Колись бруківок Андріївського Узвозу торкались ногами письменники Григір Тютюнник, Михайло Булгаков, живописець Врубель, історик Андрій Муравйов, граф Орлов, скульптор, драматург і кінорежисер Іван Кавалерідзе... Але з 80-років 20 століття Узвіз став осередком саме молодих і ще не визнаних митців – спочатку біля будинку Булгакова до дня народження письменника збиралися молоді люди, які палили свічки, грали на гітарах і флейтах та читали вірші. Традиція розповсюдилась на весь Андріївський і дожила до нашого покоління. Люди, що приходять сюди особливі: це не просто молоді музиканти, поети, художники, майстри історичних танців чи мандрівники, це люди, для яких Узвіз став єдиним вільним простором, де можна бути почутим і побаченим, негласне місце зустрічі таких, як вони...
Крім того, що старовинна вулиця є однією із небагатьох у Києві, що майже повністю зберегла свій вигляд з 19 століття, це також місце численних художніх галерей, майстерень, і художніх виставок простонеба. Одне з небагатьох місць, де можна культурно відпочити без великих грошових затрат. Саме Узвіз презентує майстерність українського етносу для іноземних відвідувачів – ручні роботи в фольклорних традиціях не продаються і не виставляються ні на Майдані Незалежності, ні у численних гіпермаркетах столиці...

Влітку 2006 року за ініціативою заступника мера столиці Івана Салія та з дозволу мера Леоніда Черновецького було прийнято рішення щодо проведення ремонтних робіт на Андріївському Узвозі. Тоді ж почалася деяка плутаниця зі словами «реконструкція» та «реставрація», які мають за собою різний зміст. Термін „реставрація” передбачає ремонтні роботи на ділянках, стан яких потребує відновлення, із збереженням історичного духу та зовнішнього вигляду старовинної пам’ятки. В той час, як „реконструкція” може потягнути за собою навіть перебудову ділянки, тобто зруйнування старого та будівництво нового.
Для проведення „рятувальних робіт” Узвіз вирішено закрити на два роки, що означає втрату робочих місць для майстрів і художників, які працюють на вулиці.
Євген Романенко, голова Подільської районної адміністрації міста Києва, який, після шуму навколо слів «реконструкція» та «реставрація» ввів новий термін «регенерація», заявив, що „Головною метою є оновлення Андріївського Узвозу, заміна інженерних мереж, зливної каналізації і бруківки. (...) Фасадні частини будівель будуть залишені, решту – добудовано”. Євген Романенко стверджував, що ні про яку реконструкцію не йдеться. Однак Подільська адміністрація несподівано оголосила тендер саме на реконструкцію вулиці – без дозволу КМДА, тобто незаконно.
Однак так само несподівано тендер перенесли на наступний, 2007 рік, без пояснення причин. Проте перші „ластівки” „перебудови” з’явились раніше: 8 жовтня 2006 року на вулиці Андріївський узвіз 14 відбулося силове захоплення будівлі з подальшим її знищенням. 30 молодиків у чорному розгромили вщент колишнє вірменське кафе. Міліція, викликана місцевими, із гідним захвату спокоєм стояла осторонь. В приміщенні колишнього кафе знімалися кліпи та фільми, вся апаратура, яка знаходилась там, була брутально знищена. Далі в роботу пішли екскаватори, а широкоплечі молодики методично відганяли журналістів та фотокореспондентів.
Кияни не могли не помітити, що бруківку під час будівництва на Узвозі театру залито бетоном, що спотворило зовнішній вигляд вулиці, також розчин потрапив у систему стічних мереж, що значно ускладнить стікання води під час танення снігів та злив і становитиме реальну загрозу для фундаментів старовинних будинків.
І найголовніше. Згідно з інформацією, розміщеною на Інтернет-сторінці громадського об’єднання «Опора», ще у 2004 році на вулиці Андріївський Узвіз було продано 16 ділянок землі, на місці яких планується будівництво торгового центру, готельного комплексу, паркінгу і т. д. Чи слід говорити, що це дещо суперечить офіційному плану ремонтних робіт із збереженням історичного духу вулиці? Окрім того, досі невідомою є доля художників, що працюють на узвозі. Думки ініціаторів ремонтних робіт розбігаються: дехто говорить про стандартизацію робочих місць митців, а дехто – про те, що на Узвозі місце лише визнаним художникам. Як жити далі тим, хто не встиг долучитися до спілки і не досягнув визнання, як таким митцям годувати свої сім’ї, коли державі творчі люди зовсім не потрібні – невідомо.
Організатор акції – творчий гурт „Горище”. Ми є об’єднанням
молодих людей, за яким не стоять жодні політичні чи релігійні сили. Ми – це студенти, молоді журналісти та творчі люди, які досі вірять, що лише на волонтерських засадах і без протекторату «когось згори» ще можна робити гарні справи!
Творчий гурт „Горище” підтримує ідею реставрації – Андріївський Узвіз справді потребує уважного ремонту. Але ми не погоджуємось із перетворенням рідкісного осередку культури на черговий осередок товарів і послуг.
Мета акції „Андіївський Узвіз – для киян і митців” – у вигляді перфоменсу показати Узвіз до запланованої „реставрації” і після неї, протиставити духовні цінності задоволенню масових побутових потреб.
Ми погоджуємось із необхідністю вдосконалення стану вулиці, але не погоджуємось із протизаконними методами дії.
Ми підтримаємо ідею поетапного перекриття вулиці для проведення ремонтних робіт, але не погоджуємось із повним перекриттям вулиці на двохрічний термін.
В програмі акції – виступи молодих музичних етно-гуртів, авторів-виконавців, музик та сучасних поетів.
Час проведення акції:
25 листопада, 14.00
Місце проведення:
Вздовж Андріївського узвозу

Андріївський Узвіз є не лише вулицею з унікальним архітектурним ансамблем, своєю історією, міфологією і таємницями. Андріївський Узвіз став символом – символом свободи, творчості і молодості. Духовним символом міста. А символи, як відомо, не вбивають...