Настроение сейчас - same

One more part of the mood...
I just adore this one, so I figured out it should be here, in the place, where things have some meaning to me.
Ummm...and yeah,
Hedgehog, I love u...

[700x525]

Настроение сейчас - nostalgy

Останні кілька днів думала про літо, передивлялась фото, окуналась у спогади...
Є багато чого згадати, а це не може не тішити.
Сьогодні особливо погострилась ця ностальгія. Перечитувала Тараса Прохаська "спалене літо". хм, це саме те, що хотілось би пережити саме те, що сильно надихає... якимось чином...
Учора блукала містом. полюючи на вдалі кадри...захотілось назвати ці фото The Abandoned Town... А може Lost Childhood... Це не суттєво.
Швидко дорослішаємо... надто швидко...
Дні проходять під музику старого-доброго Пінк Флойда. Це ще одна річ - старий рок, на якій зараз замкнулось моє маленьке коло. Щось таке суттєве...важливе...і наразі таке "моє".
А у нас знову фестиваль кіно - починаючи від сьоголдні Чеський, Польсьский, Білоруський, Словацький та Російський кінематограф. Не хотілось би це пропустити...
Ех, крім того, останні кілька днів з голови не виходить ця людинка. Дуже дорога мені людинка, за якою я зараз дуже сумую. Їжачок, думаю, ти мене підтримаєш...
[699x268]

Это цитата сообщения Andy_grakoff Оригинальное сообщение

судьба

Когда жаждешь мудрости,









получаешь проблемы, над которыми нужно ломать голову.
клик!

[471x699]
Настроение сейчас - фіг розбереш

Ну ось... у місті не видно майже зірок...
а може ніхто не хоче до них придивлятись...
Хочу на природу... в якесь гарне безлюдне місце...
...де купи жовто-помаранчево-червоного листя, де термос з гарячою гіркою кавою та шоколадом, де плед, де останні промені сонця пробиваються через залишки колишніх розкішних крон...і падають у долоні, гріють холодний ніс своїм невагомим теплом... саме так...
і можна ще трішки, зовсім трішечки туману...
хм...
Ось такі мрії на сьогодні...
а в мене з'явився Джеймс Джойс... Улісс, щоб бути точною.
Так що я саме щастя
Хм, а в принципі кого я обманюю?
Весь позитив знаходиться під таким собі знаком питання...
... ... ...

Настроение сейчас - "якщо можеш, завітай до менееееее ти"

хм, усміхнуло, ми ходили зустрічати сонце на річку...про це я вже писала...
зараз настрій поділитись фотками...
тому осьо...

ага...а решта коментах...

[700x525]

Настроение сейчас - осінній

Хох, пісня, як доповнювач настрою...
У нас сьгодні на фаці день здоров'я алкоголізму.
На душі мутка суцільна...хочеться від себе втекти...
Сьогодні оце сиділа на березі річки, дивилась на повільний плин течії, на те, як вітер підхоплює окремі жовті листки і плавно кладе їх на водну гладь...
Така відключка... на кілька годин...такий собі ескейп...
такий зараз необхідний
Хотілось стільки написати, але останнім часом, добираючись до щоденника, знакиє настрій та бажання...
що ж, тоді до настурного разу...

[324x500]
Настроение сейчас - impatient

Отож, відбулось...
хм... багато позитиву ^_^
Розписувати все дуже довго мабуть буде...
тому постараюсь у кількох словах...
Відкрита ніч включала в себе перегляд короткометражних аматорських фільмів кінофестів "Відкрита ніч" та "Моє місто - моє життя".
До Луцька приїздили люди, творчість котрих мене сильно цікавить, зокрема - Санін та Іллєнко.
Хм, були кельтські танці, Львівських духовний театр "Воскресіння" - ходулісти, вогняне шоу, виступали Ауткрай і Джай Ра.
Закінчилось усе діло о 6 ранку, причому до кінця нас залишилось (крім організаторів) лише 8 ентузіастів. На те, що було в кінці, дійсно варто було залишитись)))
Хе, за 10 хвилин "наколядували" "лицарям на каву" 20 гривень, за які пізніше купили вина, лавашу та сосисок.
Плед... шоколад... вежа... танці в колі...
ранок зустрічали на річці, де був дивовижний пейзаж...
....
А взагалі стану а-ля "використаний презик" прийшов на зміну зовсім інший...
Я знаю, що мене гріє зсередини це хороше почуття... and nothing else matters...
Хоч як страшно прив'язуватись, але це так...
кілька годин ніби кілька секунд... лише "lost highway"...і його рука...
Сиджу на парі в атмосфері жаданівського постмодернізму
хм, тому нах преподів та цензуру...
зі - змінюємо ставлення до людей?

