У повній нетерплячці  зустрілися на вокзалі у дуже радісній атмосфері, 
остаточно роззнайомилися усі  з усіма  і рушили у дальню путь. Потяг  був 
ацько-пекельний, що трохи прибомбило деяких з нас?  свіже повітря було чимось 
міфічним  та  нездійсненним!
ти немов вклеівся  намертво у простір вагону. До повної уяви моменту слід 
додати  верхні бокові полоці у різних частинах вагону! а ще я дізналась,що 
мене „відселили” на іншу  верхню полицю,бо так було зручніше для сусідки по 
вагону. Сперечатися не було сенсу,бо яка різниця на якій з верхніх полиць 
спати до ранку? Ніч пройшла як зазвичай у потязі. А саме дико боліли суглоби, 
бо я зі своїми зростовими показниками не вміщаюся геть ні на одну полицю у 
вагоні!
    І  ось вона вранішня Вінниця! Все всередині заспівало на різні голоси, 
радіючи пречудовому ранку! Ми наближаємося до омріяної події! Ми стільки 
чекали на неї! Гуррррраааааа!!!!:-)))))
  Вокзал  у Вінниці трохи чудернацький. Я ніде не бачила, щоб першу та останню 
колії відокремлювали дротяними тинами. А ще якась дивакувата нумерація  „перша 
колія першої путі”.... а ще....ну, то ладно...:-)
        Дісталися Воробіївки. Погода була трохи неласкава до гостей, тому  
наша делегація понатягувала на себе усі теплі речі, що  привезли з собою. 
Хмарилося. Але ніщо не псувало нашого щастя. Того самого щастя просто 
знаходитися у цих мальовничих краях?
Зареєструвались. Отримали по симпатичній намистині і попрямували до наметового 
містечка лагодити собі хатки. Дорогою почалися дивуватися організаційним 
досягненням як-то свіже зрублені туалети трикутної форми, різнокольорові 
мусорні баки з сортируванням сміття за морфологічно-характеристичними 
ознаками,та ще й з написами на двох  мовах (я в дніпропетровську такого не 
бачила? ) Першим випробуванням став намет. Бо ніхто з наших дівчат не ставив 
ніколи в житті самостійно того намету... Але, як кажуть, було б бажання?
	По-друге, непогано було б  нарешті поснідати, бо кортіло дуже! У 
пошуках чогось їстівного натрапили на гарнісіньких привітних тіточок, що 
пропонували свіженького супчика за цілком соціалістичними розцінками! Бо де ще 
знайдеш тарілочку свіженького ароматного супчика за 1.50 грн? Тільки уві сні. 
а ще й з м’якеньким хлібчиком...:-) Тітоньки були з Тульчина. У перший день 
харчувалися виключно у них. А ще запам’яталися свіженькі пиріжечки з 
різноманітними начинками, а особливо з вишнями...все за тими ж соціалістичними 
розцінками. І смачнісінька смажена курочка....
	Далі було орієнтування на місцевості та ознайомлення з ландшафтами! 
Те, що подія відбувалася на величезній території коров’ячого пасовиська, не 
було навіть сумнівів! Бо сліди різної консистенції цієї без перебільшення 
великої у всіх проявах та розуміннях тварини знаходилися скрізь! чомусь одразу 
згадалося дитинство... коли мама працювала за розподіленням лікарем у селі, 
мені було  десь років зо три. ми йдемо через коров’ячий вигін, я одягнена у 
біленьке пляттячко,біленькі шкарпеточки,на голові біленький бантик,а навколо 
скрізь такі ж самі, як я вже згадувала, сліди великої худоби... і я така мала 
гарненька святкова дівчинка неодмінно знаходила найсвіжіший слід, а тато 
завжди такий мовчазний, чомусь скрипів зубами, напевне хотів щось багато 
сказати, витирає мені ніжки, а обличчя в нього чомусь невеселе.... і так було 
всі рази, скільки ми святкові переходили через це пасовисько... і я чітко 
згадую цю картину....ех, дитинство-дитинство....
так от!з місцем з’ясовано. Вразили новісінькі стовби,що виросли посеред 
мальовничих галявин,що вкопані,певно,турботливими  руками:-), новісінькі 
телефонні будочки від укртелекома, "укрпошта",що оперативно розвернулася понад 
Бугом та забезпечувала свіжою пресою ("мамо, ти "артмозайку" не купуй, куплю 
я, бо нам до галявини щойно завезли свіжого номера!:-)). Крокуємо далі.
першим придбанням стали мед з різно трав'я та медовуха!От 
смакота!:-)Медовуха-це таке файнезне вино, зроблене на калині та медові, що 
зігріває душі,серця та допомагає піднімати настрій, проганяти кепські думки та 
почуття! перевірено на собі!:-) це я вам точно кажу! бери хоч півлітра,хоч 
літр,хоч.... дядечко  спочатку гостинно пригощає, а ти вже потім розумієш,що 
без неї нікуди не підеш:-)так от! усі ці цікавини розташувались понад чарівною 
річкою Південний Буг. Мальовничість якої просто зводить з розуму і причаровує 
навіки...її стрімкі потоки, латаття, камінці, пороги...вона прекрасна у 
будь-який час доби! можна сидіти і дивитись на неї дуже довго. але справ було 
багацько! то ж сидіти та милуватися часто не було коли. навколо фестивальне 
життя проносилось з блискавичною швидкістю та дуже насичено, то ж "хоч 
розірвися" стало щохвилинною правдою:-) хотілося осягнути геть усе,але...куди 
б ти не посунув,хоч у містечко ремісників, хоч до річки, хоч просто вештався у 
Читать далее...