто яркая вспышка, остаются ноющим трепетом в моей голове.
Парк// замок// Hard Rock Cafe// один матрас на двоих// моя рука в твоей варежке// уточки… и…
Я закрываю глаза, и мир начинает вращаться еще быстрее, все становится еще более безумным и нелогическим. Лишь только эти отдельные мгновения…
НО ВЕДЬ ЭТИ МГНОВЕНИЯ И ЕСТЬ САМА ЖИЗНЬ!
Иногда мне кажется, что моя «реальность» вот-вот лопнет по швам, я знаю, я видела там, за тонким шаром штукатурки что-то совершенно другое… что-то из ряда вон выходящее… что-то, что и ты чувствуешь, что и ты тоже ощущаешь…
И я это знаю…
И я благодарна тебе за это!
…просто я тебя очень-очень люблю…

[640x480]

[336x343]
Сумірко,
Складена тобою колись із кубиків Весна почала деформуватись і набирати недолугого вигляду. Як твоє відображення у дзеркалі. Ти ж знаєш про свою недолугість, правда?
Зворушливу незграбність та не промальовану сором’язливість. У тебе таки ще сируваті, не відточені манери мріяти. Ти не навчилась писати краще банального.
В твоєму рукаві – піковий туз. Скажи, навіщо ти їх колекціонуєш?
Ти малюєш… ти гарно малюєш, але ти ніколи не намалюєш головного… Того, що прагне та, інша, що живе у тобі.
Ти любиш гратись із снами, експериментувати із фантазіями, дозволяти собі сходити з глузду… але ніколи не зможеш покласти вінка на могилу своєму найпекучіше-відданому почуттю.
Ти незмінно самотня і брешеш собі про самодостатність. Коли ти уже нарешті подорослішаєш та перестанеш підкидати жмені снігу до неба?
Наостанок хочу тебе попросити, будь ласка, навчись стояти за себе.
завше твоя, я...

[242x320]
Настроение сейчас - romantic



Сьогодні напала така приємна тепла ностальгія.
Можливо це через сніг, який так гарно контрастує з червоною черепицею на дахах?
Останнім часом я мало читаю, пишу… просто не вистачає часу. А коли він є, я просто надто стомлена аби щось робити.
Я згадую багато хороших моментів і від цього десь всередині заново розгорається затухаючий вогник. І зараз хочеться загорнутись у їх тепле покривало, обійняти трепетний сум за тендітні плечі і не відпускати до самого ранку. Хочеться плакати. Навіть не знаю чому. Хочеться взяти багато різнобарвних фарб та розмалювати ці білі стіни. Намалювати весну, намалювати свободу і додати до того дрібку власної, нікуди не зникаючої самотності.
Інколи так добре просто розчинитись в красі однієї ефемерної миті, яка в_мить перетворюється у крихкий попіл минулого.
У мене часто з’являється відчуття déjà vu. І цей дивний стан ретроспективи не покидає ні на мить. Щось сполохано відзивається в мені – ти ж знаєш, що це життя має особливий присмак… Як у тому сні, пам’ятаєш?
Я б могла розповісти тобі про це одним лише доторком до душі. В ту мить, коли нас огорне своєю терпкою в’язкістю бордова темрява. Її ніжну субстанцію можна гладити шепотом та теплом погляду.
Сьогодні хотілося б розділити цю маленьку вічність із дорогою мені людиною, можливо навіть багатослівно помовчати… просто так… дійсно просто…

