"...- Ну все ж таки, секрет є?
— Та є! Є! Повна душа болю! Передаю секрет—біль... так ви ж його не візьмете...».
із розмови початківця із Григором Тютюнником
...А взагалі...Мені казали, що перед іншими - зігнута моя спина...Та до ката! Хіба коли-небудь казала "Врятуйте, кого-небудь ради!"...Ото і зараз не скажу...Вистою...
...ми ще повернемось,
обов'язково повернемось,
бодай — ногами вперед,
але: не мертві,
але: не переможені,
але: безсмертні.
Василь Стус
Ото і я хочу...Назад...На свою землю, а не чужу...Сама поверну собі і вам це небо, коли ніхто не схотів цього зробити...Повірте, зумію...Тільки тоді повернусь...
[336x448]
…Впитывать Осень кончиками дрожащих от холода пальцев…
…Безрассудно делать очередной шаг,
прислушиваясь к взмахам крыльев каких-то депрессивных ангелов…
…С трудом сглатывать слюну... вплетать в волосы вчерашний туман…
А ведь еще даже не октябрь.
И завтра я закрою двери нараспашку,
чтобы провести Ее на чашечку горького сквозняками собственного сознания.
…Видишь ли, я как-то зацепилась за лужи и упала перед Ней на колени…
Стоит ли теперь зализывать раны?
…вряд ли…
«Ты не заметишь никогда, как плачет дельфин. Если ты одинок, то он просто один…» (с) Dolphin
Если могла б – сейчас же сделала бы фото того, что перед глазами.
Слишком уж мрачно и красиво: полузакрытые жалюзи, черные крючковатые пальцы деревьев, впившиеся в грязно-серый лоскут неба, ржавые костяки антенн и несколько голубей на крыше соседнего дома… Ч-черт, все это навеивает ТАКОЕ настроение, что хочется просто взвыть.
Думала о своем одиночестве… И о том, что именно с ним мне так уютно. Я искала кого-то, строила надежды… а оказалось, что все это – не для меня. Не могу, не хочу и не умею быть «чьей-то». И никакой это не самообман.
Настроение сейчас - страшна втома і бажання вбитись лопатою
Маятник розхитався монотонно,
І стрілки пересипались в пісок
Застигло все навколо незаконно
Ми зняли душу із своїх кісток
Продавши найцінніше все за гроші,
Забувши, що давно вже не живем
Існуємо, вбиваємо свій час, порожні
Прямуємо кудись ми день за днем
І незнайомець, що у темних шатах
Уже чека нас за наступним поворотом
Готуйсь відчути смерті терпкий запах,
Хоч все життя твоє було брудним коловоротом
Постав себе на шалі Долі терезів
І зваж, чи ти сьогодні ще Людина
Та зберегтися від гниття ти не зумів
Ти знаєш, кращою буває і тварина
Вона не вб’є заради жарту чи для втіхи
Вона дивитиметься щиро в очі
А ти ховай, ховай своє майно у міхи
Ти гірше хробака, чого ж ти хочеш?
Ти хочеш грошей, влади, більше сили
Речей, що порожнечею холодною зіяють
Та чи зігріють вони душу у сезони зливи,
Чи може словом теплим огортають?
Ти мертвий вже давно, і цього навіть не побачив
Твоя душа припала пилом і згнила
Себе б ти нізащо вже не пробачив,
Якби самоповага у тобі була жива.
[700x525]