В колонках играет - Холодне сонце "Поховай"

Писати вірші... Це важко, чи легко? Раніше, коли я намагалися писати вірші російською мовою, в мене нічого не виходило. А так хотілося! Адже кожна дівчина мріє писати вірші, пісні, а ще більше - отримувати вірші, написані для неї. А в мене не виходило... І тут, раптом - С.К.А.Й. Певно, це і раніш сиділо в мені, але пісні цього гурту стали поштовхом, ні, відром холодної води на голову! Пам*ятаю, я тоді сиділа півночі на кухні сама і писала, писала... І не російською, - українською. Слова просто линули на папір і було так гарно...
Тепер зі мною завжди зошит, в якому я записую вірші. А ще, він допомогає мені тішити себе та свій егоїзм - я даю його читати іншим і потім, з тихою усмішкою слухаю добрі, схвальні слова. Та, може, я маю на це право?
Нещодавно, моя подруга Віка написала твір, на тему "Вірю в майбутнє твоє, Україно!". Вона гарно пише, і слухати її було цікаво. В кінці твору вона перелічила деяких своїх знайомих, яких вважає талановитим майбутнім України. До цих героїв потрапила і я. Як же мене здивувало порівняння моїх "ніжних віршів" з віршами Лесі Українки! Це мене втішило і водночас засмутило. Чи можу рівнятись? Чи досягну коли-небудь того рівня? Чи буду відома й всіма любима? Навряд чи. Хоча з іншого боку, хто вирішує, кому бути відомим, а кому ні? Хто вирішує і ставить ті самі рівні та планки? Леся Українка мала вірші про кохання, я їх теж маю. Хоча, може, щоб бути відомим поетом, треба в віршах оспівувати кохання, я ж за ним плачу...