Настроение сейчас - working

Появилось немного времени для того, чтобы больше написать.
Итак, живу с 4 девчонками в двухкомнатной квартире. Условия, конечно, как в остарбайтеров, но обжились мы довольно-таки неплохо.
В Посольстве работаю до 5, после работы иду гулять Варшавой, наслаждаюсь видами.
Выходные посвятила блужданиям старым городом. Обнималась с мальчиком с табличкой «Przutul mnie» (Обними меня), фоткалась с группой людей, что 14 февраля горевали за овечкой Долли, которую усыпили в этот день, бегала аллеями и улицами, ловила снежинки ртом и едва подавляла ком в горле – от приплыва эмоций и ощущения свободы… Вот что мне нравится больше всего, так это то, что я – сама за себя. По большому счету, делаю что хочу. И это мне безумно нравится ^_^
Как же здесь красиво, ребята!!!
Понимаю, что мне здесь очень и очень уютно. Хотя вокруг снег и холод, на душе необъяснимые тепло и гармония.
Посольство – совсем не, чего ожидала поначалу. И работаю не над тем, что себе представляла. Тем не менее, мне нравится. Делаю много аналитической работы и, что главное, сама вношу свои предложения и идеи. Глаза, правда, устают, но это уже мелочи жизни.
Сейчас идея-фикс – прикупить немножко литературы на польском языке. А еще сходить в музей карикатур и мультипликационного искусства. Думаю, это будет уже на следующих выходных. А пока, остаюсь здесь трудится. =)

[576x480]

[470x640]
Настроение сейчас - workin'

Ну вот, 4 день в Варшаве пошел
Поселилась, освоилась… Квартирка, конечно, не лучший из вариантов, но… Что тут скажешь…
Город красивый, очень красивый… За это время успела разобраться в нем более-менее, что радует. Не чувствую себя глупо с картой в руках и с растерянным видом на лице)
Работа в посольстве интересная. Меня определили в отдел информации. Буду делать сайт для Посольства Украины в Варшаве ^_^
Хех, эмоций по поводу поездки, города, людей, опущений, работы и так далее более чем достаточно, а написать даже не знаю что…
Нель, хотелось бы отчет именно для тебя написать, но… наверное потом, когда будет больше информации по сути… А пока у меня все здорово и я очень довольна.
Люблю тебя и очень скучаю!

[359x480]
Руді скуйовджені патла – люблю, коли вони зібрані в два хвостики, синці під очима, навіжені, незрозумілого кольору очиська, трохи хриплий голос, футболка із розіп’ятим котом, старенькі джинси, заправлені в берци, сумка через плече, у вухах музика, в душі безкрайні весняні степи та аромат спаленого осіннього листя у парку.
Десь майже не віддалено – я.
Та, що заграє до невидимок на останніх секундах передсутінкової мряки.
Та, що любить колупатись дерев’яною паличкою в скляних душах випадкових перехожих і підкидати до неба вчорашні сни.
Та, що прихиляється до вогких сирих стін з надією на спасіння.
Та, що носить у собі власний затишний апокаліпсис.
Я могла б тобі замінити музику – просто я переповнена нею як дерев’яна діжка влітку переповнена дощовою водою. Музика тече з моїх пальців, сочиться із ступнів на апатичний асфальт (чи то пак, скептичний?). Музика закипає в мені велетенськими бульбашками, розривається та міріади мініатюрних краплинок, випаровується разом із тихими видихами і конденсується тут, у кутиках очей – слізьми.
Хочеш, я буду твоїм саундтреком на сьогодні? Мені буде цього достатньо, адже я граю нечесно. Твоє сьогодні стає моєю маленькою приборканою вічністю. С-т-р-а-ш-н-о? Тобі теж страшно залишатись зі мною наодинці?
Приглядатись до неба не так вже й необхідно. Можеш просто частіше заглядати мені в очі. Там ти знайдеш маленькі піщинки моєї розсипаної душі.
Цей клятий ранок розтопився молочним шоколадом мені на голову, розлився склянкою вина на поли пальто. Може тому я сьогодні почуваюсь такою в’язко-п’яною?
Хоча, знаєш, мені вже/все легше… *обманюю?*

[336x448]Настроение сейчас - ироническое

 

"Нас заменит скоро новый человек

С пластиковой трубкой вместо вен

С фотоэлементами без век

Я ненужный рецессивный ген"

(Оля и монстр)

Будем, как в Лейн, искать Ками-сама в совокупности электронных потоков?

