В її очах світився слід любові.
Слова шмагали сенсом – та на боляче.
Я слухав ті слова , вразливо знову
Так стомлено зітхало серце. Чи не Че

Розстріляний Геваррою чи Фрідріх
Посварений із Енгельсом за жінку,
Я, наче паровоз старий, що боки мідні
Не витримають завтра тиску слів й розцінків.

Я слухаю її і бачу дивне щастя.
Колись в собі чував те одкровення бісове.
А тиск росте, і, чи не завтра, схочу вкрасти
Частинку дійсності для себе і частинку істини.