та ні. що ви. я не сумую. *гризу губи* це якийсь інший... дивний стан.
можливо, через те, що і, голвне, як зараз відбувається у моєму житті.
можливо, через те, що весна не хоче прийти до Києва, душі та серця.
можливо, через те, що певні події є для мене, саме як для людини, незвичними і небажаними.
можливо, через те, що декому просто байдуже на те, чому я себе поводжу так чи так.
можливо через те, що хтось окрім себе, своїх почуттів, поглядів, смаків нічого не визнає, не бачить і не чує.
взагалі про егоїзм. це - жахлива штука. скоріш за все саме через нього світ і завершить своє існування. і тоді вже ніяка краса, ніяке добро і ніякі хитровимахані чарівництва його не врятують. а головне - егоїзм заважає взаємопорозумінню, що не кажи. і нехай би від цього була хоча б користь якась... бляха-муха.
хм. та ні. нічого. прорвемося))