Луценке явно не дают покоя лавры Порошенко, решил сделать свой вклад в развитие кондитерской области.
Производство фабрики "Меньшевик" (на фотке, к сожалению плохо видно)
Сьогодні в обох куплених газетах надибав дивне слово "кружка". І раніше воно мені траплялося. За деякими ознаками вирахував, що йдеться про кухлик. Чому газетуни й рекламаї бояться цього слова - хтозна. Може, не знають. А може, їх галичани залякали своїм "горнятком". Для мене, наддніпрянця, горнятко - це маленький горщечок. Дуже мене колись дивувало, що "ві Львові" п'ють каву горшками.
http://obozrevatel.com/news/2008/7/14/248427.htm
Ирэна Кильчицкая сразу обратилась в правоохранительные органы. Кроме того, пресс-служба мэрии распространила официальное заявление, в котором предупреждала об афере. В милиции сказали, что нет доказательств, а заявление о злоумышленниках назвали “желанием попиариться”. Между тем негодяи продолжали собирать средства.читать полностью на obozrevatel.com
Исчерпывающе о работе милиции, без комментариев.
Років 8 тому перекладав для якогось телеканалу програму "Жиллєт Ворлд спорт". Програма шикарна, але надзвичайно складна для перекладу. Складніший у моїй практиці був тільки статут Всесвітньої скаутської організації.
В одному сюжеті розповідалося про змагання з якогось -борства. Чи три-, п'яти-, шестиборства, не пам'ятаю. Спортсмени ганяли на велосипедах ї плавали. І переміг у тому змаганні український спортсмен Вандемеєр Польдепінко.
Хто це - Вандемеєр Польдепінко? Га?! І досі терзаюсь...
Фильм был показан на VIII Международном телекинофоруме "Вместе". По фильму была написана книга.
Собственно, фрагмент книги – с чего началась история:
Глава первая.
Старички – полковники.
Из личного дела Петрова Андрея Андреевича
1944 года рождения, русского,
полковника КГБ:
За время службы показал
себя как грамотный организатор
и отличный оперативник.
Награжден правительственными наградами и знаками отличия.
Подал рапорт об отставке по состоянию здоровья.
Рапорт удовлетворен.
Из личного дела Стеценко Олега Борисовича
1942 года рождения, украинца,
полковника МВД:
Через дорогу від мого дому - озеро Радунка, воно ж озеро Райдужне. Місцевий рекреаційний ресурс. Підпорядковане комунальному підприємству "Плесо". Те "Плесо", в принципі, старається, прибирає. Але...
Десятки автомобілів витоптали траву, бо атдихающим треба ж під'їхати під самий уріз води. Собаки какаюкть, закохані парочки глушать піфа на поламаних лавочках, компашки смажать сашлики за 5-10 м од проїзної частини - пікнік на абочінє, шо лі. Сміття гори. Бите скло.
В коктейлі з дорожньої пилюки, навезеного піску, недопалків, пивних кришечок, торішніх акцизних марок, цьогорічних горілих сірників возлежать дві діви божественної краси в шикарних бікінях. Фігури... У-у-у - завив би Г'ю Гефнер. Одначе краса екстер'єру, либонь, обернено пропорційна до інтелекту, раз лягли прямо в...
Тут же дітки посипають собі голівки описаним вище субстратом...
Дядьки ламають дерева, бо не вистачило дров на шашлики.
Якись орел на "Туареґу" влаштував слалом поміж липками.
Естети на простелених ряднах відставляють мізинчики, п'ючи з пластмасових стаканчиків "Хортицю". Навряд чи в якого мульйонера на рів'єрі коло власного басейна вмістить стільки ж гонору на фейсі.
Іноді я уявляю себе в красивій есесівській формі - не чорній, а фельдґрау - із замашним гумовим кийком у руці. А поряд - ще з десток "таких самих, як я" (І.Франко). І йдемо ми негустою шеренгою і п...димо по спинах і по головах мирних, беззбройних, безборонних але до вищої міри мудакуватих унтерменшів, змушуємо жерти всі їхні шашлики, їхні дрова, розкидані ними торбочки, стаканчики, пластикові пляшки... А скляні - встромляти одне одному в дупи. І по закінченні каральної акції неодмінно провести політінформацію, на якій дозволити кожному десятому вголос лаяти депутатів.
Отаке людинолюбство.
