[302x415]Настроение сейчас - холодні мандаринові шкурки на підвіконні
Коли ти лежиш в обіймах так дивно, кому ти в той момент належиш…
Про що ти думаєш і чи думаєш взагалі.
… Про кораблі, що десь далеко за лінією горизонту відчалюють з портів.
З кінцями переселилась у пост рок. Там так багато мене… Мене справжньої і живої.
Житиму там, де вчорашні сонця забруднились нашим попелом…
Витрушую його з голови, як мертвих метеликів витрушують з попільнички.
Там сонця не ховаються за лінію горизонту…
Там немає ночі.
Там немає людей.
Лише безкінечні простори океану.
Не якогось конкретно-реального.
Просто дуже холодного, солоного і древнього.
Він обійматиме мене до тих пір, поки я з головою не поглинусь його хвилями.
Поки не залишиться потреби робити ще один подих…
Это цитата сообщения -5_копеек- Оригинальное сообщение
[500 дней лета]
***
В мире всего два типа людей: мужчины и женщины.
***
— Все кончено.
— А что
— Нет. Но могло бы быть. В мире, где со мной случается
— Да. Это не тот мир, в котором мы живем.
***
— А что случится если ты влюбишься?
— Ты же не веришь в это правда?
— Ну это же любовь, а не Санта Клаус…
***
—То, что девушке, которая нравится тебе, нравится та же самая фигня, что и тебе, еще не значит, что она та единственная.
***
—Я не чувствую себя комфортно будучи
***
— Может тебе книгу написать?
— Зачем?
— Генри Миллер говорит, что лучший способ забыть о женщине — это превратить ее в литературу.
***
Люди покупают открытки не потому, что они хотят сказать, что они чувствуют. Люди покупают открытки, потому что они не могут сказать, что они чувствуют.
Все эти открытки, кино, музыка — все это ложь. Они в ответе за сердечную боль. и мы в ответе за это. я в ответе за это.
***
— И что же случилось? почему не получилось?
— То, что всегда происходит. Жизнь.
***
—Ты никогда не хотела быть
***
—Знаешь, что самое стремное? Осознание того, что все, во что ты верил — абсолютная чушь.
***
—Большинство дней в году не запоминаются ничем. Они начинаются. Они кончаются.
***
— Мне хочется знать, что ты не проснешься утром и не почувствуешь… иначе.
— Я не могу тебе этого обещать. Никто не может
***
—Она заставляет меня чувствовать себя так… Как будто все возможно. Как будто жизнь стоит того.
[360x414]
Настроение сейчас - і де то грьобане відчуття свята?!!!
Богині таки носять на головах поліетиленові пакети замість тонких вуалей та шовкових шаликів! І крапка.
Я закриваю очі, захищаю обличчя долонями.
У темряві виникає відчуття відсутності. Себеусобітебевменіменевкомусьвзагалінерозуміювженічого.
Я ніколи не фарбувала губи, і ось вона – помада кольору крові.
«любов…це не м’ясо, але щось таке криваве».
Відображення у дзеркалі з кожним днем стає все більш незнайомим, чужим, відштовхуючим.
Я лиш хочу, щоб пальці мали здатність проникати вглиб скронь і рвати думки на нікому не потрібні клаптики.
То було б дуже хаотично… можливо, навіть надто драматично…
До дідька драматизм, я стану на цю зиму гладіолусом.
Чи, може, собакою?!
Г-а-у-у-у-у-у!!
[361x402]
Настроение сейчас - nekoснийМені так подобається чути хрускіт снігу під черевиками і мерзнути в руки.... чи коли на віях утворюється іній.
Мені не подобається, що так швидко розряджається батарея в плеєрі. Але кльово слухати окремі пісні на повторі.
Мені подобається сидіти на гойдалці в дитячому містечку і поволі розкачуватись ногами під ритми улюблених пісень.
А потім сидіти вдома і поволі опускати мандариноваі дольки у гарячий зелений чай з суницею...
Проводити вечори вдома, в якомусь сонному затишку.
zuма... збираюсь її пережити... наперекір усьому...
Мене оточує стільки дрібниць, на які я часто, нажаль, не звертаю уваги. А варто було б.
Адже для мене це дуже багато значить.
І як би не було важко дихати... І як би десь там, під рербами не виривався на волю хижий звір...
... я залишаюсь я...
...і десь там всередині все ніяк не помре віра у щось добре і світле...
.
Настроение сейчас - ноги мерзнут, душа стонет
Я выхожу на улицу – нужно поуютнее укутаться в любимый шарф, поглубже спрятать глаза под тенью шляпы, подальше унести свои мысли под ритмы музыки.