[550x550]
В колонках играет - нічого не грає...цикає клавіатура
Настроение сейчас - норм

There are only so many ambulances,
The less you ask, the more you see...
... ... ...
Ненавиджу, коли життя набирає присмаку дебільного бразильського серіалу...
... ... ...
У нас буде "нічний Луцьк" - ніч аматорського кіно..
Чекаємо з нетерпінням.
... ... ...
Хм, останнім часом я не занурююсь до дна... може так і краще...

В колонках играет - Dolphin - Тебя
Настроение сейчас - х***во

Ех, знайшла хвилинку, щоб запостити тут слівце-друге...
Стільки усього стається, а по суті писати мало про що можна і варто...
хм... у нас дощ, через що нотки радісної усмішки...
Чомусь правда сумно... сумно... так, сумно...
лише це в голову приходить
"Надежда была и осталась напрасной, она капает на пол липкой жидкостью красной"
Fuck it...
Їжачок, мені шкода...якось все не так ,як має бути...вибач...
з мене все ще сніданок...
Хм, а Осінь не перестає тішити... мабуть, єдине що дозволяє keep on going...
Fuck it, fuck it, fuck it...

[270x400]
В колонках играет - Дельфин - Штемпель
Настроение сейчас - бе[i]ттер

...Виходила подихати свіжим повітрям...
...страшенно замерзла...
Але про цю ТИШУ та СПОКІЙ я мріяла вже довгий час!
Ех... Ці кілька людей...
Їх хотілося б міцно-міцно притиснути до себе та нікуди не відпускати...

зі - вже 5 сторінка маразматики)

[300x360]
В колонках играет - 8 mm - No Way Back
Настроение сейчас - tired, lonely, broken

Ну що ж...
Почнімо все з початку...
Досить довгий час я не могла виписатись, думаю, зараз буде така нагода.
Тому ииии....
Зовсім забула розказати про те, що у нас пройшов фест під назвою Бандерштадт. (Фотки трохи згодом).
вони вже тут
Було файно та чудесно, багацько вражень та спогадів...
Сьогодні вівторок, точніше уже середа...
а я сиджу, похитуючись і бажаючи знайти притулок для своєї дурнуватої голови.
А все тому ж...
Вівторок...
Оце сиділи ми з Інтегралом, Растою та Грицьом у човнику на пірсі, чудувались місяцем, що то й діло ховався за хмарами.
Комусь закортіло пограти в асоціації...
Захопившись грою, я й не помітила котра година.
Додому йти вже беззмістовно в силу кількох вагомих причин...
Тому й сиджу тут, в інет центрі, чекаю на ранок з нетерпінням.
Що ж , єдиний плюс - зустрічатиму схід сонця ^_^
Ось так...
На душі паскудно та коти шкребуть.
Знову та знову переконуюсь у своїй наївності та дурості.
Ах, так...
На вихідних до Львова! Саме те, чого мені зараз не вистачає...
Панічно не вистачає.
Дизель на 1 ночі, якась хороша музичка у плеєрі, чиясь хороша компанія... та трошки забуття від подій останніх днів.
я б поплакала...кажу чесно та простодушно.
Сиділа б та плакала... бо давить усередині одна фігня.
Я так хочу, щоб мене обійняли...
.../замерзли руки/...
/думки гріються сонцями посмішок/