Нарешті прочитав Дена Брауна "Код Да Вінчі". Автір гарно почав - а закінчив типово по-детективному. Вирулив. Здивував рівень перекладу. Я з острахом беру в руки перекладні книжки - що українські, що російські. Хіба що переклад з якоїсь екзотичної мови. Ну, з японської там - тоді є шанс, що перекладач дасть раду словам і буквам. "Хроніки Нарнії" особливо відбили мені охоту читати перекладне. Я ці "Хроніки" вже лаяв де тільки можна, але лайну ще й тут. Молодиці, які над "Нарнією" працювали, не побоялися написати: "Кінь черкнув ратицею". Це ж, мабуть, треба сільгоспакадемію закінчити, ветеринарний факультет, щоб збагнути, що в коня копита, а не ратиці. То в кози ратиці.
А "Код" перекладений дуже пристойно. Майже нема зворотів-маркерів - "Одна з його рук", "Минулої ночі", "Чи не хотів би ти зробити це" тощо. Щоправда, той варіант української літературної мови, в якому кладуть ДО кишені, а не в кишеню, ходять ДО туалету, а не в туалет. Вплив польської. Після профілактичної бесіди минає.
Перекладач - Анжела Кам'янець.
Під час дубляжу одного фільму стався інцидент з актором. Він відмовився читати слово "прямо". Хотів, щоб це слово замінити словом "просто". Я йому словник під носа - он яке тут гніздо слів з цим "прямо". Ні, не діє. Дійшло до крику й до матюків. "Я десять лєт создавал сєбє імя, штоби тєпєрь єво разрушить?!"
Злий, як чорт, приходжу додому. Що ж це за "імя" таке, що його може знищити єдине слово "прямо"? Набираю в Ґуґлі це "імя". Результатів - на півсторіночки. Усі - такого вигляду: У виставі ролі виконують: Азенко, Безенко, Гезенко, Дезенко, "Імя", Кезенко, Сезенко і т.д. І тільки один результат містив про "імя" ціле речення. Ось воно: "Такая же творческая серость и красивьій молодой человек [имя] в роли [...]" Отаке.
назвав «инопланетянином»: меж планет
не пара столбов, КПП и добро пожаловать.
Пускай телепат и мысль у него как плеть,
пускай на рентген походит его портрет,
он не хобо, чья лестница в небо была – пожарная;
тем паче (смеетесь, что ли) не контактер,
а примерно лесник: и работает, и живет
в небе, со всех сторон окруженный землями.
Он там был. Он босые и страшные ноги стер
о сотни чешуй гравитации. Из пород
камня ему летающие приемлемей.
Но внизу он находит забавной близость вещей:
в минуту порхнет с континента на континент,
ляжет в ручей и держит за оба берега;
и видит, как облако в небе размыл ручей:
большая вода сквозь мелкую: сантимент
планетянина в детстве: бисерная империя.
Очень много книжек, комиксов, энциклопедий на русском и английском языке о Звездных войнах
Кстати марочка была выпущена U.S. Postal Service к 900 летию мастера Йоды.
А вот тут у нас Официальный трйелер "Войны клонов" премьера которого намечена на 15 августа
У моєму репертуарі є одна бувальщина. Від частого (разів сто) повторювання текст її набув певної канонічності. Звучить бувальщина так:
Про талант Ольги Сумської
Коли ми дублювали мультфільм "Тачки", в студії було душ 15 людей - представники студій "Дісней", "Невафільм", режисер, звукорежисер, я, актори, які чекали своєї черги до мікрофона. А за мікрофоном стояла "відома актриса театру та кіно" Ольга Сумська - дублювала машинку Саллі. Досить тривалий час Ольга працювала, а потім раптом спиняється й каже: "Стоп, я есть хочу". У студії - заціпеніння. Ніхто не знає, що робити, як реагувати, як виходити з ситуації, як і чим нагодувати зірку. І чорт мене смикнув згадати, що в моєму рюкзаку лежать банан. А я люблю банани стиглі, з чорними цятками. Лізу в рюкзачок, беру цей банан у прозорій поліетиленовій торбинці й несу Ользі... і вже за три кроки від неї бачу, що чорні цятки перетворилися на досить великі чорні плями. Сумська повертається до мене, міряє поглядом з ніг до голови разом з моїм бананом і промовляє так, як я не спроможний промовити ніколи і житті й ні за які гонорари: "Дя-ку-ю, сон-це". І стільки ставлення, стільки змісту вклала вона у ці два слова, що я ладен був той банан з'їсти разом зі шкуркою і з поліетиленовим пакетом. Сидячи в щілині під плінтусом.
Ні, не знайшовся ще режисер, який розкрив би талант Сумської!
Остання фраза цієї розповіді - осбливо канонічна й незмінна.
Розповів я бувальщину під час одного інтерв'ю. Через певний час купую газету, розгортаю та й бачу свою історіюв такому вигляді:
Коли ми дублювали мультфільм ”Тачки”, у студії було чоловік 15 — представники ”Діснею”, ”Неви-фільму”, режисер, звукорежисер. Оля довго працювала, а потім каже: ”Стоп, я есть хочу”. І її повели в якусь їдальню.