Я складываю ладошки, дышу на них, пытаясь согреть. Не люблю перчаток. Они мешают пальцам осязать этот мир.
Как-то так незаметно и быстро прошла календарная осень. Во мне она всегда.
Но трудно мириться с холодом.
На улице… и где-то там, внутри себя…
Сжимаюсь от этих ощущений, дрожу губами, пытаюсь шептать слова песни…
Какие-то шумы IDM'овские.. Какие-то радиопомехи… Где-то даже царапины на фотографиях… диск воспоминаний затертый до дыр, больше не хочет играть…
Моим приютом на эту зиму станут поля… Я уже это знаю…
Настроение сейчас - дрижитьсвідомістьперевертаютьсядумки
навіть сирени нахабного міста не спроможні заглушити твого серцебиття...
пальцями крізь стіни відчуватиму думки, по той бік реальності і дощу без упину шукатиму їх
ти ріжеш свідомість своїми невчасностями, заклеюєш очі соком черешні, а вуста – мозаїкою реальності
я хотіла бути кимось хоча би для одного тебе, тремтіла від випадкових доторків душ
місто, тісне у кватирках життів, надто добре сховало твою душу
ти... ти теж відрощуєш байдужість та відстань...
а я поступово перетворююсь у манекен - пластикове тіло та відсутній погляд... і завше холодні долоні.
Настроение сейчас - умс
сегодня я буду мечтать маленькими вдохами...
трепетно дрожать последними солнечными лучиками на ресницах, вот еще 24 бесполезности в моей жизни, вот они позади.
мое небо изо всех сил сдерживает слезы... оно не хочет плакать мне на ладошки и щеки... оно научилось улыбаться мне так искренне...
в венках-нервах чувствуется электричество, такой металический привкус жизни. Нежмножко поржавевшей.
когда-то я возьмусь за нее, вычищу, вымою... доведу до хорошего состояния... И подарю кому-то. Перевяжу даже бантиком.
а пока... пока я держусь за сны, за отдельные свои мечты, за сюр...
мне так уютно - сидеть где-то не дома, на подоконнике маленькой кухоньки, пить горячий шоколад, болтать всю ночь напролет, убегать от этих мыслей...
может быть, как-то я научусь ложится не в 5 утра...
может быть, мои руки будет согревать твое дыхание...
может быть, я перестану лгать себе, что у меня есть всë для счастья.
Настроение сейчас - ..дышу...
"И острым длинным гвоздём проткну наушники-шишки,
Чтобы вместо мусора слышать твой смех"
(с) Торба-на-круче
Это цитата сообщения по_ту_сторону_севера Оригинальное сообщение
Без заголовка
я не ебанутый
меня просто никто по щекам не гладит
и никто не знает, какую песню я люблю слушать когда стемнеет
и хуй кто спросит блять, что мне вчера снилось
...
Хочу до моря... На покинутий пляж.
Ходити босоніж по лінії прибою, щоб аж судомило від холоду.
Щоб мокрий пісок прилипав до рук, губ, волосся.
Щоб солонуватий вітер рвучко пробирався між пальців.
Хочу, щоб там був ти...
І цілувати тебе так відчайдушно, наче це мій останній подих.
Настроение сейчас - empty
Ян Тірсен... такі гарні ліки...
Я б хотіла чоловічка - сумного та з ліхтариком у руці, як на моєму старому малюнку.
Хотіла б дивитись в його сумні очі цілісіньку вічність
Думки зав'язались у вузлики.
Не так далеко до зими, а настрій вже відповідний.
Не встигла захопити з собою пригоршню осені. Не встигла закрити очі... як на душі ще більше спустошення.
Читаю frieze, дивлюсь фото талановитих людей, програмую себе на краще.
Посміхатись.... більше посміхатись.
Просто так... собі... у дзеркало.
Він накриває мене лінивими хвилями, так легко у ньому тонути. Так спокійно віддаєшся йому, без зайвих запитань.
Скорочувати осінні вечори в компанії кави та музики. У темряві і самотності. Мабуть, це мені найбільше личить.
Поряд з людьми впадаю в неадекват. І так мало залишається тих, рідних.
Голова заповнена мильними бульбашками, жовтим листям, дощовими краплями. Вії злипаються від сліз.
"Відчуваyuo"... Тебе. В собі.
Такий абстрактний, ефемерний, абсолютно невідомий. Але необхідний.
.Холод.Смуток.Біль.
Це частина мене. Така я є - разом з ним у собі.
І так, мені потрібно тепло.