[525x700]
В колонках играет - Bloodflowerz - Diabolic Angel
Настроение сейчас - on the bottom

«Людям стало мало андерграунда, поэтому они и придумали апперграунд.» (Дереш)

«Никто не хочет признать, что мы подсели на музыку, как на наркотик. Так не бывает! Никто не подсаживается на музыку, на телевизор и радио. Просто нам нужно больше. Больше каналов, шире экран, громче звук. Мы не можем без музыки и телевизора, но нет – никто на них не подсел.» (Паланик)

Мы – просто дети своего времени.
Мы – просто рабы цивилизации, которую соорудили собственными руками.
Мы дышим сигаретным дымом и дымом выхлопных труб.
Мы позабыли, что такое свежий воздух и прозрачное небо.
Мы – поколение Гибсона и Паланика, поколение Кустурицы и Феллини, поколение Вонг Кар Вая и Тарковского.
Мы – фанаты Евангелиона и Аниматрицы, Бибоба и Технолиза.
Мы – поклонники покинутых зданий и ржавых труб.
Мы читаем на ночь Кинга, Стивенсона и Лема.
Мы – поколение индивидуалистов и cyber punk, трэш концептуализма и сталкерства.
Мы заточенные в решетку, а точнее в network of civilization.
Мы одержимы делением на субкультуры, мы одержимы техникой, мы одержимы Городом.
Об уюте не идет и речи. Мы засоряем квартиры ненужным хламом, который не удовлетворяет нас.
Мы спускаемся в подвалы, чтобы уйти от человеческой суеты.
Мы поднимаемся на крыши, чтобы почувствовать иллюзию свободы.
Мы видим сны, но возвращаемся в «реальность».
Мы умеем мечтать, но сильно скрываем это
Мы ищем себя в наркотических трипах и психоделических полетах.
Мы изучаем эзотерику, мы изучаем философию.
Мы ищем.
Что-то.
Себя.
Детей не ненавидят…
А мы ведь просто дети своего времени.

[510x340]
В колонках играет - Nightwish - Eva
Настроение сейчас - studiezzzzz

Ведь почему мы все здесь?
Что мы ценим по-настоящему в собственной жизни и ценим ли мы ее вообще?
Каковы ставки сейчас?
Мы все одинаковы в этом плане, нам всем дается пакет «жизнь-смерть» с небольшими модификациями.
Мы все рождаемся, учимся, заводим семью, уходим на пенсию, умираем…
И в этом процессе достигаем ли мы хотя бы чего-то?
Все то, что мы ценим, стоит ли оно наших усилий?
Все то, на что мы копим, имеет ли оно хоть какую-то ценность?
Лучше ведь пустить пулю себе в лоб с легким сердцем, чем лежать, прикованным к кровати, и сожалеть, что столько в своей жизни не успел.
«А все потому, что мы расставляем в жизни неверные ориентиры»
Почему люди гоняются на какими-то иллюзорными, но в то же время слишком банальными и приземленными ценностями в виде нового телевизора или модных шмоток или власти или… ?
Почему мы не можем увидеть, что ничего из этого не дает нам ни душевного ни морального удовлетворения?
Одно опустошение, что превращает нашу жизнь в крысиные бега.
В этих бегах мы теряем себя, мы теряем цель, мы просто бежим сломя голову… сами уже забыв – куда и зачем.
…Прискорбно…

[410x587]
В колонках играет - Tristania - The Open Ground
Настроение сейчас - unintended

Ми стоїмо на краю самих себе, на гострих гранях, що так часто боляче ріжуть ступні…
І не дивимось у дзеркало, боячись загубити своє відображення… або перетворитися в нього.
Хтось когось заколисує траурними маршами… в квартирах без імен, лише номери, суцільні цифри, числа… Проштамповані життя…
Якби можна було ходити в абсолютному ніде…забувши про просторово-часовий континуум…
Відчуваєш, як щось боляче впивається тобі у шкіру?
Думки невпинно лізуть в голову, і шматують свідомість…
Зводять до неба очі лише приречені, решта ж втуплює їх кудись під ноги…