А над інтерв'ю - заголовок, як тепер модно, казати, адекватний:
”Не народився режисер, який терпітиме вибрики Ольги Сумської”
Переповідаю цю дивну історію дитячій письменниці Лесі Ворониній, а вона мені у відповідь - свою бувальщину про журналістів. Під час одного інтерв'ю журналістка дуже в неї допитувалася, знаючи, що пані Леся вивчала якісь там бойові мистецтва, яи пригодилися їй ті мистецтва в реальному житті. Пані Леся не могла пригадати такого випадку. "Хіба що", - каже, - "колись у парку, як я вигулювала собачку, якийсь ексгібіціоніст із-за куща щось теє, а я зобразила бойову стойку - і він утік".
І виходить інтерв'ю, каже пані Леся, на розворот, і заголовок: "На Лесю Воронину в парку напав маніяк".
Делаем трехмерного робота из бумаги.
1. Скачиваем файл (*.pdf)
2. Распечатываем
3. Вырезаем и склеиваем по инструкции
А для особо трудолюбивых еще две модели
Вот снял с орбиты видео про то как коллайдер уничтожает Землю.
Если кто не знает, Ющенко глава Братства и вот столько денех по грубым подсчетам зарабатывает на нелегальной торговле маточным молочком
Новые скафандры от Казбека Быквомбатова подогнали. Подскажите какой на ваш взгляд лучше, а то прям растерялся, один другого краше
Как-то раз я ехал в поезде: сейчас, правда, уже не понмю, откуда ехал и куда, и на какой станции остановились. Но именно на этой станции я увидел некоего старичка. Этот старичок был одет очень бедно, но на голове его красовалась папаха - именно такие в советское время носили полковники, генералы. Из-под пальто были видны его офицерские брюки. Но даже не поэтому я подумал, что он настоящий офицер. Он как-то нес себя с большим достоинством по этой заплеванной, грязной платформе, и какая спокойная сила была в его руке, державшей тележку-кравчучку. И тогда я подумал, что именно так и выглядит настоящий офицер.
[200x290]Я провел большую часть своей жизни в Севастополе и про настоящих офицеров я часто слышал от бабулек и дедушек, сидевших на скамейке; от женщин, которые еще не стали бабушками, но уже в почтенном возрасте. Однако видеть их мне воочию не приходилось. Даже проведя два года в армии и повидав разных командиров (были откровенные садисты, были чмошники, которым доставляет удовольствие власть, были обыкновенные трудяги, тянувшие исправно рабочую лямку), встретить настоящих офицеров мне так и не удалось. Через 7 лет, после этой истории, я случайно рассказал про историю на станции величайшему режиссеру Андрею Бенкендорфу, и он мне сказал — это то, что нужно. Фактически, на написание этого сценария сподвиг меня он. Сценарий был написан, в главных ролях снялись великие советские актеры Сергей Никоненко и Лев Дуров. А фильм прокрутили каналы "ОРТ", "Интер", питерский "5-й канал" и даже спутниковый канал "ТВ1000 Русское кино". И, как мне говорили потом, у "Стариков-полковников" были весьма высокие рейтинги. Правда, я в рейтингах совершенно не разбираюсь.
P.S. В следующем посте я выложу кое-какие интересные факты из этого фильма.
Большой адронный коллайдер - самый удивительный и дорогостоящий научный прибор, когда-либо построенный человеком - готовится к первым экспериментам. Сейчас завершаются последние этапы отладки этого самого большого в мире ускорителя элементарных частиц и уже осенью на нем пройдут их первые столкновения, которые немедленно могут дать сенсационные для мира физики экспериментальные материалы.
Впрочем, как и всегда событие такого масштаба вызывает множество околонаучных разговоров о потенциальной угрозе. И поскольку масштаб запускаемого коллайдера огромен, то и бедствия, которые могут постигнуть Землю в результате этого события, также в описаниях пессимистов ужасны. Тем не менее, ученые, проведя не одно исследование, пришли к выводу, что риск для планеты ничтожен.
Правда, предсказать наверняка, какие же результаты даст работа коллайдера, не может никто. Есть лишь научные гипотезы, которые нуждаются в проверке. Тем не менее, если хотя бы часть возложенных на работу этого инструмента надежд оправдается, то человечество ждет множество удивительных открытий, которые в будущем вполне могут стать основой для качественного скачка технологий.
Подземное кольцо
Большой адронный коллайдер начали строить на базе предыдущего коллайдера в Европейском центре ядерных исследований в 2001 г. Полная стоимость строительства проекта и проведения экспериментов превысит $5 млрд и может достигнуть $10 млрд. Коллайдер представляет из себя огромный комплекс, самой большой частью которого является кольцевой тоннель, проходящий на глубине ста метров под землей, длиной окружности более 27 км.