Погляду, слова, долоні, душі - аби не замерзнути, не зламатись.
В колонках весь день грає одна пісенька Радіохед...
I wish I was bulletproof
Іноді хочеться наростити на своїх емоціях та нервах броню.
Оболонку, яку ніхто і ніщо не зможе зламати.
[297x471]Настроение сейчас - ромашковий чай і трохи нежиті
Якщо вже перетендуєш на звання сильної - будь нею.
Так я думаю.
Не піддаватись слабкостям.
Не дозволити обставинам, погоді, людям (а особливо собі) заламувати руки.
В мене є все для того, аби бути щасливою
То чому б мені такою не бути?!
Хто/що стоїть на заваді?!
Я полюбила це місто - в ньому я знайшла шматочки себе.
Шматочки, яких не вистачало в моєму пазлі.
Цікавий період у житті - осінь.
Восени дорослішаєш... якось помітно особисто для себе.
Стаєш сильнішою... і слабкою водночас.
Це якось так ... добре.
Мені, принаймні, так добре.
Я тепер багато посміхаюсь.
Я тепер не підпускаю хижих думок.
Всередині я залишаю місце для джазу та емоційної гармонії.
[484x480]Настроение сейчас - уютно
Период перемен, что ли?
Кто-то постоянно крал у меня Осень...
а когда я поняла собственную вину, стало не по себе...
...
Иногда здорово просыпаться в 6 утра просто ради того, чтобы погулять сонным городом, попить кофе, помокнуть под дождем...
...
Или сидеть под большим красивым ореховым деревом, которое росло здесь сколько себя помню и трескать-чистить-есть орехи...
(в детстве я здесь на качели каталась)
...слушать Нору Джонс в наушниках,
..морщить нос от ласковых, но все еще ярких солнечных лучей.
...
Или бродить полями, падая в высокую траву, вдыхая на полные легкие запах земли, солнца и ветра...
...
Или встретить случайно в асе человека, с которым давно не общался и просто душевно и приятно поболтать...
...
Здесь никогда ничего не изменится... и это меня радует...
Здесь время будто остановилось...
Здесь я могу быть прозрачной в своих мыслях...
...
Я живу джазовым теплом, делаю то, на что раньше не хватало времени, мне хо-ро-шо...
Настроение сейчас - мррр
Cлухаю голос Пулатової і мене відкидає хвилею меланхолії кудись далеко-далеко від реальності.
Сьогодні приїхала додому...
Поки їхала, усвідомила наскільки Осінь взяла світ у свої руки.
Природа - нескінченне джерело для натхнення. Природа вміє дивувати і тішити.
А мені спокійно і затишно сьогодні.
У мене є кава з ванільним морозивом і музика.
А ще багато якихось теплих і хороших емоцій
Останні кілька днів були просто гарними...
...дякую усім за компанію, спілкування, проведений час...
[291x604]Настроение сейчас - crying my heart out
Стати німою хочу...
...торкатись пальцями холодних стін - бетону і металу....
...різати плоть розбитим склом...
...пити з неба...
...дивитись в тебе...
...тільки мовча[ТИ]...
...стати невидимою, грітись подихами перехожих, їх словами і поглядами...
...просити обезболююче на всю зиму...
...вмирати... десь там, всередині...
...і не мати змоги про це сказати вголос...
я собі більше не потрібна...
...заберіть...
...викиньте...
[336x448]Настроение сейчас - sick
Все, что мне остается теперь – осенние ночи, полные тишины, прохлады и душевной боли.
А так же прогулки ночным городом.
Пока все это есть в моей жизни – я буду рада.
Крыши домов и вышка… бесконечность пространства, чувство упоения высотой и побегом от суеты, что под ногами.
Заброшенные дома, где сердце всегда бьется чуть быстрее.
Все это становится роднее дома… это места, куда хочется все чаще и чаще приходить, находить свои осколки, свои полувдохи.
И дрожать… и молча умирать… и чувствовать, как душа вот-вот разорвет плоть, в которой ей все тесней день ото дня.
…
…
…
Не пытаясь это объяснить, я брожу без какой-либо цели городом, извне – спокойствие и меланхолия, но внутри – третья мировая. Моя собственная… вечная, жестокая, кровавая…
Лишь усталость.
Это цитата сообщения -Hedgehog- Оригинальное сообщение
вкрадено з чужих щоденників і кльово
"я выйду замуж за банку кофе и всегда буду бодра и счастлива.
моим любовником станет mp3 - плеер, рекордсмен по количеству принесенного мне меломанского оргазма..."
Когда от мира слишком плохо пахнет, это гниют человеческие души...