интерьер,навеянный Алисой источник http://www.etoday.ru/2009/12/novij-dizajnerskij-butik-v-mos.php http://www.afisha.ru/article/6432/ http://style.rbc.ru/design/2009/11/26/101792.shtml сайт бутика http://www.moodswings.ru/
Настроение сейчас - когда-то
Ты обо мне еще услышишь. Тебе расскажут. Ты будешь сидеть в хлеву, не в квартире, а люди, прибывая, будут отдавать слова, и это, увидишь, странные гости: одни, срываясь и шипя, зайдутся ненавистью и горестным криком, и ты их слушай острее и внимательней, другие же запоют дифирамбы, а ты гони их – и узнаешь меня лучше, а третьи – и их будет наибольше – принесут всего по слову, но ты не дивись их скупости, а собирай их. Через густой воздух, сквозь желейный звук, пускай гостей и коллекционируй каждый битый момент, знай: без малюсенького их этих кусочков я всегда буду протухшей биографией и не сложусь, навечно оставшись наветренным наездником, ускакавшим раньше мысли догнать… В тот день, когда сотрется из памяти даже намек на движенье моих губ, а окольные дома зальются фиолетовым чешуйчатым глянцем, собери меня из многих миллиардов принесенных деталей, натяни на время, дай почувствовать резко поднятым и также скоро опущенным словом. Воскреси на миг. Дай посмотреть.
Помни. Тебе расскажут обо мне. Просто верь. Впрочем, можешь и не верить – главное, что так и будет когда-то.
Ще не пізнього вечора близько п'ятої пригальмовував перед виїздом на головну Велику Васильківську з бульвару Дружби народів, аж раптом ззаду несподіваний поцілунок у дупу. Став, вихожу з машини - таки жінка прудко вистрибує з темної Мазди. Півбіди. Терпіти не можу, коли чоловіки лізуть з поцілунками. В будь-якому сенсі. Досі з огидою згадую, як чоловічок напідпитку щось з-під мене хотів у маршрутці Тернопіль-Київ. Глупа ніч, пасажири дрімають, а той ніби щось на вухо сказати суне масними губами. Коротше, розглядаємо понівечене ліве крило. Я ввічливо для годиться про обережність на дорозі, а вона мені у відповідь: "Вдарила, але крило не гнула, воно таке й було!". Побійся Бога, вража жінко, ти ж брешеш та ще й мене, старого дипломованого вовка, хочеш вчити фізиці твердих тіл, - кажу, але поки не дуже обурюючись. Заховалась в Мазді з телефонною трубкою, а набалакавшись, запропонувала трохи грошей. Мені сумним здався той факт, що оця шляхова принцеса на мене нікчемного тут має витрачатись, і я вирішив викликати даїшників, щоб по-перше, збитки компенсували страховики, а не вона, а по-друге все ж образливо чути, ніби я в школі погано вчив фізику. Та тільки я розпочав з диспетчером розмову, як принцеса здає задом, об'їжджає мене і вже помахує хвостом з залитої вечірніми ліхтарями далечини. І залишився я один біля блимаючої аварійкою машини, з останньою цигаркою в зубах і невеселими роздумами про те, що геть позабув, як треба розмовляти з жінками, щоб їх не віднаджувати.. Вже скоро мене трохи розважив патруль ДАІ, склали протокола і обіцяли допомогти розшукати чарівну асфальтово-снігову фею