Це - лабубік для Паши :)
Интересно, как ты там. Буду думать, что в порядке.
(с) Земфира
Нещодавно промайнула фраза: з'являться люди з минулого. Будьте обережні - це може бути з корисних почуттів...
Мабуть в нас вже такий вік, такий статус, такий досвід життя, що будь-які люди з минулого, які не присутні в нашому теперешньому житті сприймаються як щось неординарне, на що треба реагувати з обережністю.
Та ні, в нас вже давно немає таких зв'язків.
І от дзвінок від старого друга. Ми не дуже часто спілкуємось, але тепер я знаю, що він є. Що в ноьго самого купа задач, але він написав мені, і одразу подзвонив, коли дізнався. Це дуже цінно для мене (в силу моїй інтровертнсті) Це дуже цінно, розуміти, що я не сама.
Дякую, любі. Завдяки вам я - тримаюсь.
Коли мене питають: як ти все це пережила? "Я тебе зустрічала - ти була такою спокійною, вриівноваженою..."
Я завжди така, "та, что идет по жизні смеясь " . Всі, хто мене знає останні роки дуже дивуються, коли я не стримуюсь і даю волю емоціям. "Ти завжди така залізна леді" - говорять мені..
Перші 10 днів я жила на адреналіні. В мене з'явилась купа задач, які мені довелося врішувати самій в різних частинах міста. вдповідати на купу дзвінків. розказаати дітям, батькам...( Доречі, мамі я розсказала тільки через 3 тижні).
Потім, коли адреналин почав стихати, почались істерики. "Я же розплакалась, я не железная..." Я зрозуміла, що сама не витягну, що треба пити щось заспокійливе.
Підрахувала найближчі термінові витрати. Стало ще гірше.Виписала все на папері. Мозок почав шукати шляхи вирішення проблем.
Потім відпустка закінчилась, треба виходити на роботу. Це трохи відволікло. Заспокіливі вийшли на перше місце, бо спілкування з нашими людьми і без моїх нагальних проблем потребуе не абиякого психичного ресурсу.
Потім несподівано віихали квартиранти. Це неабияк підкосило мій і без того невеликий бюджет. Але мозок вже навчився мислити криточно. Розрулилося.
Я безмежно дякую моїм дітям, нашім друзям за підтримку, за дзінки і домомогу. Без вас я б не впоралась! Дякую, що ви в мене є! Люблю вас!
[700x393]
Мені сьогодні наснилась Перемога!
Уві сні лунав сигнал повітряної тревоги (певно я чула його крвзь сон з відкритого вікна) і знайомий голос говорив: на територіії України оголошена... і тут пауза-паузу-пауза... ПЕРЕМОГА. І знов: на території України оголошена Перемога!
І я комусь кричу: ти чув? - Перемога, оголошена Перемога! Війна закінчилась! Ми перемогли!
Сон в руку. Да буде так.
[328x154]
Це були насичені вихідні, і головне - я зробила все, що хотіла.
Поперше Вадик звав у гості ще минулого тижня, але я була в великому натхненні з приводу переселення у свою улюблену двушку, в якій треба все помити і оновити. І тому напланувала собі багато справ в цьому напрясму і не хотіля гаяти час.
Але спочатку треба було забігти на ринок за овічами та іншими продуктами, а потім погнала на дальній, будівельний ринок за фарбою для стелі (кажу ж: хочу все оновити). Занесла фарбу, перевірила чи є коритца та валіки, зраділа, що таки є, і погнала далі.
Так от цього разу я поїхала до них, з наміром зробити ще багато чого в тому районі. Це виявилось навіть простіше, ніж я гадала: 146 маршрутка йде прямо від мого дому до 6 станції, а там хвилин 15 пройти пішки, а він мене ще й зустрів на машині. Гарно посиділи, поїли м'са, попили вина...
Вночі грьобана русня знов разхерачила півміста. Тільки лежала й прислухалась: що летить і де бахне. А оскільки я спала у дерев'яній веранді, було дуже чутно.
У другій половині дня поїхали на причал: мені потрібно було забрати наші речі, і я дуже хотіла побачити море і, за можливості - іскупатися. Вдалося і те і інше. Пляжний сезон цього року не дуже вдалий, я б навіть сказала - зосім не вдалий. І можна вважати його закритим.
Потім підвіз мене до бабусі, і почекав мене, і поїхали далі. Да перед цим ще знайшов мені банкомат, бо наступного тижня платити за бабусю, а я в ці дні їду до мами.
Потім настригла у Тані колеусів: такі яскраві, різні і назбирала трохи перців на насіння на наступний рік.
Нарешті вирушили в сторону міста, попросила проїхати мимо сина - діти передали підписану книгу для бабусі.
Потім на Соборці довно чекала маршрутку, і нарешті уїхала на трамваї.
І, насамкінець всього - чарівне, дивовижне, дуже красиве місячне затемнення! Просто неймовірне! я давно такого не бачила.
P.S. І да, сьогодні рівно місяць без тебе. Та я люблю і чекаю. Повертайся!
[560x700]
Как выйти из состояния Хаоса и Суеты
Если вы чувствуете, что задачи сливаются в сплошной шум, а день превращается в гонку — эта практика поможет выдохнуть, освободиться от напряжения и почувствовать опору.
Смотрите, повторяйте и живите свободно - НейроПрактика "Как выйти из состояния Хаоса и Суеты"