В этом тоннеле проложены две трубы, в которых, собственно и будет циркулировать пучки из триллионов протонов. Протоны в трубах будут разгонять почти до скорости света огромными магнитами, работающими при температуре лишь на два градуса выше абсолютного ноля. Направления движения протонов в трубах противоположные.
В четырех местах эти трубы пересекаются - собственно здесь и будут происходить столкновения частиц. Учитывая громадную скорость, энергия, выделяемая при столкновении, огромна. Достаточно сказать, что суммарная масса запускаемых в коллайдере частиц меньше массы пылинки, однако энергия столкновения сопоставима со взрывом 100 кг тротила.
И именно результат и процессы, происходящие в момент столкновений частиц, и интересуют физиков в первую очередь. В каждом из четырех мест столкновения установлено по специальному детектору - огромному комплексу сложнейшей регистрирующей аппаратуры, которая станет "глазами" ученых. Причем несмотря на мощные системы отбора поступающей информации, каждую секунду работы детекторы коллайдера будут поставлять по 500 Мб информации (по компакт-диску данных каждые полторы секунды). Обрабатывать такие массивы данных исследователи будут с помощью систем распределенного вычисления - то есть используя тысячи мощных компьютеров, объединенных в единую вычислительную сеть.
При этом коллайдер является, несмотря на гигантские размеры, инструментом, требующим предельной точности. Поразительно, но при его работе ученым придется учитывать положение Луны и Солнца. Вызываемые небесными телами приливы в литосфере ежедневно поднимают и опускают окрестности коллайдера на 25 см. В результате периметр ускорительного кольца меняется примерно на один миллиметр, что приводит к изменениям энергии пучков.
Путешествия во времени или конец света
Первые тестовые запуски коллайдера состоятся осенью 2008 г., тогда энергия столкновения будет ниже, чем энергия других уже работающих коллайдеров. Впервые выйдет на мировой рекорд по энергии столкновения он в конце 2008 г., а проектная мощность будет достигнута весной-летом 2009-го.
В результате столкновения протонов ученые надеются получить экспериментальные доказательства существования и зарегистрировать еще более мелкие частицы материи, наличие которых пока доказано лишь теоретически. Сильно упрощая - физики хотят разобрать материю "до конца", чтобы понять из чего она состоит. В коллайдере ученым удастся увидеть, как выглядела наша вселенная спустя миллиардные доли секунды после Большого Взрыва, из чего затем сложилась материя, которую мы привыкли воспринимать.
Теоретически понимание этих законов и новые данные, которые могут быть получены после первых же экспериментов, утверждают ученые, могут привести к настоящим прорывам в науке. Их "прикладным" результатом могут стать открытие новых источников энергии, новых способов передвижения и даже других пространств.
Впрочем, стоит отметить, что не менее фантастичны и предостережения тех,
Широко известный Казбек Быквомбатов представил киевлянам мега-постановку
"Особо отсосен"
как всегда она рассказывает о нереальных космических буднях городского головы
Гречка и кокосы в день премьеры бесплатно
- гарно йому Богдан Батрух відповів. Траплялися на моєму життєвому шляху "ліца среднєазіатской національності", які всіляко заперечували своє походження та запевняли, що вони "істінно русскіє". У поєднанні зі специфічними антропоморфними показниками це звучало навіть не смішно.
Колись по телеканалу "Полонія" дивився довгий документальний фільм про польську експедицію на Колиму, по ҐУЛАҐівських місцях. З фільму випливало, що поляків каралося в таборах найбільше, а вже потім ішли українці, росіяни та інші. Але то таке. "Войсько польське Берлін брало..."
Один з епізодів того фільму. Експедиція заїжджає в якесь тундряче містечко. Місцева тітка з очима-щілинками, круглим фейсом-місяцем, плоским носом, одно слово, з малочисельних народів Півночі, питає: "Откудо-то ви будітє?" ляхи відповідають, що, мовляв, "З Кракова. Знаєте Кракув? У Польщі. Знаєте Польщу?" Тітка їм на це, шалено окаючи: "Конєчно знаю. Польша - ето славянская зємля. Ми, славянє, должни жить дружно". Так і Бекмамбетов зі своїми заявами. Трохи не туди. Хоч Казахстан, зрозуміло, не Середня Азія. Аз і Я.
Одна ідея в його фільмі сподобалася: Не все так, як здається. І в розвиток: Не всі ті друзі, хто ними назвався. Не всі ті хороші, хто такими здається. Не всі ті погані, кого таким називають.
А "Матриця", звісно - не до порівняння.