[525x700]
В колонках играет - No Doubt - Don't speak
Настроение сейчас - blah blah blah

Невозможно объяснить на словах все это, но Осень…
Она действительно мгновенно вносит в настроение и без того специфическое капельку меланхолии.
Так и должно быть.
Должно пахнуть…
…влагой и дымом…
…яблоками и медом…
…орехами и кофе…
…туманом и дождем…
Именно так…
А еще свечами с ароматом шоколада и горячим свежеприготовленным какао.
А еще этими невинными поцелуями по-японски… ^_^
…жизнь, как одна большая странность…
Объятия… теплые и уютные, в которых хочется уснуть хоть стоя, хоть на краю обрыва…
Это как Осень…
Теплое и необъяснимое
Я не буду больше такой, какой была…
Я знаю

В колонках играет - Anathema – A Fine Day To Exit
Настроение сейчас - сакс

Я, кажется, знаю… чем занимаюсь…
В смысле, вместо жизни…
Я от нее убегаю… причем постоянно.
Как и все остальные…
Да, действительно, способов слишком много – книги, размышления, мечты, иллюзии, музыка, интернет, этот дурацкий дневник, в конце-концов…
Все это способ ескейпа.
И у каждого он свой – секс, наркотики, алкоголь, галлюцинация, ос и все такое…
Вот чего желают люди… приятного забытья… хотя бы на некоторое время…
Без лишних размышлений по поводу результатов и итогов.
Все как-то впустую… вхолостую…
Так и проходит жизнь… день за днем…
Сотни, тысячи ничем не отличающихся дней, словно какая-то ловушка.
Аргх!
Помниться мне хорошо зима… два года тому назад.
И именно эта песня на рипите…
Парк, детский городок, качели, занесенные снегом, голые руки, которые после двухчасового катания на этих же качелях намертво примерзли к металлу… и ни капельки реальности… Ни капельки ее ощущения…
Лишь те мгновения между «вверх» и «вниз», между «здесь» и «где-то».
Возможно… поэтому мне трудно принимать данную мне «реальность», данное мне…
Ведь да, «намного проще похоронить действительность»

[700x525]

В колонках играет - Moonspell - Sanguine
Настроение сейчас - shitty

Ох, не пояснити цього словами…
Одне із найулюбленіших занять – заходити за територію міста, у поля, де можна дихати на всі груди. Широко розкинувши руки в сторони, падати у м’яку траву. Дивитись на безхмарне блакитне небо, забуватись так на кілька годин під улюблену музику або, що навіть краще, в абсолютній тиші та гармонії.
Більше нічого так не хочеться, як цього всього зараз.
… … …
Чужі ідилії перестали гріти серце. Чужі очі вже не ґвалтують свідомість як раніше.
Просто треба сильніше стиснути кінці ниточок. Замотатись з головою у «себе». І все буде чудесно.
Кататимемось на каруселях після півночі, коли в атракціонному містечку буде темно і тихо. Коли можна буде не боятись торкатись неба кінчиками пальців. Обов’язково – крізь об’єктив. Зум допомагає побачити деталі.
А «найпростіший спосіб забути про важливе – зосередитись на деталях» (с) Чак Паланік
Давай нахабно розглядати чужі життя крізь прокурені кватирки?
І тихо плакати, затуливши рота рукою, щоб не видати своєї присутності.
Тут і зараз.
… … …
Абстрагуватись можна від світу, це безперечно. Тільки рано чи пізно приходиться повертатись у те, що ми називаємо «РЕАЛЬНІСТЬ».
Спрацьовує якийсь механізм, схожий на великий порохотяг, що затягує назад, змушує нас опинятись тут знов і знов.
Можна гратись з темними, майже чорними локонами волосся, глибоко вдихати їх запах – запах шампуню та Міста.
Міста пахнуть самотністю та байдужістю.
Всі міста в цьому плані є однаковими.
Можна невагомо торкатись сніжинок, не порушуючи їх структури, але відчуваючи легкий холодок на пальцях.
Можна з’їхати з глузду в перший день Осені, такої очікуваної та бажаної. Це набагато простіше, ніж триматись за перила чужого під’їзду.
Можна торкнутись губами, відчуваючи їх вологість та тепло, та навряд чи це врятує від порожнечі всередині.
Правда в тому, що щирість зараз нікому не потрібна.
Краще поставити ширму, намалювати нові контури обличчя, прикріпити фейк смайл, одягти маску/костюм, взяти собі нове амплуа…
Життя – таке ж як місто, а місто – таке ж як театр.
Інколи сумне, інколи потішне, інколи пафосне, часто жорстоке, але…. Зігране кимсь… Чужим і невідомим…
Навіть самому собі…
Через це – сумно.
До сліз хочеться в обійми… його…
Скоріше б життя по-новому переписане…
...Фотографія, як частина настрою...