Заменим обыденную жизнь на цифровую субреальность?Мы уже настолько зависимы от собственноручно созданной цивилизации, что стает как-то не по себе. Заберите у нас газо и электропитание, заберите коммуникации, ограничьте доступ до информации… и посмотрите как долго мы протянем.

…
Вокруг хмурые силуэты городов – костяки труб от фабрик и заводов, железобетонные конструкции зданий, разбавленные стеклом и пластиком, неоновые вывески, гул транспорта, оптоволоконные кабели и изощренные линии электропередач.

Не чувствуете морозную пустоту, которой от всего этого отдает?

Давайте все вместе убежим в Сеть и забудем обо всех проблемах. Будем ставить смайлы, когда лицо будет мокрым от слез. Будем откровенными до наглости – не такими, как в жизни. Будем заводить отношения… ненастоящие. И любить с помощью клавиатуры и набора символов.

… Убегая от холода, грелась в ЦУМе… Мне стало противно…

Куча «одноразовых» дешевых китайских сувенирчиков, куча искусственных цветов, куча поддельных улыбок у продавцов, куча «одноразовой» литературы, и парочок «одноразовых» тоже хватало (тех, что строят отношении на принципе «деньги-секс»)… да и музыка отвратная, тоже «одноразовая».

И вот я подумала… а что у нас в жизни остается настоящего? Не поддельного и не искусственного? Не одноразового? Чувства, отношения, взгляды, слова… Все утратилось… стало низким, грязным или банальным.

 

Это цитата сообщения mad_johnny Оригинальное сообщение



я люблю тебя, как с балкона
вниз безудержно любят жизнь

Это цитата сообщения -Sumire- Оригинальное сообщение

С.Бабкин - Шизофрения



[319x240]
Настроение сейчас - бессонница

Постоянно живущий в спектакле
В окружении ткани и дерева
Железных конструкций и от них никуда не деться
Заполняя огромные паузы
Всеми средствами выражения
Оголенные нервы и не во что переодеться
Зеркало сцены бетонные стены
Реплики как приказы
Грим на лице – проказа

Все честно
Но тесно
Так тесно
Но честно

Шизофрения не я, отныне, а ты заведуешь мной
Шизофрения не я, отныне, а ты заведуешь мной

Оставшиеся там
За четвертой стеной
Продолжая играть свою роль
Придаваясь сомнениям
Перепады давления
Тормоза отказали
Заклинило руль
На пальцах кожа с губ
На губах из пальца кровь

Все честно
Но тесно
Так тесно
Но честно

Шизофрения не я, отныне, а ты заведуешь мной...

[319x240]
Настроение сейчас - бессонница

Постоянно живущий в спектакле
В окружении ткани и дерева
Железных конструкций и от них никуда не деться
Заполняя огромные паузы
Всеми средствами выражения
Оголенные нервы и не во что переодеться
Зеркало сцены бетонные стены
Реплики как приказы
Грим на лице – проказа

Все честно
Но тесно
Так тесно
Но честно

Шизофрения не я, отныне, а ты заведуешь мной
Шизофрения не я, отныне, а ты заведуешь мной

Оставшиеся там
За четвертой стеной
Продолжая играть свою роль
Придаваясь сомнениям
Перепады давления
Тормоза отказали
Заклинило руль
На пальцах кожа с губ
На губах из пальца кровь

Все честно
Но тесно
Так тесно
Но честно

Шизофрения не я, отныне, а ты заведуешь мной...

