Закончил начатое ранее...

Ти, ніжна і незаймана. Як сніг,
Що випав серед ночі в листопаді,
Була мені невигадана радість.
Бо так собі різнилась від усіх.

Як перший сніг пішла! Розтала!
Під сонцем вранішнім водою потекла!
Й питаюся себе – Чи Ти була?
Бо лиш Тебе мені тепер так мало.

І вже мені напевне не пізнать
Чи то був сон, мара, чи просто неба
Я буду знов чекать на сніг – бо треба!
Бо хочу дочекатись, Вашу Мать!!!
[600x450]