[700x525]

[510x334]
В колонках играет - Tristania - The Ravens
Настроение сейчас - suxzzzzz

Ну вот и закончилось лето.
Наверное, наиболее короткое за всю мою жизнь. Наиболее быстро пролетевшее.
Ну да и ладно, с этого проблемы не делаю.
«Еще один год, еще один день, еще один час… Время идет, забвения тень роняя на нас»
Подсела на Дельфина. Диву даюсь почему не слушала его раньше.
Осень… Осень… Осень…
Начинается новая страница в жизни.… Очень особенная, как мне кажется, и еще та, которая должна внести в жизнь множество изменений.
В голове жуткая неразбериха… в жизни, в принципе тоже.
Как-то сильно уж запутались тропинки и перекрестки…
Слишком многое давит… да в общем и подавляет.
Дни, проходящие в суете и монотоне.
Теперь я более независимая… По крайней мере мне так кажется.
Теперь я живу сама. Хм, вот еще один шаг, который стоило сделать.
В какой-то степени это радует.
Поплакать бы… беспричинно…но не буду…
…просто так…
…как дождь…
8 разных карандашей раскрашивают картинки из моей жизни, выходит около 3 грн за сборник комиксов…
обидно
стало холодно по вечерам, стало пахнуть Осенью…
Слишком много слов, вот они все… здесь… Делюсь ими с вами…

UPD - Хоть в слем и не совалась губу мне разбили...
2 смена в универе....омг...дай мне сил...

В колонках играет - Sirenia - Downfall
Настроение сейчас - втомлена

Давно не заходила сюди...
Принаймні таке відчуття...
Знову була поїздка на Світязь... Більше напишу потім... зараз сильно ліньки...
Літо ось-ось закінчиться, а в мене ше запланована поїздка в Карпати...
що ж...буде видно...
В очікуванні Осені...
Хочеться на довше посидіти в інеті, покоментувати трішки ваші записи...
Сподіваюсь, матиму таку змогу найближчим часом...

...катаємось на качелях...
...спостерігаємо за заходом сонця...
...ідилії...

В колонках играет - 8 mm - No Way Back
Настроение сейчас - calm

Трудно поверить, но я прожила еще один год собственной жизни…
И отметила еще одну дату – ни много, ни мало – 20 лет.
Как ни странно, вот уже 4 день подряд абсолютная гармония с окружающим миром и легкость на душе.
Довольно странно, но все же очень хорошо.
... ... ...
Так приятно бывает только тогда, когда ты ощущаешь теплое дыхание любимого человека на своей коже, когда по телу пробегает холодок, когда в груди все замирает и хочется замурлыкать.
А от музыки?
…бывает и такое…
Что тебя словно затягивает в отдельный мир, в отдельную реальность…
Получаешь свою порцию морального удовлетворения… да-да
Вот только ты с нездоровой ненасытностью слушаешь и слушаешь эту музыку до тех пор, пока она не утратит свой шарм, свое очарование, свою «изюминку», которая так тебя задевала.
Ох, увы….
Вот об этом я и хотела написать многое-многое.
Но не буду сейчас, нету того настроения.
Муз не приходил в гости уже несколько…

...одно из любимых аниме...
[640x480]