[448x336]
Настроение сейчас - знов меланхолія

Прикинутись щасливою хоча би на годину
Скуйовдити волосся й порозтирати туш
І перестати корчити із себе знов людину –
Одну з зіпсованих безповоротно душ

Стискаються всі мрії ледачими повіками
Розіп’ято наївності й оголено сумління
І кип’яток холодний, що відганяє ліками
Знесилені легені брехнею і палінням

У дзеркалі ховається вчорашнє божевілля,
Доводячи до відома про ще одне «сьогодні»
Скрипить зубами згнилими роз’ятрене свавілля
І долинає крик придушений з душевної безодні

Малий, не муч мене сьогодні наркотою,
Не вводь у вени ти без дозволу мені
Наркотик, що безпечно так назвала я тобою
Сьогодні я в агонії малюю небо на стіні

Настроение сейчас - ліричне

Сьогодні мені дуже хочеться сидіти поряд з тобою у затишній кав’ярні, розглядаючиі риси твого обличчя.
І лежати поряд з тобою на снігу прямісінько у центрі міста (пофіг, що про нас подумають люди) і дивитись на зорі (пофіг, що вечірнє небо затягнене хмарами).
І разом пити розчинну каву з автомата щоб потім гарячим подихом гріти одне одному руки.
А взагалі… мені хочеться розірвати секунди у вічність коли ти мене обіймаєш.

[604x453]

Настроение сейчас - relaxed

Сижу вот и размышляю о том, что нам напророчил великий «кибер гуру»…
Итак, за словами Тэпскота, нас ждут большие перемены… Да, то, о чем писал Гибсон сегодня не так и фантастично выглядит…
Кроме того… возьмем в пример стремительное развитие ИКТ, которое способствует улучшению и умножению различных социальных и экономических связей.
Мы имеем ПО с открытым доступом, который позволяет нам самим участвовать в развитии различных программ и проектов. Ни для кого не новы также понятия web 2.0, e-commerce, e-government. Думаю, многие слышали о пиринге.
Да и вообще, эти блоги/дневники… как еще один тому пример. Сегодня Интернет играет все более важную роль в жизни человека.
Но вот вопрос – хорошо ли это или плохо?
С одной стороны, И-нет – этакое пространство анархическое, что хочешь, то и делаешь… Но с другой, у этой анархии есть свои недостатки… причем их тоже достаточно.
И стало мне интересно каково ВАШЕ мнение по этому поводу…

Это цитата сообщения по_ту_сторону_севера Оригинальное сообщение

Без заголовка



мненекомувсёрассказать

[360x480]
Настроение сейчас - на грани помешательства

«Сегодня более чем для 66% пользователей путешествия по Сети заменили просмотр телепрограмм. Причем 40% подключенных к Интернету пользователей одновременно смотрят на монитор ПК и на экран телевизорa. После этого уже не кажется какой-то чересчур экстравагантной гиперболой определение, данное современному представителю вида Homo sapiens - "эхо электромагнитных процессов в трубке телевизора" (Виктор Пелевин).
Собственно, это - главный пункт многочисленных обвинений: Сеть превращает человека в существо второго рода, экран компьютерного монитора уже стал частью мозга человека. "Конец света будет просто телепередачей", - резюмирует тот же Пелевин. "Мир недостаточно реален для Апокалипсиса", - уверен известный французский философ Жан Бодрийар».

Не знаю зачем, но удалила свой аккаунт ВКонтакте вчера. Остался этот дневник словно последнее убежище… Да будет так. Сегодня как-то особенно холодно. Да нет, не на улице. Внутри. Оборвалась еще одна нить внутри меня.
Каждый раз, когда закрываю глаза, вижу мертвых… Тех, что похоронены внутри меня. Кто-то давно превратился в прах… кто-то еще разлагается. И от этих трупных испарений у меня кругом идет голова.

[359x480]
Настроение сейчас - не посмію озвучити

"На лунных лицах пустырей я убивал своих друзей как многих прочих"
Інколи те, що неможливо описати словесно пробирається підступно у мою душу і таким собі хробаком точить її.
Як от сьогодні. Хочеться багато чого змінити. І почати з себе...
Але наразі маю лише випалену напалмом порожнечу...
Ніяких змін новий рік не несе... нічого не змінюється, лише температура за вікном...

минулорічне, хоча й збігається із станом душі на даному етапі життя